Постанова

від 13.06.2024 по справі 809/1127/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2024 року

Київ

справа №809/1127/16

адміністративне провадження №К/990/39183/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.

учасники судового процесу:

представник ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» - Ільченко Д. О. (в режимі відеконоференції),

представник ГУ ДПС в Івано-Франківській області - Гаврилець О.Б. (в режимі відеоконференції),

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу № 809/1127/16 за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ЕКСПО»</a>, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «БРОДЕКС ТІМ», за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО», про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року (суддя Григорук О. Б.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Запотічний І. І., судді: Довга О. І., Бруновська Н. В.),

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Херсонська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Херсонська ОДПІ, позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ЕКСПО»</a> (далі - ТОВ «УКРАГРО-ЕКСПО», відповідач) про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що за відповідачем рахується податковий борг, який виник у зв`язку із несплатою узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 149758,92 грн, визначених податковим повідомленням-рішенням №273/21-03-22-05 від 18 січня 2016 року, на які нараховано пеню в сумі 31292,24 грн. Вжиті заходи щодо стягнення заборгованості не призвели до погашення податкового боргу, що є підставою для його погашення за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі ТОВ «УКРАГРО-ЕКСПО» відповідно до акта опису майна №210/21-03-23-01-12 від 29 березня 2016 року, дозвіл на що отримується в судовому порядку.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 19 жовтня 2016 року позов задовольнив, надав Херсонській ОДПІ дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 181051,16 грн за рахунок майна ТОВ «УКРАГРО-ЕКСПО» (код ЄДРПОУ 33277283), що перебуває у податковій заставі згідно з актом опису майна № 210/21-03-23-01-12 від 29 березня 2016 року, в межах суми боргу.

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» (далі - ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО») подало апеляційну скаргу на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року, у якій просило постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Порушення своїх прав як власника майна обґрунтовувало внесенням до Реєстру прав власності запису про обтяження на його майно, яке внесено за заявою податкового органу.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 грудня 2021 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Надав Головному управлінню ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (правонаступник Херсонської ОДПІ) дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 181051,16 грн за рахунок майна ТОВ «УКРАГРО-ЕКСПО», що перебуває у податковій заставі згідно з пунктом 2 Акта опису майна від 29 березня 2016 року №210/21-03-23-01-12. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовив.

Верховний Суд постановою від 22 грудня 2022 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року скасував, а справу №809/1127/16 направив на новий розгляд до цього суду. Підставою для скасування судового рішення стали такі висновки суду касаційної інстанції: (1) суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення - у апеляційного суду не було відомостей про належне повідомлення ані Херсонської ОДПІ, ані ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про розгляд справи 09 грудня 2021 року, а так само були відсутні клопотання про розгляд справи за відсутності позивача; (2) надаючи дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна ТОВ «УКРАГРО-ЕКСПО» згідно з пунктом 2 Акта опису майна від 29 березня 2016 року №210/21-03-23-01-12, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявне рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 30 березня 2016 року про відмову у реєстрації податкової застави на таке майно (т. 1 а.с.24); правової оцінки, чому, на переконання апеляційного суду, така обставина не є перешкодою у наданні дозволу контролюючому органу на погашення податкового боргу за рахунок такого майна, постанова суду не містить; (3) поза увагою і правовою оцінкою суду апеляційної інстанції залишилися доводи про фактичне виконання судового рішення - постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у справі №809/1127/16 (апеляційний перегляд якого здійснено через п`ять років) - шляхом реалізації майна, внесеного у податкову заставу згідно з пунктом 1 Акта опису майна від 29 березня 2016 року №210/21-03-23-01-12, поза увагою залишилися й обставини наявності судових проваджень з оскарження як результатів цільового аукціону з продажу майна, так і договору від 16 березня 2015 року про розірвання Договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2009 року; (4) суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги Інформацію з Державного реєстру речових прав, надану ТОВ «Торговий Дім «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» як належний доказ права власності останнього, яка фактично і стала вирішальною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, не зазначив, чому він вважає недостовірною використану судом першої інстанції Інформацію з цього реєстру, за якою спірне майно належить ТОВ «УКРАГРО-ЕКСПО»; більш того, не містить постанова апеляційного суду посилання на конкретний доказ і аркуш справи, який би свідчив про те, що майно, яке було внесено в податкову заставу, належало саме ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО»; (5) апеляційний суд залишив поза увагою необхідність обрання ефективного способу захисту прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, внаслідок чого не зазначив, яким чином його рішення може захистити права ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» або призвести до їх відновлення, враховуючи, що питання, яке порушує ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО», знаходиться вже у площині захисту права власності на майно, яке перейшло до нового набувача - ТОВ «БРОДЕКС ТІМ», про що також свідчить наявність у господарському суді позову ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» (справа №923/1295/21); суд апеляційної інстанції не аналізував фактичну можливість/неможливість дізнатися ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» про стан майна, яке він вважає своєю власністю і право на яке було зареєстроване (за його позицією) у 2015 році; прийняте судом апеляційної інстанції рішення має ознаки декларативного характеру і не може бути виконане ані шляхом державно-примусової діяльності, ані в порядку, встановленому ПК України. При цьому обставини, якими ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» обґрунтовувало свою апеляційну скаргу входять до предмета доказування у справі №923/1295/21.

За наслідками нового апеляційного розгляду справи, Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» залишив без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року - без змін.

Верховний Суд постановою від 29 червня 2023 року зазначену постанову апеляційного суду скасував, справу направив на новий апеляційний розгляд. Підставою для скасування судового рішення стали такі висновки суду касаційної інстанції: (1) судом апеляційної інстанції встановлено, що відбулося фактичне виконання судового рішення - постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у справі № 809/1127/16 шляхом реалізації майна, внесеного у податкову заставу згідно з пунктом 1 Акта опису майна від 29 березня 2016 року № 210/21-03-23-01-12; також колегія суддів з урахуванням постанови Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі, що розглядається, звернула увагу, що скаржником не наведено обґрунтування правильності обраного способу захисту свого права шляхом оскарження постанови суду першої інстанції у цій справі, а не результатів її виконання, які за позицією ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» призвели до зміни власника майна, з урахуванням того, що постанова суду першої інстанції є виконаною, а майно - реалізованим; (2) в матеріалах справи відсутні докази повідомлення належним чином скаржника (ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО») про дату, час і місце судового засідання, яке відбулося 07 лютого 2023 року. Верховний Суд констатував, що не зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО», суд допустив порушення норм процесуального права, а саме: не повідомив учасника справи належним чином про дату, час і місце судового засідання, що з урахуванням положень пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

За наслідками нового апеляційного розгляду справи, Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» залишив без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року - без змін.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції встановив такі обставини.

Податковий борг ТОВ «УКРАГРО-ЕКСПО» виник у зв`язку з несплатою відповідачем узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість.

Податковий керуючий на підставі рішення заступника начальника Херсонської ОДПІ від 22 лютого 2016 року №68 склав акт опису майна ТОВ «УКРАГРО-ЕКСПО» у податкову заставу №210/21-03-23-01-12 від 29 березня 2016 року.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 02 червня 2016 року у справі №821/613/16 стягнув з ТОВ «УКРАГРО-ЕКСПО» податковий борг в сумі 181051,16 грн з рахунків у банках, що його обслуговують, та за рахунок готівки.

На підставі зазначеного судового рішення Херсонська ОДПІ направила банківським установам інкасові доручення (розпорядження), в тому числі від 13 липня 2016 року за №1048, №1049, №1050, №1051, на суму 181051,16 грн, кожне з яких повернуто без виконання.

Оскільки податковий борг у сумі 181051,16 грн відповідач не погасив у самостійному порядку, а його стягнення з рахунків відповідача та за рахунок його готівки не відбулося, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 181051,16 грн за рахунок майна відповідача, що знаходиться в податковій заставі, в межах суми податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції погодився з цим висновком суду, зазначив, що суд, з`ясовуючи належність майна відповідачеві, врахував наявні на час розгляду справи судом першої інстанції докази, що станом на 22 лютого 2016 року та 29 березня 2016 року Адміністративна будівля - літ. П, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Херсон, вулиця Ливарна, будинок 18 була зареєстрована на праві власності саме за ТОВ «УКРАГРО-ЕКСПО». Суд апеляційної інстанції, враховуючи підстави, з яких справу було направлено на новий апеляційний розгляд, також констатував, що відбулося фактичне виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у справі № 809/1127/16 шляхом реалізації майна, внесеного у податкову заставу згідно з пунктом 1 Акта опису майна від 29 березня 2016 року № 210/21-03-23-01-12, наявними є судові провадження з оскарження як результатів цільового аукціону з продажу майна, так і договору від 16 березня 2015 року про розірвання Договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2009 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції і постановою апеляційного суду, ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга, з урахуванням її уточненої редакції, обґрунтована такими доводами:

