Постанова

від 29.03.2024 по справі 140/14980/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/14980/23 пров. № А/857/13/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.11.2023р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Метал-Альянс» до Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Смокович В.І., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 30.11.2023р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

16.06.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Приватне підприємство /ПП/ «Метал-Альянс» звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем Волинською митницею рішення № UA205140/2023/000300/2 від 16.05.2023р. про коригування митної вартості товарів; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці № UA205140/2023/001660; стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 2684 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 28450 грн. (а.с.1-19).

Розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.99 і на звороті).

Згідно ухвали суду від 07.08.2023р. допущено заміну первісного відповідача Волинської митниці Держмитслужби на його правонаступника Волинську митницю (утворену як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, код ЄДРПОУ 43958385) (а.с.185 і на звороті).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.11.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000300/2 від 16.05.2023р.; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці № UA205140/2023/001660; стягнуто на користь ПП «Метал-Альянс» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці витрати на сплату судового збору в розмірі 2684 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. (а.с.189-198).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Волинська митниця, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.201-214).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за поданою митною декларацією /МД/ № 23UA205140037846U8 від 15.05.2023р., встановлено, що вони не містять всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Зокрема, документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: відповідно до рахунка-фактури № 1330000574 від 09.05.2023р. вартість товару становить 17862,66 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення № 23ITQ3J010021525Е4 від 10.05.2023р. 17962,66 євро; банківський платіжний документ № (MUR)58 від 03.05.2023р. передує датам виставлення доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 09.05.2023р. та рахунку-фактурі № 1330000574 від 09.05.2023р.; проформу-інвойс № 69 від 28.04.2023р., оплата за який зазначена в банківському платіжному документі № (MUR)58 від 03.05.2023р., не подано до митного оформлення.

З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта були витребувані додаткові документи.

Декларантом на вимогу подано лист роз`яснення № б/н від 16.05.2023р., лист № б/н від 16.05.2023р.; рахунок-проформу № 69 від 28.04.2023р. При цьому датою виставлення рахунка-проформи № 69 є 28.04.2023р., однак поданий до митного оформлення прайс-лист датується від 09.05.2023р.

При цьому, наданий позивачем лист компанії Masterclass (Італія) від 16.05.2023р. про те, що при оформленні експортної декларації на території країн Європейського Союзу в гр.46 відображається статистична вартість товару, тобто, фактурна вартість та страховка на перевезення товару по країнам Європейського Союзу, не спростував розбіжності щодо вартості товару та не усуває сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості.

Таким чином, підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих до митного контролю та оформлення розбіжностей, які безпосередньо впливали на можливість визнання заявленої за першим методом митної вартості, а також неусунення в подальшому вказаних розбіжностей декларантом. За наведених умов митниця зобов`язана самостійно здійснювати визначення митної вартості шляхом її коригування із застосуванням методів, передбачених МК України.

Окрім цього, по МД № 23UA205140037846U8 від 15.05.2023р. відбулось спрацювання системи АСАУР, що передбачало необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару.

Митну вартість товарів визначено за резервним методом, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар № 1 на рівні - 3,374 дол.США/кг за МД № UA110110/2023/003202 від 02.05.2023р.

При здійсненні коригування заявленої декларантом митної вартості товару митницею здійснюється порівняння рівня заявленої митної вартості з наявною в митного органу інформацією про рівень цін на такі товари, а також з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Таке порівняння здійснюється за багатьма параметрами, в тому числі і кодом УКТ ЗЕД, що дозволяє встановити вартість саме за найбільш ідентичний товар. За результатом такого порівняння виявлено МД № UA110110/2023/003202 від 02.05.2023р., згідно якої був оформлений товар, який має найбільшу кількість ідентичних параметрів із товаром, який був придбаний позивачем.

Отже, рішення № UA205140/2023/000300/2 від 16.05.2023р. про коригування митної вартості товарів прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.

Окрім цього, апелянт вважає, що визначена судом до відшкодування вартість витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. є неспівмірною із складністю справи; часом, витраченим адвокатом, та обсягом наданих послуг. Підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала значних затрат часу та коштів.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, що 28.04.2023р. між ПП «Метал-Альянс» (покупець) та нерезидентом Ілта Інокс (Ilta Inox S.p.a.) (Італія) (продавець) укладено контракт № 20230428, предметом якого є купівля-продаж нержавіючих труб поздовжнього зварювання та/або фітингів; кількість, технічні якості і ціни товарів вказані в рахунках-фактурах, які продавець надає покупцеві при кожній окремій поставці; загальна сума контракту становить 490000 євро (а.с.21-28).

Пунктом 4.4 вказаного договору визначено, що оплата здійснюється покупцем шляхом банківського переказу повної попередньої оплати на банківський рахунок продавця на підставі рахунку, наданого продавцем; оплата товару проводиться в євро.

Відповідно до документа № 411134530 від 28.04.2023р. «Підтвердження замовлення» на виконання умов договору компанія Ilta Inox S.p.a. (Італія) прийняла у ПП «Метал-Альянс» замовлення на поставку партії металевих труб діаметром 101,6 мм, з товщиною стінки 3,00 мм, довжиною 6 м, в загальній кількості товару - 1026 м.п., ціною за 1 м.п. - 17,41 євро (а.с.29-30).

Продавець надав тестовий сертифікат відповідно до нормативного документу EN 10204(2005)3.1 та компанія Ilta Inox S.p.a. (Італія) виставила позивачу проформу-рахунок № 69 від 28.04.2023р. на загальну суму 17862,66 євро (а.с.32-34).

Згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № (MUR) 58 від 03.05.2023р. та заключної виписки за період з 03.05.2023р. по 03.05.2023р. по рахунку ПП «Метал-Альянс» № НОМЕР_1 в AT КБ «ПриватБанк» позивач 03.05.2023р. переказав на банківський рахунок компанії Ilta Inox S.p.a. (Італія) 17862,66 євро (а.с.37).

03.05.2023р. ПП «Метал-Альянс» та ФОП ОСОБА_1 підписали договір-заяву № 541 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (а.с.38).

Компанія Ilta Inox S.p.a. (Італія) 09.05.2023р. надала ПП «Метал-Альянс» прайс-лист, виставила інвойс № 1330000574, у якому визначено усі характеристики товару, що постачається та його загальну вартість (39-42).

До інвойсу № 1330000574 додано додаток № 1 від 09.05.2023р. «Транспортні реквізити», у якому визначено адресу отримувача: ПП «Метал-Альянс», а також загальні характеристики та ціну товару (а.с.44-45).

Факт перевезення товару від пункту завантаження до пункту вивантаження через митно-пропускні пункти підтверджується CMR № 4103198 (а.с.49-50).

Перевізник ФОП ОСОБА_1 надав довідку про транспортні витрати № 01 від 15.05.2023р. (а.с.53).

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав через декларанта митного брокера ПП «Тріада» до відповідача електронну МД № 23UA205140037846U8 від 15.05.2023р., відповідно до якої було заявлено до митного оформлення товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (труби зварні, виготовлені з корозійностійкої (нержавіючої) сталі гарячокатані з круглим поперечним перерізом, з внутрішнім швом, без теплової ізоляції); вартість товару в гр.42 МД визначено із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту) в сумі 17862,66 євро (зворот а.с.127, а.с.165).

До митної декларації додано комплект документів: копію митної декларації країни відправлення № 23ITQ3 J010021525Е4 від 10.05.2023р.; контракт № 20230428 від 28.04.2023р.; інвойс № 1330000574 від 09.05.2023р.; платіжну інструкцію в іноземній валюті № (MUR)58 від 03.05.2023р.; договір-заявку на перевезення вантажу вантажним автомобілем № 541 від 03.05.2023р.; прайс-лист від 09.05.2023р.; транспортний документ № 4103198 від 09.05.2023р.; додаток № 1 «Транспортні реквізити» від 09.05.2023р. до інвойсу № 1330000574 від 09.05.2023р.; довідку про транспортні витрати № 01 від 15.05.2023р., видану ФОП ОСОБА_1 ; тестовий сертифікат відповідно до EN 10204(2005)/3.1 № 0000818470; договір про надання послуг митного брокера № 012 від 02.01.2020р.

16.05.2023р. від митного органу в програмі «MD Office» (MD Declaration) декларанту митному брокеру ПП «Тріада» надійшло повідомлення, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності: відповідно до рахунка-фактури № 1330000574 від 09.05.2023р. вартість товару становить 17862,66 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення № 20ITQ3J010021525E4 від 10.05.2023р. - 17962,66 євро; банківський платіжний документ № (MUR)58 від 03.05.2023р. передує датам виставлення доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 09.05.2023р. та рахунку-фактурі № 1330000574 від 09.05.2023р.; проформа-інвойс № 69 від 28.04.2023р., оплата за який зазначена в банківському платіжному документі №(MUR)58 від 03.05.2023р., не подано до митного оформлення (а.с.60-61).

В електронному повідомленні відповідач запропонував декларанту протягом 10 днів надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару сировини та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

16.05.2023р. через програму «MD Office» (MD Declaration) декларантом подано додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: проформу-інвойс № 69 від 28.04.2023р.; лист-роз`яснення від декларанта відправника від 16.05.2023р. щодо декларації країни відправлення № 23ITQ3J010021525E4 від 10.05.2023р.; обороти по рахунку № 632 ПП «Метал-Альянс» від 01.05.2023р. (а.с.62).

Також було надано лист-відповідь № 16/05, яким проінформовано митний орган, що на вимогу останнього декларант не може надати: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.66).

За результатами розгляду поданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000300/2 від 16.05.2023р., яким скоригував митну вартість та надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/001660 (а.с.68-71).

Рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000300/2 від 16.05.2023р. мотивовано наступним: «Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:

відповідно до рахунка-фактури № 1330000574 від 09.05.2023р. вартість товару становить 17862,66 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення № 20ITQ3J010021525E4 від 10.05.2023р. - 17962,66 євро;

банківський платіжний документ № (MUR)58 від 03.05.2023р. передує датам виставлення доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 09.05.2023р. та рахунку-фактурі № 1330000574 від 09.05.2023р.;

проформа-інвойс № 69 від 28.04.2023р., оплата за який зазначена в банківському платіжному документі №(MUR)58 від 03.05.2023р., не подано до митного оформлення.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно. Згідно ст.54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності необхідно згідно ст.53 та ст.54 МКУ в десятиденний денний термін надати: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. - та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Додатково декларантом надано: проформу-інвойс № 69 від 28.04.2023р.; лист-роз`яснення від декларанта відправника від 16.05.2023р.; лист від 16.05.2023р.

Зазначено, що датою виставлення рахунка-проформи № 69 є 28.04.2023р., однак поданий до митного оформлення прайс-лист датується від 09.05.2023р.

Декларантом до митного оформлення було подано заяву з повідомленням про відсутність інших додаткових документів № 16/05 від 16.05.2023р.

За умови надання, згідно ч.3 ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст.ст.55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі ст.64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 на рівні 3,374 дол.США/кг, за МД № UA110110/2023/003202 від 02.05.2023р.».

Розглядуваний спір стосується правомірності картки відмови та рішення відповідача щодо коригування митної вартості товарів, а саме: останній виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що уповноваженою особою ПП «Метал-Альянс» під час митних процедур були подані документи, що за своїм змістом відповідають вимогам ч.2 ст.53 МК України, містять відомості, що підтверджують митну вартість товарів та обраний метод її визначення.

Суд звернув увагу на те, що митний орган за наявності підстав повинен витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком ст.53 МК України.

Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Для здійснення митного оформлення товару позивач подав митниці електронну МД № 23UA205140037846U8 від 15.05.2023р., відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у гр.31 митної декларації.

При цьому, станом на 03.05.2023р. позивач мав усі реквізити продавця товару та володів інформацією щодо його вартості, що було підставою для здійснення оплати по контракту № 20230428 від 28.04.2023р.; постачальник прийняв цей платіж без зауважень.

Судом першої інстанції враховано, що митний орган Італії при видачі 10.05.2023р. сертифікату про товарообіг EUR.l ve № Т272317 перевірив правильність заповнення даного документу на підставі митної декларації країни відправлення № 23ITQ3J010021525E4 від 10.05.2023р. та рахунку-фактури № 1330000574 від 09.05.2023р., які зазначені у відповідних графах декларації.

Отже, позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Окрім цього, суд дійшов висновку, що враховуючи складність справи, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, до стягнення на користь позивача належить 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):

ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.ч.1, 2 ст.54 контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

ч.3 ст.54 за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Пунктом 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу документи, які містять достатні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Із змісту представлених документів можна встановити вартість придбання ввезеного товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.

Так, під час митного оформлення товарів митному органу до МД № (труби зварні, виготовлені з корозійностійкої (нержавіючої) сталі гарячокатані з круглим поперечним перерізом, з внутрішнім швом, без теплової ізоляції) були подані наступні документи: копію митної декларації країни відправлення № 23ITQ3 J010021525Е4 від 10.05.2023р.; контракт № 20230428 від 28.04.2023р.; інвойс № 1330000574 від 09.05.2023р.; платіжну інструкцію в іноземній валюті № (MUR)58 від 03.05.2023р.; договір-заявку на перевезення вантажу вантажним автомобілем № 541 від 03.05.2023р.; прайс-лист від 09.05.2023р.; транспортний документ № 4103198 від 09.05.2023р.; додаток № 1 «Транспортні реквізити» від 09.05.2023р. до інвойсу № 1330000574 від 09.05.2023р.; довідку про транспортні витрати № 01 від 15.05.2023р., видану ФОП ОСОБА_1 ; тестовий сертифікат відповідно до EN 10204(2005)/3.1 № 0000818470; договір про надання послуг митного брокера № 012 від 02.01.2020р.

У подальшому декларантом було подано додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: проформу-інвойс № 69 від 28.04.2023р.; лист-роз`яснення від декларанта відправника від 16.05.2023р. щодо декларації країни відправлення № 23ITQ3J010021525E4 від 10.05.2023р.; обороти по рахунку № 632 ПП «Метал-Альянс» від 01.05.2023р.

Неподання у повному обсязі документів, що витребовував відповідач на спростування сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, а також наявна у митного органу цінова інформація щодо вартості аналогічних товарів, стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Щодо доводів відповідача, що додатковою підставою для коригування митної вартості товару є те, що банківський платіжний документ № (MUR)58 від 03.05.2023р. передує датам виставлення доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 09.05.2023р. та рахунку-фактурі № 1330000574 від 09.05.2023р, апеляційний суд зазначає наступне.

Контрактом № 20230428 від 28.04.2023р. визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця; п.4.4 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом повної попередньої оплати на підставі рахунку, виставленого продавцем.

Компанія Ilta Inox S.p.a. (Італія) виставила позивачу проформу-інвойс № 69 від 28.04.2023р., як попередній рахунок.

Водночас, проформа-інвойс у міжнародній комерційній практиці це документ, виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари; містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом, бо він не містить вимоги про сплату зазначеної суми у ньому. Проформа-інвойс може бути виписаний на ще не відвантажений товар, щоб повідомити покупця про основні характеристики товару.

Встановлено, що 03.05.2023р. позивач здійснив попередню оплату за партію товару згідно договору в розмірі 17862,66 євро.

У банківському платіжному документі № (MUR)58 від 03.05.2023р. зазначено, що оплата здійснена згідно контракту № 20230428 від 28.04.2023р., а також довідково вказано проформу-інвойс № 69 від 28.04.2023р.

Позивач оплатив товар на підставі умов договору, оформленого та підтвердженого замовлення.

З матеріалів справи вбачається, що компанія Ilta Inox S.p.a. (Італія) 28.04.2023р. підтвердила замовлення покупця, про що свідчить відповідний документ № 411134530.

У підтвердженні замовлення продавець товару вказав його характеристики, а також ціну за 1 метр погонний.

Як вбачається з проформи-інвойс № 69 від 28.04.2023р., компанія Ilta Inox S.p.a. (Італія) вказала реквізити замовлення, його підтвердження, а також заначила усі характеристики товару та ціну. Означена інформація є ідентичною інформації, зазначеній у підтвердженні замовлення № 411134530 від 28.04.2023р.

Таким чином, станом на 03.05.2023р. позивач мав усі реквізити продавця товару та володів інформацією щодо його вартості, що було підставою для здійснення оплати по контракту № 20230428 від 28.04.2023р.

Постачальник прийняв вказаний платіж без зауважень, оскільки в інвойсі № 1330000574 від 09.05.2023р. зазначено ті ж самі дані, що і в проформі-інвойсі № 69 від 28.04.2023р., зокрема: номер контракту, дані щодо підтвердження замовлення; характеристики товару; його ціна (17 862,66 євро); реквізити сторін, в тому числі банківські.

Аналогічні дані містяться в додатку № 1 «Транспортні реквізити» від 09.05.2023р.

Суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.10.2020р. у справі № 810/690/17, що прайс-лист не є основним документом відповідно до ч.2 ст.53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів; фактично прайс-лист це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців; жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 02.06.2022р. у справі № 460/2674/20 та від 01.03.2023р. у справі №420/18880/21.

Окрім цього, як вбачаєтеся з листа компанії Masterclass (Італія) від 16.05.2023р. в Європі при заповненні митних декларацій усі програми налаштовані таким чином, що в гр.46 автоматично вираховується (додається) страховка на перевезення товару країнами Європейського Союзу.

Тому числове значення в графі 46 відмінне від фактурної вартості товару.

Означений лист компанії Masterclass (Італія) від 16.05.2023р. пояснює різницю між фактичною вартістю товару, який був ввезений в Україну позивачем, що вказана в інвойсі компанії Ilta Inox S.p.a. (Італія) № 1330000574 від 09.05.2023р. в сумі 17862,66 євро та зазначена в гр.46 митної декларації країни відправлення № 23ITQ3J010021525E4 від 10.05.2023р. в сумі 17962,66 євро.

Також у митній декларації № 23ITQ3J010021525E4 від 10.05.2023р., яка була заповнена відповідно до законодавства Італії, під кодом №380 наявне посилання на рахунок-фактуру № 1330000574 від 09.05.2023р., що додатково підтверджує наведене в листі компанії Masterclass (Італія) від 16.05.2023р.

Доданий до позову сертифікат про товарообіг EUR.1 ve № Т272317 містить посилання на митну декларацію № 23ITQ3J010021525Е4 від 10.05.2023р. і на рахунок-фактуру № 1330000574 від 09.05.2023р.

Окрім цього, як правильно зауважив суд першої інстанції, згідно з п.п.1, 4 та 5 ст.17 Протоколу № 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україно, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Аналіз наведених положень Протоколу № 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» дає підстави стверджувати, що митний орган Італії при видачі 10.05.2023р. сертифікату про товарообіг EUR.l ve № Т272317 перевірив правильність заповнення даного документу на підставі митної декларації країни відправлення № 23ITQ3J010021525E4 від 10.05.2023р. та рахунку-фактури № 1330000574 від 09.05.2023р., які зазначені у відповідних графах декларації.

Таким чином, доводи митного органу про розбіжності у поданих документах щодо умов поставки та їх вплив на правильність визначення митної вартості є безпідставними, оскільки подані митному органу документи підтверджують вартість витрат, пов`язаних із транспортуванням товару.

Також відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, є недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Подані документи не містили розбіжностей, ознаки підробки документів відсутні, усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, яка підлягає сплаті за товар, є наявними в документах.

Водночас, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, вказаної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Викладене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за встановлених обставин позивачем надано достатніх для митного оформлення імпортованого товару документів, аргументи відповідача не дають обґрунтованих підстав ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, оскільки неузгодженості, розбіжності або недоліки у документах, про які зазначає відповідач, є необґрунтованими та могли вплинули на правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Водночас, окремі неточності, які не мають впливу на визначення числового значення митної вартості товару і дають змогу ідентифікувати вартісні показники зовнішньоекономічної операції, не можуть ставити під сумнів добросовісність декларанта під час визначення митної вартості товару.

Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України.

Так, відповідно до вказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Матеріалами справи стверджується, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи. При цьому, надані документи не містили розбіжностей, а їх відомості підтверджували ціну товару в повній мірі.

Звідси, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, аналіз фактичних обставин свідчить, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не зазначено, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові.

Оскільки оскаржуване рішення не містить зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому вказане рішення митного органу не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.55 МК України.

Таким чином, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Також згідно з п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Між тим, як вбачається із рішення № UA205140/2023/000300/2 від 16.05.2023р. про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості через відсутність достатньої інформації про ідентичні товари.

Отже, в наданих декларантом документах немає розбіжностей, останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар.

Звідси, позивач одночасно з МД в повному обсязі надав до митного органу документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу згідно з ч.2 ст.53 МК України.

Водночас, відповідачем не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.

Отже, на підставі наведених норм, у зв`язку із заявленням декларантом достовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також через подання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не відповідає вимогам митного законодавства.

За таких обставин визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000300/2 від 16.05.2023р., картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/001660 не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи непідтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірних рішень, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає наступне.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката Матвіїва В.М., отриманою в суді першої інстанції, в загальному розмірі 28450 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивача представлено:

договір про надання правничої допомоги та здійснення представництва № б/н від 31.05.2023р., укладений між позивачем ПП «Метал-Альянс» (клієнт) та адвокатом Матвіївим В.М. (а.с.80-83);

акт № б/н від 15.06.2023р. приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги) (а.с.93), відповідно до положень якого адвокат надав, а позивач ПП «Метал-Альянс» прийняв наступні юридичні послуги на загальну суму 20000 грн., які полягають у: з`ясуванні правової проблеми 3000 грн.; вивченні (правовому аналізі) документів 3000 грн.; складенні проекту позовної заяви 12000 грн.;

рахунок № 1 на послуги з правничої допомоги від 31.05.2023р. (а.с.84);

паперову копії електронного документа руху коштів по рахунку № UA173220010000026004310073245 від 15.06.2023р. (а.с.85).

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.96);

ордер серії АС № 1063137 від 15.06.2023р. на ведення справи адвокатом Матвіївим В.М. у Волинському окружному адміністративному суді в інтересах ПП «Метал-Альянс» (а.с.95).

Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом Матвіївим В.М. в суді першої інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній адміністративній справі № 140/14980/23.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477- IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді надання правової консультації, підготовки позову.

У частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Судом першої інстанції із врахуванням всіх обставин справи визначено дійсний розмір витрат на правову допомогу адвоката в сумі 5000 грн., який є співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про підставність заявленого позову та наявність підстав для його задоволення, із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Волинську митницю.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.11.2023р. в адміністративній справі № 140/14980/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Волинську митницю (утворену як відокремлений підрозділ Державної митної служби України).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 29.03.2024р.