Постанова

від 20.03.2024 по справі 380/12730/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/12730/23 пров. № А/857/1298/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засіданняГриньків І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоінвестсервіс» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року (головуючий суддя Брильовський Р.М., м. Львів) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоінвестсервіс» до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним рішення та зобовґязання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоінвестсервіс» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 02.12.2022 № 1190 в частині встановлення для позивача тарифу на теплову енергію, її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання протягом дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців після місяця, у якому його буде припинено або скасовано;

- зобов`язати відповідача встановити з 01.11.2022 для ТОВ «Теплоінвестсервіс» тариф за 1 Гкал (без ПДВ) на теплову енергію, її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання протягом дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців після місяця, у якому його буде припинено або скасовано, у наступному розмірі: Теплова енергія: для населення - 1675,81 грн.; бюджетні установи - 2961,5 грн.; - Виробництво теплової енергії: для населення - 1260,71 грн.; бюджетні установи - 2459,38 грн.; Транспортування теплової енергії: для населення - 396,64 грн.; бюджетні установи - 476,77 грн.; Постачання теплової енергії: для населення - 18,46 грн.; бюджетні установи - 25,35 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоінвестсервіс» оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд не надав належну оцінку доводам про те, що відмова відповідача у встановлені вперше тарифу на транспортування теплоенергії не порушує мораторію на підняття ціни на теплоенергію.

В оскаржуваному рішенні єдиним і основним аргументом суду щодо відмови у задоволені позову є позиція, що встановлення тарифу на транспортування теплоенергії для ТОВ «Теплоінвестсервіс» під час дії мораторію на підняття цін на теплоенергію спричинить підняття ціни на теплоенергію в цілому.

Однак, суд не врахував того факту, що ТОВ «Теплоінвестсервіс» у своїй заяві до відповідача про встановлення тарифу на транспортування теплоенергії ТОВ «Теплоінвестсервіс» від 18.10.2022 № 04/10 не просить підняти ціну та теплоенергію, а просить встановити вперше тариф на її транспортування, надаючи при цьому ліцензію на транспортування теплоенергії від 06.10.2022 №173/0/5-22.

Окрім цього, суд не з`ясував та не надав правову оцінку змісту поняття «мораторію на підняття ціни на теплоенергію», що визначений Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», на який посилається відповідач.

Відповідно до ч. 1 даного Закону, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (в редакції станом на момент подання позову).

Однак, суд проігнорував доводи позивача щодо того, що мораторій на підняття цін на теплоенергію не містить заборони на встановлення вперше тарифу на складові теплоенергії для суб`єктів господарювання, а за своїм змістом передбачає заборону підняття вартості (ціни) на теплову енергію, що включає в себе всі складові і залишення ціни на теплоенергію на рівні цін, що були на момент 24.02.2022р.

Варто також зазначити, що попри дію мораторію на підвищення цін на теплову енергію, державними органами видаються ліцензії на окремі складові теплопостачання і для них застосовується процедура встановлення тарифів вперше на окремі складові, яка буде незмінною протягом дії мораторію.

Проте, суд відхилив вищевказані доводи позивача щодо законності звернення до відповідача із заявою про встановлення тарифу на транспортування теплоенергії вперше та безпідставності відмови у її встановленні відповідачем.

Крім того, в оскаржуваному судовому рішенні суд наголошує на тому, що рішенням виконавчого комітету ЛМР від 06.10.2023р. № 1049 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 02.12.2022р. №1190» додаток до рішення виконавчого комітету від 02.12.2022 №1190 викладено у новій редакції, який не був предметом спору.

Однак, судом необґрунтовано зазначено про зміни в додатку до оспорюваного рішення відповідача, оскільки саме додаток до рішення виконавчого комітету ЛМР від 02.12.2022 № 1190 не був предметом спору як такий.

Однією із позовних вимог поданою у заяві було «Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2022р. № 1190 в частині встановлення для ТОВ «Теплоінвестсервіс» тарифу на теплову енергію, її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання протягом дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців після місяця, у якому його буде припинено або скасовано».

Відтак, суд формально та поверхнево підійшов до висновку щодо відсутності на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення предмета спору, у зв`язку із його скасуванням. Однак, рішення відповідача від 02.12.2022 №1190 не скасоване, а викладене у новій редакції.

Разом з тим, нова редакції рішення виконавчого комітету ЛМР від 02.12.2022 №1190, яка була прийнята 06.10.2023 не скасувала підстави та предмету позову, оскільки тариф на теплоенергію був переглянутий і встановлено тариф на транспортування для споживачів бюджетної сфери, що обумовлено внесенням змін до Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 30.06.2023р., де був скасований мораторій на підняття цін на теплоенергію для бюджетної сфери.

Вважає, що суд неправомірно посилається на факт внесення змін від 06.10.2023 до рішення відповідача від 02.12.2022 №1190, з огляду на те, що на момент ухвалення рішення спір як такий припинився, оскільки суд не надав правової оцінки періоду з моменту звернення з позовом до суду та внесенням змін від 06.10.2023 до оскаржуваного рішення від 02.12.2022. Протягом цього періоду відповідачем було неправомірно відмовлено у встановленні тарифу на транспортування теплоенергії для всіх категорій споживачів.

Суд лише звернув увагу на те, що було внесено зміни до оскаржуваного рішення, чим і було врегульовано спір.

Однак, в позовних вимогах, позивач просив суд встановити тариф на транспортування теплоенергії з 01.11.2022. А період з 01.11.2022 по 06.10.2023 (до внесення змін до оскаржуваного рішення та встановлення тарифу на транспортування для бюджетної сфери) залишився без належної правової оцінки.

Разом з тим, частина позовних вимог, що стосувалася визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету ЛМР від 02.12.2022 №1190 в частині встановлення тарифу на транспортування теплоенергії для населення, залишилася не вирішеною та поза оцінкою суду.

Суд не взяв до уваги та не надав в оскаржуваному рішенні оцінку жодним аргументам позивача щодо суті та змісту поняття «мораторію на підняття цін на теплоенергію», а лише формально та поверхнево застосував положення ч.1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».

Судом ненадана оцінка аргументам позивача, що у даному спорі відсутній фактор «підняття ціни на теплоенергію», оскільки тариф на транспортування теплоенергії для ТОВ «Теплоінвестсервіс». на час дії мораторію на підняття ціни на теплоенергію, встановлювався вперше.

Окрім цього, Суд проігноровав низку аргументів позивача щодо законодавчого регулювання питання тарифу (ціни) на теплоенергію.

Положенням ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що саме слід розуміти під поняттям «тарифу (ціни) на теплоенергію», а саме тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до ч. 13 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відтак, вважає, що ТОВ «Теплоінвестсервіс» не мав затвердженого повного тарифу на теплоенергію, а ціна теплоенергії на підставі затверджених двох із трьох можливих показників є неповною.

Суд не взяв до уваги та не надав правової оцінки аргументам позивача щодо того, що тариф на теплоенергію, затверджений для ТОВ «Теплоінвестсервіс» є неповним в розумінні ч.13 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання». Встановлення вперше тарифу на транспортування теплоенергії за ціною на транспортування теплоенергії, яка діяла станом на 24.02.2022р. разом із іншими складниками теплоенергії (виробництва та транспортування) є іншим тарифом, який передбачений законодавством і не може розцінюватися як підняття тарифу на теплоенергію, а лише як встановлення тарифу.

Вважає, що встановлення тарифу на транспортування теплоенергії вперше для ТОВ «Теплоінвестсервіс» на час дії мораторію на підняття ціни, на рівні ціни на транспортування станом на 24.02.2022 не є підняттям ціни на теплоенергію, а затвердження іншого тарифу, який включає усі складові тарифу теплоенергії, оскільки, тариф на теплоенергію передбачає їх сукупність - виробництво, постачання та транспортування.

Разом з тим, суд проігнорував вимоги ряд законодавчих норм та положень щодо ціни та теплоенергію, рентабельність у сфері забезпечення теплоенергії та можливість компенсації за невідповідність тарифів ринковій вартості на час дії мораторію.

Відтак, відповідно до ч.1, ч.13- ч. 15 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. ... Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. ... Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. ... Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Згідно із ч.2 ст. 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення» установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.

Дія вищезазначених законодавчих норм не зупинена, не зважаючи на дію мораторію на підняття ціни на теплоенергію, передбачена Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».

