Ухвала

від 30.11.2023 по справі 915/1624/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 915/1624/16

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пєскова В.Г.

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (вх. № 7783/2023)

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2023

у складі колегії суддів: Таран С.В. (головуючий), Богатиря К.В., Поліщук Л.В.

за скаргою ОСОБА_1 про скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степана Вікторовича від 28.10.2021 про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №64106527

у справі № 915/1624/16

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні", -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1624/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні".

16.12.2020 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 915/1624/16 частково задоволено заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" - Сашина Олександра Андрійовича про покладення субсидіарної відповідальності; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" грошові кошти в сумі 3 190 062,79 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства.

05.01.2021 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №915/1624/16 Господарським судом Миколаївської області було видано відповідний наказ, на підставі якого 12.01.2021 відкрито виконавче провадження №64106527.

28.10.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича, прийнятою у виконавчому провадженні №64106527 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/1624/16 від 05.01.2021 в тому числі про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційний комплекс "Соляні" 3190062,79 грн, описано та накладено арешт на майно боржниці, а саме: незавершене будівництво спортивно-оздоровчого комплексу за літ. "А", 5% готовності, загальною площею 416,20 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Миколаїв, кадастровий номер земельної ділянки: 4810137200:07:001:0005 (відповідно до технічного паспорту об`єкт знаходиться в районі водно-технічної бази ОСВОД на бульв. Бузький, м. Миколаїв; матеріал фундаменту - бетонні блоки; стіни - цегла, бетонні блоки, колони залізобетонні; перекриття - залізобетонні плити; сходи - залізобетонні; висота - 3,2 м). Крім того, вказаною постановою приватного виконавця встановлено обмеження права користування зазначеним майно та призначено відповідального зберігача останнього.

19.11.2021 до Господарського суду Миколаївської області від ОСОБА_1 надійшла скарга б/н від 18.11.2021 (вх.№17405/21 від 19.11.2021), в якій остання просила скасувати постанову про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні №64106527 від 28.10.2021, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем Степаном Вікторовичем.

17.05.2023 ухвалою Господарського суду Миколаївської області у справі №915/1624/16 у задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степана Вікторовича від 28.10.2021 про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №64106527 - відмовлено.

18.10.2023 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2023 у справі №915/1624/16 залишено без змін.

07.11.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 у справі № 915/1624/16; постановити нове рішення, яким задовольнити її скаргу на дії приватного виконавця.

10.11.2023 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, Суд враховує висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 24.07.2020 у справі №911/4241/15, відповідно до якого положення норми підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", якою передбачено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено цим Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено з 1 січня - 2 684 грн.

Отже, звертаючись до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2023, прийняту за результатом перегляду ухвали Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2023 у справі № 915/1624/16 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степана Вікторовича від 28.10.2021 про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №64106527, скаржнику належало сплатити судовий збір у розмірі 2 684 грн.

Водночас, у порушення зазначених вимог скаржником до касаційної скарги не додано ні документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, ні документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.

Крім цього, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої цієї ж статті (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

За змістом статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Всупереч наведеному ОСОБА_1 у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга, при цьому чітко не зазначено порушення яких саме норм матеріального та/або норм процесуального права припустився суд апеляційної інстанцій та в чому конкретно полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судом при прийнятті оскаржуваної постанови.

Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху, з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме:

1) вказати підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга, та чітко зазначити порушення яких саме норм матеріального та/або норм процесуального права припустився апеляційний суд при ухваленні оскарженого судового рішення у справі № 915/1624/16, і в чому конкретно полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;

2) надати Суду документи, що підтверджують сплату судового збору в розмірі 2 684 грн.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 7783/2023) на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 у справі № 915/1624/16 - залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду В. Пєсков