Постанова

від 29.11.2023 по справі 806/128/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 806/128/17

касаційне провадження № К/9901/68903/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Васильєвої І.А.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 (головуючий суддя - Сторчак В. Ю., судді - Мельник-Томенко Ж. М., Ватаманюк Р.В.) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, третя особа - Філія "Народицький райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), третя особа - Філія "Народицький райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - третя особа), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.11.2016 №0004021300, №0004011300, рішення від 10.11.2016 №0003961300.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 16.08.2017 позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення від 10.11.2016: №0004021300, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 13714,69 грн; №0004011300, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3234,43 грн; рішення від 10.11.2016 №0003961300, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 20 % в сумі 11797,97 грн, нараховано пеню у розмірі 6863,20 грн, всього у сумі 18661,17 грн.

Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення з питань повернення судового збору.

Житомирський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 28.02.2018 стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.01.2018 скасував рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення від 10.11.2016 №0003961300 та прийняв в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В іншій частині постанову залишив без змін.

13.08.2018 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі щодо розподілу судових витрат.

Сьомий апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 21.11.2018 задовольнив заяву відповідача, стягнув на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" понесені ним судові витрати у розмірі 918,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області.

Задовольняючи заяву та стягуючи з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 918,60 грн, суд апеляційної інстанції виходив із пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

Не погодившись із додатковою постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, або змінити рішення, яким правильно визначити понесені сторонами витрати з урахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає про неправильне вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо розподілу судових витрат, посилаючись на невірне проведення розрахунку суми, яку необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.12.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.11.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 29.11.2023.

Верховний Суд, переглянувши додаткове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За правилами частин першої, третьої та шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами першою та другою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, спір має майновий характер, а позивач, звертаючись до суду першої інстанції із вказаним адміністративним позовом, сплатив судовий збір у сумі 1378,00 грн відповідно до платіжного доручення від 28.12.2016 №1458.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).

Положеннями підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано, зокрема, юридичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Частиною першою статті 4 Закону №3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 №928-VIII установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.

З огляду на зазначені положення, розмір судового збору, який підлягав сплаті позивачем для звернення із цим адміністративним позовом до суду становив 1378,00 грн.

Враховуючи, що за результатами розгляду даної справи суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення від 10.11.2016 №0003961300, яким до позивача застосовано штрафні санкції та пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 18661,17 грн, а в іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін (в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2016 №0004021300 на суму 13714,69 грн, №0004011300 на суму 3234,43 грн, всього на суму 16949,12 грн), колегія суддів погоджується з доводами скаржника про непропорційність покладення витрат на обидві сторони у даній справі.

Так, приймаючи до уваги суму задоволених позовних вимог у розмірі 16949,12 грн, що складає 47,6 відсотків від загальної суми позову, та суму позову, у задоволенні якого відмовлено, у розмірі 18661,17 грн, що складає 52,4 відсотків від загальної суми позову, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на сплату судового збору у розмірі 655,93 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача та, відповідно, сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 772,07 грн. не підлягає стягненню з відповідача.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення на користь позивача понесених ним судові витрати у розмірі 772,07 грн, що суперечить положенням статті 139 КАС України, якими закріплений обов`язок суду компенсувати всі здійсненні стороною витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у даній справі, в частині стягнутої судом апеляційної інстанції суми судового збору з бюджетних асигнувань відповідача прийняте з неправильним застосуванням зазначених вище норм законодавства, але з повним і всебічним встановленням обставин у справі щодо змісту спірних правовідносин, суд касаційної інстанції вбачає законні підстави погодитись з висновком суду апеляційної інстанції, але, з інших підстав та мотивів.

Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 необхідно змінити, шляхом зменшення присудженої до стягнення позивачу суми судового збору з 918,60 грн до 722,10 грн.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області задовольнити частково.

Додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 змінити в частині стягнутої судом апеляційної інстанції суми судового збору на користь позивача з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області.

В другому абзаці резолютивної частини додаткової постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 цифри « 918,60» замінити на « 655,93».

В іншій частині додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова І.А. Васильєва