Постанова

від 29.11.2023 по справі 939/2115/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №939/2115/21 Головуючий у І інстанції - Міланіч А.М.

апеляційне провадження №22-ц/824/10097/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29листопада 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 14 березня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Садове товариство «Перемога» про стягнення безпідставно набутого майна, -

установив:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Бородянського районного суду Київської областіз позовом до Громадської організації «Садове товариство «Перемога» про стягнення безпідставно набутого майна.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона є членом СТ «Перемога» с. Пороскотень Бучанського (раніше Бородянського) району Київської області і їй на праві власності належить земельна ділянка АДРЕСА_1 в даному товаристві, на якій розташований садовий будинок.

Вона в будинку веде господарство та, відповідно, споживає електроенергію, яка обліковується двозонним приладом обліку (лічильником) за денним та нічним тарифом.

За період з липня 2020 року по 24 травня 2021 року за адресою належної їй земельної ділянки нею було спожито електричної енергії в обсязі: день - 4246 кВт, ніч - 1547 кВт, яка оплачувалась довіреною особою ОСОБА_2 за ставками тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, денний тариф становив 1,68 грн. за 1 кВт, нічний - 0,84 грн. за 1 кВт електроенергії.

19 червня 2021 року вона отримала від відповідача повідомлення №126 про припинення електропостачання з 04 липня 2021 року в зв`язку з нібито наявною у неї станом на 25 травня 2021 року заборгованістю за спожиту електроенергію в сумі 1598,42 грн.

Щоб запобігти відключенню від електропостачання, зазначена в повідомленні сума 1598,42 грн. 30 червня 2021 року була перерахована відповідачу.

Однак, коли вона здійснила перевірку обчислення спожитого нею обсягу електроенергії, то з`ясувала, що в дійсності ніякої заборгованості вона не мала, а тому кошти в сумі 1598,42 грн. були отримані відповідачем безпідставно.

Просила суд, стягнути з Громадської організації «Садове товариство «Перемога» на свою користь кошти в розмірі 1598,42 грн.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 14 березня 2023 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалася на те, що рішення ухвалено судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що 01 листопада 2009 року між ПрАТ «Київобленерго» та ГО «СТ Перемога» укладений договір №220013201/318 про постачання електричної енергії, погоджено порядок розрахунку за активну електроенергію, а 27 грудня 2018 року товариством подано постачальнику заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії, 24 вересня 2019 року укладено паспорт точки розподілу електричної енергії.

Таким чином, відповідач не являється енергопостачальною чи енергогенеруючою компанією, яка виробляє та постачає електроенергію, в тому числі для населення, не являється регулятором на ринку таких послуг, не здійснює такого виду господарської діяльності, який є ліцензійним.

Відповідач взагалі не являється суб`єктом підприємницької діяльності. За діючими правилами користування електроенергією для населення, відповідач являється лише колективним споживачем. Саме тому відповідач отримує від постачальника електроенергію за грифами споживання, як для населення в населеному пункті.

Однак незважаючи на це, відповідач, як це слідує з протоколу чергових загальних зборів членів ГО «СТ «Перемога» від 22 червня 2019 року №2019 змінив вартість 1 кВт/год електроенергії для членів товариства з 1,68 грн. до 2,00 грн., чим перевищив тариф на електроенергію встановлений для населення відповідною Постановою НКРЕКП (1,68 грн.).

Тим самим відповідач перевищив становлений регулятором тариф на 32 коп.

Таке перевищення фактично є «надбавкою», включеною відповідачем до складу тарифу, встановленого НКРЕКП. Це слідує також з того, що в рахунках про плату електроенергію, в тому числі у повідомленні відповідача №126 про припинення електропостачання позивачу з 04 липня 2021року, така надбавка не виокремлена та в якості внеску чи платежу на «розподіл та обслуговування» не вказана, а зазначається саме про заборгованість саме за спожиту електроенергію.

