Ухвала

від 28.11.2023 по справі 320/26347/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

про повернення позовної заяви

28 листопада 2023 року місто Київ № 320/26347/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., ознайомившись із матеріалами адміністративної справи

за позовомЗаступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Кайлас Юа" зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся заступник керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах державни в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайлас Юа" (далі - відповідач), в якому просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Кайлас Юа" виконати вимоги припису Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.03.2023 щодо надання науково-проектної документації на проведення реставраційно-реабілітаційних робіт, а також виконання заходів, спрямованих на недопущення пошкоджень та належного утримання пам`ятки архітектури місцевого значення - "Будинку житлового" за адресою: м. Київ, вул. Миколи Юнкерова, 37, літ. А.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023, справу №320/26347/23 передано до розгляду судді Брагіній О.Є.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 26.09.2023 №925/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду за власним бажанням.

Згідно з пунктами 2.3.3, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, підпункту 3.3.2 пункту 3.3 частини третьої Засад використання автоматизованої системи документообігу суду Київського окружного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл справ на підставі Розпорядження від 17.11.2023 №258-р/ка.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №320/26347/23 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Обгрунтовуючи зміст позовних вимог позивачем зазначено, що об`єкт культурної спадщини перебуває під безпосередньою загрозою фактичного знищення внаслідок тривалого (майже 2 роки) невжиття власником пам`ятки - ТОВ "Кайлас Юа" заходів, спрямованих на її належне утримання та збереження, невиконання імперативно визначених вимог охоронного договору та ігнорування припису Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Наведене, на думку, позивача, свідчить про необхідність зобов`язання власника пам`ятки у судовому порядку вжити термінових заходів щодо її захисту, утримання, збереження та приведення до належного стану шляхом проведення науоково-обгрунтованих реставраційно-реабілітаційних робіт.

Окрім того, позивачем наголошено на невиконанні ТОВ "Кайлас Юа" в добровільному порядку вимог припису Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.03.2023, що може призвести до повного руйнування об`єкта культурної спадщини, у зв`язку з чим наявні підстави для зобов`язання ТОВ "Кайлас Юа" здійснити такі заходи у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з положенням статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина п`ята).

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтовано.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Зі змісту частини третьої статті 23 Закону №1697-VII вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте, підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке нездійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас здійснення захисту неналежним чином полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте, неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Як вбачається з матеріалів справи, заступник керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва право на звернення до суду з цим позовом обгрунтовує тим, що Оболонська окружна прокуратура зверталась до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з листами в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", в яких ставилось питання щодо ініціювання вжиття Департаментом інших заходів реагування щодо ТОВ "Кайлас Юа". Однак, на думку заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва, уповноважений орган неналежно здійснює свою діяльність у сфері охорони культурної спадщини.

У контексті наведеного необхідно з`ясувати, чи наділений Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним обсягом компетенції, щоб набути повноваження позивача у цій справі.

Відповідно до частини шостої статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон №1805-ІІІ) рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Приписами статті 6 Закону №1805-ІІІ визначено, що до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.

Згідно з статтею 30 Закону №1805-ІІІ приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Разом з тим, приписами статті 44 Закону №1805-ІІІ визначено відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини за невиконання припису органів охорони культурної спадщини.

Так, відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції у розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, законодавством не передбачено права Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звертатися до суду з позовом про зобов`язання виконання винесеного цим органом припису. Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повинен реалізовувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, Законом №1805-ІІІ. Також потрібно враховувати, що за порушення законодавства про охорону культурної спадщини передбачена цивільна, кримінальна та адміністративна відповідальність.

При цьому, прокурор, звертаючись до суду з вимогою про зобов`язання виконати припис Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.03.2023, не ставить питання щодо застосування до ТОВ "Калас Юа" цивільної, кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд доходить висновку, що прокурор у цьому випадку не має підстав для звернення до суду в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яка дотрималась вимог законодавства і не відмовлялась від здійснення повноважень. Тобто, суб`єкт владних повноважень - позивач не має повноважень через суд зобов`язувати виконувати свій припис, і відповідно цього не може робити прокурор за цих обставин, тому наступає наслідок визначений п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України - повернення позову.

Вказана правова позиція збігається із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.08.2023 у справі №560/10015/22, від 29.08.2023 у справі №160/9125/22 та від 05.09.2023 у справі №260/4044/22.

Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Таким чином, з урахування встановлених обставин та позиції Верховного Суду, констатованій у справах №№560/10015/22, №160/9125/22 та №260/4044/22, суд доходить висновку про необхідність повернення заявнику його позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 7 частини четвертої статті 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Позовну заяву заступник керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах державни в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайлас Юа" про зобов`язання вчинити дії - повернути позивачеві.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Марина Білоноженко