Постанова

від 23.11.2023 по справі 917/176/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року м. Харків Справа № 917/176/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

та представників учасників справи:

від прокуратури Владимирець А.О. посвідчення;

від позивача Ломако Є.О. - представник; від відповідача Чала О.Д. -адвокат;

від третьої особи- не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заводської міської ради на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 року у справі №917/176/23 (повний текст рішення складено та підписано 20.09.2023 року),

за позовом - Керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Фонду державного майна України,

до - Заводської міської ради,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне підприємство Лохвицький спиртовий комбінат,

про визнання незаконним, скасування рішення та повернення майна у державну власність

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023р. до Господарського суду Полтавської області звернувся з позовом Керівник Миргородської окружної прокуратури Полтавської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Фонду державного майна України (далі-Позивач) до Заводської міської ради (далі-Відповідач) з вимогами:

1) про визнання незаконним та скасування рішення дванадцятої сесії Заводської міської ради восьмого скликання від 17.09.2021 № 18 Про прийняття нерухомого майна в комунальну власність територіальної громади, про прийняття у комунальну власність територіальної громади нежитлову будівлю за адресою: Полтавська область, Миргородський район, м. Заводське, вул. Озерна, 20 д, загальною площею 179,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2471613153226, номер запису про право власності - 44307046, дата державної реєстрації - 30.09.2021;

2) про повернення у державну власність нерухомого майна - нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Миргородський район, м. Заводське, вул.Озерна, 20 д, загальною площею 179,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2471613153226, номер запису про право власності - 44307046, дата державної реєстрації - 30.09.2021;

3) про скасування державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади в особі Заводської міської ради на нежитлову будівлю загальною площею 179,3 кв.м. за адресою: Полтавська область Миргородський район, м. Заводське, вул. Озерна, 20д, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2471613153226, номер запису про право власності: 44307046, дата державної реєстрації: 30.09.2021), з одночасним припиненням права комунальної власності.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.02.2023, суд першої інстанції залучив до участі у справі - Державне підприємство «Лохвицький спиртовий комбінат» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Позивача (далі-Третя особа).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 року у справі №917/176/23 вищезазначені позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду та вважаючи його таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідач звернуся з апеляційною скаргою, мотивуючи її наступним:

- Прокурор не надав суду доказів неможливості самостійного захисту інтересів держави Регіональним відділенням Фонду державного майна України як юридичною особою і органом, уповноваженим здійснювати у спірних відносинах відповідні функції;

- неможливість сплати судового збору Позивачем в 2022році не є достатньою підставою до звернення Прокурора з даним позовом до суду;

- подання позову відбулось у 2023році при відсутності листування між Прокуратурою та Позивачем у даному році;

- відсутність попереднього звернення прокурора до Третьої особи перед її залученням до справи свідчить про безпідставність такого залучення;

- в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності станом на 01.10.2020р. та на 01.04.2022р. відсутнє спірне майно за наведеною адресою, а є лише господарські будівлі (роздягальня спортмайданчика) за адресою: вул. Озерна, 10, м. Заводське.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 року, з поміж іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Позивача та Прокурора надійшли відзиви на апеляційну скаргу Відповідача, за змістом яких останні просили оспорюване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У судовому засіданні 23.11.2023р. представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Прокурор та представник Позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Третьої особи в судове засідання не з`явився, в тому числі, не приєднався до участі в режимі відеоконференції, але були повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки він не скористався своїми

правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

-листування в березні-квітні 2021 року між Відповідачем та Позивачем (його Регіональним відділенням по Полтавській та Сумській областях) з приводу запиту інформації щодо перебування на обліку у якості державного майна будівлі, яка розташована за адресою: м. Заводське, вул. Озерна, 20 д (колишня назва Червоноармійська), земельна ділянка, площею 0,0263 га, кадастровий номер 5322610600:51:008:0129 (далі спірне майно, об`єкт нерухомості) у зв`язку із інвентаризацією об`єктів нерухомого майна на території міста (№ 02-19/497 від 10.03.2021, № 02-20/638 від 31.03.2021) та повідомлення останнього щодо необхідності перевірки зазначеної інформації (№ 05-122-01559 від 24.03.2021, № 10-15-9477 від 27.04.2021);

-прийняття Позивачем рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Третьої особи, який знаходиться за адресою: Полтавська область Миргородський (колишній Лохвицький) район, м. Заводське, вул. Озерна, 10 на підставі наказу №893 від 18.08.2021р., шляхом його продажу на аукціоні; прийняття Відповідачем рішення від 17.09.2021 № 18 про прийняття спірного нерухомого майна в комунальну власність територіальної громади та реєстрація права власності на вказаний об`єкт 30.09.2021;

-звернення Позивача 08.02.2022 листом за № 10-47-2476 до Третьої особи щодо неправомірної реєстрації права комунальної власності на об`єкт державної власності та вжиття заходів повернення майна у державну власність;

- скерування Третьою особою 11.04.2022 за № 41 на адресу Відповідача претензії щодо повернення майна в державну власність та відмова останнього за № 02-20/632 від 12.05.2022 у задоволенні такої претензії.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Звертаючись з позовом до суду, Прокурор зазначав, що рішення Відповідача про віднесення спірного майна у комунальну власність є незаконним, оскільки об`єкт нерухомості, яке Відповідач помилково відніс до комунальної власності - є державним майном та підлягає приватизації, це майно було передане у розпорядження Позивача у складі єдиного майнового комплексу Третьої особи.

Прокурор вважав, що рішення дванадцятої сесії Заводської міської ради восьмого скликання від 17.09.2021 № 18 «Про прийняття нерухомого майна в комунальну власність територіальної громади», згідно якого нежитлову будівлю за адресою: Полтавська область, Миргородський (колишній Лохвицький) район, м. Заводське, вул. Озерна, 20 д, загальною площею 179,3 кв.м., прийнято у комунальну власність територіальної громади - підлягає визнанню незаконним, а нежитлову будівлю слід повернути у державну власність.

Позивач зазначав, що він, як орган управління не надавав згоду щодо передачі об`єкта в комунальну власність, а рішення Заводської міської ради від 17.09.2021 № 18

прийнято з порушенням вимог законодавство та не дотримано порядку передачі державного майна у комунальну власність

Третя особа під час розгляду справи у суді першої інстанції не скористалась своїм правом на надання пояснень стосовно предмету спору.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів зазначення в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності у складі майна, яке перебуває на балансі Третьої особи- нежитлової будівлі (громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами), яка розташована за адресою: вул. Озерна, 20Д, м. Заводське, Миргородський район, Полтавська область, у зв`язку з чим рішення дванадцятої сесії Заводської міської ради восьмого скликання від 117.09.2021 № 18 «Про прийняття нерухомого майна в комунальну власність територіальної громади» вважав законним, а підстави для повернення цього майна у державну власність - відсутніми. Також посилався на відсутність підстав до представництва Прокурором інтересів Позивача у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність Прокурором факту незаконного вибуття спірного майна з володіння Держави та наявність правових підстав для його повернення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Щодо наявності підстав до представництва.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ст.53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у випадку, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись з цим позовом до суду, Прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Фонд державного майна України.

Судом встановлено, що підставою для представництва Прокурором інтересів держави в особі Фонду державного майна є неправомірне вибуття нерухомого майна з державної власності, що призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, при тому, Позивачем, як уповноваженим суб`єктом, з 22.11.2022року не вжито достатніх заходів, в тому числі позовного характеру, щодо його повернення у державну власність.

Прокурор зазначає, що вибуття з державної власності спірного нерухомого майна вартістю майже 64 тис. грн. внаслідок протиправних дій Відповідача завдає Державі майнових втрат. При цьому, Фонд державного майна, як орган державної влади, який уповноважений реалізовувати інтереси держави у сфері володіння, користування, розпорядження державним майном, володіючи інформацією про незаконність вибуття нерухомого майна з державної власності, не вживав та не вживає належних та дієвих заходів на поновлення прав держави, маючи реальну можливість вжити таких заходів.

Так, звертаючись до компетентного органу до подання позову, в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає можливість відповідному органу відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені можливі порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звернувся.

Як вбачається з матеріалів справи, Прокурор повідомив Позивача про виявлені порушення (лист від 22.11.2022 (т.1 а.с.110-113).

Позивач, в свою чергу, листом від 20.12.2022 № 10-47-19036 повідомив Прокурора про можливість вжиття заходів прокурорського реагування та подання позовів щодо повернення зазначеного державного майна у державну власність (т.1 а.с.114).

Листом від 16.01.2023 (т.1 а.с.115) Прокурор повідомив Позивача про здійснення представництва інтересів держави в суді щодо визнання незаконним та скасування рішення; скасування державної реєстрації права комунальної власності та повернення майна у державну власність, але Позивач не вчинив відповідних дій, спрямованих на захист інтересів держави, натомість повідомив Прокурора, що не заперечує про вжиття заходів реагування позовного характеру.

Наведене свідчить, що Прокурором надано достатньо часу для здійснення Позивачем будь-яких дій на захист порушених інтересів держави, проте Позивач, достовірно знаючи про порушення своїх інтересів самостійно з позовом до суду не звертався.

Отже колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Прокурор належним чином обґрунтував законність підстав для звернення до суду з

цим позовом в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», заявленим в інтересах держави в особі Позивача.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно відсутності доказів неможливості самостійного захисту Позивачем інтересів держави, зокрема, самостійної сплати ним судового збору, то дослідження таких обставин не має значення для оцінки підстав звернення Прокурора з даним позовом до суду, оскільки за змістом вищенаведеної норми закону в даному випадку сам факт не здійснення уповноваженим органом відповідних заходів із захисту законних інтересів держави є достатньою. підставою для здійснення Прокурором представництва в суді з цього приводу.

За тих же підстав є необґрунтованими доводи скаржника щодо відсутності листування між Прокуратурою та Позивачем в 2023 році, оскільки з моменту повідомлення Позивача Прокурором щодо виявлення порушення в листопаді 2022 року до моменту подання позову в січні 2023 року пройшов невеликий проміжок часу, але він є достатнім для можливого відповідного реагування з боку Позивача.

Доводи апелянта щодо необхідності попереднього звернення Прокурора до Третьої особи перед її залученням до справи базуються на довільному трактуванні Відповідачем вимог процесуального законодавства та не беруться судовою колегією до уваги.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо законності та обґрунтованості оспорюваного рішення Відповідача про прийняття спірного майна у комунальну власність, судова колегія зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності обліковується ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» (суб`єкт управління - Позивач) та нерухоме державне майно, яке перебуває на його балансі, зокрема роздягальня спортмайданчик за адресою: Полтавська область, Миргородський (колишній Лохвицький) район, м. Заводське, вул. Озерна, 20 д, загальною площею 179,3 кв.м. (т.2 а.с.15).

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, зі змісту вказаної норми вбачається, що правовий акт може бути визнаний недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону (іншому правовому акту), якщо він виданий органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законом повноважень або в межах компетенції, але з порушенням діючого законодавства.

Матеріали справи не містять надання Позивачем згоди на передачу спірного майна у комунальну власність, оскільки відповідно до листа Позивача від 08.02.2022 за № 10- 47-2476, скерованого до Третьої особи, Фонд державного майна України, як орган управління, повідомив про відсутність згоди на передачу роздягальні спортмайданчика, яка перебуває на балансі Третьої особи, до комунальної власності, а також зобов`язав директора Третьої особи здійснити заходи щодо запобігання неправомірної реєстрації права комунальної власності на об`єкт державної власності, який знаходиться у складі єдиного майнового комплексу ДП «Лохвицький спиртовий комбінат».

Єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат» включений до наказу Фонду від 04.01.2022 № 1 (із змінами) «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації», а органом приватизації єдиного майнового комплексу Третьої особи визначено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.

Таким чином, будівлі, споруди та інше майно, яке обліковується на балансі державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат» підлягає приватизації у складі єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат».

Зі змісту наявних в матеріалах справи листів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській області № 05-122-01559 від 24.03.2021, від 27.04.2021№ 10-15-9477 , не вбачається факт відсутності спірного нерухомого майна у державній власності та не надано згоди на його відчуження.

Таким чином, аналізуючи документальні докази у справі в їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що в даному випадку державне майно вибуло з володіння держави без її волі та згоди (не надано також доказів делегування державою права розпорядження спірним майном іншим особам), тобто відсутній правочин, за яким власником чи особою, якій власником делеговано право розпорядження майном, здійснено відчуження майна.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення дванадцятої сесії Заводської міської ради восьмого скликання від 17.09.2021 № 18 «Про прийняття нерухомого майна в комунальну власність територіальної громади» згідно якого нежитлову будівлю за адресою: Полтавська область, Миргородський (колишній Лохвицький) район, м. Заводське, вул. Озерна, 20 д, загальною площею 179,3 кв.м., прийнято у комунальну власність територіальної громади є таким, що порушує права держави в особі Позивача як органу, уповноваженому державою на розпорядження в межах, наданих законом, майном, яке перебуває в державній власності.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності наведеного майна у переліку об`єктів, які підлягають приватизації, спростовуються по-перше, наявністю відомостей з реєстру, по друге, спірне нерухоме майно було включене до складу єдиного майнового комплексу ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» та не виділялося в окрему одиницю із реєстрацією права державної власності окремо не неї.

Зазначення в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності станом на 01.10.2020р. спірного нерухомого майна за адресою в м. Заводське по вул. Озерна, 10 ( за адресою всього комплексу підприємства), а не 20 (фактичне розташування саме спірного об`єкта), не є підставою вважати відсутнім його в переліку державного майна, оскільки цей об`єкт, крім номеру будинку, ідентифікується за найменуванням та інвентарним номером.

Зазначена обставина докладно досліджена в рішенні суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 року у справі №917/176/23 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський

суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заводської міської ради на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 року у справі №917/176/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 року у справі №917/176/23 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Заводську міську раду.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 28.11.2023

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Д.О. Попков