Постанова

від 29.11.2023 по справі 460/3970/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа №460/3970/20

адміністративне провадження № К/9901/20360/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 (головуючий суддя: Махаринець Д.Є.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 (головуючий суддя: Улицький В.З., судді: Кузьмич С.М., Шавель Р.М.) у справі № 460/3970/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма «Енергоінвест» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про визнання протиправними і скасування пункту акта, пункту висновку,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У червені 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма «Енергоінвест» (далі - ТзОВ-фірма «Енергоінвест» або позивач) звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - відповідач), в якому просило:

визнати протиправним і скасувати пункт 4.2.6 Акту поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакету акцій ВАТ «Рівненський радіотехнічний завод» за конкурсом б/н від 16.05.2011, складеного Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області;

визнати протиправним і скасувати пункт 1 висновку Акту поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакету акцій Відкритого акціонерного товариства «Рівненський радіотехнічний завод» за конкурсом б/н від 16.05.2011, складеного Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області щодо невиконання у повній мірі ТзОВ-фірма «Енергоінвест» умов договору купівлі - продажу пакета акцій ВАТ «Рівненській радіотехнічний завод» від 05.09.2007 у частині невиконання ТзОВ-фірма «Енергоінвест» своїх інвестиційних зобов`язань.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 25.01.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021, позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.05.2011 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області було складено акт б/н поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакету акцій Відкритого акціонерного товариства «Рівненський радіотехнічний завод» за конкурсом на 4-х аркушах. У пункті 4.2.6 цього акту зафіксовано, що концепцією розвитку товариства передбачено інвестування коштів на загальну суму 6,2 млн. грн. Відповідно до інформації про внесення інвестицій, інвестування коштів здійснюється у формі надання підприємству матеріальних цінностей та будівельних матеріалів на загальну суму 8,19 млн. грн, зазначені інвестиційні внесення не відповідають інвестиційній програмі розвитку товариства і не забезпечили виконання заходів щодо нарощування обсягів виробництва продукції. Фактично виконується не в повному обсязі.

За таких обставин, перевіряючі дійшли висновку, що ТзОВ-фірма «Енергоінвест» не в повній мірі виконуються умови договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «Рівненський радіотехнічний завод» від 05.09.2007, посвідченого та зареєстрованого нотаріусом Кострикіним В.І. в реєстрі за № 4149.

Вважаючи такі висновки перевіряючих необґрунтованими, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що висновки перевіряючих, зазначені у акті № б/н від 16.05.2011, не відповідають дійсності. У підтвердження зазначених доводів позивач посилається на те, що з метою перевірки фактів, викладених в оскаржуваному акті від 16.05.2011, Фондом державного майна України була проведена власна перевірка дотримання вимог законодавства України при виконанні ТзОВ-фірма «Енергоінвест» умов договору від 05.09.2007, за результатами якої складено відповідний акт. У висновку за наслідками проведеної Фондом державного майна України перевірки зазначено, що твердження комісії, створеної відповідно до наказу Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області від 01.03.2011 № 44, в частині виконання не в повному обсязі умов договору від 05.09.2007 № 4149 купівлі-продажу пакету акцій ПАТ «Рівненській радіотехнічний завод», передбачених п. 8.1.3., п.8.1.8., п.8.2.6, п.8.3.2., п.8.3.3., п.8.3.4., є не аргументованими та не обґрунтованими і не підтвердженими в ході проведеної перевірки.

У контексті наведених обставин, позивач стверджує, що Регіональне відділення ФДМУ по Рівненській області знаходиться у прямому підпорядкуванні вищестоящому органу - Фонду державного майна України. А відтак, будь-які рішення управлінського характеру є обов`язковими до виконання підлеглим органом - Регіональним відділення ФДМУ по Рівненській області.

Також позивач зазначає, що оскаржуваний акт не відповідає встановленій типовій формі актів перевірки виконання умов договорів купівлі - продажу, що порушує встановлені вимоги законодавства і є підставою для визнання його протиправним і скасування.

Відповідач позов не визнав. Із посиланням на судові справи №918/1501/13, №817/4221/14 та №5019/1419/11, спір у яких виник між тими самими сторонами, що і у цій справі, вважає, що акт Фонду державного майна України внаслідок проведеної їм перевірки дотримання вимог законодавства України під час виконання ТзОВ-фірма «Енергоінвест» умов договору від 05.09.2007 № 4149 купівлі-продажу пакету акцій ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» за конкурсом носить по відношенню до відповідача рекомендаційний характер.

Також відповідач стверджує про відсутність порушеного права позивача спірними правовідносинами, оскільки судовим рішенням у господарській справі №918/926/17 поновлені порушені права ТзОВ-фірма «Енергоінвест» внаслідок розірвання договору купівлі-продажу від 05.09.2007 № 4149 шляхом стягнення на його користь коштів, які були ним сплачені під час приватизації за пакет акцій.

Крім того, від відповідача також надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду. Клопотання обґрунтоване тим, що про існування оскаржуваного акту від 16.05.2011 позивач був обізнаний ще з квітня 2012 року, що встановлено судовим рішенням у господарській справі №918/1501/13.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, насамперед виходив з того, що цей спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, позаяк позивачем оскаржуються дії відповідача у зв`язку із здійсненням ним владних управлінських функцій, а саме: проведення перевірки та рішення, прийняте за результатами її проведення. На підтвердження таких висновків суд першої інстанції послався на ухвалу Вищого адміністративного суду України у справі №К800/19102/16.

Також суд першої інстанції визнав, що позов поданий у межах строків, визначених статтею 122 КАС України, оскільки документально підтверджено, що копію оскаржуваного акту б/н від 16.05.2011 було отримано позивачем із судової справи №918/39/15 через канцелярію Господарського суду Рівненської області лише 28.05.2020. Водночас обізнаність позивача про факт існування самого акту не може бути доказом ознайомлення позивача з його змістом.

Вирішуючи спір по суті, суди констатували, що за наслідками перевірки виконання покупцем своїх інвестиційних зобов`язань комісією Фонду державного майна України у своєму акті від 17.08.2012 встановлено, що за результатами аналізу матеріалів наданих регіональним відділенням, ТзОВ-фірма «Енергоінвест», ВАТ «Рівненський радіотехнічний завод», робоча група дійшла до висновку про те, що твердження Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області щодо виконання п.8.2.6. ТзОВ-фірма «Енергоінвест» в неповному обсязі є такими, що не відповідає дійсності.

Водночас Регіональне відділення ФДМУ по Рівненській області знаходиться у прямому підпорядкуванні вищестоящому органу - Фонду державного майна України. А відтак, будь - які рішення управлінського характеру є обов`язковими до виконання підлеглим органом - Регіональним відділення ФДМУ по Рівненській області.

Також суди обох інстанцій констатували, що оскаржуваний акт не відповідає встановленій типовій формі актів перевірки виконання умов договорів купівлі - продажу, що порушує встановлені вимоги законодавства і є підставою для визнання його протиправним і скасування.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга відповідача насамперед обґрунтована тим, що ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.08.2018 у справі № 815/5439/17.

Іншим аргументом скаржника є те, що позивачем пропущено строк звернення до суду про оскарження акту від 16.05.2011, оскільки про його існування Товариству було відомо ще з квітня 2012 року, що встановлено судовим рішенням у господарській справі №918/1501/13.

Також за твердженнями скаржника, судами обох інстанцій не враховані при вирішенні цієї справи висновки судів у справах № 918/1501/13 та № 5019/1419/19, з приводу того, що акт Фонду державного майна України від 17.08.2012 не є обов`язковим для виконання відповідачем та носить суто рекомендаційний характер.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Позивач наполягає, що судами попередніх інстанцій правильно розглянутий цей спір за правилами адміністративного судочинства. Також позивач заперечує позицію відповідача, що висновки акту перевірки від 17.08.2012 носять суто рекомендаційний характер для Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язане з процесуальним законодавством.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За приписами частини другої статті 4 КАС України публічно-правовий спір це спір у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному:

«Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Натомість приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин».

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не враховувати запропонований підхід під час вирішення цієї справи.

Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України від 22.12.2005 № 3262-IV «Про доступ до судових рішень», згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів враховує у справі, що розглядається, рішення прийняті судами інших юрисдикцій, які мають значення для вирішення ключового питання касаційного розгляду.

Колегією суддів Згідно із інформацією наявною у Єдиному державному реєстрі судових рішень між сторонами у цій справі існують численні судові спори пов`язані із укладеним між ТОВ «Енергоінвест» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області договором купівлі-продажу пакету акцій від 05.09.2007 до яких у тому числі відносяться спори у справах №5019/1419/11, №918/1501/13, №817/4221/14, №918/926/17.

Рішення у наведених справах свідчать про те, що 05.09.2007 між ТОВ «Енергоінвест» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області було укладено договір купівлі-продажу пакету акцій ВАТ «Рівненський радіотехнічний завод», за адресою вул. Д. Галицького, 25 у м. Рівне (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1 Договору, предметом договору є купівля позивачем у відповідача пакету простих іменних акцій ВАТ «Рівненський радіотехнічний завод» кількістю 22423190 штук, випущених у документарній формі, що становить 50% статутного фонду плюс 1 акція, номінальною вартістю однієї акції 0,25 грн. та номінальною вартістю пакета акцій 5605797,50 грн., який за результатами незалежної оцінки продано за 25562582,00 грн.