Таку «надбавку» до діючого тарифу на електроенергію для населення, відповідач здійснив не маючи на це права, оскільки, як вже зазначалось вище, не являється регулятором на ринку таких послуг, не є оператором такого ринку, не здійснює такого виду господарської діяльності, який є ліцензійним.

Шляхом включення такої «надбавки» до встановленого Постановою НКРЕКП тарифу на електроенергію для населення (за яким і сам відповідач також отримує електроенергію), відповідач намагався компенсувати витрати на «розподіл та обслуговування» електроенергії» (15 + 1%).

Але гідно Статуту відповідача, така компенсація має здійснюватися не шляхом зміни вартості (тарифу) електроенергії, а шляхом прийняття органами управління Товариства рішення про встановлення відповідного внеску.

Як підтвердив в судовому засіданні представник відповідача, рішення органів управління Товариства про встановлення передбаченого Статутом Товариства внеску, а саме внеску нарозподіл та обслуговування» електроенергії - не приймалось, а рішення відповідача від 02 червня 2019 року №2019 є рішенням саме про встановлення вартості (тарифу) на електроенергію, а не рішенням про встановлення відповідного внеску.

Зазначає, що встановлена відповідачем надбавка в розмірі 32 коп. (15+1% до тарифу, встановленого Постановою НКРЕКП) не являється рішенням про становлення внеску на компенсацію витрат на «розподіл та обслуговування» електроенергії», а є саме тарифом на електроенергію.

Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що предметом спору були вимоги про стягнення коштів, які були безпідставно отримані відповідачем саме як плата за електроенергію, а не про стягнення внесків на «розподіл та обслуговування» електроенергії.

Просила суд, рішення Бородянського районного суду Київської області від 14 березня 2023 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На вказану апеляційну скаргу від ГО «СТ «Перемога» надійшов відзив, обґрунтований тим, що доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки вони базуються на невірному тлумаченні вимог закону в галузі споживання електроенергії колективними споживачами, а також оспоренні певних положень рішень загальних зборів та статуту товариства.

При цьому вважає, що оспорення положень статуту, не згода з ними, оспорення рішень загальних зборів, не може бути перевірене судом загальної юрисдикції, оскільки це повноваження судів господарської юрисдикції.

Крім того, звертає увагу суду апеляційної інстанції, що позивач погодилась з рішенням суду і наразі з серпня 2022 року по час подачі апеляційної скарги здійснює оплату за спожиту електроенергію згідно розміру, з яким вона не була згідна під час пред`явлення позову.

Так, відповідно до квитанцій від 20 серпня 2022 року, 20 травня 2023 року, 25 червня 2023 року ОСОБА_1 здійснює оплату за спожиту електроенергію за «оспоренним» нею розміром: день - 2 грн. за 1 кВт., ніч - 1 грн. за 1 кВт. спожитої електроенергії.

Таким чином має місце визнання встановленого платежу позивачем.

Вважає за необхідне звернутися до Доктрини заборони суперечливої поведінки, яка полягає в тому, що ніхто не повинен діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Визнаючи правильність та законність рішень загальних зборів з встановлення обов`язкових платежів за споживання електроенергії, позивач фактично погодилася з ним.

А саме це твердження було основою її позову та апеляційної скарги.

Просило суд, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

На вказаний відзив від ОСОБА_1 надійшли пояснення, в яких вона зазначає, що відповідач замовчує, що таку оплату позивач вимушена здійснювати в силу того, що в разі не здійснення такої оплати відповідач здійснить відключення її будинку від споживання.

Власне, так як це і було та в зв`язку з чим позивач і сплатила відповідачу грошові кошти в більшому розмірі.

Зазначає, що такі обставини не можуть вказувати на суперечливу поведінку, а відповідно, не можуть бути підставою застосування наслідків відповідної доктрини.

Вказує, що в даному випадку наявне хіба що зловживання з боку відповідача своїм становищем, яке ним дозволяє йому буквально «диктувати» споживачу будь-яку вартість електроенергії без врахування діючих для населення тарифів.

Спонукати відповідача утриматись від таких дій якраз і має її позов та задоволення позову.

Адже в тому разі, якщо відповідач поверне їй грошові кошти, то фактично вони будуть як безпідставно отримані, то на майбутнє це стане стримувати відповідача від такої поведінки, у зв`язку з ризиком отримання нових позовів і не лише від позивача.

Наголошує, що у разі задоволення позову, грошові кошти, які вона сплатила відповідачу з серпня 2022 року в мірі більшому ніж мав би бути з урахуванням тарифів для населення, то вона звернеться до відповідача з новим позовом про повернення таких коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є членом ГО «СТ «Перемога» і їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 20 серпня 2004 року належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0527 га, кадастровий номер 3221055501:01:001:0114, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, що розташована по АДРЕСА_2 , на якій знаходиться належний позивачці відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 червня 2010 року садовий будинок, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та що визнається сторонами, вказаний садовий будинок підключений до лінії електромереж товариства і позивачкою проводиться оплата за спожиту електроенергію ГО «СТ «Перемога».

19 червня 2021 року позивачка отримала від відповідача повідомлення про припинення електропостачання з 04 липня 2021 року в зв`язку з наявною у неї станом на 25 травня 2021 року заборгованістю за спожиту електроенергію в сумі 1598,42 грн. і 30 червня 2021 року вказана сума представником позивачки була перерахована відповідачу.

Відповідно до статуту ГО «СТ «Перемога» є добровільним об`єднанням громадян України, основним завданням якого є ефективне використання його членами виділених земельних ділянок для вирощування фруктів, ягід, овочів, іншої сільськогосподарської продукції, створення умов для оздоровлення і відпочинку членів товариства та їх родин.

01 листопада 2009 року між ПрАТ «Київобленерго» та ГО «СТ «Перемога» укладений договір №220013201/318 про постачання електричної енергії, погоджено порядок розрахунку за активну електроенергію, а 27 грудня 2018 року товариством подано постачальнику заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії, 24 вересня 2019 року складено паспорт точки розподілу електричної енергії.

Згідно з протоколом чергових загальних зборів членів ГО «СТ «Перемога» від 22 червня 2019 року №2019 вартість 1 кВт/год електроенергії для членів товариства встановлена у розмірі 2,00 грн. (1,68 грн. (згідно Постанови НКРЕКП) + 0,32 грн. ( розподіл та обслуговування 15 + 1%).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не було укладено тристоронній договір про постачання та розподіл електричної енергії на території ГО «СТ «Перемога» і ОСОБА_1 не зверталась до відповідача чи електропостачальника з приводу укладення такого договору.

Позивачка є членом ГО «СТ «Перемога» і загальними зборами членів цього товариства 22 червня 2019 року було встановлено тариф на оплату спожитої електроенергії з врахуванням як діючого тарифу, затвердженого відповідною постановою НКРЕКП, так і витрат товариства на розподіл та обслуговування електромереж, дане рішення ніким не оспорене та не скасоване, тому позивачка має здійснювати розрахунок за спожиту нею електроенергію відповідно до даного тарифу.

З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Взаємовідносини між постачальником електричної енергії та ГО «СТ «Перемога» регулюються ЗУ «Про кооперацію», ЗУ «Про ринок електричної енергії», статутом товариства, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП України від 14 березня 2018 року №312.

Особливості постачання електричної енергії для колективного споживача (садового товариства) визначені розділом 10 Правилами роздрібного ринку електричної енергії,

Відповідно до положень п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

Відповідно до п. 10.2.4 та 10.2.5. вказаних Правил, колективний побутовий споживач на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами колективного побутового споживача для задоволення комунально-побутових потреб споживачів колективного побутового споживача, для технічних цілей та інших потреб колективного побутового споживача.

За обсяг закупленої електричної енергії з постачальником електричної енергії розраховується колективний побутовий споживач відповідно до умов договору.

Закупівля електричної енергії та розподіл здійснюються за рахунок коштів споживачів колективного побутового споживача.

Умови використання електричної енергії, розрахунків за неї, умови технічного забезпечення електропостачання електроустановок споживачів колективного побутового споживача, утримання та обслуговування технологічних електричних мереж колективного побутового споживача регулюються установчими документами та/або укладеними в установленому законодавством порядку договорами між споживачами колективного побутового споживача та колективним побутовим споживачем щодо розподілу та постачання електричної енергії в межах колективного побутового споживача.

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про кооперацію», вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства, тощо.

Статутом ГО «СТ «Перемога» передбачено, що член товариства зобов`язаний виконувати вимоги статуту, рішення загальних зборів та його правління, своєчасно сплачувати вступні, членські, цільові та інші внески у розмірі і в термін, встановлені загальними зборами товариства.

Електромережі, належні товариству, є власністю садового товариства.

Кошти товариства утворюються із вступних, членських, цільових внесків членів товариства, спонсорських внесків.

Відповідно до ЗУ «Про громадські об`єднання» та статуту, садове товариство самостійно вирішує всі питання, пов`язані з фінансуванням своєї діяльності, визначає фонди і резерви, їх розміри, порядок створювання і використання.

Вищим органом товариства є загальні збори членів товариства (п. 4.1 статуту).

Отже, вирішення питання встановлення тарифів за користування електричною енергією членами ГО «СТ «Перемога» та її оплати належить до компетенції загальних зборів ГО «СТ «Перемога».

При цьому, зазначеними Правилами роздрібного ринку електричної енергії передбачено можливість встановлення прямих взаємовідносин щодо постачання та користування електричною енергією між фізичною особою та електропередавальною організацією.

Так, пунктом 10.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що у разі прийняття відповідного рішення органом управління колективного споживача споживач колективного побутового споживача або фізична особа, яка не є членом колективного побутового споживача, але електроустановки якої приєднані до технологічних електричних мереж колективного побутового споживача (далі - споживач на території колективного побутового споживача), для користування електричною енергією укладає тристоронній договір про постачання та розподіл електричної енергії на території колективного побутового споживача з електропостачальником, який здійснює постачання електричної енергії цьому колективному побутовому споживачу, та колективним побутовим споживачем на основі типового договору.

В такому разі, згідно п. 10.2.9 вказаних Правил споживач на території колективного побутового споживача розраховується з постачальником електричної енергії за відповідним тарифом за обсяг електричної енергії, визначений за показами його лічильника, згідно з умовами тристороннього договору про постачання та розподіл електричної енергії на території колективного побутового споживача.

Також, згідно п. 10.2.10 Правил споживач на території колективного побутового споживача оплачує колективному побутовому споживачу вартість послуг з утримання технологічних електричних мереж населеного пункту згідно з умовами тристороннього договору про постачання та розподіл електричної енергії на території колективного побутового споживача.

Споживач відповідно до обсягів спожитої ним електричної енергії відшкодовує колективному побутовому споживачу вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за відповідним тарифом оператора системи, до мереж якого приєднаний колективний побутовий споживач, вартість електричної енергії на колективні побутові потреби та вартість електричної енергії, втраченої внаслідок її розподілу до електроустановки споживача, за відповідним тарифом купівлі електричної енергії колективним побутовим споживачем згідно з умовами цього договору.

Частка обсягу електричної енергії, яку має відшкодувати споживач на території колективного побутового споживача, визначається пропорційно обсягу спожитої ним електричної енергії.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.

В частині оскарження апелянтом заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, то апеляційний суд зазначає наступне.

Встановлено, що 18 липня 2023 року у відзиві представник ГО «СТ «Перемога» - Лисенко С.М. просить суд стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, які понесені ГО «СТ «Перемога» у зв`язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн.

Вказує, що відповідно до умов договору №171 від 30 вересня 2021 року сторонами було визначено розмір гонорару за представництво у даній справі, який становить 10000 грн.

Після постановлення рішення суду першої інстанції ГО «СТ «Перемога» було сплачено відповідний гонорар адвокату згідно умов договору.

Повідомляє, що витрати понесені відповідачем у зв`язку з розглядом апеляційної скарги становлять 5000 грн.

На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката, суду надано: рахунок від 16 березня 2023 року №205 та платіжну інструкцію №10 від 20 березня 2023 року про оплату коштів за правову допомогу.

На вказану вимогу від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат, в обґрунтування якого зазначила, що заявлена відповідачем сума витрат є завищеною.

Підготовка лише відзиву не вимагала від представника відповідача значного обсягу часу, нового аналізу, приведення нових аргументів.

Сам же відповідач у відзиві зазначає, що вся робота представника звелась до того, що відзив був підготовлений в межах позиції позивача у суді першої інстанції.

Тобто, відповідач повторив все ж те саме, на що посилався в суді першої інстанції.

Вказує, що як вбачається з рішення суду і матеріалів справи , правова позиція відповідача є сталою і не зазначала змін протягом розгляду справи.

Заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу неспівмірний ні складності справи, ні обсягу часу, об`єктивно та дійсно витраченого на надання послуг виходячи зі складності справи, ні обсягу наданих послуг, ні ціні позову.

Реальних зусиль на суму 5000 грн. з боку представника відповідача здійснено не було.

Просила суд, зменшити заявлений представником ГО «СТ «Перемога» - Лисенком С.М. розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до 10% від заявленої відповідачем суми.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, що пов`язані з розглядом справи, належать витрати 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має врахувати: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Частиною 5 ст. 135 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи наявна копія договору №171 від 30 вересня 2021 року, де сторонами було визначено розмір гонорару за представництво в цій справі.

Зі змісту наданого представником позивача рахунку №205 та платіжної інструкції вбачається, що ГО «СТ «Перемога» було перераховано Лисенку С.М. витрати за правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Однак, розгляд справи в суді апеляційної інстанції було проведено в порядку письмового провадження, за відсутності сторін, а тому заявлена представником відповідачем сума судових витрат є вочевидь завищеною.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і в пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Проаналізувавши надані заявником докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також застосувавши правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не співрозмірні з виконаною роботою під час розгляду апеляційної скарги позивача судом апеляційної інстанції.

На переконання суду визначена договором вартість наданої відповідачу послуги, а саме: аналіз висновків Верховного Суду та інших правових позицій щодо застосування норм права аналогічних спорах, а також дослідження законодавства під час написання відзиву на апеляційні скарги; додатковий гонорар успіху за прийняття рішення на користь клієнта, а саме залишення рішення в силі; підготовка відзиву на апеляційні скарги, в сумі 5000 грн не може вважатись співмірною з фактично виконаною адвокатом роботою.

Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що визначений між адвокатом Лисенком С.М. та ГО «СТ «Перемога» розмір витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн. є завищеним.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін тощо (постанова Верховного Суду від 01 вересня 2022 року №640/16093/21).

За вказаних обставин та з огляду на фактичний об`єм послуг, наданих адвокатським об`єднанням, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування ГО «СТ «Перемога» витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі - 1000 грн, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України)

За правилами ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не довела належними доказами підстав для повернення сплачених нею відповідачу коштів.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дав відповідь на всі аргументи і доводи учасників справи, які мають важливе юридичне значення для правильного вирішення справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, Київський апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 14 березня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Громадської організації «Садове товариство «Перемога» на відшкодування витрат по наданню правничої допомоги 1000 (одна тисяча) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба