Рішення

від 28.11.2023 по справі 380/12730/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2023 рокусправа № 380/12730/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Мудрик Б.П.

за участю:

представника позивача - Станько І.Я.

представника відповідача - Шевченко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоінвестсервіс» до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,-

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоінвестсервіс» до Виконавчого комітету Львівської міської ради, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2022 № 1190 в частині встановлення для ТОВ «Теплоінвестсервіс» тарифу на теплову енергію, її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання протягом дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців після місяця, у якому його буде припинено або скасовано;

- зобов`язати Виконавчий комітет Львівської міської ради встановити з 01.11.2022 для ТОВ «Теплоінвестсервіс» тариф за 1 Гкал (без ПДВ) на теплову енергію, її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання протягом дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців після місяця, у якому його буде припинено або скасовано, у наступному розмірі: Теплова енергія: для населення - 1675,81 грн.; бюджетні установи - 2961,5 грн.; - Виробництво теплової енергії: для населення - 1260,71 грн.; бюджетні установи - 2459,38 грн.; Транспортування теплової енергії: для населення - 396,64 грн.; бюджетні установи - 476,77 грн.; Постачання теплової енергії: для населення - 18,46 грн.; бюджетні установи - 25,35 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято незаконне рішення від 02.12.2022 №1190, оскільки ТзОВ «Теплоінвестсервіс» не наполягає на підвищенні тарифу на транспортування, а на встановленню тарифу вперше для ТОВ «Теплоінвестсервіс», оскільки останній отримав окрему ліцензію на даний вид послуги (транспортування) від 06.10.2023 №173/0/5-22. Розмір вказаного тарифу на транспортування теплоенергії встановлений на підставі розрахунку Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, який публікується на офіційному сайті щоквартально. Позивач скористався останнім наявним розрахунком вартості транспортування теплоенергії, встановленим Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України від 23.09.2022 перед поданням заяви від 18.10.2022 до виконавчого комітету ЛМР про встановлення тарифів на 2023. Виконавчим комітетом ЛМР у рішенні від 02.12.2022 не враховано, що позивачем не збільшувався розмір тарифу на транспортування теплоенергії, а тариф на дану послугу встановлювався вперше, оскільки ТзОВ «Теплоінвестсервіс» отримало ліцензію на транспортування теплоенергії по магістральним трубам лише 06.10.2022 згідно з розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації № 173/0/5-22. Позивач вперше у заяві від 18.10.2022 просив затвердити тариф із його складовою «транспортування». До цього часу, в т.ч. до моменту введення воєнного стану, тариф на транспортування теплоенергії для ТОВ «Теплоінвестсервіс» не встановлювався відповідачем. Просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позов, у якому зазначив, що рішення виконавчого комітету прийняте на підставі звернення ТзОВ «Теплоінвестсервіс» від 18.10.2022 №04/10. У додатку до рішення встановлено для ТзОВ «Теплоінвестсервіс» тарифи на теплову енергію, її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання для населення та бюджетних установ. Окремою графою в додатку до рішення затверджено тариф протягом дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців після місяця, у якому його буде припинено або скасовано. Затверджені цим рішенням тарифи на час дії воєнного стану в Україні та протягом 6 місяців після місяця, у якому його буде припинено та скасовано, відповідають розміру тарифів на теплову енергію, встановлених станом на 24.02.2022 року. Встановлення тарифів на рівні тарифів 24 лютого 2022 року зумовлене тим, що 29.07.2022 прийнято Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування». Статтею 1 цього Закону встановлено мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання. Так, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. 29.04.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану». З метою дотримання вимог Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», виконавчий комітет Львівської міської ради у рішенні від 02.12.2022 №1190 встановив тарифи на теплову енергію для ТзОВ «Теплоінвестсервіс» на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року і були встановлені рішенням виконавчого комітету від 28.01.2022 №16. Так як на момент останнього встановлення тарифів, тариф на транспортування теплової енергії в структурі тарифу на теплову енергію не встановлювався ТзОВ «Теплоінвестсервіс» (у зв`язку із відсутністю в них ліцензії), то і в рішенні виконавчого комітету від 02.12.2022 №1190 цей тариф не міг бути встановлений, оскільки це призведе до значного підвищення тарифу на теплову енергію для споживачів, що в умовах мораторію на підвищення тарифів є неможливим і незаконним. Сам факт отримання ліцензії ТзОВ «Теплоінвестсервіс» на транспортування теплової енергії не може слугувати підставою для збільшення тарифу на теплову енергію в умовах дії мораторію на підвищення цін (тарифів) на теплову енергію. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив у справі підготовче судове засідання 15.08.2023.

Протокольною ухвалою від 10.10.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Всебічно дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, встановив наступне.

З 07.07.2015 ТзОВ «Теплоінвестсервіс» здійснює діяльність у сфері виробництва та постачання теплоенергії з використанням альтернативних джерел енергії для установ бюджетної сфери та населення.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.09.2022р. № 865 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28.01.2022р. №16» встановлено тарифи для ТОВ «Теплоінвестсервіс» на виробництво теплової енергії з використанням альтернативних джерел енергії та її постачання.

Відповідно до рішення ЛМР від 27.09.2022 №865 було затверджено тариф на виробництво та постачання теплової енергії за 1 Гкал для населення 1279,17 грн, для бюджетних установ 2484, 73 грн., у тому числі тариф на виробництво теплової енергії за 1 Гкал для населення становив 1260,71 грн, для бюджетних установ 2459, 38 грн.

Встановлені для позивача тарифи на постачання теплоенергії не включали вартості її транспортування, оскільки позивач на той час не мав ліцензії на транспортування.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 06.10.2023 № 173/0/5-22 ТОВ «Теплоінвестсервіс» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними (розподільчими) тепловими мережами.

Враховуючи отримання ліцензії на транспортування теплової енергії магістральними тепловими шляхами, позивач звернувся до виконавчого комітету ЛМР із заявою від 18.10.2023 №04/10 щодо встановлення тарифів на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії.

За результатами розгляду поданої позивачем до виконавчого комітету ЛМР заяви від 18.10.2023 відповідач прийняв рішення від 02.12.2022 №1190 «Про встановлення ТзОВ «Теплоінвестсервіс» тарифів на теплову енергію, її виробництво на установах з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання.

Не погодившись із вказаним рішенням ТзОВ «Теплоінвестсервіс» звернулося з позовом до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про теплопостачання» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема:

регулювання діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад;

встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством;

щоквартальне оприлюднення встановлених для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок);

перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб`єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал.

В силу статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Визначення тарифу (ціни) на теплову енергію міститься у статті 1 Закону України «Про теплопостачання» та означає грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Приписами частин шостої-десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обумовлено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради.

Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною одинадцятою статті 20 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті.

Так, згідно з частинами четвертою-п`ятою статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб`єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії.

За змістом частин чотирнадцятої, п`ятнадцятої статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Тарифи на теплову енергію, що виробляється та постачається суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, формуються та встановлюються з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення передбачено Законом України "Про ціни та ціноутворення" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, згідно з частиною другої статті 12 якого державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення" Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.

Пунктом 20 Порядку № 869 визначено, що планування витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництва, транспортування та постачання, здійснюється з урахуванням витрат операційної діяльності та фінансових витрат, пов`язаних з основною діяльністю. Плановані витрати групуються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном.

При цьому за приписами пункту 7 розділу І Порядку № 239 розрахунок та встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках із використанням альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення, здійснюється відповідно до статті 20 Закону України «Про теплопостачання».

Отже, з огляду на повноваження, окреслені у статтях 52, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також статті 13 Закону України "Про теплопостачання", виконавчий комітет органу місцевого самоврядування встановлює, зокрема, тарифи на теплову енергію та тарифи на виробництво теплової енергії.

Водночас при встановленні тарифу на виробництво теплової енергії виконавчий орган відповідної ради зобов`язаний враховувати економічно обґрунтовані витрати суб`єкта господарювання на її виробництво, транспортування та постачання для забезпечення рентабельності такого суб`єкта.

Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-ІХ від 29.07.2022 (далі - Закон 2479), що набрав чинності 19.08.2022, було запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання і протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, заборонено підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Рішення виконавчого комітету від 02.12.2022 №1190 «Про встановлення ТзОВ «Теплоінвестсервіс» тарифів на теплову енергію, її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання» прийняте на підставі звернення ТзОВ «Теплоінвестсервіс» від 18.10.2022 №04/10 з врахуванням вимог вищевказаного Закону.

У додатку до рішення встановлено для ТзОВ «Теплоінвестсервіс» тарифи на теплову енергію, її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання для населення та бюджетних установ.

Окремою графою в додатку до рішення затверджено тариф протягом дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців після місяця, у якому його буде припинено або скасовано. Зокрема, теплова енергія для населення - 1279,17 грн. за 1 Гкал, для бюджетних установ - 2484,73 грн. за 1 Гкал; виробництво теплової енергії для населення - 1260,71 грн. за 1 Гкал, для бюджетних установ - 2459,38 грн. за 1 Гкал; постачання теплової енергії - для населення - 18,46 грн. за 1 Гкал, для бюджетних установ - 25,35 грн. за 1 Гкал; тариф на транспортування теплової енергії не встановлювався.

Затверджені цим рішенням тарифи на час дії воєнного стану в Україні та протягом 6 місяців після місяця, у якому його буде припинено та скасовано, відповідають розміру тарифів на теплову енергію, встановлених станом на 24.02.2022 року.

Суд наголошує, що позивачу рішенням виконавчого комітету від 02.12.2022 №1190 не вперше було встановлено тарифи теплову енергію, як це стверджує ТзОВ «Теплоінвестсервіс», а вперше тарифи на теплову енергію позивачу було встановлено рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.09.2022 № 865 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28.01.2022 №16» внесено зміни до рішення виконавчого комітету від 28.01.2022 №16.

29.04.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану».

Вказаною постановою рекомендовано протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, органам, уповноваженим встановлювати тарифи, не підвищувати тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.01.2022 №16 «Про встановлення ТзОВ «Теплоінвестсервіс» тарифів на теплову енергію, її виробництво та постачання з використанням альтернативних джерел енергії» вперше позивачу було затверджено тарифи на теплову енергію, її виробництво та постачання з використанням альтернативних джерел енергії.

Суд зазначав, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.09.2022 № 865 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28.01.2022 №16» внесено зміни до рішення виконавчого комітету від 28.01.2022 №16.

Відповідно до вказаного рішення відповідача від 27.09.2022 №865 було затверджено тариф на виробництво та постачання теплової енергії за 1 Гкал для населення 1279,17 грн, для бюджетних установ 2484, 73 грн., у тому числі тариф на виробництво теплової енергії за 1 Гкал для населення становив 1260,71 грн, для бюджетних установ 2459, 38 грн.

Встановлені для позивача тарифи на постачання теплоенергії не включали вартості її транспортування, оскільки позивач на той час не мав ліцензії на транспортування.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 06.10.2023 № 173/0/5-22 ТОВ «Теплоінвестсервіс» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними (розподільчими) тепловими мережами.

Враховуючи отримання ліцензії на транспортування теплової енергії магістральними тепловими шляхами, позивач звернувся до виконавчого комітету ЛМР із заявою від 18.10.2023 №04/10 щодо встановлення тарифів на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії.

За результатами розгляду поданої позивачем до виконавчого комітету ЛМР заяви від 18.10.2023 відповідач прийняв рішення від 02.12.2022 №1190 «Про встановлення ТзОВ «Теплоінвестсервіс» тарифів на теплову енергію, її виробництво на установах з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання.

Спірним рішенням відповідача від 02.12.2022 №1190 «Про встановлення ТзОВ «Теплоінвестсервіс» тарифів на теплову енергію, її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання» визнано такими, що втратили свою чинність рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.01.2022 №16 «Про встановлення ТзОВ «Теплоінвестсервіс» тарифів на теплову енергію, її виробництво та постачання з використанням альтернативних джерел енергії» та рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.09.2022 № 865 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28.01.2022 №16».

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що як на момент останнього встановлення тарифів, тариф на транспортування теплової енергії в структурі тарифу на теплову енергію не встановлювався ТзОВ «Теплоінвестсервіс» (у зв`язку із відсутністю в них ліцензії), то і в рішенні виконавчого комітету від 02.12.2022 №1190 цей тариф не міг бути встановлений, оскільки це призведе до значного підвищення тарифу на теплову енергію для споживачів, що в умовах мораторію на підвищення тарифів є неможливим і незаконним. Тому факт отримання ліцензії ТзОВ «Теплоінвестсервіс» на транспортування теплової енергії не може слугувати підставою для збільшення тарифу на теплову енергію в умовах дії мораторію на підвищення цін (тарифів) на теплову енергію.

Оскільки тариф на транспортування є складовою частиною тарифу на теплову енергію, а не окремим тарифом, який встановлюється для оплати споживачу, то застосування цієї складової на теплову енергію призведе до підняття в цілому тарифу на теплову енергію, що заборонено Законом №2479-ІХ від 29.07.2022.

Таким чином відповідачем при прийнятті спірного рішення було дотримано вимоги Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під чаї дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-ІХ від 29.07.2022 стосовно заборони підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплові енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачанні теплової енергії та постачання гарячої води протягом дії воєнного стану в Україні.

Крім того, суд наголошує, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 6.10.2023 №1049 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 02.12.2022 №1190» внесено зміни до рішення виконавчого комітету від 02.12.2022 №1190, яким додаток до рішення виконавчого комітету від 02.12.2022 №1190 викладено у новій редакції.

Отже, станом на час постановлення рішення суду вже не діє додаток до спірного рішення виконавчого комітету від 02.12.2022 №1190, яким було встановлено ТзОВ «Теплоінвестсервіс» тарифи на теплову енергію, її виробництво на установах з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання та який був предметом спору.

Позивачем ні в адміністративному позові, ні в ході судового розгляду справи не наведено аргументів та доводів, а судом не встановлено підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення відповідача.

Відповідно, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2022 №1190 «Про встановлення ТзОВ «Теплоінвестсервіс» тарифів на теплову енергію, її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання» задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оскільки позивач не довів протиправності рішення відповідача, суд дійшов висновку, що відповідач дотримався усіх вимог закону, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративний позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2023.

СуддяБрильовський Роман Михайлович