Пунктом 8 договору передбачені обов`язки покупця виконувати фіксовані умови конкурсу, визначені планом приватизації пакета акцій та Концепцією розвитку товариства «Рівненський радіотехнічний завод», яка є невід`ємною частиною Договору.

Регіональне відділення ФДМУ по Рівненській області відповідно до положень договору отримало право перевіряти дотримання покупцем умов договору протягом періоду, передбаченого чинним законодавством України, як шляхом запитів до покупця щодо виконання умов договору, так і шляхом перевірок безпосередньо у ВАТ «Рівненський радіотехнічний завод».

Так, з метою перевірки виконання ТОВ «Енергоінвест» умов зазначеного договору, регіональним відділенням ФДМ України по Рівненській області була створена комісія, яка провела перевірку виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «Рівненський радіотехнічний завод».

За результатами роботи такої комісії, 16.05.2011 складено акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «Рівненський радіотехнічний завод» за конкурсом, за висновками якого ТзОВ-фірма «Енергоінвест» не в повній мірі виконуються умови договору

Власне висновки зазначеного акту від 16.05.2011 і є предметом спору у справі, що розглядається.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 Закону України від 04.03.1992 № 2163-XII «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2163-XII) державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України «Про Фонд державного майна України», цього Закону, інших законів України з питань приватизації.

Фонд державного майна України підпорядкований, підзвітний і підконтрольний Верховній Раді України.

Особливості оформлення угод приватизації визначалися у статті 27 Закону № 2163-XII.

Наказом Фонду державного майна України від 15.05.2010 № 678 було затверджено Положення про регіональні відділення Фонду державного майна України. Відповідно до п.14 даного Положення, регіональні відділення ФДМУ діяли на підставі положень, які затверджуються Головою Фонду.

Порядок здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації затверджено наказом Фонду державного майна України від 19.08.1998 № 1649.

Згідно п. 1.1, 1.3, 3.1 вищевказаного Порядку контроль за виконанням умов договорів здійснюється шляхом проведення органами приватизації перевірок реалізації покупцями державного майна зобов`язань, взятих на себе за результатами викупу, аукціонів чи конкурсів з продажу об`єктів приватизації та відображених у договорах, застосування санкцій, передбачених законодавством і умовами договорів за невиконання зазначених зобов`язань, а також передбачає систематичне інформування вищих державних органів про результати проведеної роботи.

Результати перевірок оформляються актами перевірок, форми яких затверджено наказом Фонду державного майна України від 15.08.1997 № 885 «Про затвердження типових актів перевірки виконання умов договорів купівлі-продажу» в порядку, визначеному інструктивним листом Фонду державного майна України від 21.10.1997 N10-23-10008.

Водночас, у разі незгоди покупця або підприємства з висновками, зробленими перевіряючим у результаті перевірки і відображеними в акті перевірки, їх оскарження здійснюється у Порядку оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта приватизації у державному органі приватизації, затверджений наказом Фонду від 07.04.2005 N 878, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 26.04.2005 за N 436/10716 (пункт 3.4 Порядку № 1649).

В рішенні у господарській справі № 918/926/17 зазначено, що договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «Рівненський радіотехнічний завод» за конкурсом від 05.01.2007 був укладений у рамках дії та на виконання Закону України «Про державну програму приватизації» від 18.05.2000 № 1723-ІІІ, яким було затверджено Державну програму приватизації на 2000-2002 роки, яка була чинною до затвердження Законом України від 13.01.2012 № 4335-VI Державної програми приватизації на 2012-2014 роки.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що спір у цій справі стосується господарських правовідносин між Регіональним відділенням та ТзОВ-фірма «Енергоінвест», які виникли з підстав пов`язаних із виконанням договору купівлі-продажу пакету акцій від 05.09.2007 № 4149, зокрема постприватизаційних процесів, а саме: виконання покупцем умов договору, у т.ч., щодо інвестиційних зобов`язань.

Згідно із частиною першою статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Частиною другою статті 4 ГПК України унормовано, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

Таким чином, з урахуванням суб`єктного складу сторін та характеру спірних правовідносин, ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Аналогічний підхід до вирішення подібних спорів вже висловлювався Великою Палатою Верховного Суду у постанові у постанові від 29.08.2018 у справі №815/5439/17, та Верховним Судом у постанові від 17.11.2022 у справі №826/6068/17.

Зважаючи на те, що спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, відсутні підстави для оцінки інших доводів касаційної скарги відповідача.

VIIІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За нормами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і закрити провадження у справі.

Частиною першою статті 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю (.....) і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постановлених у справі судових рішень із закриттям провадження в адміністративній справі.

Керуючись статтями 238, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі №460/3970/20 скасувати, провадження у справі - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

О. П. Стародуб