Рішення

від 30.11.2023 по справі 910/12930/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2023Справа № 910/12930/23

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джет Шерінг"

про стягнення заборгованості у розмірі 158 160,13 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" (далі - позивач, Завод) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джет Шерінг" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості у розмірі 158 160,13 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням умов укладеного договору оренди нерухомого майна від 20.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк позивачу для усунення недоліків позовної заяви.

31.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу Господарського суду міста Києва до суду надійшло клопотання позивача про виправлення недоліків у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/12930/23 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідач в установлений строк відзив до суду не надав.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляд справи, ухвала від 18.09.2023 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: 03193, місто Київ, вулиця Луценка Дмитра, будинок 6. Поштовий конверт (0600047240872) був вручений представнику Товариства 28.09.2023, про що міститься відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023, не подав до суду відзив, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв`язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джет Шерінг» був укладений договір оренди нерухомого майна від 20.05.2021 № 239 (далі - договір оренди) відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв за Актом приймання-передачі орендованого майна від 20.05.2021 нерухоме майно: частину нежитлового приміщення будівлі цеху литва Літ П (інв. № 1005) загальною площею 414,7 кв. м., розташованого за адресою: вул. Жилянська, 97, м. Київ, що належить позивачу на праві власності (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.07.2021 № 268133840).

Відповідно до пункту 3.4 договору оренди орендна плата не включає вартість комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення), експлуатаційних та інших витрат, що безпосередньо пов`язані з орендованим нерухомим майном, відшкодування земельного податку, мало здійснюватися Відповідачем щомісячно на підставі окремо підписаного сторонами договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

20.05.2021 Між Приватним акціонерним товариством «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джет Шерінг» також був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір № 240).

За умовами цього Договору № 240 сторони домовилися, що розподіл і оплата послуг з адміністративного обслуговування та господарського утримання Позивачем розподіляються таким чином: компенсація за електроенергію мала здійснюватися Відповідачем відповідно до показань лічильника, компенсація перетікання реактивної електроенергії - пропорційно до кількості використаної Відповідачем електроенергії, компенсація з-a водопостачання та водовідведення - за показаннями лічильника або пропорційно до загального споживання води; обслуговування та ремонт орендованого »- майна, комунальні та інші послуги Позивача - пропорційно до займаної площі. Конкретна вартість послуг визначається, відповідно до п. 2.1. Договору № 240, на основі Розрахунку щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт Будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувача, що є Додатком 3 до Договору № 240.

Умовами пунктів 2.2-2.6 договору № 2140 сторони погодили порядок розрахунків: відповідач до 5 числа поточного розрахункового періоду мав здійснювати попередню оплату споживання електроенергії за наступний розрахунковий період згідно з рахунком- фактурою платежем у розмірі 100 % від обсягу електроенергії за попередній місяць. Оплата комунальних послуг за звітний місяць, відповідно до пункту 2.3. договору № 240, включаючи фактично спожиту у звітному місяці (з урахуванням попередньої оплати) електричну енергію, мала здійснюватися відповідачем згідно з рахунком-фактурою шляхом перерахування відповідачем грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, на рахунок позивача не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. Якщо на момент перерахування грошових коштів відповідачем існує прострочена заборгованість, грошові кошти в першу чергу спрямовуються на її погашення. Залишок коштів після погашення заборгованості використовується згідно з призначенням платежу, вказаному в платіжному дорученні відповідача. При цьому розірвання договору не звільняє відповідача від обов`язків зі сплати заборгованості.

Згідно з пунктом 6.2. договору № 240 строк дії почався 20.05.2021 та діє до моменту підписання акту приймання-передачі орендованого майна за договором № 239 та в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

За твердженнями позивача станом на 15.08.2023 (день звернення із цим позовом до суду) договір № 240 є чинним.

Завод зауважує, що Товариство протягом усього строку його дії не виконує належним чином свої зобов`язання за договором № 240 внаслідок чого утворилася заборгованість, яка становить 115 697,06 грн. Вказані обставини стали підставою звернення із цим позовом до суду, в межах якого крім суми основного боргу Завод також просить суд стягнути з відповідача 31 133,96 грн пені, 2 067,17 грн трьох процентів річних та 9 261,94 грн інфляційних втрат.

Відповідач, як вказано судом вище не скористався своїм правом подачі відзиву на позовну заяву.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою договір № 240 є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Разом з цим, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг (частина 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

У пункті 2 частини 2 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що саме на виконавця покладено обов`язок готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено право споживача на одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, та обов`язок з оплати наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. (пункти 1, 2 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Беручи до уваги положення договору № 240, враховуючи, що відповідачем протягом спірного період здійснювались часткові оплати наданих послуг, що свідчить про їх фактичне прийняття та відсутність заперечень проти споживання відповідних послуг, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати вказаних послуг за спірним договором за період з лютого 2023 року по червень 2023 року включно є таким, що настав. Суд відзначає, що із представленого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача є саме сумою вартості послуг, наданих та не сплачених у лютому-червні 2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку з оплати послуг за договором № 240 настав, заявлена сума боргу відповідача, яка становить 115 697,06 грн, що відповідачем не спростовано, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення 115 697,06 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасного відшкодування наданих послуг, позивач також просив суд стягнути з Товариства 2067,17 грн три проценти річних та 9 261,94 грн інфляційних втрат за період 01.06.2021-25.07.2023, розрахованих з урахуванням дати фактичної оплати за кожний календарний місяць.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Заводом до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми компенсаційних виплат підлягає задоволенню.

Водночас при досліджені матеріалів справи судом було встановлено, що при здійсненні позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, нарахованих у період з 01.06.2021-25.07.2023, останнім невірно визначені періоди нарахування. Так, суд відзначає, що розрахунок інфляційних втрат здійснюється за повний календарний місяць, оскільки кінець періоду нарахування становить 23.06.2021, 16.09.2021, 21.10.2021, 19.11.2021 - вказані місяці не входять до періоду розрахунку вказаної компенсаційної втрати. Здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних втрат у загальному розмірі 8 869,34 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 31 133,96 грн пені за період з01.06.2021-25.07.2023, розрахованої з урахуванням дати фактичної оплати за кожний календарний місяць.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів, робіт, чи послуг (частина 4 статті 231 ГК України).

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з пунктом 2.7. договору № 240 за несвоєчасну оплату послуг Товариство зобов`язалось сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку про те, що вказана штрафна санкція розрахована вірно, а тому сума пені у розмірі 31 133,96 грн підлягає стягненню з Товариства на користь позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" про стягнення заборгованості у розмірі 158 160,13 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джет Шерінг" (Україна, 03193, місто Київ, вулиця Луценка Дмитра, будинок 6; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44115458) на користь Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" (Україна, 01135, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 97; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00260652) 115 697,06 грн (сто п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто сім гривень 06 копійок) основного боргу, 31 133,96 грн (тридцять одну тисячу сто тридцять три гривні 96 копійок) пені, 2 067,17 грн (дві тисячі шістдесят сім гривень 17 копійок) три проценти річних, 8 869,34 грн (вісім тисяч вісімсот шістдесят дев`ять гривень 34 копійки) інфляційних втрат та 2 677,34 грн (дві тисячі шістсот сімдесят сім гривень 34 копійки) витрат зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

4. У стягненні 392,60 грн інфляційних втрат та 6,66 грн витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