1) станом на час подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду у питанні застосування норм права щодо визначення моменту, на який, у випадку звернення податкового органу до суду із позовною заявою про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, майно має належати такому платнику податків: на момент виникнення податкового боргу, на момент проведення опису майна у податкову заставу, на момент звернення до суду чи на момент винесення рішення судом першої інстанції;

2) станом на час подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду у питанні застосування норм права щодо можливості оскарження судового рішення про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків у випадку, якщо воно вже було виконано;

3) станом на час подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду у питанні застосування норм права щодо наявності/відсутності винятків із вимог пункту 4 частини третьої статті 317 та пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України щодо скасування рішення суду, який вирішив питання про права і обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі.

Як на порушення судами норм процесуального права скаржник посилався на таке:

1) суд встановив, що відповідач був власником майна, на реалізацію якого судом було надано дозвіл, на підставі відомостей реєстру прав власності на нерухоме майно усупереч вимогам абзацу третього частини п`ятої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які передбачають, що такі відомості не є належним доказом;

2) суд першої інстанції розглянув справу без участі дійсного власника майна.

Відповідно до доводів, викладених у касаційній скарзі, Верховний Суд ухвалою від 21 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі на підставі пунктів 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.

У судовому засіданні представник ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» - адвокат Ільченко Д. О. підтримав доводи і вимоги касаційної скарги з підстав, викладених в останній. Наполягав на тому, що незалучення судом першої інстанції до участі у розгляді цієї справи дійсного власника майна є обов`язковою підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд, яка не пов`язується з наявністю/відсутністю факту виконання судового рішення. Більш того, суд апеляційної інстанції, фактично, встановив обставину неналежності спірного майна скаржникові, що об`єктивно може мати вплив на хід і результат розгляду справи в господарському суді. Вважає, що після скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий розгляд, суд першої інстанції належним чином встановить обставину належності майна на праві власності скаржникові, відповідно, проведення публічних торгів буде визнано незаконним.

ОСОБА_1 , який діяв в порядку самопредставництва ГУ ДПС в Івано-Франківській області, проти доводів і вимог касаційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні. Вважав, що оскільки постанова суду першої інстанції є виконаною, а майно реалізованим, то скасування такого судового рішення є неможливим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, надані у судовому засіданні, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Виходячи із порушених в касаційній скарзі питань, які поставлені перед судом касаційної інстанції, першочерговим є вирішення питання можливості оскарження ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» (яке не було залучено до участі у справі під час її розгляду судом першої інстанції) судового рішення про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків у випадку, якщо на підставі цього судового рішення спірне майно вже було реалізовано.

Надаючи відповідь на це питання, колегія суддів виходить з того, що Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2022 року, направляючи справу на новий розгляд, звернув увагу, що, відкриваючи апеляційне провадження і поновлюючи строк на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги доводи заявника про те, що ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» не було залучено до участі у справі, проте, суд першої інстанції вирішив питання про його права та обов`язки. Однак, питання вирішення прав та обов`язків ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» оскаржуваним рішенням суду першої інстанції суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив. Проте це питання входить до предмета доказування і є передумовою для задоволення апеляційної скарги особи, яка не була залучена до участі у справі, оскільки скасування чи зміна оскаржуваної постанови суду першої інстанції за апеляційною скаргою такої особи має усувати виявлене під час апеляційного розгляду порушення її прав (свобод, інтересів) або відновлювати зміст обов`язків. Крім того, ані ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження, ані постанова апеляційного суду не містять обґрунтування, чому на переконання суду правильним є обраний заявником апеляційної скарги спосіб захисту свого права шляхом оскарження саме постанови суду першої інстанції у цій справі, а не результатів її виконання, які за позицією ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» призвели до зміни власника майна. Під час розгляду справи контролюючі органи неодноразово звертали увагу на те, що постанова суду першої інстанції є виконаною, а майно - реалізованим. Такі доводи можуть свідчити про те, що правовідносини, які були предметом розгляду судом першої інстанції, вже не є спірними, а спір припинився фактом реалізації майна і погашенням податкового боргу. Суд апеляційної інстанції не аналізував фактичну можливість/неможливість дізнатися ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» про стан майна, яке він вважає своєю власністю і право на яке було зареєстроване (за його позицією) у 2015 році.

