Рішення

від 30.11.2023 по справі 140/14980/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року ЛуцькСправа № 140/14980/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Метал-Альянс» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Метал-Альянс» (далі ПП «Метал-Альянс», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці від 16.05.2023 №UA205140/2023/000300/2 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП «Метал-Альянс» здійснює зовнішньоекономічну діяльність та на умовах контракту №20230428 від 28.04.2023, придбало у компанії Ілта Інокс (Ilta Inox S.p.a.) нержавіючі труби поздовжнього зварювання та/або фітинги. Загальна сума контракту становить 490 000 євро.

На виконання Договору компанія Ilta Inox S.p.a. (Італія) прийняла у позивача замовлення на поставку партії металевих труб діаметром 101,6 мм, з товщиною стінки - 3,00 мм, довжиною -6 м, в загальній кількості товару - 1 026 м. п., ціною за 1 м. п. - 17,41 Євро, про що свідчить документ №411134530 від 28.04.2023 під назвою «Підтвердження замовлення».

Продавець додав тестовий сертифікат відповідно до нормативного документу EN 10204(2005)/3.1 та компанія Ilta Inox S.p.a. (Італія) виставила позивачу проформу- рахунок №69 на загальну суму 17 862,66 євро.

Пунктом 4.4 Договору передбачена повна передоплата товару, в зв`язку з чим 03.05.2023 позивач переказав на банківський рахунок компанії Ilta Inox S.p.a. (Італія) всю суму коштів згідно платіжної інструкції в іноземній валюті №(MUR) 58 від 03.05.2023; заключної виписки по рахунку ПП «Метал-альянс» № НОМЕР_1 в AT КБ «ПриватБанк».

Договір-заяву №541 на перевезення вантажу автомобільним транспортом ПП «Метал-альянс» та ФОП ОСОБА_1 підписали 03.05.2023.

Компанія Ilta Inox S.p.a. (Італія) 09.05.2023 надала позивачу прайс-лист, виставила інвойс №1330000574 , у якому визначено усі характеристики товару, що постачається та його загальну вартість. Ці відомості узгоджуються з відомостями, що вказані в документі «Підтвердження замовлення №411134530 від 28.04.2023 та рахунку-проформі №69 від 28.04.2023. До Інвойсу №1330000574 додається додаток №1 від 09.05.2023 «Транспортні реквізити», у якому визначено адресу отримувача: ПП «Метал-альянс», а також загальні характеристики та ціну товару.

Факт перевезення товару від пункту завантаження до пункту вивантаження через митно-пропускні пункти підтверджується CMR №4103198 .

Перевізник ФОП ОСОБА_1 15.05.2023 надав довідку про транспортні витрати №01 від 15.05.2023.

Митний брокер з метою декларування товару подав відповідачу наступні документи:

митну декларацію №23UA205140037846U8 від 15.05.2023; копію митної декларації країни відправлення №23ITQ3 J010021525Е4 від 10.05.2023; контракт №20230428 від 28.04.2023; інвойс №1330000574 від 09.05.2023; платіжну інструкцію в іноземній валюті №(MUR)58 від 03.05.2023; договір-заявку на перевезення вантажу вантажним автомобілем №541 від 03.05.2023; прайс-лист від 09.05.2023; транспортний документ №4103198 від 09.05.2023; додаток №1 «Транспортні реквізити» від 09.05.2023 до інвойсу №1330000574 від 09.05.2023; довідку про транспортні витрати №01 від 15.05.2023, видану ФОП ОСОБА_1 ; тестовий сертифікат відповідно до EN 10204(2005)/3.1 №0000818470; договір про надання послуг митного брокера №012 від 02.01.2020.

Вартість товару в графі 42 митної декларації визначено із застосуванням основного методу: за ціною договору (контракту), а саме: в сумі 17 862,66 євро.

16.05.2023 в програмі «MD Office» (MD Declaration) для декларанта - митного брокера ПП «Тріада» надійшло повідомлення від митного органу, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності: відповідно до рахунка-фактури від 09.05.2023 №1330000574 вартість товару становить 17862,66 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 10.05.2023 №20ITQ3J010021525E4 - 17962,66 євро; банківський платіжний документ від 03.05.2023 №(MUR)58 передує датам виставлення доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 09.05.2023 та рахунку-фактурі №1330000574 від 09.05.2023; проформа-інвойс від 28.04.2023 №69, оплата за який зазначена в банківському платіжному документі від 03.05.2023 №(MUR)58, не подана до митного оформлення.

В електронному повідомленні відповідач запропонував декларанту протягом 10 днів надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару сировини та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Відповідно 16.05.2023 через програму «MD Office» (MD Declaration) подано додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару (додана паперова копія електронного листа). А саме: проформу-інвойс №69 від 28.04.2023; лист-роз`яснення від декларанта відправника від 16.05.2023, щодо декларації країни відправлення №23ITQ3J010021525E4 від 10.05.2023 обороти по рахунку №632 ПП «Метал-Альянс» від 01.05.2023.

Також було надано лист-відповідь №16/05 , якою проінформовано митний орган, що на вимогу останнього не може надати: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

За результатами переписки відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000300/2 від 16.05.2023 з підстав відсутності у документах, які подані для підтвердження митної вартості, усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та таких, що містять розбіжності.

У зв`язку з цим підприємством подано нову митну декларацію №23UA205140038267U6, в якій задекларовано товар, митну вартість якого скориговано та вимушено забезпечив сплату митних платежів згідно із визначеною митною вартістю товарів та надано забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України в розмірі, визначеному митним органом згідно з частиною сьомою статті 55 МК України.

На думку позивача прийняті 16.05.2023 митним органом рішення про коригування митної вартості №UA205140/2023/000300/2 і картки відмови №UA 205140/2023/001660 є протиправними і такими, що підлягають скасуванню оскільки декларант надав усі необхідні документи, які давали відповідачу можливість визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом), вони не містять розбіжностей щодо вартісних та кількісних показників оцінюваного товару, також ознаки підробки документів відсутні й усі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, що сплачена за товар, у документах наявні та чітко передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Додатково зауважує, що у рішенні про коригування митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які беруться за основу для визначення скоригованої митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Проте у спірному рішенні окрім номера та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов не зазначено.

З наведених підстав ПП «Метал-Альянс» просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року допущено заміну первісного відповідача Волинської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код юридичної особи 43350888) на його правонаступника Волинську митницю (ідентифікаційний код юридичної особи 43958385) (арк.спр. 185).

У відзиві на позовну заяву подану 24 липня 2023 року відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.

У відповідності до статті 257 Митного кодексу України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ПП «Метал-Альянс» подано МД №23UA205140037846U8 від 15. 05. 2023 року на товар «Труби зварні виготовлені з корозійностійкої (нержавіючої) сталі гарячекатані з круглим поперечним перерізом, з внутрішнім швом, без теплової ізоляції: марка сталі 1.4307/304L, внутрішній накрап видалений, розміри: діаметр- 101,6мм, товщина стінки- 3,0мм, довжина 6м, всього-1026м.п,- 171шт. Виробник: ILTA INOX S.p.a.,IT. Торговельна марка- ILTAINOX.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності: відповідно до рахунка-фактури від 09.05.2023 №1330000574 вартість товару становить 17862,66 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 10.05.2023 №20ITQ3J010021525E4 - 17962,66 євро; банківський платіжний документ від 03.05.2023 №(MUR)58 передує датам виставлення доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 09.05.2023 та рахунку-фактурі №1330000574 від 09.05.2023; проформа-інвойс від 28.04.2023 №69, оплата за який зазначена в банківському платіжному документі від 03.05.2023 №(MUR)58, не подана до митного оформлення.

Зауважує, що під час опрацювання вказаних документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару за поданими митними деклараціями відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР, а саме: по митній декларації №23UA205140037846U8 від 15.05.2023, оскільки було встановлено відсутність достатніх відомостей для підтвердження митної вартості, позивачем не було подано витребуваних документів, та враховуючи автоматичне спрацювання профілів ризику АСУР митна вартість не могла бути визначена із застосуванням митним органом основного методу визначення митної вартості.

Через неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а - з причини недотримання умов, визначених в частині другій статті 59 Митного кодексу України, що виключало можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта) митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби).

Відповідач уважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару є такими, що відповідають вимогам митного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими ( арк.спр. 134-140).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

Інших заяв по суті справи, передбаченихКодексом адміністративного судочинства України(даліКАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ПП «Метал-Альянс» здійснює зовнішньоекономічну діяльність та на умовах контракту №20230428 від 28.04.2023 придбало у компанії Ілта Інокс (Ilta Inox S.p.a.) нержавіючі труби поздовжнього зварювання та/або фітинги Асортимент, кількість, технічні якості і ціни товарів вказані в рахунках- фактурах, які продавець надає покупцеві при кожній окремій поставці. Загальна сума контракту становить 490 000 (чотириста дев`яносто тисяч) євро.

Митний брокер з метою декларування товару подав відповідачу наступні документи:

митну декларацію №23UA205140037846U8 від 15.05.2023; копію митної декларації країни відправлення №23ITQ3 J010021525Е4 від 10.05.2023; контракт №20230428 від 28.04.2023; інвойс №1330000574 від 09.05.2023; платіжну інструкцію в іноземній валюті №(MUR)58 від 03.05.2023; договір-заявку на перевезення вантажу вантажним автомобілем №541 від 03.05.2023; прайс-лист від 09.05.2023; транспортний документ №4103198 від 09.05.2023; додаток №1 «Транспортні реквізити» від 09.05.2023 до інвойсу №1330000574 від 09.05.2023; довідку про транспортні витрати №01 від 15.05.2023, видану ФОП ОСОБА_1 ; тестовий сертифікат відповідно до EN 10204(2005)/3.1 №0000818470; договір про надання послуг митного брокера №012 від 02.01.2020.

Вартість товару в графі 42 митної декларації позивач визначив із застосуванням основного методу: за ціною договору (контракту), а саме: в сумі 17 862,66 євро.

Від митного органу 16.05.2023 в програмі «MD Office» (MD Declaration) для декларанта - митного брокера ПП «Тріада» надійшло повідомлення, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності: відповідно до рахунка-фактури від 09.05.2023 №1330000574 вартість товару становить 17862,66 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 10.05.2023 №20ITQ3J010021525E4 - 17962,66 євро; банківський платіжний документ від 03.05.2023 №(MUR)58 передує датам виставлення доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 09.05.2023 та рахунку-фактурі №1330000574 від 09.05.2023; проформа-інвойс від 28.04.2023 №69, оплата за який зазначена в банківському платіжному документі від 03.05.2023 №(MUR)58, не подана до митного оформлення.

В електронному повідомленні відповідач запропонував декларанту протягом 10 днів надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару сировини та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Відповідно 16.05.2023 через програму «MD Office» (MD Declaration) подано додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару (додана паперова копія електронного листа). А саме: проформу-інвойс №69 від 28.04.2023; лист-роз`яснення від декларанта відправника від 16.05.2023, щодо декларації країни відправлення №23ITQ3J010021525E4 від 10.05.2023 обороти по рахунку №632 ПП «Метал-Альянс» від 01.05.2023.

Також було надано лист-відповідь №16/05 , якою проінформовано митний орган, що на вимогу останнього не може надати: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

За результатами переписки відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000300/2 від 16.05.2023 з підстав відсутності у документах, які подані для підтвердження митної вартості, усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та таких, що містять розбіжності.

Позивач, не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

За приписами частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, якщо не доведено інше.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі№808/9123/15, від20.02.2018 усправі №809/1884/16, від 21.03.2023 у справі 815/5817/17,від 0.05.2023 у справі №140/6689/20.

При цьому, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: митну декларацію №23UA205140037846U8 від 15.05.2023; копію митної декларації країни відправлення №23ITQ3 J010021525Е4 від 10.05.2023; контракт №20230428 від 28.04.2023; інвойс №1330000574 від 09.05.2023; платіжну інструкцію в іноземній валюті №(MUR)58 від 03.05.2023; договір-заявку на перевезення вантажу вантажним автомобілем №541 від 03.05.2023; прайс-лист від 09.05.2023; транспортний документ №4103198 від 09.05.2023; додаток №1 «Транспортні реквізити» від 09.05.2023 до інвойсу №1330000574 від 09.05.2023; довідку про транспортні витрати №01 від 15.05.2023, видану ФОП ОСОБА_1 ; тестовий сертифікат відповідно до EN 10204(2005)/3.1 №0000818470; договір про надання послуг митного брокера №012 від 02.01.2020.

Вартість товару в графі 42 митної декларації визначено із застосуванням основного методу: за ціною договору (контракту), а саме: в сумі 17 862,66 євро.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом №20230428 від 28.04.2023 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом повної передоплати на основі рахунку, виставленого продавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, компанія Ilta Inox S.p.a. (Італія) виставила позивачу проформу- інвойс №69, як попередній рахунок.

Проформа-інвойс у міжнародній комерційній практиці - це документ, виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари; містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом, бо він не містить вимоги про сплату зазначеної суми у ньому. Проформа-інвойс може бути виписаний на ще не відвантажений товар, щоб повідомити покупця про основні характеристики товару.

Тобто, проформа-інвойс - не є документом на підставі якого здійснюється оплата за товар.

Як убачається з матеріалів справи, 03.05.2023 позивач здійснив передоплату за партію товару згідно Договору у розмірі 17 862,66євро. В банківському платіжному документі №(MUR)58 від 03.05.2023 зазначено, що оплата здійснена згідно контракту №20230428 від 28.04.2023, а також довідково вказано проформу-інвойс №69 від 28.04.2023.

Відтак, суд не приймає до уваги позицію відповідача щодо його зауваження, що додатковою підставою для коригування митної вартості товару є те, що банківський платіжний документ від 03.05.2023 №(MUR)58 передує датам виставлення доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 09.05.2023 та рахунку-фактурі №1330000574 від 09.05.2023.

Слід зауважити, позивач оплатив товар на підставі умов договору, оформленого та підтвердженого замовлення. З матеріалів справи слідує, що компанія Ilta Inox S.p.a. (Італія) 28.04.2023 підтвердила замовлення покупця, про що свідчить відповідний документ №411134530. У підтвердженні замовлення продавець товару вказав його характеристики, а також ціну за 1 метр погонний.

Як випливає з проформи-інвойс №69 від 28.04.2023, компанія Ilta Inox S.p.a. (Італія) вказала реквізити замовлення, його підтвердження, а також заначила усі характеристики товару та ціну. Означена інформація є ідентичною інформації, зазначеній у підтвердженні замовлення №411134530 від 28.04.2023.

Таким чином, судом встановлено, що станом на 03.05.2023 позивач мав усі реквізити продавця товару та володів інформацією щодо його вартості. Це було підставою для здійснення оплати по контракту №20230428 від 28.04.2023. Постачальник прийняв цей платіж без зауважень, оскільки в інвойсі №1330000574 від 09.05.2023 зазначено ті ж самі дані, що і в проформі-інвойсі №69 від 28.04.2023. Зокрема: номер контракту, дані щодо підтвердження замовлення; характеристики товару; його ціна (17 862,66 Євро); реквізити сторін, в тому числі банківські.

Аналогічні дані містяться і в додатку №1 «Транспортні реквізити» від 09.05.2023.

Згідно сталої правозастосовної практики, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17,04.2018 по справі №815/329/17 та від 01.03.2023 по справі №420/18880/21.

Відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/0003 00/2 від 16.05.2023 зазначив, що рахунок-проформа №69 виставлений продавцем 28.04.2023, однак до митного оформлення було подано прайс-лист, який датований 09.05.2023. Ціна товару, вказана у рахунку - проформі №69 від 28.04.2023, в інвойсі №1330000574 від 09.05.2023 та в прайс- листі від 09.05.2023 є однаковою.

В постанові від 23.10.2020 по справі №810/690/17 Верховний Суд висновує, що прайс-лист: не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів; фактично прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців; жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 02.06.2022 по справі №460/2674/20 та від 01.03.2023 по справі №420/18880/21.

Суд констатує, що мотиви митного органу в цій частині також не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів.

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що рахунок-фактура (інвойс) є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Замість цього, митна декларація країни відправлення, відповідно до частини третьої статті 53 МК України, є документом, який митний орган вправі додатково витребувати з метою усунення розбіжностей, підробки чи неточності виявлених у документах, які підтверджують митну вартість та вказані у частині другій статті 53 МК України. Митна декларація країни відправлення не є первинним документом, який підтверджує митну вартість товару, тому митний орган не міг посилатися на виявлені у ній розбіжності.

В контексті зазначеного представник ПП «Метал Альянс» зауважує, що саме компанія Ilta Inox S.p.a. (Італія) сформувала митну декларацію №23ITQ3J010021525E4 від 10.05.2023 і саме вона надавалася відповідачу разом із іншими документами.

Крім того, відповідач не взяв до уваги поданий додатково позивачем лист компанії Masterclass (Італія) від 16.05.2023 про те, що при оформленні експортної декларації на території країн Європейського Союзу в графі 46 відображається статистична вартість товару, тобто фактурна вартість та страховка на перевезення товару по країнам Європейського Союзу.

Як випливає з листа компанії Masterclass (Італія) від 16.05.2023 в Європі при заповненні митних декларацій усі програми налаштовані таким чином, що в графі 46 автоматично вираховується (додається) страховка на перевезення товару країнами Європейського Союзу.

Тому числове значення в графі 46 відмінне від фактурної вартості товару.

Означений лист компанії Masterclass (Італія) від 16.05.2023 пояснює різницю між фактичною вартістю товару, який був ввезений в Україну позивачем, що вказана в інвойсі компанії Ilta Inox S.p.a. (Італія) №1330000574 від 09.05.2023 в сумі 17 862,66 євро та зазначена в графі 46 митної декларації країни відправлення №23ITQ3J010021525E4 від 10.05.2023 в сумі 17 962,66 євро.

До того ж, у митній декларації №23ITQ3J010021525E4 від 10.05.2023, яка була заповнена відповідно до законодавства Італії, під кодом №380 наявне посилання на рахунок-фактуру №1330000574 від 09.05.2023. Це додатково підтверджує наведене в листі компанії Masterclass (Італія) від 16.05.2023.

Доданий до позову сертифікат про товарообіг EUR. 1 ve №Т272317 містить посилання на митну декларацію №23ITQ3J010021525Е4 від 10.05.2023 і на рахунок-фактуру №1330000574 від 09.05.2023.

Згідно з пунктами 1, 4 та 5 статті 17 Протоколу №1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україно, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами- членами, з іншої сторони, сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Аналіз наведених положень Протоколу №1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» дає підстави стверджувати, що митний орган Італії при видачі 10.05.2023 сертифікату про товарообіг EUR.l ve №Т272317 перевірив правильність заповнення даного документу на підставі митної декларації країни відправлення 23ITQ3J010021525E4 від 10.05.2023 та рахунку-фактури №1330000574 від 09.05.2023, які зазначені у відповідних графах декларації. У випадку виявлення розбіжностей та/чи неточностей в документах у видачі сертифікату з перевезення товару було б відмовлено.

Суд також наголошує, що вимога митного органу про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлену спеціалізованою експертною організацією; банківські платіжні документи щодо даної поставки; прайс-лист виробника товарів, транспортні (перевізні) документи, що стосуються перевезення товару (рахунок про надання транспортних послуг); декларацію країни відправлення відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Суд ще раз наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактура, платіжний документ.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Також обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Недоведення відповідачем ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів (арк.спр. 68-69).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 по справі №825/648/17, від 19.08.2019 по справі №140/754/19, від 13.01.2022 по справі №520/11061/2020, від 05.05.2022 по справі №2040/6019/18, від 26.05.2022 по справі №560/355/19 .

Водночас, суд звертає увагу, що наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Стосовно спрацювання системи управління ризиками, то суд зазначає, що це є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.06.2022 по справі №280/1824/19, які в силу положень частини 5 статті 242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000300/2 від 16 травня 2023 року є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, відтак підлягає скасуванню, що є підставою для задоволення позову.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за подання даного позову сплатив судовий збір в сумі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 15.06.2023 №2 (арк.спр. 20).

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 28450 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу додано копії договору про надання правничої допомоги від 31.05.2023, укладеного між позивачем та адвокатом Матвіївим В.М., рахунку №1 на послуги з правничої допомоги від 31.05.2023, паперової копії електронного документа руху коштів по рахунку № UA173220010000026004310073245 від 15.06.2023 (арк.с.80-85).

Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що предметом договору є надання виконавцем правової допомоги клієнту в справі за позовом Приватного підприємства «Метал-Альянс» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови (оскарження рішення про коригування митної вартості товару від 16.05.2023 №UA205140/2023/000300/2), що пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується сплачувати на рахунок виконавця винагороду за надану допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Згідно з договором виконавець приймає на себе обов`язки: надавати правову інформацію, консультацію, роз`яснення з правових питань, здійснювати правовий супровід діяльності клієнта; складати заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру; представляти у встановленому порядку інтереси клієнта у судах.

Відповідно до пунктів 4.4.1 вказаного договору, клієнт виплачує виконавцю винагороду у фіксованому розмірі 20 000,00 грн. Таким чином, договором про надання правової допомоги від 31.05.2023 сторонами погоджено вид та вартість послуг адвоката, а також порядок оплати таких послуг (арк.спр.80-83).

Зміст положень статей 134, 139 КАС України дозволяють дійти висновку, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Суд зазначає, що договір про надання правової допомоги є первинним документом, згідно якого у адвоката виникли зобов`язання перед клієнтом (позивачем) та на його підставі в останнього виникає обов`язок сплатити гонорар.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зазначає, що дана справа є спором незначної складності, провадження здійснювалося в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 600/813/20-а, від 22 грудня 2020 року по справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року у справі №320/3271/19, від 10 березня 2020 року у справі №520/8489/19.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

У поданому відзиві на позовну заяву представник митниці заперечував проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу просив зменшити їх розмір та відмовити у відшкодуванні витрат, пов`язаних із наданням послуг перекладача (арк.спр.104-110 зворот).

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, обсяг наданих адвокатом послуг) та беручи до уваги заперечення представника відповідача, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивач на понесення витрат на послуги з перекладу надав копії рахунку-фактури № 45952/1 від 07.06.2023 та руху коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 15.06.2023 вбачається, що компенсація витрат за офіційний переклад документів становить 8450,00грн (арк.спр. 85-86).

Проте, зі змісту вказаних документів неможливо встановити, які саме документи підлягали перекладу, обсяг послуг перекладу та зв`язок таких послуг із цією справою, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат в сумі 8450,00 грн. з відповідача.

Разом з цим суд зауважує, що здійснення перекладу документів, які наявні в матеріалах справи судом не вимагалося за обставин відсутності необхідності у такому перекладі.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги заперечення представника відповідача, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Метал-Альянс» (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, 48 кім. 424) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 16 травня 2023 №UA205140/2023/0003 00/2 .

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці №UA205140/2023/001660.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Метал-Альянс» (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 48, код ЄДРПОУ 32748329) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385) витрати на сплату судового збору в розмірі 2 684,00 грн.(дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000, 00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович