Ухвала

від 30.11.2023 по справі 299/8004/23

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Справа № 299/8004/23

У Х В А Л А

30.11.2023 року м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Леньо В.В., при секретарі Казимірська Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стасюк Ю.П. про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, згідно якої просить заборонити відчуження нерухомого майна будівель, що входять до складу об`єкта нерухомого майна, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав за номером 2032239021212, розташовані за адресою АДРЕСА_1 :

- навіс Д загальною площею 243 кв.м., навіс 3 загальною площею 325,8 кв.м.,

- навіс И загальною площею 270 кв.м.,

- артезіанська свердловина з насосною JI загальною площею 16,8 кв.м.

Заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, але не обмежуючись Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районних у містах Києві та Севастополі державний адміністрацій: акредитованим суб`єктам; державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям га іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо нерухомого майна, а саме- будівель, що входять до складу об`єкта нерухомого майна, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав за номером 2032239021212, розташовані за адресою АДРЕСА_1 : навіс Д загальною площею 243 кв.м., навіс 3 загальною площею 325,8 кв.м., навіс И загальною площею 270 кв.м., - артезіанська свердловина з насосною JI загальною площею 16,8 кв.м..

Подана заява мотивована тим, що позивачка звертається до суду за захистом права власності шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння із вимогою:

Витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , нерухоме майно у частці 1/2, а саме: Будівлі, що входять до складу Об`єкту нерухомого майна, що складається із декількох Будівель, за адресою АДРЕСА_1 :

навіс Д загальною площею 243 кв.м., навіс З загальною площею 325,8 кв.м., навіс И загальною площею 270 кв.м., артезіанська свердловина з насосною Л загальною площею 16,8 кв.м.

Реєстраційний номер OHM в Державному реєстрі речових прав 2032239021212, номер об`єкта в РПВН 35528615.

На цій підставі вважає за необхідне визнати за нею право спільної власності у частці розміром одна друга на земельну ділянку, на якій розташовані будівлі, зареєстровану у Державному земельному кадастрі, кадастровий номер 2121210100:07:006:0141, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, площю 0,7073 га, місце розташування АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав 1956377521212.

Позивачці на праві спільної сумісної власності належав Об`єкт нерухомого майна (далі ОНМ), що складався із декількох будівель, у частці розміром 1/2, а саме нежитлові будівлі (п`ять навісів та свердловина з насосною) за адресою АДРЕСА_1 :

1) навіс Д загальною площею 243 кв.м.,

2) навіс 3 загальною площею 325,8 кв.м.,

3) навіс И загальною площею 270 кв.м.,

4) артезіанська свердловина з насосною Л загальною площею 16,8 кв.м.

5) навіс Е площею 243 кв.м.,

6) навіс Ж площею 243 кв.м.

Право спільної часткової власності на вказаний OHM було набуто чоловіком позивачки ОСОБА_3 за час перебування у шлюбі з позивачкою, а саме, 15 лютого 2003 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Гонтар Л.I. за реєстром №504, за Актом приймання-передачі майна на підставі вказаного договору, відбувся перехід права власності на вказаний OHM до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по одній другій частці кожному (копія Договору, Акту).

Тобто чоловік позивачки ОСОБА_3 15 лютого 2003 року став власником (на праві спільної часткової власності у частці 1/2) вказаного OHM, що складався із шести будівель (вказані обставини встановлені в постанові Закарпатського апеляційного суду від 11.05.2023 року).

В подальшому, частина складових вказаного об`єкту нерухомого майна (п`ять навісів, свердловина з насосною) вибули із її спільної сумісної власності поза її волею шляхом визнання за відповідачем ОСОБА_2 права власності в цілому на ці складові частини OHM за рішенням суду.

Так, Рішенням Виноградівського районного суду від 28.11.2011 у справі №2-1478/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , з урахуванням Ухвали суду про виправлення описки визнано дійсним договір купівлі-продажу від 07.07.2008 1/2 частини у праві власності на складові частини OHM - п`яти навісів та свердловини із насосною, та визнано за ОСОБА_2 право власності в цілому на п`ять навісів та свердловину з насосною.

Позовна заява та Рішення суду були мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_3 нібито ухилився від нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу, який нібито було укладено та умови якого виконано сторонами, а тому такий договір підлягав визнанню дійсним на підставі ст.220 ЦК України, а право власності на складові об`єкту нерухомого майна в цілому визнано за позивачем на підставі ст.392 ЦК України.

Хоча, вказане Рішення суду і набуло законної сили та стало формально законною підставою переходу до ОСОБА_2 права власності у частці розміром 1/2 на п`ять навісів та свердловини із насосною (шість із семи складових OHM), однак цей перехід відбувся поза її волею як співвласниці майна, якій це майно належало на праві спільної сумісної власності подружжя.

Та обставина, що майно вибуло із власності поза її волею, була предметом судового розгляду Закарпатським апеляційним судом цивільної справи №2-1478/11 за її апеляційною скаргою. За результатами судового розгляду у другій інстанції Закарпатський апеляційний суд 11.05.2023 ухвалив Постанову, яка набрала законної сили. Своєю Постановою апеляційний суд скасував Рішення Виноградівського районного суду від 28.11.2011 №2-1478/11, та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу.

Рішення апеляційного суду обґрунтовано тим, що суд першої інстанції застосував ч.2 ст.220 ЦК України про визнання дійсним договору купівлі - продажу, однак цей матеріальний закон не підлягав застосуванню, оскільки за змістом ст.657 ЦК України на той час такий договір підлягав не тільки нотаріальному посвідченню, а й державній реєстрації. Суд апеляційної інстанції встановив, що дружина ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , є співвласником у праві спільної сумісної власності подружжя, та не давала письмову нотаріально засвідчену згоду на продаж спільного майна подружжя ОСОБА_2 . Тобто, воля співвласника майна мала бути висловлена у письмовій нотаріально засвідченій формі. Крім того, суд апеляційної інстанції констатував, що цивільна справа була розглянута судом першої інстанції без залучення одного із співвласників майна - ОСОБА_1 . Всі ці обставини свідчать про те, що майно вибуло з моєї власності поза моєю волею шляхом узаконення переходу права власності рішенням суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , де я не брала участь. Дані обставини встановлені рішенням суду , що набрало законної сили та мають преюдиційне значення.

Відтак, з дня набрання Постановою Закарпатського апеляційного суду у цивільній справі №2-1478/11 законної сили - відпала правова підстава, за якою ОСОБА_2 набув право власності у частці розміром 1/2 на п`ять навісів та свердловину із насосною.

Тому, формальна законність володіння відповідачем вказаним майном - з дня набрання таким рішенням законної сили припинилася. З цього дня володіння майном вважається юридично незаконним, а відповідач вважається таким, що заволодів майном незаконно, тобто володіння майном є недобросовісним.

Крім того скасоване судове рішення, що стало підставою для виникнення прав, не породжує юридичних наслідків з дня його ухвалення.

Такий висновок наведено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14- 203цс19): якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Скасування правовстановлюючого документу (рішення суду), на підставі якого особа набула право власності на нерухоме та зареєструвала його у Державному реєстрі речових прав - могло стати підставою для поновлення мого права власності у позасудовому порядку.

Проте, ОСОБА_2 здійснив подальше відчуження спірних будівель. Відбулося декілька переходів права власності: від відповідача ОСОБА_2 до Фермерського господарства «ТІМ», засновником, керівником та бенефенціаром якого є він сам, від ФГ «ТІМ» до ОСОБА_4 (матері відповідача) на підставі Акту прийому-передачі майна від 11.02.2020, посвідченого приватним нотаріусом Селехман О.А., і востаннє від ОСОБА_4 до ОСОБА_2 на підставі Договору дарування №150 від 21.02.2020, посвідченого приватним нотаріусом Юска Н.М. (безвідплатний договір). Крім того, мені стало відомо, що два з п`яти навісів ОСОБА_2 продав ОСОБА_5 , ці будівлі не є предметом даного позову, питання про їх витребування буде вирішено в іншій позовній заяві.

