Ухвала

від 29.11.2023 по справі 295/16230/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/16230/23

Категорія 82

2/295/3401/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2023 року суддя Богунського районного суду м. Житомира Полонець С.М. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» міста Києва в особі реєстратора Тарнавської Світлани Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Печерський районний суд міста Києва, про зняття обтяження (арешту) із нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зняти обтяження у вигляді арешту об`єкту нерухомого майна 1/7 частки трьохкімнатної квартири загальною площею 68,70 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 17.11.2006, видане відділом приватизації державного житлового фонду; реєстраційний номер майна: 17494742; реєстраційний номер обтяження 21130055 від 27.06.2017 року, накладеного на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 27.06.2017 року у справі №757/35850/17-к реєстратором Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» міста Києва Тарнавською Світланою Володимирівною. При цьому посилається на те, що ухвалою слідчого судді, винесеною в кримінальному провадженні, помилково накладено арешт на його нерухоме майно, оскільки він не є стороною такого кримінального провадження.

Вирішуючи питання прийняття відкриття провадження по справі суддею встановлено, що підстави для її розгляду в порядку цивільного судочинства відсутні з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Аналогічна за змістом норма закріплена у статті 19 ЦПК України.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 1 КПК Українипорядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (стаття 2 КПК України).

У частині першій статті 170 КПК України(у редакції, чинній на час виникнення даних правовідносин) арештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомзлочину,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.Арешт майнаскасовується увстановленому цимКодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною п`ятою статті 171 КПК Українивизначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно із частиною першою статті 174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (частина друга статті 174 КПК України).

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частини третя та четверта статті 174 КПК України).

Зазначені вимоги співпадають з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України, згідно з якою, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією Українита міжнародними договорами України.

Відповідно доп.1Постанови №5Пленуму Вищогоспеціалізованого судуУкраїни зрозгляду цивільнихі кримінальнихсправ від03.06.2016року «Просудову практикув справахпро зняттяарешту змайна» занаявності кримінальногопровадження власникчи іншийволоділець майнаможе звернутисядо судуза захистомсвого порушеного,невизнаного чиоспорюваного прававласності узагальному порядку.Після підтвердженняцього правазазначена особа,як ітитульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Тобто, чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження. Разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства.

У разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК Україниі є ефективним.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.02.2021 року у справі №127/21463/19.

На підставі п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у судах у порядку цивільного судочинства.

Виходячи з викладеного, у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 необхідно відмовити, так як позовна заява не підлягає розгляду в суді у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 19, 186, 259-261 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» міста Києва в особі реєстратора Тарнавської Світлани Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Печерський районний суд міста Києва, про зняття обтяження (арешту) із нерухомого майна.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: