Рішення

від 02.02.2024 по справі 296/6547/23

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/6547/23

2/296/115/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Драча Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Алексеєнко В.В.,

представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) - Опанасюка С.П.

представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВОЧКИСАД» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики та зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівочки-Сад» про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ДІВОЧКИСАД» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить суд визнати недійсними:

- Договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №20/04-21-1 від 20.04.2021 року з Додатковою угодою №1 від 15.12.2021 року;

- Договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №07/12-21 від 07.12.2021 року;

- Договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №01/08-22-1 від 01.08.2022

- Договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №16/08-22-1 від 16.08.2022 року з Додатковою угодою №1 від 30.08.2022 року.

Позов обгрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем були укладені оскаржувані правочини. Сукупний розмір позики за договорами 2021 року 2477900,00 грн., за договорами 2022 року 1197000,00 грн., а загальна сума усіх договорів 3674900,00 грн.

У відповідності до умов вищенаведених договорів позикодавець ОСОБА_2 передає позичальнику ТОВ «Дівочки-Сад» у безпроцентну позику грошові кошти, які останній зобов`язується повернути не пізніше 7 (семи) календарних днів від дати отримання позичальником вимоги про повернення позики (пункти 1-5 зазначених Договорів).

Відповідач ОСОБА_2 як позикодавець підписав вищевказані договори особисто, а від імені позичальника ТОВ «Дівочки-Сад» їх підписав ОСОБА_3 як засновник та фінансовий директор товариства з зазначенням, що він діє на підставі довіреності.

На момент укладення вищевказаних договорів ОСОБА_2 був засновником позивача ТОВ «Дівочки-Сад» (розмір частки - 1,5% статутного капіталу) та протягом періоду з 04.04.2012 по 03.11.2022 року був директором вказаного товариства.

В свою чергу, ОСОБА_3 на момент укладення вищевказаних договорів також був засновником позивача ТОВ «Дівочки-Сад» (розмір частки - 20% статутного капіталу) та протягом періоду з 01.04.2021 по 01.09.2022 року був фінансовим директором вказаного товариства.

Всупереч очевидному конфлікту інтересів та попри відсутність рішення загальних зборів засновників вказані особи уклали оспорювані договори позики.

Позивачем зазначено, що вказані договори повинні були бути укладені за згодою загальних зборів товариства, однак відповідач з метою приховування факту укладення договору позики на велику суму, штучно роз`єднав розмір позики на декілька дрібніших пов`язаних між собою договорів. Крім цього зазначено, що жодних визначених установчими документами чи наданими за довіреністю повноважень на підписання цих договорів від імені та в інтересах ТОВ «Дівочки-Сад» ОСОБА_3 не мав. Враховуючи викладене, виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 28.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

09.08.2023 представником відповідача у справі ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що підставою для подання даного позову стало подання ОСОБА_2 позову до ТОВ «ДІВОЧКИ-САД» про стягнення боргу, який виник у зв`язку неналежним виконанням товариством взятих на себе зобов`язань.

Також вказано, що позивачем не направлялись звернення до відповідача з метою повернення отриманих на підставі спірних договорів коштів та розірвання зазначених договорів або вимог про визнання їх недійсними. Разом з цим, позивач користувався ними у своїй господарській діяльності, тому відсутні будь-які підстави для задоволення позову (том 1, а.с. 38-42).

30.08.2023 ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву до ТОВ «ДІВОЧКИ-САД» про стягнення заборгованості за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №20/04-21-1 від 20.04.2021 та додаткової угоди № 1 від 15.12.2021 до цього договору у розмірі 2 096 900 грн.; заборгованості за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №01/08-22-1 від 01.08.2022 у розмірі 580 000 грн.; заборгованості за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №16/08-22-1 від 16.08.2022 у розмірі 617 000 грн. та заборгованості за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №07/12-21 від 07.12.2021 у розмірі 61 000 гривень. (том 1, а.с. 52-64).

Зустрічна позовні заява обґрунтована тим, що між позивачем та відповідачем у 2018-2022 роках укладено ряд договорів про надання поворотної фінансової допомоги, за якими позивач передав відповідачу грошові кошти як безпроцентну поворотну фінансову допомогу шляхом внесення до каси товариства коштів.

Однак, 25.08.2022 товариство повідомило позивача про неможливість повернення позики через відсутність коштів. Разом з цим, товариство повернуло ОСОБА_2 кошти в сумі 620000, 00 грн.