У відповіді Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 27.09.2023 № 16423/25/10-23 зазначено, що наразі Мінінфраструктури разом з Міністерством фінансів лише працює над визначенням джерел погашення заборгованості з різниці в тарифах для суб`єктів господарювання у сфері теплопостачання, у тому числі суб`єктів господарювання, що виробляють теплову енергію з використанням альтернативних джерел енергії.

Окрім цього, у відповіді на адвокатський запит, Мінінфраструктури України розроблено законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання кредиторської заборгованості підприємств тепло-, водопостачання та водовідведення», який скерований для погодження до заінтересованих центральних органів.

Лише після прийняття таких законопроектів може бути вирішено питання щодо компенсації заборгованості з різниці в тарифах для суб`єктів господарювання, що виробляють теплову енергію з використанням альтернативних джерел енергії.

Однак, без встановлення тарифу на транспортування на рівні ціни станом на 24.02.2022 не можливо отримати компенсацію, оскільки, ціна на транспортування теплоенергії не зафіксована.

Окрім цього, у відповіді на адвокатський запит Мінрегіонрозвитку від 27.09.2023 № 16423/25/10-23 зазначено, що на практиці існують випадку, які вимагають окремих рішень щодо встановлення та застосування до споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Саме у даній відповіді Міністерство регіонального розвитку громад, територій та інфраструктури зазначило, що дія мораторію зазначає, що якщо до споживача теплової енергії, послуг з постачання теплової енергії до 24.02.2022 застосовувався відповідний тариф (незалежно від виконавця) для такого споживача тариф протягом періоду дії воєнного стану в Україні та 6 місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, не повинні збільшуватися.

Відтак, Мінінфраструктури пояснило, що тариф на теплоенергію не повинен збільшуватися для кінцевого споживача з моменту 24.02.2022.

Враховуючи пояснення профільного міністерства, очевидним є те, що відповідач міг затвердити тариф на транспортування теплоенергії ТОВ «Теплоінвестсервіс», який не повинен бути більшим, ніж тариф на всі складники теплоенергії разом (виробництво, транспортування та постачання), що діяли до 24.02.2022.

Окрім цього, у відповіді Мінінфраструктури від 27.09.2023 зазначається, що якщо суб`єкт господарювання вперше в плановому періоді встановлюватиме тарифи (зокрема, на транспортування теплової енергії), рішення про встановлення тарифів та їх застосування (із визначенням відповідного рівня) має прийматися органом, уповноваженим встановлювати тарифи, відповідно до наданих йому повноважень.

Враховуючи вищенаведене, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури дало чітку відповідь щодо встановлення тарифу на теплопостачання та можливості затвердження вперше тарифу на окремі складники під час дії мораторію, де виконавчий комітет ЛМР повинен прийняти рішення щодо встановлення тарифів та їх застосування не лише мотивуючи дією мораторію, а й з урахуванням всіх інших норм законодавства, зокрема Закону України «Про ціни та ціноутворення».

Відтак, в оскаржуваному судовому рішенні, судом не взято до уваги наявні норм законодавства щодо регулювання питання тарифу на теплопостачання.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що з 07.07.2015 ТзОВ «Теплоінвестсервіс» здійснює діяльність у сфері виробництва та постачання теплоенергії з використанням альтернативних джерел енергії для установ бюджетної сфери та населення.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.09.2022 № 865 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28.01.2022 №16» встановлено тарифи для ТОВ «Теплоінвестсервіс» на виробництво теплової енергії з використанням альтернативних джерел енергії та її постачання.

Відповідно до рішення ЛМР від 27.09.2022 №865 затверджено тариф на виробництво та постачання теплової енергії за 1 Гкал для населення 1279,17 грн, для бюджетних установ 2484, 73 грн, у тому числі тариф на виробництво теплової енергії за 1 Гкал для населення становив 1260,71 грн, для бюджетних установ 2459, 38 грн.

Встановлені для позивача тарифи на постачання теплоенергії не включали вартості її транспортування, оскільки позивач на той час не мав ліцензії на транспортування.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 06.10.2022 № 173/0/5-22 ТОВ «Теплоінвестсервіс» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними (розподільчими) тепловими мережами.

