Ухвала

від 28.11.2023 по справі 185/9005/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 листопада 2023 року

місто Київ

справа № 185/9005/20

провадження № 61-16749ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «НАСК Оранта», про стягнення вартості відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (далі - ВК Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області), треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «НАСК Оранта» (далі - ПАТ «НАСК Оранта»), про стягнення вартості відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

В обґрунтування позову зазначала, що 07 жовтня 2020 року о 10:00 год на перехресті пров. Дружби та вул. Сонячній у с. Межирічі Павлоградського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з належним їй автомобілем марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10 січня 2020 року № АР 7110627, ПАТ «НАСК Оранта» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 60 124,48 грн.

Вказувала, що згідно висновку експертного дослідження від 28 листопада 2020 року №114-1/20, визначено вартість відновлювального ремонту станом на 07 листопада 2020 року автомобілю марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 145 221,60 грн.

Оскільки страхова компанія частково відшкодувала витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, просила суд стягнути з відповідача, як з особи, яка зобов`язання відшкодувати збиток завданий з вини третьої особи - ОСОБА_2 , різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмірі 85 097,12 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ВК Троїцької сільської ради на користь ОСОБА_1 85 097,12 грн у рахунок вартості відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП. Стягнуто з ВК Троїцької сільської ради на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн витрат на проведення автотоварознавчого дослідження. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Встановивши, що вартість майнової шкоди, завданої позивачці пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні відповідача, перевищує виплачений позивачці розмір страхового відшкодування, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що саме з ВК Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та проведеною страховою виплатою.

21 листопада 2023 року ВК Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Верховним Судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах: визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Оскільки предметом позову у цій справі є стягнення вартості відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, у розмірі 85 097,12 грн, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (671 000,00 грн), Верховний Суд дійшов висновку, що рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Наведені заявником обставини, які, на його переконання, потребують формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд визнає такими, що не стосуються фундаментальних питань права, а інші з них - зводяться до переоцінки доказів, які були предметом дослідження судами попередніх інстанцій.

Верховний Суд дійшов переконання, що заявник не зазначив у чому конкретно полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Такі посилання носять загальний характер і направлені виключно на обґрунтування формальних підстав для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наведене дає підстави для висновку, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для перегляду справи справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції.

Щодо доводів заявника про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття значного суспільного інтересу та винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка на це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у справі справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «НАСК Оранта», про стягнення вартості відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний