Рішення

від 23.11.2023 по справі 911/2074/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2023 р. Справа № 911/2074/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД", 02090, місто Київ, вулиця Бутлерова, будинок 1

до Приватного підприємства "КЛАРІКС МЕДІА", 08150, Київська область, місто Боярка, вулиця Молодіжна, будинок 76А

про стягнення 847 859,05 грн за договором № ПС-22-19 поставки та монтажу обладнання від 30.01.2019

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" звернулось до господарського суду із позовом до Приватного підприємства "КЛАРІКС МЕДІА" про стягнення 847 859,05 грн заборгованості за договором № ПС-22-19 поставки та монтажу обладнання від 30.01.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та ПП "КЛАРІКС МЕДІА" (на дату укладення договору найменування постачальника було ПП "Публі Студіо") відповідно до умов договору № ПС-22-19 поставки та монтажу обладнання від 30.01.2019 було складено Додаток № 3.28 від 23.08.2019, Додатки №№ 1.43, 2.43 від 24.09.2019 та Додатки №№ 1.75, 2.75 від 08.04.2021 на поставку та монтаж обладнання на умовах попередньої оплати. Позивачем було здійснено попередні оплати за обумовленими Додатками, однак відповідачем свої зобов`язання не виконано. У зв`язку із чим позивач просить стягнути з відповідача суму попередніх оплат в загальному розмірі 499 441,50 грн та штрафну санкцію 348 417,55 грн неустойки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2023 відкрито провадження у справі № 911/2074/23 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

В порушенням вимог ухвали суду від 10.08.2023, відповідач відзив на позовну заву не надав.

Судова кореспонденція (ухвала про відкриття провадження у справі, ухвали-повідомлення, ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті) направлялась на юридичну та електронну адреси відповідача, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, кореспонденція поверталася на адресу суду із відмітками поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання".

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою "за закінченням терміну зберігання" або "інші причини", є належно врученими. Звісно ж - за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування (постанова від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, ухвала від 22.04.2021, ухвала від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18 та інші)

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 23.11.2023.

До початку судового засідання 23.11.2023 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.

Представник відповідача в жодне із засідань не з`явився, про причини неявки також не повідомляв.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представників сторін відповідно до частини другої статті 178, частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.11.2023 судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

30 січня 2019 року між Приватним підприємством "Публі Студіо" (06.07.2021 змінено назву на ПП "КЛАРІКС МЕДІА") (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" (Покупець) укладено договір № ПС-22-19 поставки та монтажу обладнання, відповідно до умов якого, постачальник постачає, а покупець приймає і оплачує обладнання в комплекті та/або комплектуючі, що іменується в подальшому товар або обладнання, на умовах і в порядку, передбаченому цим Договором (пункт 1.1).

Згідно із пунктом 1.2 Договору поставка товару здійснюється партіями на умовах, передбаченим відповідним додатком , який сторони укладають за зразком, визначеним у Додатку № 1 до цього Договору. Найменування, кількість товару, ціна одиниці товару, що входить до кожної партії товару, визначаються у відповідній специфікації, яка укладається сторонами за зразком, зазначеним у Додатку № 2 до Договору. Усі додатки, оформлені сторонами відповідно до зразків, зазначених у Додатках № 1 і № 2 є невід`ємною частиною Договору з моменту їх підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін.

Ціною Договору є загальна вартість усього товару, що поставляється на підставі цього Договору, і всіх робіт, додаткових робіт згідно з відповідними приймально-видатковими документами, підписаними та скріпленими печатками сторін (за їх наявності) (пункт 2.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що оплата кожної партії товару здійснюється у порядку, визначеному в Умовах поставки.

Згідно із умовами пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 Договору постачальник постачає товар на адресу, зазначену в Умовах поставки; доставка здійснюється постачальником; датою поставки вважається дата приймання товару покупцем, зазначена в накладній на товар, якщо інше не передбачено цим Договором; товар за цим Договором має бути поставлений покупцю у строки, передбачені Умовами поставки.

Пунктами 5.4 та 6.6 Договору визначено, що приймання товару вважається завершеним після підписання накладної уповноваженим представником покупця; а роботи вважаються виконаними з моменту підписання обома сторонами акта прийому-передачі виконаних робіт без зауважень.

Відповідно до пункту 9.2 Договору у разі порушення постачальником строків поставки та/або монтажу, постачальник сплачує покупцеві штрафну неустойку в розмірі 0,3% за кожний день прострочення від відповідної вартості непоставленого чи не змонтованого товару.

Відповідно до пункту 9.3 Договору у разі порушення постачальником строків ремонту, постачальник сплачує покупцеві штрафну неустойку в розмірі 0,3% за кожний день прострочення від вартості послуг з ремонту та/або діагностики товару.

Договір набуває чинності від дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019 включно, але в будь-якому разі до повного виконання зобов`язань сторонами. В частині виконання гарантійних зобов`язань Договір діє до закінчення гарантійного строку. Якщо жодна зі сторін не повідомить іншу про припинення даного Договору у строк, не менш ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору, то Договір вважається продовженим строком на один календарний рік (пункт 12.1 Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору між сторонами було підписано:

-23.08.2019 Додаток № 3.28 (Умови додаткових робіт), згідно якого постачальник повинен був виконати ремонт зовнішньої вивіски 7000 мм у строк до 01.11.2019 включно за адресою: м. Дніпро, вул. Новокримська, 3а; загальна вартість додаткових робіт - 60 085,00 грн;

-24.09.2019 Додаток № 1.43 (Умови поставки) та Додаток № 2.43 (Специфікація), якими між сторонами були погоджені істотні умови поставки та монтажу вивіски "Сільпо" 7000 мм дахова; загальна вартість партії 114 880,00 грн (59733,33 грн товар та 36000,00 грн монтаж без ПДВ); строк поставки та монтажу 02.12.2019 включно;

-08.04.2021 Додаток № 1.75 (Умови поставки) та Додаток № 2.75 (Специфікація), якими між сторонами були погоджені істотні умови поставки та монтажу вивісок; загальна вартість партії 458 128,00 грн (313 397,98 грн товар та 68 375,35 грн монтаж без ПДВ); строк поставки та монтажу 15.05.2021 включно.

Порядок оплати за всіма додатками визначено наступний: 60% від загальної вартості Додатка протягом 10 банківських днів від дня отримання покупцем повідомлення постачальника про заплановану дату виконання робіт і за умови виставлення постачальником рахунка-фактури, але не пізніше ніж за 10 банківських днів до дати початку монтажних робіт; 40% від загальної вартості Додатка сплачується покупцем протягом 10 банківських днів із моменту підписання сторонами акта виконаних робіт.

Позивач зазначив, що ним на підставі виставленого постачальником рахунку № К-78 від 23.08.2019 було здійснено попередню оплату у розмірі 42 059,50 грн за умовами Додатка № 3.28 від 23.08.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 5455996 від 03.10.2019.

Також покупцем було здійснено попередню оплату на підставі рахунку № К-106 від 24.09.2019 за умовами Додатка № 1.43 від 24.09.2019 у розмірі 114 880,00 грн:

-30000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5613285 від 17.12.2019;

-30000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5613284 від 17.12.2019;

-8928,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5613283 від 17.12.2019;

-45952,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5630402 від 23.12.2019.

Проте у визначені Додатком № 3.28 та Додатком № 1.43 строки, постачальником не було виконано умов додаткових робіт, поставки та монтажу.

Враховуючи, що внаслідок прострочення виконання умов поставки та додаткових робіт, ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" втратило інтерес до виконання умов договору, останній звернувся до постачальника з листом № 06ПН/12-991С від 23.12.2020, в якому повідомив про відмову від своїх зобов`язань щодо прийняття товару та робіт, зокрема за Додатком № 3.28 від 23.08.2019 і Додатком № 1.43 від 24.09.2019 та просив повернути кошти.

Постачальником було здійснено часткове повернення коштів у розмірі 24 000,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки по рахунку ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" за період з 26.02.2021 по 11.06.2021, та як вбачається із розрахунку позивача, повернута сума зарахована ним в рахунок погашення попередньої оплати за Додатком № 1.43 від 24.09.2019.

Таким чином, сума коштів, що підлягає поверненню згідно Додатка № 3.28 від 23.08.2019 становить 42 059,50 грн; згідно Додатків №№ 1.43, 2.43 від 24.09.2019 становить 90 880,00 грн.

В подальшому 08.04.2021, як вже зазначалось судом, між сторонами було підписано Додаток № 1.75 (Умови поставки) та Додаток № 2.75 (Специфікація), в якості попередньої оплати за якими позивачем на підставі рахунку № К-9 від 08.04.2021 перераховано на рахунок відповідача суму у розмірі 366 502,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6767526 від 12.05.2021.

Однак, як зазначає позивач, у встановлений строк товар не було поставлено та не здійснено його монтаж.

Таким чином, загальна сума платежів згідно вказаних вище Додатків становить 499 441,50 грн (42 059,50 грн + 90 880,00 грн + 366 502,00 грн), яку позивач хоче повернути в порядку частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.

17 січня 2022 року позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 10/14-176, в якій просив повернути сплачені кошти у вигляді авансових платежів за Додатками №№ 3.28, 1.43 та 1.75 в розмірі 499 441,50 грн, однак, за твердженнями позивача, відповідач не отримав вказану претензію.

Викладені обставини стали підставою для звернення до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов таких висновків.

Згідно із частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина шоста статті 265 Господарського кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною сьомою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (частина перша статті 670 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (частина друга статті 570 Цивільного кодексу України).

Водночас, згідно з положеннями чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/45382/17.

Судом встановлено, що між сторонами існували правовідносини, врегульовані договором № ПС-22-19 поставки та монтажу обладнання від 30.01.2019, в межах якого позивачем здійснювалася сплата відповідачу грошових коштів за поставлений товар та виконані роботи (монтаж).

Так, в межах діючого договору між сторонами були підписані Додаток № 3.28 від 23.08.2019 та Додатки №№ 1.43, 2.43 від 24.09.2019, за умовами яких позивачем було перераховано на користь відповідача суми авансу за товар та ремонтно-монтажні роботи.

Разом з тим, судом встановлено, що термін дії договору № ПС-22-19 поставки та монтажу обладнання від 30.01.2019 закінчився 31.12.2020, оскільки відповідно до пункту 11.1 Договору, останній діє до 31.12.2019, та за відсутності повідомлення про його припинення за 20 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору, Договір вважається продовженим строком на один календарний рік, тобто по 31.12.2020.

Таким чином, суд приходить до висновку, що умови договору № ПС-22-19 поставки та монтажу обладнання від 30.01.2019 не поширюються на підписані 08.04.2021 між сторонами Додатоу № 1.75 (Умови поставки) та Додаток № 2.75 (Специфікація).

Однак в статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в частині першій статті 642 Цивільного кодексу України.

А тому, підписані між сторонами Додатки № 1.75 (Умови поставки) та № 2.75 (Специфікація) від 08.04.2021, які містять найменування товару, його ціну, умови поставки/монтажу та оплати, а також виставлений відповідачем позивачу рахунок № К-9 від 08.04.2021 (оферта) та оплата позивачем коштів у розмірі 366 502,00 грн (посилання в призначенні платежу на реквізити рахунка) (акцепт) можна розцінювати як досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору поставки та монтажу обладнання, що слугує виникненням між сторонами господарських відносин, які випливають із договору поставки та підряду, шляхом укладення господарського договору у спрощений спосіб та до яких повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54, параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України.

Отже, матеріали справи свідчать, що сторонами не складались та не підписувались первинні бухгалтерські документи на підтвердження поставки та монтажу відповідачем товару позивачу, обумовлені Додатком № 3.28, Додатками №№ 1.43 та 2.43, а також Додатками №№ 1.75 та 2.75.

Також матеріалами справи підтверджується, що позивач просив відповідача повернути суму попередньої оплати у зв`язку із відмовою від виконання умов договору, що викладено в листі-вимозі вих. № 06ПН/12-991С від 23.12.2020 та просив повернути суми авансових платежів, сплачених зокрема за Додатками №№ 1.75, 2.75 від 08.04.2021, що викладено в претензії вих. № 10/14-176 від 17.01.2022.

Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов`язання в даному випадку покладено на постачальника (відповідача), і останній не скористався правом подачі відзиву на спростування доводів позивача, не надав суду доказів такого виконання або повернення суми попередньої оплати у загальному розмірі 499 441,50 грн, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Разом з тим, у зв`язку із порушенням умов договору в частині строків додаткових робіт та/або поставки та/або монтажу, позивачем, посилаючись на положення пунктів 9.2 та 9.3 договору заявлено до стягнення неустойку у загальному розмірі 348 417,55 грн.

Так, позивачем на підставі пункту 9.2 договору нараховано:

- за Додатками №№ 1.43 та 2.43 від 24.09.2019 пеню у розмірі 62 724,48 грн за період прострочення з 02.12.2019 по 31.05.2020 від відповідної вартості непоставленого/не змонтованого товару;

- за Додатками №№ 1.75 та 2.75 від 08.04.2021 пеню у розмірі 252 886,66 грн за період з 15.05.2021 по 14.11.2021 від відповідної вартості непоставленого/не змонтованого товару.

На підставі пункту 9.3 договору нараховано:

- за Додатком № 3.28 від 23.08.2019 пеню у розмірі 32 806,41 грн за період з 01.11.2019 по 30.04.2020 від відповідної вартості послуг по ремонту.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно із положеннями статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною першою статті 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Так, пунктами 9.2 та 9.3 договору передбачено, що:

-у разі порушення постачальником строків поставки та/або монтажу, постачальник сплачує покупцеві штрафну неустойку в розмірі 0,3% за кожний день прострочення від відповідної вартості непоставленого чи не змонтованого товару;

- у разі порушення постачальником строків ремонту, постачальник сплачує покупцеві штрафну неустойку в розмірі 0,3% за кожний день прострочення від вартості послуг з ремонту та/або діагностики товару.

За своєю юридичною природою передбачена у договорі штрафна неустойка є пенею.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Таким чином, позивачем правомірно заявлено пеню за порушення строків поставки та/або монтажу та/або ремонту товару, яка нарахована за Додатком № 3.28 від 23.08.2019 та Додатками №№ 1.43 і 2.43 від 24.09.2019, оскільки вони укладені в період дії договору № ПС-22-19 поставки та монтажу обладнання від 30.01.2019.

Тоді як, правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 252 886,66 грн пені, нарахованої за порушення строків поставки та монтажу згідно Додатків №№ 1.75 і 2.75 від 08.04.2021 відсутні, оскільки судом встановлено, що дані правовідносини між сторонами виникли на підставі договору укладеного у спрощений спосіб.

Щодо розрахунку сум пені, суд перевіривши його, встановив, що позивачем визначаючи перший день прострочення виконання зобов`язань не враховано положення статті 253 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи наведене, першим днем, починаючи з якого в даному випадку можливо здійснювати нарахування пені є наступний день після якого відповідач мав поставити товар та виконати монтажні роботи; отже за Додатком № 3.28 від 23.08.2019 це 02.11.2019, за Додатками №№ 1.43 та 2.43 від 24.09.2019 це 03.12.2019.

Судом, за допомогою системи "Ліга Закон" здійснено перерахунок пені за Додатком № 3.28 за період з 02.11.2019 по 30.04.2020 та за Додатками №№ 1.43 та 2.43 за період з 03.12.2019 по 31.05.2020, відповідно до якого сума пені склала 95 006,00 грн (32 626,16+62 379,84).

Згідно зі статтею 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду.

Згідно із частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, спираючись та ті обставини, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, ніж ті, що надані позивачем на підтвердження порушення виконання відповідачем зобов`язань за договором № ПС-22-19 поставки та монтажу обладнання від 30.01.2019 та Додатками № 1.75 і 2.75 від 08.04.2021, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 499 441,50 грн та пені за неналежне виконання умов договору в частині своєчасної поставки товару та виконання монтажних/ремонтних робіт у розмірі 95 006,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у позовній заяві вказаний орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн та заявлено, що докази таких витрат будуть подані в порядку, встановленому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. Станом на момент ухвалення рішення, доказів на підтвердження вказаних витрат позивачем не подано.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "КЛАРІКС МЕДІА" (08150, Київська область, місто Боярка, вулиця Молодіжна, будинок 76А, код ЄДРПОУ 33565619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" (02090, місто Київ, вулиця Бутлерова, будинок 1, код ЄДРПОУ 40720198) 594 447 (п`ятсот дев`яносто чотири тисячі чотириста сорок сім) грн 50 коп (з яких 499 441,50 грн сума попередньої оплати та 95 006,00 грн пеня) та 8 916 (вісім тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн 71 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 30.11.2023