Враховуючи отримання ліцензії на транспортування теплової енергії магістральними тепловими шляхами, позивач звернувся до виконавчого комітету ЛМР із заявою від 18.10.2022 №04/10 щодо встановлення тарифів на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії.

За результатами розгляду поданої позивачем до виконавчого комітету ЛМР заяви від 18.10.2022 відповідач прийняв рішення від 02.12.2022 №1190 «Про встановлення ТзОВ «Теплоінвестсервіс» тарифів на теплову енергію, її виробництво на установах з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 13 Закону України «Про теплопостачання» до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема:

регулювання діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад;

встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством;

щоквартальне оприлюднення встановлених для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок);

перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб`єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал.

Згідно статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Визначення тарифу (ціни) на теплову енергію міститься у статті 1 Закону України «Про теплопостачання» та означає грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Частиною одинадцятою статті 20 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті.

Так, згідно з частинами четвертою-п`ятою статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб`єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії.

За змістом частин чотирнадцятої, п`ятнадцятої статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Тарифи на теплову енергію, що виробляється та постачається суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, формуються та встановлюються з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

З огляду на це колегія суддів зазначає, що тариф включає в себе витрати на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії, відтак тариф та зазначені витрати не є тотожними поняттями.

Основні засади цінової політики і регулювання відносин, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення передбачено Законом України «Про ціни та ціноутворення», згідно з частиною другої статті 12 якого державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про ціни та ціноутворення» Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.

Пунктом 20 Порядку № 869 визначено, що планування витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництва, транспортування та постачання, здійснюється з урахуванням витрат операційної діяльності та фінансових витрат, пов`язаних з основною діяльністю. Плановані витрати групуються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном.

За приписами пункту 7 розділу І Порядку № 239 розрахунок та встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках із використанням альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення, здійснюється відповідно до статті 20 Закону України «Про теплопостачання».

Отже, згідно положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про теплопостачання», виконавчий комітет органу місцевого самоврядування встановлює, зокрема, тарифи на теплову енергію та тарифи на виробництво теплової енергії.

Водночас при встановленні тарифу на виробництво теплової енергії виконавчий орган відповідної ради зобов`язаний враховувати економічно обґрунтовані витрати суб`єкта господарювання на її виробництво, транспортування та постачання для забезпечення рентабельності такого суб`єкта.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд правильно врахував, що Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-ІХ від 29.07.2022 (далі - Закон 2479), що набрав чинності 19.08.2022, було запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання і протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, заборонено підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Рішення виконавчого комітету від 02.12.2022 №1190 «Про встановлення ТзОВ «Теплоінвестсервіс» тарифів на теплову енергію, її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання» прийняте на підставі звернення ТзОВ «Теплоінвестсервіс» від 18.10.2022 №04/10 з врахуванням вимог вищевказаного Закону.

У додатку до рішення встановлено для ТзОВ «Теплоінвестсервіс» тарифи на теплову енергію, її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання для населення та бюджетних установ.

Окремою графою в додатку до рішення затверджено тариф протягом дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців після місяця, у якому його буде припинено або скасовано. Зокрема, теплова енергія для населення - 1279,17 грн. за 1 Гкал, для бюджетних установ - 2484,73 грн. за 1 Гкал; виробництво теплової енергії для населення - 1260,71 грн. за 1 Гкал, для бюджетних установ - 2459,38 грн. за 1 Гкал; постачання теплової енергії - для населення - 18,46 грн. за 1 Гкал, для бюджетних установ - 25,35 грн. за 1 Гкал; тариф на транспортування теплової енергії не встановлювався.

Затверджені цим рішенням тариф на час дії воєнного стану в Україні та протягом 6 місяців після місяця, у якому його буде припинено та скасовано, відповідають розміру тарифів на теплову енергію, встановлених станом на 24.02.2022.

