Постанова

від 23.01.2024 по справі 295/16230/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/16230/23 Головуючий у 1-й інст. Полонець С.М.

Категорія 83 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу №295/16230/23 за позовом ОСОБА_1 доКомунальногопідприємства «Центрдержавноїреєстрації» м.Києвав особідержавногореєстратора ТарнавськоїСвітлани Володимирівни,третяособа-Печерськийрайонний судм.Києва,прозняттяобтяження (арешту)із нерухомогомайна, за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунськогорайонногосуду м.Житомира від29листопада 2023року, постановлену під головуванням судді Полонця С.М.,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що є співвласником 1/7 частки трьохкімнатної квартири, загальною площею 68,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

22 листопада 2023 року він дізнався про наявність із 27 червня 2017 року обтяження на вказану квартиру на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року у справі № 757/35850/17-к.

Вважає, що ухвалою слідчого судді, винесеною в кримінальному провадженні, помилково накладено арешт на його нерухоме майно, оскільки він не є стороною такого кримінального провадження.

Таким чином, просив суд зняти обтяження у вигляді арешту об`єкта нерухомого майна - 1/7 частки трьохкімнатної квартири, загальною площею 68,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить йому на підставі свідоцтвао про право власності № НОМЕР_1 від 17.11.2006, виданого відділом приватизації державного житлового фонду, який накладений на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 27.06.2017 року у справі №757/35850/17-к, державним реєстратором Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» міста Києва Тарнавською Світланою Володимирівною.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2023 року відмовлено у відкритті провадження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду.

Зокрема, зазначає,що суд, відмовляючи у відкритті провадження, не надав йому час для усунення недоліків, порушив його основоположне конституційне право на доступ до правосуддя. Також судом не взято до уваги норми міжнародного права та судову практику ЄСПЛ. Так, ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Якщо арешт накладений за КПК України 2012 року на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року(постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 504/1306/15-ц).

Отже, встановивши, що арешт на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 , накладено в кримінальному провадженні за правилами КПК України 2012 року, суд дійшов правильного висновку про те, що питання про зняття такого арешту треба розглядати за правилами кримінального судочинства.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишитибез задоволення,а ухвалу Богунськогорайонногосуду м.Житомира від29листопада 2023року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: