Постанова

від 29.11.2023 по справі 178/1959/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9228/23 Справа № 178/1959/22 Суддя у 1-й інстанції - Цаберябий Б. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Халаджи О. В.

суддів: Канурної О.Д. Космачевської Т.В.

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей Криничанської селищної ради, про позбавлення батьківських прав (суддя першої інстанції Цаберябий Б.М. повний текст рішення складено 15 серпня 2023 року),

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Криничанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей Криничанської селищної ради, про позбавлення батьківських прав, в якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей Криничанської селищної ради, про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 та через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процеуального права та без урахування висновку, щодо застосуванняя норм права у подібних правовідносинах.

Мотивує скаргу тим, що суд першої інстанії не взяв до уваги, що після отримання рішення Криничансьткої селищної ради про встановлення днів побачень, відповідач жодного разу не виявив бажання та не знайшов жодної можливості, щоб побачитись з дітьми та налагодити спілкування з ними.

Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач не вчиняв дій, крім участі у судових засіданнях та подачу відзиву, які б свідчили про наявність у інього інтересу до спілкування з дітьми.

ОСОБА_2 просила рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_6 проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити судове рішення в силі.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного:

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 грудня 2009 року між позивачкою та відповідачем було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 02 грудня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської області. Від цього шлюбу сторони мають малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 03 лютого 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Криничанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим повторно 29 червня 2016 року Криничанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року шлюб зареєстрований 02 грудня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської області між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 розірвано. Після розірвання шлюбу, діти залишились проживати разом з позивачкою.

З показів позивачки та наданих нею доказів вбачається, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки по догляду за його дітьми, перестав відвідуватидітей,цікавитись їхнімрозвитком,матеріально допомогатита забезпечуватиусім необхіднимдля подальшогорозвитку таналежного життя.Внаслідок чого17листопада 2022року Криничанськоюселищною радоюприйнято рішення№ 207Про затвердженнявисновку продоцільність позбавленнябатьківських прав ОСОБА_3 відносномалолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки позивачкою не було надежними доказами доведено ухилення батька від виконання своїх обов`язків.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстнації.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Частиною першою статті 8Закону України«Про охоронудитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина першастатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У частині сьомій статті 7 СК Українипередбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Положення вказаної Конвенції, узгоджуються з нормами законів України.

Згідно з частинами першою четвертою статті 150СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Відповідно до частини шостоїстатті 19 СК Українисуд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження№ 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави, передбачені частиною першоюстатті 164СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні. Батько проти позбавлення батьківських прав заперечував, про що вказував у відзиві на позовну заяву та поданням за власним бажанням заяви до Криничансьокої селищної ради про встановлення днів побачень батька з дітьми.

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач після рішення селищної ради жодного разу не виявив бажання на спілкування з дитьми є поспішими з огляду на те, що дане рішення було 26 вересня 2022 року, а з позовом про позбалвення батьківських прав ОСОБА_1 звернулась у грудні 2022 року, тобто через три місяці, а тому апеляційний суд не вбачає в даному випавдку ухиляння від своїх обов`язків.

Доводи позивача щодо зловживання відповідачем спиртними напоями, що, на її думку, свідчить про небезпечні умови для морального виховання дітей, є необґрунтованими. Колегія суддів вважає, що надані позивачкою докази на підтвердження зазначених обставин є недостатніми для підтвердження того, що відповідач страждає на алкогольну залежність, поводить себе жорстоко по відношенню до дітей чи ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Суд першої інстанції правильно не погодився з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційній скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О. В. Халаджи

О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська

Повний текст судового рішення складено 30 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач О. В. Халаджи