З урахуванням зазначеного, суд підставно вважав, що позивачу рішенням виконавчого комітету від 02.12.2022 №1190 не вперше було встановлено тариф на теплову енергію, як це стверджує ТзОВ «Теплоінвестсервіс» в апеляційній скарзі, так рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.01.2022 №16 «Про встановлення ТзОВ «Теплоінвестсервіс» тарифів на теплову енергію, її виробництво та постачання з використанням альтернативних джерел енергії» вперше позивачу було затверджено тарифи на теплову енергію, її виробництво та постачання з використанням альтернативних джерел енергії. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.09.2022 № 865 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28.01.2022 №16» внесено зміни до рішення виконавчого комітету від 28.01.2022 №16. Відповідно до вказаного рішення відповідача від 27.09.2022 №865 було затверджено тариф на виробництво та постачання теплової енергії за 1 Гкал для населення 1279,17 грн, для бюджетних установ 2484, 73 грн., у тому числі тариф на виробництво теплової енергії за 1 Гкал для населення становив 1260,71 грн, для бюджетних установ 2459, 38 грн.

29.04.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану».

Вказаною постановою рекомендовано протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, органам, уповноваженим встановлювати тарифи, не підвищувати тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року.

При цьому, суд слушно зауважив, що встановлений для позивача тариф на постачання теплоенергії не включав вартості її транспортування, оскільки позивач на той час не мав ліцензії на транспортування.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 06.10.2023 № 173/0/5-22 ТОВ «Теплоінвестсервіс» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними (розподільчими) тепловими мережами.

Як уже зазначалось вище, враховуючи отримання ліцензії на транспортування теплової енергії магістральними тепловими шляхами, позивач звернувся до виконавчого комітету ЛМР із заявою від 18.10.2023 №04/10 щодо встановлення тарифів на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії.

За результатами розгляду поданої позивачем до виконавчого комітету ЛМР заяви від 18.10.2023 відповідач прийняв рішення від 02.12.2022 №1190 «Про встановлення ТзОВ «Теплоінвестсервіс» тарифів на теплову енергію, її виробництво на установах з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання.

Спірним рішенням відповідача від 02.12.2022 №1190 «Про встановлення ТзОВ «Теплоінвестсервіс» тарифів на теплову енергію, її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання» визнано такими, що втратили свою чинність рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.01.2022 №16 «Про встановлення ТзОВ «Теплоінвестсервіс» тарифів на теплову енергію, її виробництво та постачання з використанням альтернативних джерел енергії» та рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.09.2022 № 865 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28.01.2022 №16».

Оскільки на момент останнього встановлення тарифів, витрати на транспортування теплової енергії в структурі тарифу на теплову енергію не включались ТзОВ «Теплоінвестсервіс» (у зв`язку із відсутністю в них ліцензії), то і в рішенні виконавчого комітету від 02.12.2022 №1190 ці витрати не могли бути встановлений, оскільки це призведе до значного підвищення тарифу на теплову енергію для споживачів, що в умовах мораторію на підвищення тарифів є неможливим і незаконним. Тому факт отримання ліцензії ТзОВ «Теплоінвестсервіс» на транспортування теплової енергії не може слугувати підставою для збільшення тарифу на теплову енергію в умовах дії мораторію на підвищення цін (тарифів) на теплову енергію.

З огляду на це, правильним є висновок, що відповідачем при прийнятті спірного рішення було дотримано вимоги Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під чаї дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-ІХ від 29.07.2022 стосовно заборони підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплові енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачанні теплової енергії та постачання гарячої води протягом дії воєнного стану в Україні.

Крім того, суд слушно зауважив, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.10.2023 №1049 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 02.12.2022 №1190» внесено зміни до рішення виконавчого комітету від 02.12.2022 №1190, яким додаток до рішення виконавчого комітету від 02.12.2022 №1190 викладено у новій редакції, відтак, станом на час постановлення рішення вже не діє додаток до спірного рішення виконавчого комітету від 02.12.2022 №1190, яким було встановлено ТзОВ «Теплоінвестсервіс» тарифи на теплову енергію, її виробництво на установах з використанням альтернативних джерел енергії, транспортування та постачання та який був предметом спору.

З огляду на зазначене вище, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоінвестсервіс» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року по справі № 380/12730/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Пліш М.А.

Судді Ніколін В.В.

Мікула О.І.

у зв`язку з перебуванням судді О.І. Мікули у відпустці повний текст рішення складено 01.04.2024