Постанова

від 24.10.2023 по справі 752/11038/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/11038/22

провадження № 22-ц/824/10738/2023

головуючий у суді І інстанції Хоменко В.С.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українського інституту експертизи сортів рослин на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Українського інституту експертизи сортів рослин, третя особа: Міністерство аграрної політики та продовольства України про скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Українського інституту експертизи сортів рослин, третя особа: Міністерство аграрної політики та продовольства України про скасування наказу.

В обґрунтування позову посилалась на те, що між нею та Українським інститутом експертизи сортів рослин 23 жовтня 2018 року укладено трудовий договір № 22, який відповідно до додаткової угоди № 1 від 12 жовтня 2021 року було продовжено до дати проведення конкурсу на заміщення вакантної посади завідуючої Відділу розгляду заявок, експертизи назви сортів рослин, але не пізніше 24 квітня 2022 року.

Наказом № 44-ОД від 18 лютого 2022 року, підписаного т.в.о. директора Українського інституту експертизи сортів рослин ОСОБА_2, їй було оголошено догану за порушення формування справ сортів та недбалість при підготовці документів за заявками на сорти рослин.

Вважала, що в оскаржуваному наказі не зазначені конкретні факти порушення нею трудової дисципліни, останній не містить даних щодо порушення нею посадових обов`язків, трудової дисципліни, трудового розпорядку тощо, а тому підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності відсутні.

Крім того, вказувала, що 24 лютого 2022 року між нею та Українським інститутом експертизи сортів рослин було підписано додаткову угоду № 2 до трудового договору № 22 від 23 жовтня 2018 року про розірвання трудового договору за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України та видано наказ № 107-к/тр від 24 лютого 2022 року.

Вказувала, що трудову книжку видали лише 21 квітня 2022 року, хоча 24 лютого 2022 року вона перебувала на робочому місці, про можливість отримати трудову книжку її не повідомляли.

Зазначала, що вказаним діями було порушено права, а також їй завдано моральної шкоди, оскільки через протиправні дії щодо неї, пов`язані з незаконним наказом про оголошення догани, затримкою видачі трудової книжки, вона зазнала певних хвилювань, невпевненості та відсутність стабільності в організації подальшого життя, матеріального забезпечення, оскільки працевлаштування без трудової книжки неможливе.

Тому, остаточно просила суд:

-визнати незаконним та скасувати наказ № 44-ОД від 18 лютого 2022 року Українського інституту експертизи сортів рослин про оголошення догани ОСОБА_1 ;

-визнати недійсним наказ № 107-к/тр від 24 лютого 2022 року в частині дати звільнення та зобов`язати Український інститут експертизи сортів рослин змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року на фактичний день видачі трудової книжки - 21 квітня 2022 року;

-стягнути з Українського інституту експертизи сортів рослин на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки видачі трудової книжки у сумі 95 212,70 грн та стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн;

-вирішити питання судових витрат у справі.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до Українського інституту експертизи сортів рослин, третя особа: Міністерство аграрної політики та продовольства України про скасування наказу задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 44-ОД від 18 лютого 2022 року Українського інституту експертизи сортів рослин про оголошення догани ОСОБА_1 .

Визнано недійсним наказ № 107-к/тр від 24 лютого 2022 року в частині дати звільнення та зобов`язано Український інститут експертизи сортів рослин змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року на фактичний день видачі трудової книжки - 21 квітня 2022 року .

Стягнено з Українського інституту експертизи сортів рослин на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки видачі трудової книжки у сумі 69 245,73 грн.

Стягнено з Українського інституту експертизи сортів рослин на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 977,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із указаним рішенням представник Українського інституту експертизи сортів рослин - Мельник С.І. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що заявку, за яку позивачці було оголошено догану, а саме: № 45-97, картка яка була створена 25 листопада 2021року автором ОСОБА_2 , була підготовлена та надіслана 11 лютого 2022 року саме за підписом ОСОБА_1, що підтверджується матеріалами справи, а службова записка і є по суті поясненнями позивача щодо дисциплінарного проступку, що свідчить про дотримання процедури, передбаченої ч. 1 ст. 149 КЗпП.

Зазначає, що після відходу російських військ з території Київської області, при першій нагоді після погодження сторонами дати та часу була організована зустріч позивача та працівника відповідача, який і передав позивачу трудову книжку, а тому відповідач виконав свій обов`язок щодо видачі трудової книжки після усунення обставин, що перешкоджали це зробити у строк, передбачений законом.

Вважає, що вина власника - відсутня, а тому підстави для застосування п. 4.1. Інструкції та зміни дати звільнення відсутні, так само як і для визнання недійсним наказу № 107 -к/Тр від 24 лютого 2022 року в частині дати звільнення.

Також посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку із відмовою в задоволенні клопотання про виклик свідка.

7 серпня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кирей О.В., в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує, що належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 відповідач не надав, а відтак позивачка виконала свої посадові обов`язки належним чином, подала 25 листопада 2021 року сформовані документи заявки (в т.ч. експертні висновки) по сортах овочевих культур в загальній кількості 12 сортів, серед яких сорт салату посівного Актіна та кабачка Патрісіа.

Зазначає, що відповідач не довів настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці видачі трудової книжки позивачу.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кирей О.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача Українського інституту експертизи сортів рослин - адвокат Гуртова Т.І. просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не довів факт порушення позивачем трудової дисципліни та оскільки з боку відповідача мала місце затримка видачі трудової книжки позивачу, що останнім й не заперечено й не спростовано доказами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, тому вимога позивача про зміну дати звільнення ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року на фактичний день видачі трудової книжки - 21 квітня 2022 року та стягнення з Українського інституту експертизи сортів рослин на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, наявності такої шкоди, причинного зв`язку між діями відповідача та виникненням моральної шкоди, її розміру.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови у стягненні моральної шкоди, а тому апеляційним судом рішення суду в цій частині не переглядається.

Отже, рішення суду переглядається в частині визнання незаконним та скасування наказу № 44-ОД від 18 лютого 2022 року Українського інституту експертизи сортів рослин про оголошення догани ОСОБА_1 та визнання недійсним наказу № 107-к/тр від 24 лютого 2022 року в частині дати звільнення та зобов`язання Українського інституту експертизи сортів рослин змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року на фактичний день видачі трудової книжки - 21 квітня 2022 року та стягнення з Українського інституту експертизи сортів рослин на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь період затримки видачі трудової книжки.

Щодо визнання незаконним та скасування наказу № 44-ОД від 18 лютого 2022 року Українського інституту експертизи сортів рослин про оголошення догани ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з тим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, ОСОБА_1 на підставі трудового договору № 22 від 23 жовтня 2018 року (зі мінами згідно додаткових угод №№ 1, 2 від 12 жовтня 2021 року та 24 лютого 2022 року відповідно) була прийнята до Українського інституту експертизи сортів рослин на посаду завідувача відділу розгляду заявок, експертизи назви та новизни сортів рослин та зобов`язалась точно, своєчасно і в повному обсязі виконувати всі покладені на неї посадові обов`язки, сумлінно виконувати всі вказівки і розпорядження адміністрації роботодавця, дотримуватись трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с. 34-39, Т.1).

Наказом від 18 лютого 2022 року № 44-ОД «Про оголошення догани ОСОБА_1 » на підставі КЗпП, Положення про відділ розгляду заявок, експертизи назви та новизни сортів рослин Українського інституту експертизи сортів рослин, затвердженого наказом Українського інституту експертизи сортів рослин від 12 лютого 2020 року б/н, враховуючи виявлені факти подвійного формування справ та експертних висновків за заявками на сорти рослин оголошено догану завідувачу відділу розгляду заявок, експертизи назви та новизни сортів рослин ОСОБА_1 за порушення формування справ сортів та недбалість при підготовці документів за заявками на сорти рослин. Підстава: розпорядження від 16 лютого 2022 року № 8-Р; пояснення від 16 лютого 2022 року (а.с. 54, Т.1).

Посадові обов`язки ОСОБА_1 визначені у Положенні про відділ розгляду заявок, експертизи назви та новизни сортів рослин Українського інституту експертизи сортів рослин, введеного в дію 27 серпня 2021 року.

Відповідно до п. 2.8. та 2.9 посадової інструкції завідувача до її обов`язків входить координація та забезпечення своєчасної реєстрації документів тазаявок, що надходять до відділу для проведення експертизи за формальними ознаками, контроль та координація присвоєння номера заявки, встановлення номера заявки, встановлення дати подання.

Також, завідувач відповідно до п. 2.12. має розподіляти між працівниками відділу документи заявки для проведення досліджень з формальної експертизи, експертизи назви та новизни сорту рослин, координувати та контролювати виконання повноважень усіма співробітниками відділу (п. 2.11). Отже безпосередньо до посадових обов`язків ОСОБА_1 віднесено контроль та координація присвоєння номера заявки, встановлення номера заявки,встановлення дати подання.

Відповідно до розпорядження від 16 лютого 2022 року № 8-Р на підставі Статуту та з огляду на встановлені факти подвійного формування справ та експертних висновків зобов`язано відділ експертизи на відмінність, однорідність та стабільність сортів рослин ОСОБА_3 , Відділу розгляду заявок, експертизи назви та новизни сортів рослин ОСОБА_1 до 16:00 16 лютого 2022 року надати пояснення щодо заявок Патрісіа № 18148003 та Актіна № 18120010 щодо передачі справ заявок до Мінагрополітики, не звіряння даних, помилок та відсутності координації та взаємодії зі структурними підрозділами Мінагрополітики з питань охорони прав на сорти рослин та, в результаті подвійного виникнення прав на поширення по одних і тих же сортах згідно наказів Мінагрополітики від 29 листопада 2021 року № 391 та від 14 лютого 2022 року № 84 (а.с. 56).

Згідно пояснень ОСОБА_1 від 16 лютого 2022 року, відділом було сформовано документи заявки (в т.ч. експертні висновки) по сортах овочевих культур в загальній кількості 12 сортів, серед яких сорт салату посівного Актіна та кабачка Патрісіа. Дата, час формування та розміщення документів в СЕВ «ASKOD» чітко зафіксована на картці сорту, що є доступною для перегляду в цій програмі. Згідно інформації, станом на той час збережена в СЕВі УІЕСР датою формування документу № 45-/294 є 25 листопада 2021 року час створення 11:21:05. Документ прийнятий Міністерством та зареєстрований за № 15504/09. Станом на той час їй не відомо, яким чином і чому 11 лютого 2022 року за вихідним номером 45-/97 відправлено повторно документ, на якому чітко зазначена дата створення у відділі 25 листопада 2021 року. Про те, що цей документ був підписаний лише 11 лютого 2022 року їй не було відомо. Пропозиції: з метою уникнення в подальшому подібних випадків відповідальними фахівцями перед направленням вихідних документів до компетентного органу звернути увагу на реєстраційну карту документів, а саме: дата створення документа, оскільки не всім користувачам СЕВ «ASKOD» є доступна інформація про наявність не підписаних документів, тому проконтролювати їх відправлення неможливо (а.с. 55, Т.1).

Так, згідно норм чинного трудового законодавства діє принцип презумпції невинуватості. Тобто не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість. Принцип презумпції невинуватості випливає із змісту ст. 138 КЗпП України, яка передбачає обов`язок роботодавця доводити наявність умов, серед них і вини працівника, для притягнення такого працівника до матеріальної відповідальності.

Перед тим як ухвалювати рішення про застосування до працівника догани, роботодавець має провести розслідування та зібрати достатньо доказів, які свідчили б про факт вчинення працівником дисциплінарного проступку. Такими доказами можуть слугувати різноманітні документи: доповідні записки інших працівників; письмові свідчення свідків; повідомлення державних органів, що здійснюють контроль і нагляд за додержанням законодавства, зокрема у сфері використання найманої праці; висновки фахівців; письмові пояснення самих порушників тощо.

