Рішення

від 20.11.2023 по справі 922/4236/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2023м. ХарківСправа № 922/4236/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

секретар судового засідання Бублик С.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області (63503, Харківська область, м. Чугуїв,вул. Харківська, 98, код ЄДРПОУ 02910108) в інтересах держави, в особі : 1 - Харківської обласної державної адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, код ЄДРПОУ 23912956) 2 - Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 86, код ЄДРПОУ 35246550) 3 - Державне агентство лісових ресурсів (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-А, код ЄДРПОУ 37507901) третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" філія "Зміївське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 45111941, 63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Соборна, 7) до 1 - Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Старонікольська, 29, код ЄДРПОУ 04058723) , 2 - Комунальне підприємство "Зміїв-Сервіс" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Покровська, 24, код ЄДРПОУ 37083454) за участю Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) про визнання незаконними та скасування розпоряджень та зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників:

прокурора Пескова Юлія Василівна (за посвідченням)

КП «Зміїв Сервіс» - Гетьман Олена Миколаївна (за ордером №1118049 від 13.02.2023)

Харківської обласної державної адміністрації Бринчак Маріанна Петрівна (за наказом №04-06/78)

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" Литвин Віта Миколаївна (за довіреністю №14 від 24.01.2023)

ВСТАНОВИВ:

РУХ СПРАВИ

23.10.2021 до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (перший позивач), Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства (другий позивач) та Державного агентства лісових ресурсів (третій позивач) до Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області (перший відповідач) та до Комунального підприємства "Зміїв-Сервіс" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (другий відповідач) в якому просить суд:

1 - визнати незаконним та скасувати розпорядження Зміївської районної державної адміністрації №461 від 28.12.2018 Про надання Комунальному підприємству Зміїв-сервіс Зміївської районної ради Харківської області дозволу на розробку технічної документації із землеустрою;

2 - визнати незаконним та скасувати розпорядження Зміївської районної державної адміністрації від 17.01.2019 №10 Про надання в постійне користування земельної ділянки Комунальному підприємству Зміїв-сервіс Зміївської районної ради Харківської області за межами населених пунктів на території Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області;

3 - зобов`язати КП Зміїв-сервіс (код ЄДРПОУ) повернути земельну ділянку із кадастровим номером 6321710000:02:000:00001 площею 8,5044 га у відання держави в особі Харківської обласної державної адміністрації.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2021, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.10.2021 було прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/4236/21, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче провадження по справі.

Відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 26867 від 15.11.2021) та уточнений відзив (вх. № 28477 від 02.12.2021), в яких він заперечує проти позову в повному обсязі.

Відповідачем 1 подано відзив (вх. № 365 від 10.01.2022), в якому він заперечує проти позову в повному обсязі.

Комунальне підприємство "Зміїв-Сервіс" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області звернулося до суду з клопотанням (вх. №251 від 10.01.2022) в якому просило призначити у справі судову земельно-технічну експертизу.

Прокурором подано відповідь на уточнений відзив (вх. 833 від 17.01.2022).

Учасниками справи також подано до суду додаткові пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 17.01.2022, залишеною в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 було задоволено клопотання другого відповідача та призначено по справі №922/4236/21 судову земельно-технічну експертизу. Проведення експертизи доручено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса".

Ухвалою суду від 06.02.2023 було задоволено заяву ДП "ЛІСИ УКРАЇНИ" та здійснено заміну третьої особи його правонаступником.

26.04.2023 до суду надійшло повідомлення судового експерта О.С. Опара №48537 від 19.04.2023 про неможливість надання висновку. Разом з повідомленням до суду були повернуті матеріали справи, у зв`язку з чим судом було поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Підготовчі засідання у справі неодноразово відкладалися.

Ухвалою суду від 14.08.2023 відкладено підготовче засідання у справі на "18" вересня 2023 року. Повторно зобов`язано Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру та Державне підприємство Харківська державна лісовпорядна експедиція Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ надати суду докази, а також, застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

14.09.2023 до суду надійшов запит Східного апеляційного господарського суду про направлення справи для розгляду апеляційної скарги на ухвалу від 14.08.2023, у зв`язку з чим, розгляд справи було зупинено ухвалою від 15.09.2023.

02.10.2023 матеріали справи №922/4236/21 повернулися до Господарського суду Харківської області у зв`язку чим розгляд справи було поновлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового засідання.

За результатами дослідження матеріалів справи, судом у відповідності до приписів ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України здійснені всі дії, що необхідні для реалізації завдань підготовчого провадження (остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті).

Згідно з ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд, зокрема, постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою від 23.10.2023 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 20.11.2023 року.

Судове засідання розгляду справи по суті 20.11.2023 відбулось за участі прокурора, представника Харківської обласної військової адміністрації, представника КП "Зміїв Сервіс", представника третьої особи. Інші учасники справи не з`явились.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

В обґрунтування своїх вимог, Прокурор зазначає, що 28.12.2018 Зміївською районною державною адміністрацією (далі - Зміївська РДА) прийнято розпорядження № 461 «Про надання Комунальному підприємству «Зміїв-сервіс» Зміївської районної ради Харківської областi дозволу на розробку технічної документації із землеустрою». згідно якого надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) площею 8,5044 га кадастровий номер 6321710000:02:000:0001 для організації полігону під захоронення твердих побутових відходів та станції механізованої переробки.

В подальшому, розпорядженням голови Зміївської РДА № 10 від 17.01.2019 КП «Зміїв-сервіс» затверджено документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для організації (в т.ч. будівництво) та розміщення полігону твердих відходів їх сортування та переробки за межами населених пунктів на території Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області та надано у постійне користування КП «Зміїв-сервіс» земельну ділянку кадастровий номер 6321710000:02:000:0001 площею 8,5044 га.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі вказаного розпорядження державним реєстратором Зміївської міської ради Xapkiвської області Борко А.С. 24.01.2019 прийнято рішення №45252013 про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6321710000:02:000:0001, за КП "Зміїв-сервіс". Номер запису про інше речове право 30041373.

За результатами опрацювання публічної кадастрової карти України тa Вiдкритого порталу геоінформаційної системи "Ліси України" встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6321710000:02:000:0001, частково розташована на земельних ділянках лісового фонду.

З інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» № 95 вiд 15.02.2021 встановлено, що згідно матеріалів лісовпорядкування 2010 року, земельної ділянки з кадастровим номером 6321710000:02:000:0001 мають перетини з землями кварталу 82 Задонецького лісництва ДП «Зміїський лісгосп», орієнована площа перетину меж земельної ділянки складає 5,3248 га.

Перебування частини земельної ділянки, кадастровий номер 6321710000:02:000:0001, у постійному користуванні ДП "Зміївське лісове господарство" (перетин в землями кварталу 82, виділи 30-31, орієнтовна площа перетину - 5,3248 га) підтверджується викопіюванням з Плану лісонасаджень Задонецького лісництва ДП «Зміївський лісгосп» (планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 2010 року) (додаток до листа від 21.07.2020 №02-12/710), який також міститься в публічному доступі на офіційному сайті Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» (https://www.lisproekt.gov.ua/wp-content/uploads/2017/11/Zadonetske.jpg).

На підставі зазначеного Прокурор вважає, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6321710000:02:000:0001, відноситься до земель лісогосподарського призначення і має перебувати в користуванні ДП "Зміївське лісове господарство".

Відповідач 2 - КП "Зміїв Сервіс" просить відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що спірна земельна ділянка має призначення землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, була виділена для організації полігону під захоронення твердих побутових відходів та станції механізованої переробки, розташованої за межами населених пунктів на території Зміївської міської ради Харківської області.

Також КП "Зміїв Сервіс" посилається на розпорядження Зміївської районної державної адміністрації від 12.04.1999 року № 180 "Про затвердження обміну рівноцінними площами між Зміївським держлісгоспом і КСП "Зміївське", за яким Зміївському держлісгоспу мала відбутися перпедача лісової площі 5,8 га, розміщена східніше с. Н.Гайдари, а Зміївським держлісгоспом мали передатися КСП "Зміївська" лісові площі кварталу 173: виділу 2 - 1,6 га, виділу 3 - 0,4 га; кварталу 163: виділу - 1,6 га, виділу 25 - 2,2 га.

Харківська обласна державна адміністрації надала суду пояснення (вх. № 26553 від 01.11.2021) та відзив (вх. № 365 від 10.01.2022), згідно яких вона вважає, що земельна ділянка передавалась в постійне користування вже сформованою, з визначеним призначенням згідно норм діючого на момент передачі законодавства України.

У відповіді на уточнений відзив Прокурор наголосив на тому, що відсутні будь-які матеріали, які б світчили про виконання розпорядження Зміївської районної державної адміністрації від 12.04.1999 року № 180 "Про затвердження обміну рівноцінними площами між Зміївським держлісгоспом і КСП "Зміївське". Акт погодження меж спірної ділянки не підписаний директором ДП "Зміївське лісове хозяйство", що свідчить про непогодження Зміївською районною держовною адміністрацією із ДП "Зміївське лісове хозяйство" затвердження технічної документації спірної земельної ділянки. Також на спірній земельній ділянці будування полігону відходів не розпочато, сама ділянка знаходиться в занедбаному стані.

Також надано копію відповіді керівника ДП "Харківської державної лісовпорядної експедиції" про наяність на спірній ділянці ділянки лісогосподарського призначення приблизною площею 5,8 га, яка співпадає з ділянкою, що відображена у розпорядженні Зміївської районної державної адміністрації від 12.04.1999 року № 180 "Про затвердження обміну рівноцінними площами між Зміївським держлісгоспом і КСП "Зміївське" як ділянка, яка передається ДП "Зміївське лісове хозяйство". Супроводним листом (вх. № 17413 від 05.07.2023) ДП "Харківської державної лісовпорядної експедиції" надано суду в паперовому форматі Викопіювання з лісовпорядного 2010 року, Планшету № 8, по Задонецькому лісництву ДП "Зміївський лісгосп" і відомості координат точок повороту та обчислення площі.

Згідно наданих пояснень Філії "Зміївське лісове гоподарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" (вх. № 2367 від 01.02.2023), планово-картографічні матеріали є підтвердженням лісогосподарського призначення спірної земельної ділянки, також на підприємстві відсутні каталог координат та топографо-геодезична зйомка і землевпорядна документація лісозасадженої частини спірної земельної ділянки.

ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ

Згідно вимог статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства зокрема є: 1) верховенство права, 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, 4) змагальність сторін, 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення.

Згідно ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вимоги зазначених норм, судом, з метою дотримання завдань господарського судочинства та здійснення всіх дій, що необхідні для реалізації завдань підготовчого провадження (остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті) були прийняті та долучені всі подані сторонами докази та пояснення.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває й на сьогодні.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі господарського суду з міркувань безпеки, та постійними повітряними тривогами, розгляд даної справи здійснений судом у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу УкраїнитаКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ІХ ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ І ОЦІНКА СУДОМ

28.12.2018 Зміївською районною державною адміністрацією (далі - Зміївська РДА) прийнято розпорядження № 461 «Про надання Комунальному підприємству «Зміїв-сервіс» Зміївської районної ради Харківської областi дозволу на розробку технічної документації із землеустрою», згідно якого надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) площею 8,5044 га кадастровий номер 6321710000:02:000:0001 для організації полігону під захоронення твердих побутових відходів та станції механізованої переробки.

В подальшому, розпорядженням голови Зміївської РДА № 10 від 17.01.2019 КП «Зміїв-сервіс» затверджено документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для організації (в т.ч. будівництво) та розміщення полігону твердих відходів їх сортування та переробки за межами населених пунктів на території Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області та надано у постійне користування КП «Зміїв-сервіс» земельну ділянку кадастровий номер 6321710000:02:000:0001 площею 8,5044 га.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі вказаного розпорядження державним реєстратором Зміївської міської ради Xapkiвської області Борко А.С. 24.01.2019 прийнято рішення №45252013 про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6321710000:02:000:0001, за КП "Зміїв-сервіс". Номер запису про інше речове право 30041373.

За результатами опрацювання публічної кадастрової карти України тa Вiдкритого порталу геоінформаційної системи "Ліси України" встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6321710000:02:000:0001, частково розташована на земельних ділянках лісового фонду.

З інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» № 95 вiд 15.02.2021 встановлено, що згідно матеріалів лісовпорядкування 2010 року, земельної ділянки з кадастровим номером 6321710000:02:000:0001 мають перетини з землями кварталу 82 Задонецького лісництва ДП «Зміїський лісгосп», орієнована площа перетину меж земельної ділянки складає 5,3248 га.

Перебування частини земельної ділянки, кадастровий номер 6321710000:02:000:0001, у постійному користуванні ДП "Зміївське лісове господарство" (перетин в землями кварталу 82, виділи 30-31, орієнтовна площа перетину - 5,3248 га) підтверджується викопіюванням з Плану лісонасаджень Задонецького лісництва ДП «Зміївський лісгосп» (планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 2010 року) (додаток до листа від 21.07.2020 №02-12/710), який також міститься в публічному доступі на офіційному сайті Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» (https://www.lisproekt.gov.ua/wp-content/uploads/2017/11/Zadonetske.jpg).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають зокрема, при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами в т.ч. про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Таким чином, Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів.

Відповідно до абз. 2-3 ст.1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. 4-5 Лісового кодексу України, до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

В силу положень ст. 19, 55, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України спірна земельна ділянка відносна до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Зокрема, ст. 7-8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

За ст. 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України (ст. 45).

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства (ст. 47).

Статтею 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Також, відповідно до ст. 16-17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В силу положень ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; г) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; є) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

В свою чергу відповідно до ч. 1-2 ст.149 Земельного кодексу України (в редакції до 27.05.2021) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відтак, суд зазначає, що доказами належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 24.12.2014 у справі №6-212цс14, від 25.01.2015 у справі №6-224цс14, від 23.12.2015 у справі №6-377цс15, а також Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.06.2018 у справі №278/1735/15-ц.

Також аналогічну позицію висловлено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц.

З відповіді керівника ДП "Харківської державної лісовпорядної експедиції" (т. 2 а.с. 52) вбачається наступне:

1. Лісові площі КСП «Зміївське», що підлягають обміну між Зміївським держлісгоспом на підставі розпорядження Зміївської РДА № 180 від 12.04.1999 р., які відображено на Викопіюванні із плану землекористування КСП «Зміївське» Задонецької сільської ради складаються з двох контурів площею 4,6 та 4,2 га (загальна площа 8,8 га).

2. Розпорядженням Зміївської районної державної адміністрації від 12.04.1999 р. № 180 визначено та зобов`язано сторони провести обмін лісовими площами між КСП «Зміївське» та Зміївським держлісгоспом у кількості 5,8 га (розміщені біля с. Гайдари). У зв`язку з виробничими потребами. Лісові площі були представлені на той час насадженнями змішаних листяних порід у віці 30-40 років (з огляду на Акт обстеження лісових площ).

3. Також провівши необхідні співставлення встановлено, що згідно наявних на підприємстві планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування 1990 року (чинні на момент затвердження обміну станом на 1999 рік) частина вищезазначених лісових контурів, які відображено на Викопіюванні із плану землекористування КСП «Зміївське» (далі - КСП «Зміївське»), що розташовані за межами населених пунктів, на території Задонецької сільської ради (нині Зміївська міська територіальна громада) вже відносилась до земель лісогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні Зміївського держлісгоспу (нині - ДП «Зміївське лісове господарство», згідно наказу Держкомлісгоспу № 197 від 24.02.2005 р.) - Гомільшанське лісництво, квартал 6, виділ 4.

Загальна площа лісових контурів КСП «Зміївське», які відображено на Викопіюванні із плану землекористування КСП «Зміївське» та які підлягали дослідженню, складає 8,8 га

Фактична площа земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства «Зміївське лісове господарство" (вид. 4 кв. 6 Гомільшанського л-ва) за результатами інженерно-геодезичних робіт складає 2,99 га, (облікова площа за різні періоди проведення лісовпорядкувань починаючи з 1990 року складає від 2,5 до 2,9 га, що пояснюється переув`язуванням площ лісових кварталів під час проведення чергових базових лісовпорядкувань в зв`язку з уточненням методів ведення обліку та картографування).

Станом на 01.01.2021 року виділ 4 кварталу 6 Гомільшанського лісництва ДП «Зміївське лісове господарство» обліковується на підприємстві як лісова ділянка (згідно ст. 5 Лісового кодексу України), а саме вкриті лісовою рослинністю лісові ділянки, насадження природного походження (графа 3 Розподілу площ земель лісогосподарського призначення за їх категоріями в розрізі адміністративних районів і лісництв).

4. Різниця між загальною площею лісових контурів КСП «Зміївське», які відображено на Викопіюванні із плану землекористування КСП «Зміївське» та фактичною площею земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства «Зміївське лісове господарство» (див. вище) складає близько 5,8 га, що збігається з інформацією викладеною у розпорядженні Зміївської РДА № 180 від 12.04.1999 р стосовно затвердження обміну рівновеликими площами між Зміївським Держлісгоспом і КСП «Зміївське».

5. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (ч.1, ст. 17 Лісового Кодексу України - далі ЛКУ).

Супроводним листом (вх. № 17413 від 05.07.2023) ДП "Харківської державної лісовпорядної експедиції" надано суду в паперовому форматі Викопіювання з лісовпорядного 2010 року, Планшету № 8, по Задонецькому лісництву ДП "Зміївський лісгосп" і відомості координат точок повороту та обчислення площі.

У відповідності до інформації та Викопіювання з лісовпорядного 2010 року, Планшету № 8, по Задонецькому лісництву ДП "Зміївський лісгосп" ДП "Харківської державної лісовпорядної експедиції" - земельна ділянка орієнтовною площею 5,8 га із земельної ділянки з кадастровим номером 6321710000:02:000:00001 площею 8,5044 га вкрита лісовою рослинністю.

Той факт, що вказана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення підтверджується матеріалами лісовпорядкування 2010 року (планшетом №8 лісовпорядкування 2010 року, який також міститься в публічному доступі на офіційному сайті Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» (https://www.lisproekt.gov.ua/wp-content/uploads/2017/11/Zadonetske.jpg)) та даними публічної кадастрової карти України тa Вiдкритого порталу геоінформаційної системи "Ліси України".

Відповідно до положень ст. 19-20 Земельного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ст. 20 Земельного кодексу України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться у ст. 57 Лісового кодексу України, відповідно до якої зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України в редакції до 27.05.2021 Кабінет Міністрів України передавав земельні ділянки, у тому числі лісогосподарського призначення, із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених ст. 149 цього Кодексу.

За правилами ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України в редакції до 27.05.2021 Кабінет Міністрів України вилучав земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, у тому числі, - ліси для нелісогосподарських потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Після вказаної дати, в зв`язку із внесенням змін до ст. 149 Земельного кодексу України згідно із Законом України №1423-ІХ від 28.04.2021 така умова зникла, а тому вилучення земель державної власності з постійного користування здійснюється за загальним правилом органом державної влади що здійснює розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу з урахуванням вимог ст. 150 цього Кодексу.

Таким чином, повноваження щодо зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, вилучення з постійного користування лісокористувача та припинення права постійного користування землями держлісфонду, та вилучення лісів для нелісогосподарських потреб станом на час передачі в постійне користування відповідачу2 належало виключно до компетенції Кабінету Міністрів України, а з 27.05.2021 року - Харківській обласній державній адміністрації.

Також Філія "Зміївське лісове гоподарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ", як постійний користувач спірної земельної ділянки повідомило, що на момент винесення оспорюваного розпорядження акт погодження меж спірної ділянки не підписаний директором ДП "Зміївське лісове хозяйство", що свідчить про непогодження Зміївською районною держовною адміністрацією із ДП "Зміївське лісове хозяйство" затвердження технічної документації спірної земельної ділянки, отже, згоду на вилучення з постійного користування земельної ділянки лісогосподарського призначення, що наразі входить до складу земельної ділянки кадастровим номером 6321710000:02:000:00001 площею 5,8 га не надавало.

Надана в постійне користування КП "Зміїв Сервіс" спірна земельні ділянка мала лісогосподарське призначення та після надання її користування, фактично не вилучена з Державного лісового фонду та своє цільове призначення фактично не змінила.

Згідно зі ст. 18-19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим серед яких землі лісогосподарського призначення.

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст. 56 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної і державної власності.

Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства (ст. 203 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 9 Лісового кодексу України (чинного на момент винесення розпорядження Зміївської районної державної адміністрації № 533 від 15.10.2004 року) встановлено, що у постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 5 статті 9 Лісового кодексу України (чинного на момент винесення розпорядження Зміївської районної державної адміністрації № 533 від 15.10.2004 року) визначено, що У тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам (далі - тимчасові лісокористувачі) для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Приписами стаття 14 Лісового кодексу України (чинного на момент винесення розпорядження Зміївської районної державної адміністрації № 533 від 15.10.2004 року) встановлено: до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на відповідній території належить: 1) здійснення контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів; 2) забезпечення здійснення заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації лісових пожеж, а також заборона відвідання лісів населенням, в`їзду до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством; 3) організація благоустрою земельних ділянок лісового фонду і культурно-побутового обслуговування відпочиваючих у лісах зелених зон та інших лісах, що використовуються для цих цілей; 4) надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у тимчасове користування для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та припинення права користування ними; 5) вирішення інших питань у галузі регулювання лісових відносин у межах своєї компетенції.

Районні державні адміністрації згідно норм Лісового кодексу України (чинного на момент винесення розпорядження Зміївської районної державної адміністрації № 533 від 15.10.2004 року) взагалі не мали компетенції щодо передання в тимчасове користування лісогосподарських земель для оргацізації полігону твердих побутових відходів.

Фактично розпорядженням Зміївської районної державної адміністрації № 533 від 15.10.2004 року, незаконно затверджено проект для оргацізації полігону твердих побутових відходів на спірній земельній ділянці лісогосподарського призначення.

Більш того, Зміївська районна державна адміністрація, була обізнана про знаходженні земель лісового фонду України на спірній земельній ділянці виходячи з розпорядження Зміївської районної державної адміністрації від 12.04.1999 року № 180 "Про затвердження обміну рівноцінними площами між Зміївським держлісгоспом і КСП "Зміївське"

В 2018, 2019 роках, в порушення вимог ст. 20, 21, 83 Земельного кодексу України (далі ЗК України) та ст. 57 Лісового кодексу України (далі ЛК України), незаконно передано в постійне користування спірну земельну ділянку разом із землями лісогосподарського призначення .

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 ЛК України).

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абзац перший пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України).

Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (пункт 2 частини першої статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними (пункти 4, 5 частини першої статті 31 ЛК України).

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частини перша та друга статті 149 ЗК України).

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті (частина шоста статті 149 ЗК України).

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті (частина п`ята статті 149 ЗК України).

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (частина дев`ята статті 149 ЗК України).

З огляду на наведені приписи вилучення для нелісогосподарських потреб і передання у власність спірної земельної ділянки державної власності, яка віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП "Зміївське лісове господарство", належало до повноважень саме Харківської ОДА. Тому необґрунтованим є довід, що Зміївської РДА законно розпорядилася спірною земельною ділянкою. Таке розпорядження не було законним з огляду на законодавчі обмеження, які були та є доступними, чіткими і передбачуваними.

Аналогічний Висновок зроблено в Постанові ВП ВС від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17.

Отже, при винесення розпорядження Зміївської РДА № 461 від 28.12.2018 "Про надання Комунальному підприємству "Зміїв-сервіс" Зміївської районної ради Харківської області дозволу на розробку технічної документації із землеустрою", Зміївська РДА зобов`язана була дослідити питання знаходження земель лісогосподарського призначення на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 6321710000:02:000:0001 площею 8,5044 га.

Таким чином, на підставі розпорядження Зміївської РДА № 461 від 28.12.2018 року розпорядженням Зміївської РДА № 10 від 17.01.2019 року в порушення вимог ст. 20, 21, 83 Земельного кодексу України та ст. 57 Лісового кодексу України, незаконно передано в постійне користування спірну земельну ділянку разом із землями лісогосподарського призначення .

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Спірна земельна ділянка вкрита лісовою рослинністю на площі приблизно 5,4 га, та до вказаного часу перебуває у користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ".

В силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою, яка є обмеженою в цивільному обороті, а тому щодо неї не може бути зареєстроване право комунальної власності з підстав визначених п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав на земельні ділянки здійснюється, шляхом застосування передбачених законом, способів (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором, законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини розуміє, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушення або припинення, а також встановлення механізму відновлення, відновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на вилучення, зміну цільового призначення та надання у користування всупереч вимог Земельного кодексу України є неможливим (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладено у постановах від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-й, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-й щодо земель водного фонду).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Зміївської районної державної адміністрації №461 від 28.12.2018 Про надання Комунальному підприємству Зміїв-сервіс Зміївської районної ради Харківської області дозволу на розробку технічної документації із землеустрою та визнання незаконним та скасування розпорядження Зміївської районної державної адміністрації від 17.01.2019 №10 Про надання в постійне користування земельної ділянки Комунальному підприємству Зміїв-сервіс Зміївської районної ради Харківської області за межами населених пунктів на території Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області - підлягають задоволенню.

Крім того, за вимогами ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на ці ділянки, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, що полягає у незаконному наданні в постійне користування земельної ділянки лісогосподарського призначення, буде зобов`язання КП "Зміїв-сервіс" повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6321710000:02:000:00001 площею 8,5044 га у відання держави в особі Харківської обласної державної адміністрації.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

Закон обмежив передання земельних ділянок лісогосподарського призначення у приватну власність. Громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів (частина друга статті 56 ЗК України; частина перша статті 12 ЛК України); громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі (частина друга статті 12 ЛК України); ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб (частина третя статті 12 ЛК України).

Згідно з частиною другою статті 14 ЛК України громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, зобов`язані: 1) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування відповідно до цього кодексу; 2) забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей та покращання родючості ґрунтів, виконувати інші заходи відповідно до вимог лісового законодавства; 3) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 4) вести лісове господарство та використовувати лісові ресурси способами, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів і створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; 5) вести первинний облік лісів, надавати в установленому законодавством порядку статистичну звітність та інформацію про стан лісів і використання лісових ресурсів; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Виконання землевласниками зазначених обов`язків є необхідною умовою використання земельної ділянки лісогосподарського призначення, зокрема, з тією метою, щоби не зашкодити охороні навколишнього природного середовища в цілому й конкретному об`єкту лісового фонду зокрема. Крім того, особливий правовий режим спірної земельної ділянки зумовлений її приналежністю до земель зелених насаджень загального користування та належністю до ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення, що встановили суди попередніх інстанцій.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України).

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина перша статті 50 Конституції України).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 107), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 124), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 190)).

Контроль за використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення згідно з їх цільовим призначеннямє важливим, враховуючи, зокрема, обмеженість кількості земель цієї категорії, їхнє значення для держави, а також суспільну зацікавленість у попередженні незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення, іншого шкідливого впливу на лісовий фонд, у попередженні вичерпання, виснаження лісових ресурсів, у захисті від знищення їх тваринного і рослинного світу. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів відповідної територіальної громади, що виражається у підвищеній увазі до збереження безпечного довкілля, у непогіршенні екологічної ситуації.

Отже, зобов`язання з повернення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, протиправно, як встановив суд, наданій в постійне користування органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням цього майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням (особливо не для організації полігону утилізації твердив побутових відходів). Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом відповідної земельної ділянки.

Відповідно достатті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зістаттею 73 Господарського процесуального кодексу Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписамистатті 86 Господарського процесуального кодексу Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Стосовно інших доводів сторін, суд зазначає, що вони досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", §58, рішення від 10.02.2010).

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача - КП Зміїв-сервіс.

Враховуючи викладене та керуючись статтями124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 185, 191, 192, ст. ст. 236-239Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Зміївської районної державної адміністрації №461 від 28.12.2018 Про надання Комунальному підприємству Зміїв-сервіс Зміївської районної ради Харківської області дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Зміївської районної державної адміністрації від 17.01.2019 №10 Про надання в постійне користування земельної ділянки Комунальному підприємству Зміїв-сервіс Зміївської районної ради Харківської області за межами населених пунктів на території Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області.

Зобов`язати КП Зміїв-сервіс (63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Покровська, 24, код ЄДРПОУ 37083454) повернути земельну ділянку із кадастровим номером 6321710000:02:000:00001 площею 8,5044 га у відання держави в особі Харківської обласної державної адміністрації.

Судові витрати покласти на КП Зміїв-сервіс.

Стягнути КП Зміїв-сервіс (63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Покровська, 24, код ЄДРПОУ 37083454) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 6810,00 грн судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "29" листопада 2023 р.

СуддяС.А. Прохоров