Ухвала

від 30.11.2023 по справі 296/6547/23

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/6547/23

2-з/296/121/23

У Х В А Л А

Іменем України

30 листопада 2023 рокум. Житомир

Суддя Корольовського районного суду міста Житомира Драч Ю.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВОЧКИСАД» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВОЧКИСАД» про стягнення заборгованості

Встановив:

У провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВОЧКИСАД» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВОЧКИСАД» про стягнення заборгованості.

23.11.2023 ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту в частині заборони відчуження рослин лохини у кількості 74600 кущів, які обліковані у ТОВ «ДІВОЧКИСАД», які розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером 1825683200:05:000:0139, загальною площею 49,3908 га, розташованої за межами с. Дівочки Черняхівського району Житомирської області.

Заява обґрунтована тим, що на час звернення із заявою про забезпечення позову є підстави вважати, що ТОВ «ДІВОЧКИСАД» з метою уникнення виконання рішення суду вживають заходів щодо відчуження майна товариства, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Також зазначено, що 02.10.2023 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, внесені відомості про укладення угоди між ОСОБА_2 та ТОВ «ДІВОЧКИСАД» про дострокове припинення договору суборенди землі на якій розташовані вказані кущі лохини, що призвело до невизначеності місця подальшого знаходження майна товариства, оскільки всі виробничі потужності розташовані на орендній земельній ділянці.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з таких мотивів.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст.150ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4).

Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

За змістом ст.151ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Тобто заява про забезпечення позову має бути обґрунтованою, її доводи мають підтверджуватися доказами. Позивач зобов`язаний довести, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має дотримуватися балансу прав та інтересів сторін спору, вживати заходи забезпечення позову лише у разі співмірності вимог заяви вимогам позову та лише за умови дотримання принципу правомірного обмеження прав та інтересів протилежної сторони спору.

Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях позивача.

Судом встановлено, що предметом позову у справі в межах якої подано заяву про забезпечення позову є стягнення заборгованості за договорами безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «Дівочки-Сад».

ОСОБА_1 , як на підставу забезпечення позову посилається на те, що відповідач за зустрічним позовом ТОВ «Дівочки-Сад» може здійснити відчуження майна, на яке просить накласти арешт заявник або вивести його із власності товариства. Проте позивачем за зустрічним позовом не обґрунтовано належними та достатніми доказами необхідність забезпечення позову, не надано жодного доказу щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, можливість відповідачем відчужити майно.

У заяві не наведено жодних конкретних доказів того, що відповідач буде ухилятись від виконання можливого рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання та без вжиття заходів забезпечення позову захист прав та інтересів позивачки стане неможливим.

Сама лише думка позивача з приводу ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнана судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб`єктивним судженням позивача, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди позивачеві.

Також, ОСОБА_1 не надано доказів, що рослини лохини у кількості 74600 кущів на які він просить накласти арешт фізично існують та розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером 1825683200:05:000:0139, не вказав яким чином вказане майно має бути ідентифіковане та яка його ринкова вартість на час звернення до суду із заявою про забезпечення доказів.

Додані до заяви про забезпечення доказів копії документів про наявність у ТОВ «Дівочки-Сад» майна не може бути взята судом до уваги, оскільки вони не є первинними бухгалтерськими документами та складені станом на 31 грудня 2022 року, 2016, 2019, 2020 роки.

Таким чином, з урахуванням обставин справи, завдань цивільного судочинства та забезпечення рівності прав і охоронюваних законом інтересів сторін, види забезпечення позову, які просить застосувати позивач за зустрічним позовом, не є співмірними з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням предмету спору, вартості майна, відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звернувся, а тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149-153, 259-261 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВОЧКИСАД» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВОЧКИСАД» про стягнення заборгованості.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю. І. Драч