Останнім власником спірних будівель за змістом Державного реєстру речових прав є ОСОБА_2 , підстава набуття права власності - безвідплатний договір - Договір дарування №150 від 21.02.2020 після ланцюжка інших правочинів про перехід права власності на спірні будівлі.

Вказані обставини підтверджені даними Державного реєстру речових прав, Інформація від 06.11.2023.

Так, на даний час держава офіційно визнає та підтверджує зареєстроване у Державному реєстрі речових прав Право власності на будівлі за адресою АДРЕСА_1 (складові: три навіси Д, З, И, будівля овочесховища К, артезіанська свердловина з насосною) за ОСОБА_2 , як набуте ним на підставі договору дарування №150 від 21.02.2020, посвідченого приватним нотаріусом Юска Н.М., де дарувальником виступила ОСОБА_4 .

За змістом інформації Державного реєстру речових прав, ОСОБА_4 у свою чергу набула вказане майно у власність у цілому десятьма днями раніше ¦ на підставі Акту приймання передачі нерухомого майна №318 від 11.02.2020 від ФГ «ТІМ» в особі голови Таран Ігора Миколайовича - відповідача.

Фактично майно не вибувало з власності ОСОБА_2 .

Крім того, очевидним є те, що правочини, за якими відбувся ряд переходів права власності на складові частини комплексу будівель за адресою АДРЕСА_1 , були вчинені з метою формальної зміни підстави володіння майном.

Реєстрація права власності на спірне майно за ФГ «ТІМ» відбулася 26.12.2011, коли було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ФГ «ТІМ» у частці 1/1 на підставі Свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 , рішення №521 від 20.12.2011, 26.12.2011 Виноградівська міська рада. (Дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, копія додається).

Тому позивачка змушена звертатися до суду за захистом порушеного права власності шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння.

За змістом ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За ч.3 ст.388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

За загальним правилом (ст.1212 ЦК України), оскільки підстава, на якій майно було набуте, згодом відпала, особа, яка набула це майно, зобов`язана його повернути особі, за рахунок якої це майно набуте. Положення ст.1212 ЦК України застосовуються і до випадків витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідачу ОСОБА_2 відомо про скасування рішення суду, за яким він привласнив одну другу частку у праві спільної власності на спірні будівлі. Проте, Відповідач не визнає право власності на це майно. Право власності позивачки офіційно не визнається і державою. Позивач позбавлена права володіння, користування та розпорядження спірними будівлями.

Як стало відомо Позивачці ОСОБА_2 отримав повістку про виклик в судове засідання та матеріали позовної заяви і вирішив вкотре відчужити майно.

З матеріалів справи вбачається, що майно було декілька разів відчужено, імовірно з метою зміни правих підстав перебування його у власності ОСОБА_2 ..

Договори відчуження нерухомого майна укладалися з перервами в декілька днів, останні два договори за якими відбувався перехід права власності були безоплатні, укладені між ФГ, засновком є Відповідач, та матір`ю Відповідача, а через декілька днів мати Відповідача подарувала вказане майно Відповідачу.

Тобто Відповідач раніше вже вчиняв сумнівні договори відчуження майна, окрім того незрозумілим способом виділив частину спірного майна (два навіси) та відчужив третій особі.

В даному випадку відчуження майна унеможливить виконання судового рішення, більше того може створити нову спірну ситуації з добросовісним набувачем, порушить права третіх осіб.

Відповідно до правової позиції ВС/КЦС висловленої в ухвалі від 07.10.2020 року: «Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову! з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій щодо відчуження спірного майна, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь заявника, та врахувавши, що спосіб забезпечення шляхом накладення арешту на спірну квартиру є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, апеляційний суд дійшов вірного висновку про необхідність забезпечення позову.

Обраний апеляційним судом захід забезпечення позову є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.»

Забезпечення позову не вимагає від заявника ніяких доказів намірів відповідача унеможливити чи утруднити виконання рішення у разі задоволення позову, тим більше "наміри" взагалі не можуть бути доведена в судовому порядку. Будь-яке забезпечення позову ґрунтується на припущенні, що у разі відсутності такого забезпечення рішення суду може бути утруднено чи унеможливлено.

Верховний Суд (Постанова від 19.02.2021 № 643/12369/19 Верховний Суд. Касаційний цивільний суд) звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову. Щодо способу забезпечення позову.

Заборона відчуження не тільки ефективний спосіб уникнути ризику втрати майна та переходу права на спірне до третіх осіб, а є і найменш обтяжливим для Відповідача.

Заборона відчуження майна ніяким чином не обмежить права сторін. У зв`язку з чим необхідності в зустрічному забезпеченні немає.

Сторони під час судового розгляду мають можливість укладення мирової угоди, наслідком чого буде закриття провадження у справі та припинення забезпечення позову.

В даному випадку такі методи забезпечення позову зможуть забезпечити реальне виконання рішення в майбутньому.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2 ст.149 ЦПК України).

Відповідно ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду) (ч.1 ст.153 ЦПУ України).

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 року №9 забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Загальним принципом інституту забезпечення позову є його співмірність та правова визначеність.

Інститут забезпечення позову дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Позов забезпечується, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. При цьому згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 подала до суду позов до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно позовних вимог позивачка ОСОБА_1 просить витребувати від ОСОБА_2 на її користь, нерухоме майно у частці 1/2, а саме: Будівлі, що входять до складу об`єкта нерухомого майна, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав за номером 2032239021212, розташовані за адресою АДРЕСА_1 :

навіс Д загальною площею 243 кв.м.,

навіс З загальною площею 325,8 кв.м.,

навіс И загальною площею 270 кв.м.,

артезіанська свердловина з насосною Л загальною площею 16,8 кв.м.

Визнати за нею право спільної часткової власності у розмірі одна друга частка на Земельну ділянку площею 0,7073 га, зареєстровану у Державному земельному кадастрі, кадастровий номер 2121210100:07:006:0141, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, місце розташування АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 , дата державної реєстрації права у Державному реєстрі прав 29.05.2020, номер запису про право власності 36754191, реєстратор - Виноградівська міська рада Закарпатської, області, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав 1956377521212.

Стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача.

Провадження у справі відкрито.

З матеріалів справи вбачається що між сторонами наявний спір з приводу витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, є підстави вважати, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Доводи позивача про те, що існує можливість переходу права власності на спірне майно від відповідача третім особам, що в майбутньому унеможливить виконання судового рішення суду, створить новий спір з новими суб`єктами та арешт майна не обтяжить жодну з сторін та забезпечить ефективний та результативний судовий розгляд суд вважає такими, що об`єктивно підтверджені матеріалами справи та заслуговують на увагу.

У зв`язку з цим, враховуючи зміст заявлених вимог, суд вважає, що заявлені вимоги щодо забезпечення позову є обґрунтованим і підлягають до задоволення.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити.

Заборонити відчуження нерухомого майна будівель, що входять до складу об`єкта нерухомого майна, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав за номером 2032239021212, розташовані за адресою АДРЕСА_1 :

- навіс Д загальною площею 243 кв.м., навіс 3 загальною площею 325,8 кв.м.,

- навіс И загальною площею 270 кв.м.,

- артезіанська свердловина з насосною Л загальною площею 16,8 кв.м.

Заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження) щодо нерухомого майна, а саме: будівель, що входять до складу об`єкта нерухомого майна, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав за номером 2032239021212, розташовані за адресою АДРЕСА_1 : навіс Д загальною площею 243 кв.м., навіс З загальною площею 325,8 кв.м., навіс И загальною площею 270 кв.м., - артезіанська свердловина з насосною Л загальною площею 16,8 кв.м.

Виконання ухвали доручити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Допустити ухвалу до негайного виконання з дня її постановлення.

Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявникам, направити для негайного виконання до Виноградівського відділу Державної виконавчої служби у Берегівському районі (адреса знаходження: 90300, Закарпатська область, місто Виноградів, вулиця Миру, будинок 16) та держаному реєстратору Виноградівської міської ради Закарпатської області (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, пл. Миру, 5) для виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий В. В. Леньо