Рішення

від 20.11.2023 по справі 908/1995/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/224/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2023 Справа № 908/1995/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засіданні Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570)

до відповідача-1: Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ» (71043 Запорізька область, Більмацький район, с. Титове(пн), вул. Челюскіна, буд. 29, ідентифікаційний код юридичної особи 36649209)

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про солідарне стягнення грошових коштів

за участю

представника позивача: Якушев С.О., адвокат, довіреність № 7756-К-Н-О від 07.09.2021

представник відповідача-1: Наконечний В.Л., адвокат, ордер серія АА № 1372696 від 12.11.2023, в режимі відеоконференцзв`язку

відповідача-2: ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_2 від 19.12.2001

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про солідарне стягнення з Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ», ОСОБА_1 заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 36649209-КД-1 від 29.12.2021, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 250 000 грн 00 коп., 58 786 грн 11 коп. заборгованість за процентами, заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 250 000 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1995/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Також, 19.09.2023 Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» подана до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.06.2023 у задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1995/23, присвоєно справі номер провадження 27/224/23. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 03.08.2023.

05.07.2023 від Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ» та ОСОБА_1 надійшли заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

13.07.2023 через електронний суд від Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» надійшла заява від 13.07.2023 про долучення до матеріалів справи оригіналів електронних доказів (в порядку ст. ст. 42, 96, 97 ГПК України).

Заява прийнята судом.

02.08.2023 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час, з метою підготовки і подання обґрунтованих заперечень на позовну заяву.

03.08.2023 від Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ» на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час, з метою підготовки і подання відзиву на позовну заяву.

ПП «Компанія «СКІФ-ХХІ» надіслав на електронну адресу суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та просив суд вручити у передбачений ч. 6 ст. 242 ГПК України спосіб ухвалу суду від 26.06.2023 про відкриття провадження у справі № 908/1995/23.

Клопотання прийнято судом.

Ухвалою суду від 03.08.2023 в порядку статті 250 ч.6 ГПК України, суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/1995/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено на 28.08.2023.

Ухвалою суду від 23.08.2023 задоволена заява представника Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» адвоката Якушева С.О. про участь в судового засідання 28.08.2023 о 12 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у справі 908/1995/23 поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

25.08.2023 ОСОБА_1 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час.

28.08.2023 від Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час, у зв`язку з неможливістю прибуття представника Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ».

Ухвалою суду від 28.08.2023 відкладено підготовче провадження. Засідання суду призначено на 25.09.2023 о 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 25.09.2023 підготовче провадження закрито. Призначено справу до розгляду по суті на 11.10.2023.

11.10.2023 представником Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ» Рощупкіним С.В. подано клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11.10.2023 відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 02.11.2023.

23.10.2023 ОСОБА_1 подана до суду заява про ознайомлення з матеріалами справи.

01.11.2023 Приватним підприємством «Компанія «СКІФ-ХХІ» та ОСОБА_1 подані до суду письмові пояснення щодо виступу відповідачів у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 02.11.2023 оголошена перерва в порядку статті 216 ГПК України в судовому засіданні до 20.11.2023.

Також, в судовому засіданні 02.11.2023 представник позивача повідомив суду, що дані про Приватне підприємство «Компанія «СКІФ-ХХІ» внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації.

06.11.2023 представником Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» адвоката Якушева С.О. через підсистему «Електронний суд» подані пояснення (в порядку ст. ст. 42, 161 ГПК України), сформовані в системі 06.11.2023.

Ухвалою суду від 14.11.2023 задоволена заява Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ» про проведення судового засідання 20.11.2023 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі 908/1995/23 поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Судове засідання здійснювалося в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ» заперечив проти долучення до матеріалів справи документів наданих представником позивача до пояснень (в порядку ст. ст. 42, 161 ГПК України), а саме: інформація про транспортні засоби № 000786820926 від 25.04.2023, виписка за основної карткою НОМЕР_3 ОСОБА_1 за період 12.04.2022 по 26.04.2023, виписка за основної карткою НОМЕР_4 ОСОБА_1 за період 12.04.2022 по 26.04.2023, інформація про державну реєстрацію прав на нерухоме майно № 000786821739 від 25.04.2023, заява ОСОБА_1 про закриття поточного (-их) рахунку (-ів) та Платіжна інструкція на перерахування залишків коштів (ID клієнта) 20672023 від 30.05.2023, виписка Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації від 12.10.2023 № ЮЭ9965-23-142161563.

Відповідно до статті 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Докази надані Акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» до пояснень від 06.11.2023, подані с порушенням ст. ст. 80. 81 ГПК України, тому не прийнято судом.

20.11.2023 суд заслухав вступне слово відповідача-1 в порядку статті 208 ГПК України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві, просить суд стягнути солідарно з Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ» та ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла за кредитним договором № 36649209-КД-1 від 29.12.2021, а саме: заборгованість за тілом кредиту в сумі 250 000,00 грн, 58 786,11 грн заборгованість за процентами, заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 250 000,00 грн.

Також, представник позивача зазначив, що наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація) є підставою лише для не застосування заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання основного зобов`язання: повернення кредиту та сплати процентів. Повідомив, що Приватне підприємство «Компанія «СКІФ-ХХІ» за весь час дії кредитного договору не здійснив жодної сплати ані процентів, ані наданого кредиту, а кредит був виданий банком ще у січні 2022 року, тобто проценти повинні були бути сплачені ще на початку лютого 2022 року (згідно пункту А.8 кредитного договору) - до початку військових дій на території півдня Запорізької області. Вказує, що часткове погашення процентів 26 та 31 травня 2022 року здійснено державою, про що зазначено у наданій позивачем до позову банківській виписці за рахунком відповідача-1 № НОМЕР_5 і відображено як платник «ФРП (ескроу) - НОМЕР_6 за кредитним договором…», тобто це часткове погашення процентів здійснено саме державою. Зазначає, що 03.02.2023 держава перерахувала на часткове погашення тіла кредиту в сумі 250 000,00 грн., що підтверджується випискою за рахунком № НОМЕР_7 . Повідомляє, що у квітні 2022 року ОСОБА_1 перебував вже в м. Запоріжжя, де має житлову (загальною площею - 124,6 кв.м.) та нежитлову нерухомість (загальною площею - 17,4 кв.м.), а у грудні 2022 року придбав дорогий автомобіль і у березні 2023 року придбав причіп до нього. Зазначає, що ОСОБА_1 , починаючи з квітня 2022 року і протягом воєнного часу, періодично отримував на картки Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» значні нецільові надходження коштів (майже 1 млн. 300 тис. грн.) як від Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ», так й від інших фізичних осіб, в тому числі й від директора вже перереєстрованого в російській федерації Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ» ОСОБА_2 (03.01.2023, 04.01.2023, 08.02.2023). Повідомляє, що 30.05.2023 ОСОБА_1 підписав заяву про закриття всіх поточних рахунків в Акціонерному товаристві комерційному банку «Приватбанк» та переказ наявного залишку коштів до іншого банка, а тому ОСОБА_1 станом на 06.11.2023 не обслуговується в Акціонерному товаристві комерційному банку «Приватбанк». Зазначає, що 13.07.2023 позивачем надані до суду оригінали електронних доказів, які підписані сторонами за допомогою КЕП та електронних печаток (кредитний договір № 36649209-КД-1 від 29.12.2021 р., Додаткова угоди № 1 від 29.12.2021 р. до кредитного договору № 36649209-КД-1 від 29.12.2021 р., договір поруки № 36649209-ДП-1/1 від 29.12.2021 р.).

Представник Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ» та ОСОБА_1 заперечують проти задоволення позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк». Вказують, що позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження отримання кредитних коштів Приватним підприємством «Компанія «СКІФ-ХХІ» та наявності заборгованості за кредитним договором, зокрема у позовній заяві банк зазначає, що 05.01.2022 на поточний рахунок Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ» 20632040203825 було перераховано кредитні кошти у розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується копіями виписки по рахунку НОМЕР_7 та платіжним дорученим № DICO від 05.01.2022. Зазначають, що банком в підтвердження розміру заборгованості відповідача-1 за кредитним договором надані копії виписок по рахунках НОМЕР_7 , НОМЕР_5 , НОМЕР_8 , проте надані банком виписки не відповідають вимогам, визначеним законодавством, зокрема Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», затвердженим постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018. Звертають увагу на те, що надані банком виписки на підтвердження факту перерахування Приватному підприємству «Компанія «СКІФ-ХХІ» кредитних коштів та наявності заборгованості за кредитним договором взагалі не містять дати їх складання (вказано лише період, за який такі виписки сформовано), найменування банку, печатки банку, особистого підпису чи будь-яких інших даних, що давали б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписок з рахунку Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ». Повідомляють, що 04.01.2023 банк в односторонньому порядку розірвав Кредитний договір, а ОСОБА_1 стало відомо, що 04.05.2023 банком було прийнято рішення про відмову від підтримання ділових/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору з ОСОБА_1 в односторонньому порядку, що призвело до блокування доступу до інтернет-банкінгу «Приват24». У зв`язку з цим, 05.05.2023 ОСОБА_1 особисто звернувся до відділення банку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Металургів, 3 з метою з`ясування причин відмови банку від підтримання ділових відносин та обслуговування, однак працівники банку жодної відповіді не надали та попри відсутність будь-якого конфлікту викликали поліцію. Зазначають 01.06.2023 ОСОБА_1 було подано заяву до банку за вх. № 214-ВБ 230601РВЛКІ000000030005 з проханням надати виписки по всіх рахунках за весь період обслуговування в банку. Листом від 26.06.2023 № 20.1.0.0.0/7-230601/3005 банк повідомив про продовження строку розгляду звернення, оскільки спеціалісти Головного офісу Банку шукають запитувану інформацію в архівах та програмних комплексах і проводять перевірку даних, однак на даний момент банком жодної інформації та виписок, зокрема щодо отримання кредитних коштів відповідно до умов Кредитного договору, наявної заборгованості за Кредитним договором відповідачам надано не було. Зазначають, що водночас Приватне підприємство «Компанія «СКІФ-ХХІ» обставин та факту отримання кредитних коштів та відповідно здійснення ним будь-яких платежів з метою їх повернення не пам`ятає, а враховуючи розірвання кредитного договору, обмеження доступу ОСОБА_1 до інтернет-банкінгу та небажання Банку співпрацювати, не має можливості самостійно це перевірити. Вказує, що адресою місцезнаходження Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ» є 71043, Запорізька обл., Більмацький р-н, село Титове(пн), вулиця Челюскіна, будинок 29, а з 27.08.2015 с. Титове входить до складу Смирновської сільської територіальної громади. Відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, з 03.03.2022 Смирновська сільська територіальна громада входить до переліку територій України, тимчасово окупованих Російською Федерацією. Як наслідок, Відповідачі не мають доступу до документації, що залишилась в їх приміщеннях на тимчасово окупованій території..

Заслухавши представників позивача та відповідача-1 та відповідача-2, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

29.12.2021 між Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», далі позивач, Банк, та Приватним підприємством «Компанія «СКІФ-ХХІ», далі Позичальник, відповідач-1, укладено кредитний договір № 36649209-КД-1 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. КУБ під заставу (далі кредит) надається банком для здійснення Позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.

Згідно п. А.2 ліміт цього договору: 500 000, 00грн, у тому числі на наступні цілі: - у розмірі 500 000,00 грн на поповнення обігових коштів; - у розмірі 0,00 грн. на сплату страхових платежів у випадах та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору.

Згідно п. А.3, термін повернення кредиту: 01.12.2024.

Згідно з п. 4.1 Кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. п. А.6, А.6.1 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Пунктом 2.3.8 Кредитного договору Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2. цього Договору, або у випадку зменшення розміру активів Позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів зазначених у відповідної річної звітності за попередній рік.

Згідно п. 6.1, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

29.12.2021 між Позивачем та Відповідачем-1 укладена додаткова угода № 1 до Кредитного договору (далі за текстом - Додаткова угода № 1) відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 Кредитного договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно із п. 2.1. Додаткової угоди № 1 за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку, яка становить 14.36 % річних.

Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD + 7 %, але не більше Індекс UIRD (12 міс) + 6 % (обмеження встановлюються на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2. 1. цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання Додаткової угоди № 1 значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому Банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки Банк за 15 календарних днів повідомляє Позичальника/Поручителя/Заставодавця та інших зобов`язаних за Договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон Клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка «Viber»; OTP-паролю, поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах, самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером «Чат Sender», а також за допомогою інших мобільних додатків Банка та інших засобів комунікації.

До даної угоди сторонами укладено додаток № 1 «Графік платежів».

Кредитний договір, Додаткова угода та додаток № 1 до неї підписано представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору АТ КБ «Приватбанк» (далі Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель, Відповідач-2 у справі) 29.12.2021 шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів укладено Договір поруки № 36649209-ДП-1/1 (далі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки предметом договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов`язань ПП «Компанія «СКІФ-ХХІ» (Боржник), зобов`язань за кредитним договором № 36649209-КД-1 від 29.12.2021, невідновлювальної кредитної лінії на суму 500 000,00 грн., з терміном дії до 01.12.2024.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Також, 31.12.2020 Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі гарант) та позивачем (далі бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з наданням державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151(далі - договір про надання державної гарантії).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до п. 2.1 Договору про надання державної гарантії гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитним договорами, включеними до портфеля.

Даним договором визначено, що принципал суб`єкт господарювання, якому надано кредит, включений до портфеля.

Портфель сукупність усіх кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією.

За умовами п. п. 2.5, 2.6 Договору про надання державної гарантії ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд бенефіціара для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70% за кожним окремим кредитом. Ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50%.

Згідно з п. 5.1 Договору про надання державної гарантії у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому виник гарантійний випадок.

За умовами п. 5.3 Договору про надання державної гарантії бенефіціар зобов`язаний протягом двох банківських днів з дати направлення відповідної вимоги гаранту письмово повідомити принципалів за кредитами, включеними до вимоги, про направлення відповідної вимоги гаранту.

Відповідно до п. 5.5 Договору про надання державної гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог, сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги).

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, а саме: 05.01.2022 перерахував на поточний рахунок Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ» ( НОМЕР_9 ) 500 000,00 грн., призначення платежу перерахування коштів згідно з кредитним договором № 36649209-КД-1 від 29.12.2021. про що зазначено у виписці по рахунку випискою по рахунку № НОМЕР_7 .

У постанові Верховного Суду від 17.12.2020 по справі №278/2177/15-ц вказано, що з огляду на зміст п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, та пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Перерахування коштів в сумі 500 000,00 грн. на поточний рахунок відповідача-1також підтверджується платіжним дорученням № DICO5B99LU від 05.01.2022 з призначенням платежу: «Перерахування коштів згідно з кредитним договором № 36649209-КД-1 від 02.03.2021, без ПДВ».

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач-1 порушив свої зобов`язання за кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платежі.

Відповідно до п. 2.3.2. Кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

06.12.2022 позивачем було направлено на електронну адресу Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ» (ІНФОРМАЦІЯ_2) Повідомлення (вих. № 11224ZPK0S0KU від 05.12.2022) про розірвання договору № 36649209-КД-1 з вимогою до 04.01.2023 здійснити погашення заборгованості в повному розмірі.

09.01.2023 позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ «УКРЕКСІМБАНК» (Агента) вимога (від 06.01.2023 № 11224ZPK0S0KU) на сплату за гарантією №100 від 06.01.2023 за договором про надання гарантії на портфельній основі № 13010-05/269 від 31.12.2020 на суму 250 000,00 грн.

03.02.2023 Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 250000,00 грн.

10.01.2023 позивачем було направлено повідомлення (від 06.01.2023 № 11224ZPK0S0KU) до Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ» (ІНФОРМАЦІЯ_2) про надсилання вимоги гаранту № 100 від 06.01.2023.

З урахуванням виплат гарантійних виплат гаранта заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором станом на 16.02.2023 становить 308 786,11 грн, з яких 250 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 58 786,11 грн заборгованості за процентами.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не сплата відповідачем 1 заборгованості за кредитним договором № 36649209-КД-1 від 29.12.2021 стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом):

кредитний договір № 36649209-КД-1 від 29.12.2021, Додаткова угода № 1 від 29.12.2021, Договір поруки № 36649209-ДП-1/1 від 29.12.2021, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Відповідачами 1,2 не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору, Додатку до нього та Договору поруки шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що Кредитний договір та Договір поруки є укладеними, чинними, дійсними та підлягає виконанню сторонами відповідно до його умов.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачі 1 і 2 доказів повернення кредитних коштів за кредитним договором № 36649209-КД-1 від 29.12.2021 в повному обсязі суду не надали.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії договору поруки № 36649209-ДП-1/1 від 29.12.2021, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 250 000,00 грн станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів 1 і 2 солідарно 250 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню судом.

Згідно з ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У п. 6.1 Договору про надання державної гарантії передбачено, що у разі здійснення гарантом виплати ССГ (суми сплати за гарантією) за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.

Пунктом 6.2 Договору про надання державної гарантії встановлено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується:

- застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом;

- застосувати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

Згідно з п. 6.3 Договору про надання державної гарантії кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору), та зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.

Відповідно до п. 2.13. Додаткової угоди № 1 позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11 цієї Додаткової угоди).

За змістом п. 2.14 Додаткової угоди № 1 грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходив щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

З викладеного вбачається, за договором про надання державної гарантії Гарант надав позивачу право здійснювати стягнення з позичальника на свою користь прострочену перед державою заборгованість. Стягнуті суми в подальшому перераховуються у погодженому порядку на рахунок гаранта. Позичальник, у свою чергу, у п. 2.13 додаткової угоди № 1 від 20.12.2021 до кредитного договору визнав та підтвердив, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості.

Таким чином, позивач правомірно пред`явив вимоги про стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за кредитним договором на свою користь, у тому числі заборгованість у порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 250000,00 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: "Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди № 1 у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачу банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5 % річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7. Додаткової угоди № 1 визначено, що погашення кредиту (тіла)позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї Додаткової угоди.

Згідно із п. 2.10 Додаткової угоди № 1 у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п.А.3. Кредитного договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5 % річних.

Позивачем відповідачу 1 нараховані відсотки, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість в розмірі 58 786,11грн.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, судом встановлено, що нарахування відсотків позивачем здійснено правильно, розрахунок відповідачем не спростований.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за відсотками в розмірі 58 786,11 грн. заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.

Суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Перевіривши розрахунок розміру заборгованості по процентам, судом встановлено, що позивачем правомірно заявлено їх стягнення.

Суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

Дослідивши матеріали справи, позивач довів суду документально порушення з боку відповідачів-1,-2 своїх зобов`язань за договором в повному обсязі.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, відповідачами не виконані зобов`язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Відповідачі не надали належних та допустимих доказів сплати заборгованості.

Учасники судового процесу є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі «Горнсбі поти Греції» зазначено: «…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Відповідачами не заперечується факт укладення кредитного договору та договору поруки, проте вони стверджує, що банк не підтвердив отримання кредитних коштів відповідачем 1 та наявність заборгованості за кредитним договором.

Приписами ч.ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким судом надано оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідачів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

За вказаних обставин, позовні вимоги задовольняються.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів 1 і 2.

При цьому суд враховує, що згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

За таких обставин судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподіленню порівну між відповідачами 1 і 2.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ» та ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ» (71043 Запорізька область, Більмацький район, с. Титове(пн), вул. Челюскіна, буд. 29, ідентифікаційний код юридичної особи 36649209) та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50, ідентифікаційний номер юридичної особи 14360570) 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн 00 коп заборгованості за тілом кредиту, 58 786 (п`ятдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 11 коп заборгованості за процентами, 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн 00 коп заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «СКІФ-ХХІ» (71043 Запорізька область, Більмацький район, с. Титове(пн), вул. Челюскіна, буд. 29, ідентифікаційний код юридичної особи 36649209) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50, ідентифікаційний номер юридичної особи 14360570) судовий збір у розмірі 4190 (чотири тисячі сто дев`яносто) грн. 91 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 50, ідентифікаційний номер юридичної особи 14360570) судовий збір у розмірі 4190 (чотири тисячі сто дев`яносто) грн. 89 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 30.11.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.