Верховний Суд визнав, що апеляційний суд залишив поза увагою необхідність обрання способу ефективного захисту прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, внаслідок чого не зазначив, яким чином його рішення може захистити права ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» або призвести до їх відновлення, враховуючи, що питання, яке порушує ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО», знаходиться вже у площині захисту права власності на майно, яке перейшло до нового набувача - ТОВ «БРОДЕКС ТІМ», про що також свідчить наявність у господарському суді позову ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» (справа №923/1295/21). При цьому обставини, якими ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» обґрунтовувало свою апеляційну скаргу, входять до предмета доказування у справі №923/1295/21. Суд зазначив, що апеляційний суд мав ретельно перевірити чи дійсно саме прийняттям Івано-Франківським окружним адміністративним судом постанови від 19 жовтня 2016 року порушені права, свободи, інтереси та/або обов`язки ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» як передумова прийнятності та можливості задоволення його апеляційної скарги (частина перша статті 293 КАС України) та зважити наслідки скасування через п`ять років судового рішення, що набрало законної сили, у співвідношенні із принципом «res judicata» (остаточності рішень суду) як елемента принципу верховенства права, а також із можливістю ефективного захисту прав заявника апеляційної скарги у такий спосіб (з урахуванням того, що судове рішення вже фактично виконано і відновлення прав шляхом повороту його виконання не є можливим).

У постанові від 29 червня 2023 року Верховний Суд зазначив про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО», однак, з огляду на порушення судом норм процесуального права, які відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України є обов`язковими підставами для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд, постанову апеляційного суду від 07 лютого 2023 року скасував.

Відповідно до частини п`ятої статті 355 КАС України судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають. Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Зі змісту доводів касаційної скарги вбачається, що скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції і Верховного Суду про те, що скаржник повинен обґрунтувати, чому його права будуть захищені саме оскарженням постанови у даній справі, а не шляхом оскарження результатів проведеного аукціону. Скаржник вважає, що відповідно до існуючих положень норм процесуального права оскарження судового рішення особою, чиї права зачіпає зазначене рішення, є безумовним правом такої особи, незалежно від того, чи призведе скасування спірного рішення саме по собі до відновлення прав такої особи.

Надаючи оцінку таким доводам, колегія суддів звертає увагу, що наявність у особи права на оскарження судового рішення кореспондується із обов`язком такої особи дотримуватися вимог, встановлених КАС України для реалізації такого права. Наявність у особи будь-якого права у судовому процесі не завжди означає, що суд на таке право повинен завжди реагувати позитивно для особи і задовольняти її вимоги.

Також скаржник зазначає, що КАС України не містить вимог щодо обґрунтування того, яким чином скасування оскаржуваного рішення відновить порушені права позивача. На переконання скаржника, рішення суду, яке суперечить вимогам чинного законодавства, підлягає скасуванню, незалежно від того, чи можливий поворот виконання такого рішення. У даному випадку скасування судового рішення, яким було надано дозвіл на продаж майна, буде означати, що проведений аукціон був незаконним. Відповідно, саме це буде підставою для задоволення позовної заяви. Господарський суд, оцінюючи законність проведення аукціону, не може перевіряти законність рішення адміністративного суду. Скаржник звертає увагу, що на даний час не існує судового рішення Верховного Суду стосовно обов`язку скаржника в апеляційній або касаційній інстанції обґрунтовувати, яким чином скасування судового рішення може відновити права такого скаржника. На думку скаржника, наявність альтернативних способів захисту прав скаржника не може позбавити його права на звернення із скаргою в апеляційному або касаційному порядку.

Надаючи оцінку таким доводам скаржника, колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право на оскарження судового рішення, як і подання адміністративного позову, має відповідати меті ефективного захисту порушених прав та інтересів особи у публічних правовідносинах. Водночас особа, яка подала апеляційну скаргу у цій справі, обґрунтовує свій інтерес як приватноправовий, а не публічний.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею. Частиною другою цієї статті встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної та/або касаційної скарг, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Не заперечуючи проти права особи, на права та обов`язки якої існує вплив судовим рішенням, на оскарження такого рішення, колегія суддів вважає, що реалізація такого права має відбуватися в порядку, встановленому КАС України. Наявність у особи права на апеляційне/касаційне оскарження судових рішень не означає, що суд за будь-яких умов зобов`язаний допустити справу до такого перегляду і ухвалити інше за результатом судове рішення.

Скаржник порушення своїх прав пов`язує із тим, що судовим рішенням порушене його право власності. Водночас це не відповідає дійсності, оскільки цим судовим рішенням питання права власності не вирішувалося. У даній справі адміністративний суд виконував функцію превентивного судового контролю за поведінкою суб`єкта владних повноважень у процедурі реалізації ним компетенції щодо вжиття примусових заходів з погашення податкового боргу за певного платника податків шляхом надання згоди на реалізацію майна, яке перебувало у податковій заставі. Учасниками цих публічних правовідносин є контролюючий орган та платник податків, з належності якому спірного майна виходив суд при ухваленні рішення. Отримавши судове рішення про задоволення заяви, контролюючий орган реалізував майно на публічних торгах, за результатами яких право власності на це майно набула інша особа. Той факт, що серед встановлених судом обставин було також належність спірного майна відповідачу, не означає, що судом в цій справі вирішено питання права власності цього майна, яке не було оспореним. Встановлення такої обставини за приписами статті 78 КАС України не має безумовного преюдиційного значення під час розгляду іншої справи, в якій вирішується спір про право або інший пов`язаний із цим спір.

Отже, очевидним є, що права скаржника на момент подання ним апеляційної скарги порушує не судове рішення, яким надано дозвіл на погашення податкового боргу у певний спосіб і яке вже є виконаним (реалізованим), а юридичний факт переходу права власності на спірне майно за результатами публічних торгів до іншої особи. Отже, захист прав ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» став неможливим шляхом скасування судового рішення у цій справі, позаяк правовідносини щодо перебування спірного майна у податковій заставі, які мали публічно-правовий характер, вже припинилися, натомість, виник приватно-правовий спір щодо права власності на певне майно, який не підлягає вирішенню в межах адміністративної справи.

Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2022 року вже висловив позицію про те, що питання вирішення прав та обов`язків ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» оскаржуваною постановою суду першої інстанції входить до предмета доказування і є передумовою для задоволення апеляційної скарги особи, яка не була залучена до участі у справі, оскільки скасування чи зміна оскаржуваної постанови суду першої інстанції за апеляційною скаргою такої особи має усувати виявлене під час апеляційного розгляду порушення її прав (свобод, інтересів) або відновлювати зміст обов`язків.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої позиції.

З огляду на доводи скаржника, він має на меті домогтися скасування постанови суду першої інстанції після спливу п`яти років з дня її ухвалення задля, фактично, створення преюдиції у справі №923/1295/21. Тобто шляхом оскарження постанови суду першої інстанції скаржник намагається довести, що проведений аукціон був незаконним. Тим самим, скаржник намагається захистити свої майнові права на майно, зазначене в судовому рішенні, яке він вважає таким, що належало йому на праві власності ще з 2015 року.

Однак, колегія суддів наголошує, що ухвалення судових рішень декларативного характеру або з метою створення преюдиції в інших справах не є ані завданням адміністративного судочинства, ані метою апеляційного/касаційного перегляду судових рішень.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Тобто, будь-яке судове рішення направлене на перевірку наявності порушеного права особи, яка звернулася до суду, і у випадку наявності такого - обрання конкретного способу захисту порушеного права, яке обов`язково має відповідати критерію ефективності.

Крім того, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справи: «Салов проти України» п.93; «Вільєв проти України» п.27; «Проценко проти Росії» п.26). Зокрема, відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення «помилки, що має фундаментальне значення для судової системи». Перегляд не має розумітися як удавана апеляція, і сама лише можливість існування двох поглядів на питання не є підставою для дослідження перегляду справи.

Колегія суддів вкотре наголошує, що скасування постанови суду першої інстанції у конкретно цій справі не може захистити права скаржника, а питання, які порушує ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО», знаходяться вже у площині захисту права власності на майно, яке перейшло до нового набувача - ТОВ «БРОДЕКС ТІМ», про що також свідчить наявність у господарському суді позову ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» (справа №923/1295/21). Обставини, якими ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» обґрунтовувало свою апеляційну скаргу, входять до предмета доказування у справі №923/1295/21, а правовідносини, які були предметом розгляду судом першої інстанції, з огляду на факт виконання постанови суду першої інстанції, фактично вже не є спірними і припинилися фактом реалізації майна і погашенням податкового боргу.

З огляду на обставини конкретно цієї справи, колегія суддів вважає, що навіть у випадку, якщо під час розгляду справи судом першої інстанції існували ті обставини, про які зазначає скаржник у своїх апеляційній і касаційній скаргах, скасування постанови суду першої інстанції може порушити принцип res judicata, що є недопустимим. Водночас колегія суддів не вбачає у цій справі обставин суттєвого та непереборного характеру, які б давали можливість відступити від такого принципу, а так само відсутні підстави вважати, що відступлення від цього принципу має на меті виправлення «помилки, що має фундаментальне значення для судової системи». Права ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» не є такими, що не можуть бути відновлені у зв`язку з залишенням в силі постанови суду першої інстанції. Як вже зазначалося, питання, які порушує ТОВ «ТД «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО», знаходяться фактично у площині захисту права власності на майно, яке перейшло до нового набувача - ТОВ «БРОДЕКС ТІМ», і їх відновлення (у випадку порушення) можливе під час розгляду справи №923/1295/21 або шляхом пред`явлення віндикаційного чи негаторного позову. При цьому врахування судом першої інстанції на підставі долучених до справи документів, за умови відсутності будь-яких заперечень факту належності майна, описаного у податкову заставу, відповідачеві, не створює преюдиційних обставин у випадку оспорювання цього факту третіми особами.

Скаржник також порушує питання щодо визначення моменту, на який майно має належати такому платнику податків. Однак, формулювання такого питання перед судом касаційної інстанції у вищенаведених умовах виходить за межі касаційного перегляду цієї справи, оскільки скаржник намагається домогтися нового розгляду справи з метою ухвалення судового рішення на його користь. Тим більш, не можна залишити поза увагою, що за змістом пункту 95.1 статті 95 ПК України погашення контролюючим органом податкового боргу можливе шляхом продажу не будь-якого майна платника податків, а того, яке перебуває у податковій заставі.

Майно, за рахунок якого суд першої інстанції надав дозвіл на погашення податкового боргу, перебувало у податковій заставі як таке, що належить ТОВ «УКРАГРО-ЕКСПО». Дії контролюючого органу та/або державного реєстратора щодо внесення цього майна в податкову заставу не оспорювалися, а таке питання не було предметом доказування у цій справі з огляду на відсутність заперечень з боку сторін цієї справи.

Виникнення таких заперечень з боку іншої особи майже через п`ять років з дня ухвалення постанови суду першої інстанції не є безумовною підставою для скасування судового рішення, яке вже виконано і на підставі якого вже виникли інші правовідносини.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції за вищевказаних обставин та з`ясування існування спору про право власності, помилково перейшов до аналізу доведеності у боржника такого права. Водночас це не вплинуло на правильність відмови у задоволенні апеляційної скарги.

Надання правової оцінки іншим доводам скаржника не має правового значення, оскільки Верховний Суд вже неодноразово у цій справі висловив позицію про те, що оскарження постанови суду першої інстанції і її скасування не може вважатися ефективним захистом прав заявника апеляційної скарги у такий спосіб (з урахуванням того, що судове рішення вже фактично виконано і відновлення прав шляхом повороту його виконання не є можливим).

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що конкретно у цій справі судові рішення належить залишити без змін не через те, що такі ухвалені з безумовним додержанням норм матеріального і процесуального права, а через неможливість перегляду висновків суду першої інстанції у зв`язку зі спливом такого значного періоду часу задля недопущення порушення принципу res judicata, особливо в умовах, коли скаржник має реальну можливість захистити свої права (у випадку їх порушення) під час розгляду справи №923/1295/21 або шляхом подання віндикаційного чи негаторного позову в порядку позовного провадження.

Керуючись статтями 341, 344, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ХЕРСОНЗЕРНОЕКСПО» залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 17 червня 2024 року.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко