Постанова

від 11.06.2024 по справі 910/12930/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа№ 910/12930/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Тарасенко К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джет Шерінг"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 30.11.2023

у справі №910/12930/23 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джет Шерінг"

про стягнення заборгованості у розмірі 158 160,13 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" (далі - позивач, Завод) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джет Шерінг" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості у розмірі 158 160,13 грн.

Позовні вимоги обгрнутовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного договору оренди нерухомого майна від 20.05.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 позов Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" про стягнення заборгованості у розмірі 158 160,13 грн задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джет Шерінг" на користь Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" 115 697,06 грн основного боргу, 31 133,96 грн пені, 2 067,17 грн три проценти річних, 8 869,34 грн інфляційних втрат та 2 677,34 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Джет Шерінг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №910/12930/23 та прийняти нове у відповідній частині, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джет Шерінг" на користь Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" 115 697,06 грн основного боргу, 27 157,47 грн пені, 1 664,70 грн 3% річних, 8 084, 26 грн інфляційних втрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, викладені в оскаржуваному рішенні висновки місцевого суду, не відповідають обставинам та наданим документам. При цьому, не оскаржуючи загальну суму нарахованої заборгованості стосовно відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг в сумі 115 697,06 грн, апелянт вказав, що, здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, є неправильним. Також скаржник зазначив, що нарахування пені більше ніж за шість місяців прострочення є безпідставним.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2023 апеляційну скаргу у справі №910/12930/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

29.02.2024 матеріали справи №910/12930/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/12930/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2024, справу №910/12930/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Джет Шерінг" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №910/12930/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Джет Шерінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №910/12930/23. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №910/12930/23 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що Між Приватним акціонерним товариством Київський електротехнічний завод Транссигнал та Товариством з обмеженою відповідальністю Джет Шерінг був укладений договір оренди нерухомого майна від 20.05.2021 № 239 (далі - договір оренди) відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв за Актом приймання-передачі орендованого майна від 20.05.2021 нерухоме майно: частину нежитлового приміщення будівлі цеху литва Літ П (інв. № 1005) загальною площею 414,7 кв. м., розташованого за адресою: вул. Жилянська, 97, м. Київ, що належить позивачу на праві власності (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.07.2021 № 268133840).

Відповідно до пункту 3.4 договору оренди орендна плата не включає вартість комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення), експлуатаційних та інших витрат, що безпосередньо пов`язані з орендованим нерухомим майном, відшкодування земельного податку, мало здійснюватися Відповідачем щомісячно на підставі окремо підписаного сторонами договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

20.05.2021 Між Приватним акціонерним товариством Київський електротехнічний завод Транссигнал та Товариством з обмеженою відповідальністю Джет Шерінг також був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір № 240).

За умовами цього Договору № 240 сторони домовилися, що розподіл і оплата послуг з адміністративного обслуговування та господарського утримання Позивачем розподіляються таким чином: компенсація за електроенергію мала здійснюватися Відповідачем відповідно до показань лічильника, компенсація перетікання реактивної електроенергії - пропорційно до кількості використаної Відповідачем електроенергії, компенсація з-a водопостачання та водовідведення - за показаннями лічильника або пропорційно до загального споживання води; обслуговування та ремонт орендованого - майна, комунальні та інші послуги Позивача - пропорційно до займаної площі. Конкретна вартість послуг визначається, відповідно до п. 2.1. Договору № 240, на основі Розрахунку щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт Будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувача, що є Додатком 3 до Договору № 240.

Умовами пунктів 2.2-2.6 договору № 2140 сторони погодили порядок розрахунків: відповідач до 5 числа поточного розрахункового періоду мав здійснювати попередню оплату споживання електроенергії за наступний розрахунковий період згідно з рахунком- фактурою платежем у розмірі 100 % від обсягу електроенергії за попередній місяць. Оплата комунальних послуг за звітний місяць, відповідно до пункту 2.3. договору № 240, включаючи фактично спожиту у звітному місяці (з урахуванням попередньої оплати) електричну енергію, мала здійснюватися відповідачем згідно з рахунком-фактурою шляхом перерахування відповідачем грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, на рахунок позивача не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. Якщо на момент перерахування грошових коштів відповідачем існує прострочена заборгованість, грошові кошти в першу чергу спрямовуються на її погашення. Залишок коштів після погашення заборгованості використовується згідно з призначенням платежу, вказаному в платіжному дорученні відповідача. При цьому розірвання договору не звільняє відповідача від обов`язків зі сплати заборгованості.

Згідно з пунктом 6.2. договору № 240 строк дії почався 20.05.2021 та діє до моменту підписання акту приймання-передачі орендованого майна за договором № 239 та в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

За твердженнями позивача станом на 15.08.2023 (день звернення із цим позовом до суду) договір № 240 є чинним.

Завод зауважив, що Товариство протягом усього строку його дії не виконує належним чином свої зобов`язання за договором № 240 внаслідок чого утворилася заборгованість, яка становить 115 697,06 грн. Вказані обставини стали підставою звернення із цим позовом до суду, в межах якого крім суми основного боргу Завод також просить суд стягнути з відповідача 31 133,96 грн пені, 2 067,17 грн трьох процентів річних та 9 261,94 грн інфляційних втрат.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою договір № 240 є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Разом з цим, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг (частина 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

У пункті 2 частини 2 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що саме на виконавця покладено обов`язок готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено право споживача на одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, та обов`язок з оплати наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. (пункти 1, 2 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Беручи до уваги положення договору № 240, враховуючи, що відповідачем протягом спірного період здійснювались часткові оплати наданих послуг, що свідчить про їх фактичне прийняття та відсутність заперечень проти споживання відповідних послуг, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати вказаних послуг за спірним договором за період з лютого 2023 року по червень 2023 року включно є таким, що настав. Суд відзначає, що із представленого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача є саме сумою вартості послуг, наданих та не сплачених у лютому-червні 2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку з оплати послуг за договором №240 настав, заявлена сума боргу відповідача, яка становить 115 697,06 грн, що відповідачем не спростовано, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, місцевий суд дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення 115 697,06 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасного відшкодування наданих послуг, позивач також просив суд стягнути з Товариства 31 133,96 грн пені, 2067,17 грн 3% річних та 9 261,94 грн інфляційних втрат за період 01.06.2021-25.07.2023, розрахованих з урахуванням дати фактичної оплати за кожний календарний місяць.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 2.7. договору № 240 за несвоєчасну оплату послуг Товариство зобов`язалось сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Колегія суддів перевіривши здійснений позивачем розрахунок, дійшла висновку про його правильність. Таким чином, розмір пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором від 20.05.2021 №240 становить 31 133,96 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим погоджується з судом першої інстанції, що позовна вимога про стягнення 2067,17 грн 3% річних підлягає задоволенню в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, що за перерахунком суду становить 8 869,34 грн.

Наведеним вище спростовуються доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі про те, що здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, є неправильним.

Щодо тверджень скаржника, викладених в апеляційній скарзі, про те, що здійснений позивачем розрахунок пені не відповідає імперативним вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та перевищує граничний термін її нарахування, то вони є безпідставними, оскільки апеляційним судом встановлено, що згідно наданого позивачем розрахунку пені, останнім не порушено вказаних вимог законодавства та здійснено нарахування пені за періоди, граничний термін нарахування яких не перевищує шести місяців.

Усі інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків господарського суду та не свідчать про порушення чи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно, не знайшли своє підтвердження.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 30.11.2023 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джет Шерінг" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №910/12930/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Джет Шерінг".

Матеріали справи №910/12930/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддяГ.П. Коробенко

СуддіГ.А. Кравчук

К.В. Тарасенко