Частиною 14 ст. 149 КЗпП України передбачено, що перед застосуванням дисциплінарного стягнення від порушника трудової дисципліни роботодавцем вимагається письмове пояснення. Це є завершеною процедурою. Якщо її не дотримано, в органа, що розглядатиме трудовий спір, будуть підстави для скасування наказу роботодавця про накладення дисциплінарного стягнення на порушника. Відмова порушника трудової дисципліни надати письмове пояснення не є перешкодою для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Право вибору стягнення за порушення трудової дисципліни належить роботодавцеві й не обов`язково у послідовності, зазначеній у ст. 147 КЗпП України. Однак, відповідно до ч. 3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем на обґрунтування своєї позиції щодо правомірності накладення дисциплінарного стягнення було надано скріншоти, з яких вбачається, що автором заявки № 45-294 від 25 листопада 2021 року та особою, яка її підготувала, є «ОСОБА_1», а підписано ОСОБА_2 (а.с. 131, Т.1).

Отже, директор підписала та направила ту заявку, яку їй подала та сформувала в базі позивач.

Між тим, заявку, за яку позивачці було оголошено догану, а саме: № 45- 97 (а.с. 130,Т.1), картка на яку була створена 25 листопада 2021 року автором ОСОБА_2 , була підготовлена та надіслана 11 лютого 2022 року саме за підписом « ОСОБА_1 », що підтверджується скрін-шотом, а саме:

«... Атрибути вихідного документа

За підписом: ОСОБА_1

Підготував: ОСОБА_1 ..».

Тобто, саме позивач ОСОБА_1 повторно 11 лютого 2021 року направила заявку, за своїм електронним підписом, який має пароль, і при цьому в поясненнях(службова записка) вказує, що не знає чому документ був повторно направлений.

Доводи позову, що позивачка не має електронного підпису у програмі Аскод, спростовується відомостями про підписанта заявки № 45-97 від 11 лютого 2021 року, а саме, що електронний підпис належить «За підписом: ОСОБА_1 ».

Позивачем не надано належних доказів та не спростовано, що хтось інший скористався її електронним підписом і паролем.

Посилання позивачки на те, що саме у директора ОСОБА_2 наявний ключ з спеціальним штрих-кодом для підпису і відправки заявок до Міністерства, а у всіх інших працівників загальний вхід доступу з єдиним для всіх паролем є неспроможними, та відхиляються колегією суддів оскільки на підтвердження таких доводів позивачем не надано належних доказів.

Отже, предметом догани не є виконання обов`язків позивачки щодо подачі 25 листопада 2021 року заявок, а надсилання 11 лютого 2022 року заявок повторно, що призвело до подвійного виникнення прав на поширення по одних і тих самих сортах рослин згідно з наказами Мінагрополітики від 29 листопада 2021 року № 391 та від 14 лютого 2022 року № 84, що є шкодою немайнового характеру.

Надсилання заявки «...За підписом: ОСОБА_4 ...»підтверджується відомостями з програми Аскод.

У даному випадку позивач не пересвідчилась у тому, чи була вже направлена заявка від 25 листопада 2021 року (дата створення заявки та її автор у базі відображається) та відправила її повторно.

До обов`язків позивачки також входить формування бази даних «Історія сорту» шляхом регулярного, послідовного внесення та поновлення інформації про дії, що супроводжують формальну та кваліфікаційну експертизу документів заявки на сорт (п. 2.12).

Тобто, позивач не поновила відомості про вже відправлену заявку 25 листопада 2021 року, що призвело до її повторного відправлення 11 лютого 2022 року.

Саме відсутність контролю та координації зі сторони позивача в процесі виконання покладених на неї обов`язків призвело до подвійного виникнення прав напоширення по одних і тих самих сортах рослин згідно з наказами Мінагрополітики від 29 листопада 2021 року№ 391 та від 14 лютого 2022 року № 84, що є шкодою немайнового характеру.

Матеріалами справи встановлено, що позивач надала пояснення 16 лютого 2022 року, назвавши їх службою запискою (а.с. 55, Т.1).

Зі змісту пояснень вбачається, що їй невідомо, хто саме повторно відправив документ 11 лютого 2022 року за вихідним номером 45-97, що на думку колегії суддів свідчать про відсутність контролю зі сторони позивача за роботою працівників відділу та відсутністю контролю за розподілом між працівниками відділу документів та заявок.

Колегія суддів звертає увагу, що службова записка позивачки і є по суті поясненнями позивача щодо дисциплінарного проступку, що свідчить про дотримання роботодавцем процедури, передбаченої ч. 1 ст. 149 КЗпП.

Так, із службової записки позивача, яка за своїм змістом є поясненнями щодо виявленого проступку, слідує, що в її діях присутня форма вини у виді необережності.

Особливе значення при визначенні діяння працівника як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини працівника, під якою розуміється певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків. Вина може виступати у формі умислу чи необережності.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не мають значення реальні наслідки дисциплінарного проступку. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року по справі № 754/4355/17, для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.

Отже, з урахуванням наслідків роботодавцем відповідно до ст. 147 КЗпП за неналежне виконання позивачем своїх посадових обов`язків було правомірно застосовано стягнення у виді догани. Між тим, звільнитися було самостійним рішення позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем по справі не доведено наявності складу дисциплінарного проступку у діях позивача, зокрема, вини позивача.

Враховуючи викладене відповідачем доведено підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді догани за порушення трудової дисципліни, а тому оспорюваний наказ № 44-ОД від 18 лютого 2022 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача винесено з дотриманням вимог трудового законодавства.

Щодо визнання недійсним наказу № 107-к/тр від 24 лютого 2022 року в частині дати звільнення та зобов`язання Українського інституту експертизи сортів рослин змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року на фактичний день видачі трудової книжки - 21 квітня 2022 року та стягнення з Українського інституту експертизи сортів рослин на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь період затримки видачі трудової книжки.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі трудового договору № 22 від 23 жовтня 2018 року (зі мінами згідно додаткових угод №№ 1, 2 від 12 жовтня 2021 року та 24 лютого 2022 року відповідно) була прийнята до Українського інституту експертизи сортів рослин на посаду завідувача відділу розгляду заявок, експертизи назви та новизни сортів рослин (а.с. 34-39, Т.1).

22 лютого 2022 року позивачем подана заява про звільнення її із займаної посади за угодою сторін з 24 лютого 2022 року (а.с. 92, Т.1).

24 лютого 2022 року відповідачем видано наказ № 24.02-к/ТМ «Про запровадження дистанційної роботи Українського інституту експертизи рослин», відповідно до якого у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації та запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись ч. 1 ст. 60-2 КЗпП України наказано: 1. Запровадити з 24 лютого по 31 березня 2022 року дистанційну роботу працівникам Українського інституту експертизи сортів рослин. На час дистанційної роботи працівник самостійно обирає місце роботи, про яке повідомляє безпосереднього керівника засобами електронного зв`язку. 2. Установлено для працівників, які працюють дистанційно, робочий час з 09:00 до 18:000, перерва для відпочинку та харчування з 13:00 до 14:00 (а.с.96, Т.1).

24 лютого 2022 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до трудового договору № 22 від 23 жовтня 2018 року про розірвання з 24 лютого 2022 року трудового договору № 22 від 23 жовтня 2018 року за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 39, Т.1).

24 лютого 2022 року відповідачем видано наказ № 107-к/ТР про звільнення ОСОБА_1 за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 133, Т.1).

Також судом встановлено та не заперечено сторонами, позивач підписала додаткову угоду № 2 від 24 лютого 2022 року, ознайомилась з наказом № 107-к/ТР від 24 лютого 2022 року та отримала трудову книжку 21 квітня 2022 року (а.с. 133, 134, Т.1).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За змістом ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації.

Підстави припинення трудового договору встановлені ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України угода сторін є підставою припинення трудового договору.

Припинення трудового договору за п. 1ст. 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за п.1ст. 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і в трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на п. 1 ст. 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

Тобто передбачена п. 1ст. 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила визнати недійсним наказу № 107-к/тр від 24 лютого 2022 року в частині дати звільнення та зобов`язати Український інститут експертизи сортів рослин змінити дату звільнення.Заявляючи вимогу про зміну дати звільнення на 21 квітня 2022 року, позивач погоджувалась з самим звільненням, оспорюючи лише його дату, оскільки відповідачем на думку позивача було з затримкою видано трудову книжку.

Статтею 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

На підставі ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58 власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно з п. 4.2 Інструкції № 58, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то роботодавець у цей день надсилає працівникові поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Позивач, звертаючись до суду, вказала про те, що вона була присутня на роботі у день звільнення. Проте, доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження вказаної обставини не надала, тому вказане твердження судом до уваги не приймається.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач отримала трудову книжку 21 квітня 2022 року.

У відзиві на позов та у апеляційній скарзі відповідач посилається на неможливість виконання зобов`язання через обставини непереборної сили, а саме на лист Торгово-промислової палати від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким військову агресію РФ проти України, що стало підставою для введення воєнного стану на території України з 05.00 год 24 лютого 2022 року визнано форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Так, згідно із ч. 1 ст. 9 ЦК України частиною першою положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин (пункт 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18)).

Частиною 1 ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Разом з тим, факти збройної (військової) агресії російської федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами частини третьої статті 82 ЦПК України, а тому колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження настання форс-мажорних обставин.

Крім того, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, визначено території, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Відповідно до пункту 2.11. на території UА80000000000093317, що є територією міста Києва, з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року велися активні бойові дії.

Матеріалами справи встановлено, що з метою збереження життя та здоров`я працівників Інституту, 24 лютого 2022 року в електронному виді був виданий наказ № 24.02-к/ТМ про дистанційну роботу.

Відповідно до статті 602 КЗпП України дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Відповідно до п. 3 Постанови від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Трудові книжки зазвичай зберігаються в сейфах.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи сторони відповідача про те, що при дистанційному режимі роботи неможливо було забезпечити доступ уповноважених працівників кадрового відділу Інституту до сейфу, де зберігалися трудові книжки працівників та їхні особові справи.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Апеляційним судом враховано, що ведення активних бойових дій на території м. Києва з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року є надзвичайними і невідворотними обставинами, в даному випадку збереження життя, здоров`я та безпеки працівників Інституту превалює над виконанням певних робочих функцій.

Крім того, надіслати поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримати трудову книжку (п. 4.2 Інструкції № 58) в режимі дистанційної роботи неможливо.

Також колегія суддів звертає увагу, що надіслати трудову книжку поштою з доставкою на зазначену адресу позивачки було можливим лише за її письмовою згодою (абз. 2 п. 4.2 Інструкції № 58). Разом із тим, матеріали справи не містять доказів звернення позивачки із такою заявою.

Отже, суд вважає дії Інституту виправданими, а відтак причини не видачі трудової книжки позивачу є такими, що не ґрунтуються на вині роботодавця щодо невчасної видачі трудової книжки позивачу.

Таким чином, відсутні підстави для визнання недійсним наказу № 107-к/тр від 24 лютого 2022 року в частині дати звільнення та зобов`язання Українського інституту експертизи сортів рослин змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року на фактичний день видачі трудової книжки - 21 квітня 2022 року та стягнення з Українського інституту експертизи сортів рослин на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь період затримки видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з наведених вище підстав.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При поданні апеляційної скарги Український інститут експертизи сортів рослин сплатило судовий збір у розмірі 4 465,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19 липня 2023 року (а.с.26, Т. 2).

Позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, сплачений Українським інститутом експертизи сортів рослин судовий збір у розмірі 4 465,80 грн за подання апеляційної скарги слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Українського інституту експертизи сортів рослин задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Компенсувати Українському інституту експертизи сортів рослин (ЄДРПОУ 00488332) за рахунок державного бюджету сплачений судовий збір у сумі 4 465 (чотири тисячі чотириста шістдесят п`ять) грн 80 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийТ.О. ПисанаСуддіК.П. Приходько С.О. Журба