27.02.2023 позивач направив цінним листом з описом вкладення на адресу товариства вимоги про повернення фінансової допомоги, однак відповідач свої зобов`язання не виконав, кошти не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

У судовому засіданні 10.10.2023 протокольною ухвалою суду зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду з первісним позовом.

17.10. 2023 представником ТОВ «ДІВОЧКИ-САД» подано клопотання про приєднання доказів, в якому представник товариства зазначив, що ОСОБА_2 працюючи директором товариства не мав майнового стану достатнього для реального надання у позику відповідачу готівкових коштів у розмірі заявленої суми (том 1, а.с. 133-134).

Представник позивача за первісним позовом (представник відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд первісну позовну заяву задовольнити з підстав викладених в ній. У задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити.

Представник відповідача за зустрічним позовом ( представник позивача за зустрічним позовом) просив суд відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов з підстав викладених у зустрічній позовній заяві.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що в задоволенні первісного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дівочки-Сад», від імені якого за довіреністю діяв засновник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були укладені правочини:

- договори безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №20/04-21-1 від 20.04.2021 року на суму 1000000,00 грн. (згідно Додаткової угоди №1 від 15.12.2021 року сума позики 2416900,00 грн.);

- Договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №07/12-21 від 07.12.2021 року на суму 61000,00 грн.;

- Договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №01/08-22-1 від 01.08.2022 року на суму 580000,00 грн.;

- Договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №16/08-22-1 від 16.08.2022 року на суму 500000,00 грн., (згідно Додаткової угоди №1 від 30.08.2022 року сума позики 617000,00 грн.) ( том 1, а.с. 11-15).

Сукупний розмір позики за договорами 2021 року 2477900,00 грн., за договорами 2022 року 1197000,00 грн., а загальна сума усіх договорів 3 674 900,00 грн.

У п.2 вказаних договорів, який є однаковим у всіх вказаних вище договорах вказано, що позика надається готівкою позикодавцем позичальнику шляхом внесення до каси позичальника після підписання сторонами цього договору. Позика може передаватись частинами. Позика вважається переданою позичальнику в момент оприбуткування отриманої позики в касі позичальника.

Пунктами 4, 5 вказаних договорів визначено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику в строк та на умовах, передбачених цим договором. Строк повернення позики становить не більше 7 календарних днів від дати отримання позичальником вимоги про повернення позики.

Відповідно до п.10 вказаних договорів, вони вважаються укладеними і набирають чинності з моменту передання позики позичальникові у повному обсязі, або її частини.

Відповідно до Наказу (розпорядження) № 1К/21 від 30 березня 2021 року ОСОБА_3 прийнятий на роботу з 01.04.2021 (том 1, а.с. 10) та був звільнений 03.11.2022 за згодою сторін у відповідності до рішення загальних зборів товариства, що вбачається з наказу № 33 від 03. 11.2022 та наказу (розпорядження) № 21 про припинення трудового договору (контракту) від 01.09.2022.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Так, у силу частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 2, 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, згідно статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до оспорюваних договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги вбачається, що вони укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дівочки-Сад», від імені якого за довіреністю діяв засновник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до п.2.12 3), 2.12.13) статті 2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівочки-Сад» для виконання статутних завдань Товариство має право укладати від власного імені договори, угоди та інші юридичні акти, в тому числі кредитні та вексельні, купівлі-продажу, оренди, підряду, позики, застави, перевезення, страхування, доручення, комісії, зберігання, спільної діяльності та інших, а також брати участь у торгах, аукціонах, наданні гарантій, тощо. Користуватися кредитами, позиками та надавати їх.

Статтею 9 Статуту передбачено, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до статуту товариства та вимог чинного законодавства.

Підпунктом 9.9.16 Статуту визначено, що до виключної компетенції загальних зборів Товариства відноситься: - прийняття рішення про укладання Товариством договорів на суму більше 5000 Євро або еквівалент у гривнях чи інший валюті (зазначене правило поширюється також на випадки укладання декількох пов`язаних між собою договорів, сукупна- прийняття рішення про відчуження майна Товариства на суму, що становить 5000 євро або еквівалент в гривнях чи іншій валюті.

Пунктом 9.10.1, 9.10.6 Статуту передбачено, що виконавчим органом Товариства є Директор Товариства. Директор Товариства без довіреності представляє Товариство у відносинах з українськими та іноземними органами влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, юридичними та фізичними особами; від імені товариства укладає в Україні та за кордоном всі види правочинів та інших угод, які не суперечать законодавству України і не обмежені положеннями цього статуту.

Частина 1 статті 92 Цивільного кодексу України визначає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

З огляду на вказане, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно з статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, частина 3 статті 92 Цивільного кодексу України фактично встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 Цивільного кодексу України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Отже, наведені вище фактичні обставини справи свідчать про те, що з урахуванням положень Статуту Товариством з обмеженою відповідальністю «Дівочки-Сад» та наявних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівочки-Сад» на час укладення спірних договорів - ОСОБА_3 мав право на вчинення від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівочки-Сад» юридичних дії без довіреності, у тому числі підписувати договори, а тому, він наділений правом на одноосібне укладення від імені товариства договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №20/04-21-1 від 20.04.2021 року з Додатковою угодою №1 від 15.12.2021 року; договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №07/12-21 від 07.12.2021 року; договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №01/08-22-1 від 01.08.2022 та договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №16/08-22-1 від 16.08.2022 року з Додатковою угодою №1 від 30.08.2022 року та не потребував уповноваження його зборами учасників товариства або схвалення його дій спрямованих на укладення вказаних договорів.

З матеріалів справи вбачається що ОСОБА_2 перераховано на рахунок ТОВ «Дівочки-Сад» грошові кошти на загальну суму 3674900, 00 грн., що підтверджується виписками по особовим рахункам та квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Разом з цим позивачем за первісним позовом не надано доказів того, що товариство не отримувало вказаних коштів, не використовувало їх у своїй діяльності.

У позовній заяві позивачем зазначено, що представник ОСОБА_3 , який підписував оспорювані договори від імені ТОВ «Дівочки-Сад» та за дорученням директора ТОВ «Дівочки-Сад» Фіранського Ю.А., при укладенні спірних договорів позики діяли без рішення, прийнятого загальними зборами учасників товариства, а отже представником було перевищено свої повноваження під час укладення оспорюваних договорів, оскільки існують обмеження щодо їх укладання відповідно до Статуту ТОВ «Дівочки-Сад». Відсутність відповідного рішення загальних зборів, за наявності укладення такого правочину виконавчим органом товариства, може бути підставою для визнання цього договору недійсним.

Поряд із цим, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання. Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27.06.2018 по справі № 668/13907/13-ц (провадження № 14-153цс18).

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 903/54/20 встановлено, що Закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених ним органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Таким чином, враховуючи наведене, позивач за первісним позовом у даній справі повинен довести належними і допустимими доказами обставини, які свідчать про те, що представник ОСОБА_3 , який підписував оспорювані договори від імені ТОВ «Дівочки-Сад» діяв недобросовісно, нерозумно або всупереч інтересам товариства при укладенні оспорюваних договорів.

Однак, в ході розгляду справи позивач за первісним позовом належними та допустимими доказами в не довів існування обставин, які можуть бути підставами для визнання недійними договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, в тому числі щодо укладення вказаних договорів всупереч інтересам товариства.

Також, суд критично ставиться до тверджень позивача за первісним позовом, щодо формального характеру договорів, укладення їх без бажання реального настання правових наслідків всупереч інтересам товариства, а також за наявною зловмисною домовленістю між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , з огляду на недоведеність вказаних обставин належними та допустимими доказами.

Крім цього, слід зазначити, що Статутом товариства передбачено, що загальні збори товариства скликаються не рідне ніж один раз на рік. Однак, суду не надано доказів того що засновники товариства не знали про діяльність товариства, не отримували звіт щодо його діяльності, що питання про укладення оспорюваних договорів виносились чи обговорювались на загальних зборах товариства, а також доказів того, що будь-хто із засновників товариства заперечував щодо укладення оспорюваних договорів.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та виходячи з наведених вище норм процесуального законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом про визнання недійсними: договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №20/04-21-1 від 20.04.2021 року з Додатковою угодою №1 від 15.12.2021 року; договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №07/12-21 від 07.12.2021 року; договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №01/08-22-1 від 01.08.2022 та договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №16/08-22-1 від 16.08.2022 року з Додатковою угодою №1 від 30.08.2022 року задоволенню не підлягають.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівочки-Сад» про стягнення заборгованості слід зазначити наступне.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України та частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 перерахував відповідачу за зустрічним позовом грошові кошти:

- в сумі 250000, 00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 22 від 29.12.2020 з підставою: надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги по договору № 29/12-20-1 від 29.12.2020 (том 1, а.с. 70);

- в сумі 75000, 00 грн. що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 4 від 24.02.2021 з підставою: надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги по договору№ 24/02-20-1 від 24.02.2021 (а.с. 75);

- в сумі 480000, 00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 8 від 26.03.2021, № 10 від 29.03.2021 на суму 50000 гривень; №12 від 30.03.2021 на суму 50000 гривень; №14 від 31.03.2021 на суму 50000 гривень; № 16 від 01.04.2021 на суму 50000 гривень; №19 від 08.04.2021 на суму 50000 гривень; №21 від 09.04.2021 на суму 50000 гривень; №23 від 12.04.2021 на суму 50000 гривень; №24 від 16.04.2021 на суму 30000 гривень; №25 від 19.04.2021 на суму 50000 гривень (том 1, а.с. 80-82);

- в сумі 2416900,00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру №26 від 20.04.2021 на суму 50000 гривень; №28 від 21.04.2021 на суму 50000 гривень; №30 від 22.04.2021 на суму 50000 гривень; №33 від 28.04.2021 на суму 40000 гривень; №34 від 06.05.2021 на суму 50000 гривень; №35 від 07.05.2021 на суму 20000 гривень; №40 від 21.05.2021 на суму 20000 гривень; №44 від 25.05.2021 на суму 50000 гривень; №47 від 26.05.2021 на суму 50000 гривень; №50 від 27.05.2021 на суму 50000 гривень; №53 від 28.05.2021 на суму 40000 гривень; №56 від 31.05.2021 на суму 50000 гривень; №59 від 01.06.2021 на суму 50000 гривень; №61 від 02.06.2021 на суму 10000 гривень; №62 від 03.06.2021 на суму 10000 гривень; №64 від 15.06.2021 на суму 20000 гривень; №65 від 22.06.2021 на суму 85000 гривень; №68 від 05.07.2021 на суму 40000 гривень; №70 від 08.07.2021 на суму 30000 гривень; №72 від 12.07.2021 на суму 30000 гривень; №73 від 26.07.2021 на суму 100000 гривень; №81 від 18.11.2021 на суму 59000 гривень; №83 від 10.12.2021 на суму 24000 гривень; №85 від 22.12.2021 на суму 60000 гривень; №86 від 22.12.2021 на суму 40000 гривень; №1 від 17.01.2022 на суму 56000 гривень; №3 від 08.02.2022 на суму 58000 гривень; №5 від 18.02.2022 на суму 60000 гривень; №7 від 23.02.2022 на суму 10000 гривень; №8 від 24.03.2022 на суму 19000 гривень; №10 від 29.03.2022 на суму 20000 гривень; №11 від 11.04.2022 на суму 70000 гривень; №12 від 12.04.2022 на суму 96000 гривень; №13 від 20.04.2022 на суму 60000 гривень; №15 від 04.05.2022 на суму 8000 гривень; №16 від 10.05.2022 на суму 50000 гривень; №21 від 24.05.2022 на суму 3000 гривень; №22 від 14.06.2022 на суму 25000 гривень; №24 від 17.06.2022 на суму 149500 гривень; №26 від 28.06.2022 на суму 92000 гривень; №27 від 30.06.2022 на суму 12400 гривень; №28 від 07.07.2022 на суму 50000 гривень; - №29 від 18.07.2022 на суму 80000 гривень; №31 від 19.07.2022 на суму 45000 гривень; №33 від 21.07.2022 на суму 40000 гривень; №38 від 28.07.2022 на суму 80000 гривень; №40 від 29.07.2022 на суму 75000 гривень; №42 від 01.08.2022 на суму 180000 гривень (а.с. 89-100).

- в сумі 580000, 00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру - №44 від 03.08.2022 на суму 90000 гривень; №46 від 04.08.2022 на суму 150000 гривень; №48 від 08.08.2022 на суму 140000 гривень; №50 від 12.08.2022 на суму 100000 гривень; №52 від 16.08.2022 на суму 100000 гривень ( а.с. 113-114);

- в сумі 617000,00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру №55 від 17.08.2022 на суму 100000 гривень; №57 від 23.08.2022 на суму 100000 гривень; №59 від 25.08.2022 на суму 100000 гривень; №63 від 06.09.2022 на суму 160000 гривень; №65 від 26.09.2022 на суму 135000 гривень; №67 від 04.10.2022 на суму 22000 гривень (т.1, а.с.119-120).

Вказані обставини перерахування коштів позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 відповідачу за зустрічним позовом ТОВ «ДІВОЧКИ-САД» також підтверджуються виписками по рахунках ТОВ «Дівочки-Сад» відкритому у АТ «Укрексімбанк» ІBAN НОМЕР_1 за період з 01.02.2021 по 31.12.2021, виписками по рахунку ТОВ «Дівочки-Сад» відкритому у АТ «Укрексімбанк» IBAN НОМЕР_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022; реєстрами операцій по поточному рахунку ТОВ «Дівочки-Сад» відкритому у АТ «Перший Український міжнародний банк» IBAN НОМЕР_2 за період з 01.07.2021 по 31.12.2021 (том 2, а.с. 5-112).

Отже, в силу статей 11, 509 Цивільного кодексу України між сторонами виникли цивільні права і обов`язки (зобов`язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За доводами позивача за зустрічним позовом, відповідачем за зустрічним позовом, так і не було повернуто грошові кошти, у строк зазначений у вимогах на повернення безпроцентної фінансової допомоги. Разом з цим, ТОВ «ДІВОЧКИ-САД» частково здійснювало повернення коштів, що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 09.09.2022 на суму 250000,00 грн. (том 1, а.с. 73), платіжним дорученням № 8 від 09.09.2022 на суму 75000,00 грн. (том 1, а.с. 78), платіжним дорученням № 11 від 12.09.2022 на суму 350000,00 грн. (а.с. 85), платіжним дорученням № 12 від 13.09.2022 на суму 130000,00 грн. (а.с. 86), платіжним дорученням № 35 від 15.10.2021 року на суму 200000,00 грн. (том 1, а.с. 104), платіжним дорученням № 14 від 13.09.2022 на суму 70000,00 грн. (а.с. 105), платіжним дорученням № 17 від 30.09.2022 року на суму 50000,00 грн. (а.с. 106), платіжним дорученням № 33 від 22.10.2021 на суму 300000,00 грн. (том 1, а.с. 107).

Докази повернення грошових котів на виконання умов за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №20/04-21-1 від 20.04.2021 та додаткової угоди № 1 від 15.12.2021 до цього договору у розмірі 2 096 900,00 грн.; за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №01/08-22-1 від 01.08.2022 у розмірі 580 000 грн., за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №16/08-22-1 від 16.08.2022 у розмірі 617 000 грн. , за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №07/12-21 від 07.12.2021 у розмірі 61 000 гривень у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що граничний строк повернення позики, станом на дату звернення позивача за зустрічним позовом до суду, є таким що настав.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач за зустрічним позовом не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо повернення позики у загальній сумі 3354900,00 грн.в обумовлені договором строки, суд дійшов висновку, що відповідачем за зустрічним позовом було порушено умови договору, а тому вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВОЧКИСАД» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівочки-Сад» про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівочки-Сад» на користь ОСОБА_2 заборгованість за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №20/04-21-1 від 20.04.2021 та додаткової угоди № 1 від 15.12.2021 до цього договору у розмірі 2 096 900 (два міліони дев`яносто шість тисяч дев`ятсот) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівочки-Сад» на користь ОСОБА_2 заборгованість за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №01/08-22-1 від 01.08.2022 у розмірі 580 000 (п`ятсот вісімдесят тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівочки-Сад» на користь ОСОБА_2 заборгованість за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №16/08-22-1 від 16.08.2022 у розмірі 617 000 (шістсот сімнадцять тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівочки-Сад» на користь ОСОБА_2 заборгованість за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №07/12-21 від 07.12.2021 у розмірі 61 000 (шістдесят одна тисяча) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівочки-Сад» на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 13420,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІВОЧКИ-САД» (код ЄДРПОУ 37684066, місцезнаходження: вул. Тараса Шевченка, буд.З, с. Дівочки, Черняхівський р-н., Житомирська обл., 12340).

Відповідач за первісними позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Ю. І. Драч