СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/6221/22
пр. № 2/759/645/23
05 жовтня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Журибеда О.М.
за участю секретаря - Істоміної О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обеженою відповідальнімтю «Фомальгаут-Полімін» про визнання наказу незаконним, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Фомальгаут-Полімін» в якому просить, з врахуванням заяви про зміну предмету позову: - визнати наказ №3-ОД від 24.02.2022 року «Про призупинення роботи підприємства у зв`язку з військовим станом в Україні» незаконним; - стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату з моменту винесення незаконного наказу, тобто з 24.02.2022 року і по день фактичної виплати; - стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 15000, 00 грн.; - судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач почав працювати в компанії з 03.07.2020 року на посаді начальника виробничо-технічного відділу. З 29.12.2020 року був призначений на посаду директора з виробництва групи компаній ТОВ «Фольмагаут-Полімін», де і працює. Розмір заробітної плати на даній посаді складає 20000, 00 грн. 24.02.2022 року у зв`язку із запровадженням в Україні військового стану, відповідачем видано наказ №3-ОД від 24.02.2022 року «Про призупинення роботи підтприємства в зв`язку з військовим станом в Україні». Керівником підприємства було повідомлено, що робота призупиняється на період військового стану, усі співробітники йдуть у відпустку за власний рахунок без збереження заробітної плати. Але у квітні 2022 року стало відомо, що підприємство все ж таки продовжує працювати не зважаючи на військовий стан. Така інформація містилась на офіційній сторінці компанії у Фейбук. Вважає спірний наказ незаконним та таким, що грубо порушує трудові права. Окрім цього, оскільки спірний наказ є незаконним, вважає, що останній зобов`язаний сплатити но його користь заробітну плату з моменту винесення незаконного наказу, попередній розрахунок якої становить 60000, 00 грн. Також, вказує, що внаслідок незаконних дій відповідача почав дуже сильно хвилюватись, в позивача піднявся тиск, почалися проблеми зі здоров`ям, оскільки вже четвертий місяць останній позбавленний будь-яких засобів для власного існування та забезпечення сім`ї.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.06.2023 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Святошинського районного сдуу м. Києва від 02.08.2022 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні представник відповідача Боренко О.В. просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у відзиві.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено, що 03.07.2020 року позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Фомальгаут-Полімін» на посаді начальника виробничо-технічного відділу.
З 29.12.2022 року ОСОБА_1 був призначений на посаду директора з виробництва групи компаній ТОВ «Фомальгаут-Полімін».
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який у подальшому неодноразово було породжувався та триває на момент розгляду справи.
У зв`язку із цим прийнято наказ №3-ОД від 24.02.2022 року «Про призупинення роботи підприємства в зв`язку з військовим станом в Україні», згідно якого: з 24.02.022 року призупинено роботу підприємства у зв`язку з введенням в Україні військового стану.
Пунктом 2 вказаного кнаказу, визначено керівникам підрозділів спостерігати за ситуацією в країні, підтримувати зв`язок з відділом кадрів та керівництвом компанії щодо повернення робітників до роботи; у разі необхідності, деякі працівники можуть бути залучені до роботи за їх згодою; скласти списки працівників, що залучалися до родоти в період призупинення роботи підприємства та надати їх до відділу кадрів.
Наступного дня, видано наказ №4-ОД «Про відновлення роботи підприємства та встановлення деяких особливостей умов праці в період дії військового стану» від 25.02.2022 року, яким спірний наказ №3-ОД від 24.02.2022 року «Про призупинення роботи підприємства в зв`язку з військовим станом в Україні» прийнято вважати таким, що втратив чинність та роботу підприємства відновлено з 25.02.2022 року.
Пунктом 3 вище вказаного наказу, надано право працівникам підприємства визначитись з можливістю виходу на роботу в період військового стану на умовах повного, неповного робочого часу чи працювати дистанційно й доступним способом проінформувати про своє рішення відділ кадрів для подальшого документального офромлення умов праці й виплати заробітної плати.
24.03.2022 року накозом №5 «Про тимчасове призупинення трудових договорів» призупинено тимчасово з 24.03.2022 року до 05:30 год. 25.04.2022 року дію трудових договорів з працівниками Товариства у відповідності з додатком №1 до цьокого наказу.
Згідно витягу з Додатку №1 до наказу №5 від 24.03.2022 року, з ОСОБА_1 тимчасово призупинено дію трудового договору.
Наказом №6 від 25.04.2022 року «Про продовження дії Наказу №5 від 24.03.2022 року «Про тимчасове призупинення трудових договорів» продовжено дію наказу №5 від 24.03.2022 року до 05:30 год. 25.05.2022 року.
Відповідно до витягу з Додатку №1 (оновлений) до Наказу №5 від 24.03.2022 року з ОСОБА_1 тимчасово призупинено трудовий договір.
Наказом №7 від 25.05.2022 року «Про продовження дії Наказу №5 від 24.03.2022 року «Про тимчасове призупинення трудових договорів» дію Наказу №5 від 24.03.2022 року ще продовжено до 05:30 год. 23.08.2022 року.
З витягу з Додатку №1 (оновлений) до Наказу №5 від 24.03.2022 року призупинено трудовий договір з ОСОБА_1 .
Згідно з витягів з табелів обліку використаного робочога часу за період лютий-червень 2022 року ОСОБА_1 проставлено літерний код «НЗ» - наґявка на роботі.
Як вбачається з інформації з біометричної системи пропуску за відбитком пальцю за період лютий-червень 2022 року, відсутня фіксація «Входу-виходу» працівника ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» він визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Згідно ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 р.) призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ від 01.07.2022 внесено зміни до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
У редакції Закону від 19.07.2022 стаття 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» викладена в новій (розширеній) редакції. Зокрема у ч.1 даної статті дане більш розширене визначення поняттю призупинення дії трудового договору та вказано, що це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.
У частині 2 даної статі вказано, що наказ про призупинення дії трудового договору повинен містити кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові інші персональні данні відповідних працівників.
Таким чином, законодавець прямо передбачив, що призупинення дії трудового договору може відбуватись не по відношенню до всього персоналу, а відносно конкретних працівників (наведених у відповідному переліку).
При цьому, умовами такого призупинення на тлі російської військової агресії є неможливість надання та виконання певної роботи (в новій редакції ст. 13 Закону неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором).
Умовами Наказу №4-ОД від 25.02.2022 року встановлено деякі особливості умов праці в період дії військового стану, зокрема, надано право працівникам підприємства визначитись з можливістю виходу на роботу в період військового стану на умовах повного, неповного (скороченого) робочогочасу чи працювати дистанційно (віддалено) й доступним способом проінформувати про своє рішення відділ кадрів для подальшого документального оформлення умов праці й виплати заробітної плати.
Отже, на момент звернення позивача в червні 2022 року до суду з позовом, спірний наказ втратив чинність.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Водночас, у пунктах 4.12-4.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №13/51-04 зазначено, що закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судвого рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, спалта суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого орагну тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі можливо також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі рощгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, видача відповідачем наказу «4-ОД від 25.02.22 року, згідно з яким оскаржуваний наказ №3-ОД від 24.02.2022 року є таким, що втратив чинність, ще до звернення ОСОБА_1 до суду, а тому суд приходить до висновку про відмову в частині позовних вимог про визання наказу «3-ОД від 24.02.2022 року «Про призупинення роботи підпримства у зв`язку з військовим станом в Україні».
Крім того, позивач не висуває вимоги про неправомірність та/або безпідставність наказів «Про тимчасове призупинення трудових договорів», не оскаржує їх.
Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.
Судом встановлено та доведено матеріалами справи, що позивач у період з 24.02.2022 по червень 2022 року не виконував посадових обов`язків та трудових зобов`язань у відносинах з ТОВ «Фомальгаут-Полімін», не з`являвся на своєму робочому місці, що підтверджується табелем виходу на роботу та не заперечується самим позивачем.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 24.02.2022 року по червень 2022 року не виконував посадових обов`язків, фактично на робочому місці був відсутнім, суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що протягом вказаного часу позивач виконував визначену трудовим договором роботу, а також відповідно відсутні підстави для нарахування йому заробітної плати за вказаний період.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральних збитків, суд виходить з наступного.
Так, згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як вбачається із вищезазначеного, судом не встановлено порушення яке було б допущено відповідачем та завдало позивачу моральної шкоди.
Тим більш, з боку позивача не надано жодного належного, допустимого і достатнього доказу на завдання такої моральної шкоди, яка б узгоджувалася із приписами ст. 237-1 КЗпП України.
Виходячи з вищезазначеного, повно і всебічно з`ясував обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, безпосередньо дослідив докази подані сторонами, встановив фактичні обставини, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню вцілому.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
За приписами статті 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, ст.ст. 32, 34, 116, 117 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обеженою відповідальнімтю «Фомальгаут-Полімін» про визнання наказу незаконним, стягнення заробітної плати та моральної шкоди- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 13.10.2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.М. Журибеда
Суд | Святошинський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 05.10.2023 |
Оприлюднено | 01.12.2023 |
Номер документу | 115293922 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Святошинський районний суд міста Києва
Журибеда О. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні