Постанова від 22.11.2023 по справі 908/40/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2023 року м.Дніпро Справа № 908/40/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2023 року (суддя С.С. Дроздова, дата підписання рішення 05.05.2023року) у справі №908/40/23

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (вул. І. Федорова, 32-А, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код юридичної особи 30859524)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (пр. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789)

про стягнення 44 539 грн 39 коп,-

ВСТАНОВИВ:

04.01.2023 року до господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" про стягнення 44 539 грн. 39 коп. страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги до особи, винної у скоєнні ДТП.

Рішенням господарського суду Запорізької області у справі №908/40/23 від 04.05.2023 року у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" 44 539 грн. 39 коп. страхового відшкодування відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування не враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля, отже позовні вимоги не доведені, оскільки суд самостійно не збирає докази та не може самостійно визначити належний до стягнення з відповідача розмір страхового відшкодування.

Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач і просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- відповідачем не був направлений позивачу відзив на позов, що позбавило останнього права на подачу заперечень на цей відзив;

- розрахунок страхових витрат, з урахуванням фізичного зносу, закон покладає саме на відповідача;

- у законі відсутня така підстава для відмови у виплаті страхового відшкодування, як ненадання потерпілою особою документів, які встановлюють коефіцієнт фізичного зносу;

- згідно з законом, якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити такий розмір, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком;

- судом не враховано, що за умовами договору позивач не зобов`язаний залучати незалежних спеціалістів до оцінки розміру збитків, при цьому, оскільки за договором не передбачено страхування з урахуванням зносу, тому позивач і не розрахував його при виплаті страхового відшкодування;

- оскільки позивачем було здійснено виплати страхового відшкодування з урахуванням ПДВ, тому розмір податку не підлягає вирахуванню із страхового відшкодування;

- у даному випадку наявні підстави для відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що у межах Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Також, за твердженням відповідача, згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від 0 до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості відновлювального ремонту, і при наявності коефіцієнту зносу при встановленні вартості такого ремонту, застосування коефіцієнту є обов`язковим.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано ні погодження рахунку №1086290 від 04.08.2022, ні фотографій пошкодженого транспортного засобу або звіту про оцінку вартості збитку/висновку незалежного експерта, замовленого страховиком, або самостійно розрахованої вартості відновлювального ремонту на підставі довідкових матеріалів.

Щодо посилання позивача на неотримання ним відзиву, відповідач вказує на те, що оскільки позивач та його представники не зареєструвалися у підсистемі "Електронний суд", тому вони не зацікавлені у вчасному отриманні процесуальних документів.

Також відповідач вважає необґрунтованими вимоги скаржника про відшкодування витрат на правову допомогу у заявленому ним розмірі.

Позивач у відповіді на відзив, у тому числі зазначає, що під час виплати страхового відшкодування позивачем не було порушено жодної умови договору страхування.

На думку позивача, твердження відповідача про те, що позивач не надав погодження розрахунку є безпідставними, оскільки вказана обставина не була предметом розгляду у суді першої інстанції; виплата страхового відшкодування відбулася по рахунку і була погодженням позивачем такого рахунку.

Щодо направлення відзиву на електронний суд, то доводи відповідача з цього приводу позивач вважає суперечливими, крім того нормами ГПК України не передбачено направлення відзиву іншому учаснику справи через "Електронний суд".

Стосовно витрат на правову допомогу, то за твердженням позивача, він детально виклав свою позицію з цього питання в апеляційній скарзі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Антоніка С.Г. (доповідач), суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.

05.06.2023 року у зв`язку з відпусткою судді Дарміна М.О. - члена колегії суддів, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Антоніка С.Г. (доповідач), суддів Іванова О.Г., Березкіної О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023року колегією суддів у вказаному складі відкрито апеляційне провадження.

12.07.2023 року у зв"язку з відпусткою судді Березкіної О.В. члена колегії суддів проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Антонік С.Г. (доповідач), судді Іванов О.Г., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою суду від 13.07.2023 року розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 30.08.2023 року на 14 год.40 хв.

У зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Орєшкіна Е.В., судді: Березкіна О.В., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2023 року у справі №908/40/23 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді (доповідача) Орєшкіна Е.В., судді: Березкіна О.В., Чус О.В; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою суду від 25.09.2023 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2023 року у справі №908/40/23 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді (доповідача) Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 22.11.2023 на 14:45год.

У судове засідання представники сторін не з`явилися, про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

11.10.2023 року на адресу апеляційного суду надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

22.11.2023 року колегія не вбачала підстав для відкладення розгляду справи у зв`язку з неявкою сторін, оскільки вважала можливим апеляційний розгляд справи за їх відсутності.

Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2021 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ" (страховиком) та ОСОБА_3 (страхувальником) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0101-21-00646, предметом якого є страхування транспортного засобу "Ford Mondeo", державний реєстраційний № НОМЕР_1 .

У договорі добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-001-21- 00646 від 03.11.2021 року (Частина 2 (Оферта № 8 від 01.10.2021 року) зазначено наступне:

Згідно з п. 9.3.5. Оферти Страховик має право залучати до оцінки розміру збитків, завданих Страхувальнику, незалежних спеціалістів та визначати розмір страхового відшкодування виходячи з розміру збитків, визначених Страховиком або актом автотоварознавчого дослідження (в т.ч. звітом про оцінку вартості(розміру) збитку/висновком незалежної експертизи), замовленого Страховиком або, самостійно розрахувати вартість відновлювального ремонту на підставі довідкових матеріалів, у тому числі з використанням програмного забезпечення (наприклад Audatex);

Пунктом 12.2 Оферти визначено, що у разі настання страхових випадків по КАСКО (крім випадків конструктивної загибелі ТЗ та "Викрадення", не включаючи пошкодження ТЗ, які він отримав під час, внаслідок або після викрадення), страхове відшкодування розраховується за такою формулою:

СВ = (ВВР - ВД х ЗЕп)х ПЗС + ДДВ Фрп ВЗПО - НЧСП, де:

СВ сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті;

ВВР вартість відновлювального ремонту, яка включає вартість деталей, вузлів, агрегатів, що замінюються, вартість робіт та витратних матеріалів.

Вартість відновлювального ремонту розраховується виходячи з цін, що діяли на дату настання страхового випадку (або пізнішу дату, але не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати такого розрахунку) на території України, відповідно до калькуляції СТО, визначеної в п. 11.6 Частини 1 (Заяви-приєднання) цього Договору. В такому випадку фактичним одержувачем коштів має бути відповідна СТО або Страхувальник (Вигодонабувач) (якщо є документальне підтвердження самостійної оплати Страхувальником вартості відновлювального ремонту на СТО за попереднім погодженим Страховиком рахунком). В інших випадках вартість відновлювального ремонту розраховується виходячи з цін, що діяли на дату настання страхового випадку на території України виключно на підставі довідкових матеріалів, у тому числі з використанням програмного забезпечення (наприклад Audatex). Розрахунок здійснюється Страховиком.

Відповідно до п. 13.1 Оферти виплата страхового відшкодування здійснюється Страховиком відповідно до умов цього Договору, Правил страхування та законодавства України, на підставі страхового акту та всіх необхідних і належним чином оформлених документів, зазначених в Розділі 11 Частини 2 (Оферти) цього Договору. 13.2. Страховик протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання заяви про настання страхового випадку при умові надання Страхувальником застрахованого ТЗ для огляду здійснює огляд пошкодженого ТЗ та/або вживає заходів для проведення незалежної експертизи.

У п. 13.3. Оферти визначено, що у разі розрахунку страхового відшкодування на підставі рахунку (калькуляції) СТО Страховик повинен погодити рахунок (калькуляцію) СТО або відмовити у його погодженні з відповідним обґрунтуванням протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання такого рахунку.

Згідно з п. 13.4. Оферти якщо розрахунок вартості відновлювального ремонту буде здійснюватися фахівцями Страховика, то Страховик проводить такий розрахунок протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту прийняття такого рішення.

Матеріали справи свідчать також про те, що 30.07.2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів "Ford Mondeo", державний реєстраційний № НОМЕР_1 та "Hyundai Elantra", державний реєстраційний № НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_4 .

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 28.09.2022 року по справі № 753/8644/22 водія автомобіля "Hyundai Elantra", д.н.з. НОМЕР_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до довідки про ДТП, схеми місця ДТП та постанови Дарницького районного суду м. Києва від 28.09.2022 року по справі № 753/8644/22, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху.

У результаті ДТП був пошкоджений автомобіль "Ford Mondeo", д.н.з. НОМЕР_4 , який застрахований позивачем згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-001-21-00646 від 03.11.2021.

02.08.2022 Страхувальник звернувся до ПАТ "СК "Українська страхова група із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи.

09.08.2022 року ПАТ "СК "Українська страхова група" на підставі Рахунку № 1086290 від 04.08.2022 було складено страховий акт № ДККА-80823 та розрахунок суми страхового відшкодування.

На підставі вищевказаних документів, ПАТ "СК "Українська страхова група" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 47 139 грн. 39 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 35202 від 10.08.2022 року.

Оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Hyundai Elantra" д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована відповідачем згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР207339023, позивач 22.08.2022 звернувся до нього з заявою про виплату (страхового) відшкодування № 11/21302 , яка була отримана 05.09.2022року.

За змістом ст.12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з полісом № ЕР-207339023 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, він передбачає франшизу в розмірі 2 600,00 грн. та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну - 130 000,00 грн.

Позивачем заявлена до сплати відповідачем сума страхового відшкодування у розмірі 44 539 грн 39 коп. (47 139,39 грн - 2 600,00 грн (франшиза)).

Наведені вище обставини та відсутність оплати відповідачем стали підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст.512, ст.514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Отже, на підставі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.

Згідно із положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є заснованими на суброгації, тобто переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов`язанні.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

В силу приписів Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, норми цього Закону є спеціальними.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов`язкове, страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач у силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув право вимоги потерпілого, що отримав страхове відшкодування у межах фактичних затрат.

Як зазначено вище, 22.08.2022 року позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату (страхового) відшкодування, що не заперечується останнім.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове, страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, відповідно до п.п.1.6, 8.1 та 8.3 якої відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу (КТЗ) чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Таким чином, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов`язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

Як зазначалось вище, ст.29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Частинами 1 та 6 ст.9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Відповідно до п. п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо.

Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

У п. 7.38 Методики передбачено, що значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

Матеріали цієї справи свідчать про те, що роком випуску транспортного засобу "Ford Mondeo" д.н.з. НОМЕР_4 є 2012. Отже, авто потерпілого на момент ДТП - 30.07.2022 було в експлуатації вже більше 10 років.

З огляду на викладене, враховуючи ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", пункти 2.3, 2.4, 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відшкодування шкоди відповідачем повинно здійснюватися з урахуванням зносу пошкодженого транспортного засобу "Ford Mondeo" д.н.з. НОМЕР_4 .

Згідно з п. 1.6. Методики під поняттям "фізичний знос" розуміють втрату вартості колісного транспортного засобу (тобто автомобіля), його складників, яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей колісних транспортних засобів, його складників, порівняно з вартістю нового подібного колісного транспортного засобу або його складників.

Однак позивач, у порушення вказаних вище норм, при нарахуванні суми страхового відшкодування не врахував коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, про що прямо зазначено ним в розрахунку суми страхового відшкодування від 09.09.2022, наданого позивачем разом з заявою (а.с.35).

У вказаному розрахунку зазначено, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Ford Mondeo", державний реєстраційний № НОМЕР_1 дорівнює 0, 00 %, а отже, не визначений позивачем.

Таким чином, з огляду на положення наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи, що авто "Ford Mondeo", д.н.з. НОМЕР_4 на момент ДТП було в експлуатації вже 10 років, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що пред`явлення вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту, без урахування коефіцієнта фізичного зносу, є неправомірним і позивачем не доведено належними та допустими доказами вимоги про стягнення з відповідача відшкодування у визначеному ним розмірі.

Крім того, з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, у суду були відсутні підстави для відшкодування витрат на правову допомогу, понесених позивачем, за рахунок відповідача.

Колегія суддів звертає увагу, що чинне законодавство України не містить приписів щодо конкретного визначення кола осіб, які мають розраховувати коефіцієнт зносу автомобіля при визначенні суми страхового відшкодування.

Позивач не був позбавлений можливості скористатися своїм правом та подати розрахунок страхового відшкодування, з урахуванням такого зносу, враховуючи, що урахування коефіцієнта фізичного зносу у залежності від років експлуатації транспортного засобу при розрахунку страхових виплат прямо передбачено вищезазначеними правовими нормами.

З цих підстав доводи скаржника щодо покладення вказаного вище обов`язку саме на відповідача ґрунтуються на помилковому тлумаченні позивачем норм права та не приймаються судом до уваги.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ч.4 ст.74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з посиланнями місцевого господарського суду на те, що у нього не було підстав для витребування у сторін розрахунку з урахуванням зносу з власної ініціативи в силу приписів ч. 4 ст. 74 ГПК України. Судом було надано обґрунтовану оцінку поданим сторонами та наявним у справі доказам.

Доводи апеляційної скарги про те, що договором добровільного страхування від 03.11.2011, укладеним позивачем та ОСОБА_3 не передбачено застосування зносу при розрахунку страхового відшкодування, що є підставою для такого розрахунку без його урахування, колегія суддів також вважає необґрунтованими. Права та обов`язки за вказаним договором виникли лише між страховиком (позивач у даній справі) та страхувальником ОСОБА_3 і не являються обов`язковими для третіх осіб, які не є сторонами цього договору ( в даному випадку для відповідача).

При цьому суд враховує, що позивач не зобов`язаний залучати незалежних спеціалістів до оцінки розміру збитків, між тим, це не позбавляє його обов`язку здійснити таку оцінку та розрахунки з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Щодо доводів скаржника про те, що у законі відсутня така підстава для відмови у виплаті страхового відшкодування, як ненадання потерпілою особою документів, які встановлюють коефіцієнт фізичного зносу, колегія суддів зазначає, що у справі відсутні докази відмови відповідача у такому відшкодуванні. Він лише заперечує проти нарахованої позивачем суми без врахування зносу пошкодженого транспортного засобу.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч.4 ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів апелянта суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують вказаних вище висновків суду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Проте, всупереч наведених вище правових норм, позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду з позовом.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав стверджувати, що наведені судом мотивування є необґрунтованим, оскільки правильність цих тверджень напряму випливає із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства.

За приписами п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У даному випадку, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у тому числі й витрати на правову допомогу, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2023 року у справі №908/40/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 30.11.2023.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя О.Г.Іванов

Суддя Ю.Б.Парусніков