Рішення

від 30.11.2023 по справі 620/14638/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року Чернігів Справа № 620/14638/23

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «А-Віта» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «А-Віта» (далі ФГ «А-Віта») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від Головного управління ДПС у Чернігівській області від14.09.2023 №8998/ж10/25-01-07-00.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що Головне управління ДПС у Чернігівській області зазначає у Акті перевірки, що ФГ «А-ВІТА» в порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України ФГ «А-ВІТА» не нараховано компенсуючі зобов`язання пов`язані з перевитратами посадкового матеріалу за травень 2023 року на суму ПДВ 429 781,00 грн, Проте зазначене твердження не відповідає дійсності. Вказує, що в розрахунках вартості вирощеної картоплі згідно договору вказана базова технологія вирощування. Це орієнтовні усередненні розрахунки базової вартості картоплі для всіх господарств, без врахування їх особливостей (наприклад наявність зрошення, особливостей технічного забезпечення та ін.). Вказані в угоді технологічні витрати розраховані на урожайність 30т/га для базової вартості. Якщо господарство хоче отримати більшу врожайність чи кращу якість, фермер може використати додаткові технологічні прийоми такі, як збільшення кількості добрив, норми посадки насіння, краплинного зрошення та інше. Також позивач не погоджується з твердженням відповідача, що відходи використанні поза межами господарської діяльності, оскільки чіпсові відходи були придбані для використання у якості добрив. Щодо не нарахування податкових зобов`язань у зв`язку з використанням дизельного палива поза межами господарської діяльності за травень 2023 року на суму ПДВ 25 094 грн, яке придбано у ТОВ «ВЕНГО» вказує, що позивач отримав дизельне паливо у даного підприємства, що підтверджується видатковими накладними, платіжними інструкціями та рахунками-фактури.

Суд ухвалою від03.10.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Представником відповідача подано до суду відзив на позов, в якому він не визнає позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Вважає, що податкове повідомлення-рішення від14.09.2023 №8998/ж10/25-01-07-00, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 455556 грн за травень 2023 року є правомірним, прийнятим на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій він з позицією відповідача не погоджується, підтримує заявлені вимоги та просить їх задовольнити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Фермерське господарство «А-ВІТА» (код ЄДРПОУ 40830150) зареєстроване 13 вересня 2016 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Юридична адреса: 15501, Чернігівська область, Чернігівський район, село Новий Білоус, вулиця Троїцька, будинок, 7.

Станом на 2023 рік є платником єдиного податку 3 групи, платник ПДВ з 01.07.2020 (ІПН 408301525220).

Основним видом діяльності ФГ «А-ВІТА» є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На підставі направлень Головного управлінням ДПС у Чернігівській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «А-ВІТА» (скорочена назва підприємства ФГ «А-ВІТА», код ЄДРПОУ 40830150) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 16.06.2023 №9144782829 від`ємного значення з податку на додану вартість (далі ПДВ) відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

Перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення суми податкових зобов`язань та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації (рядок 9(колонка Б) Декларації) встановлено її заниження на суму 455556 грн.

В Акті зокрема зазначено, що у рядках 4.1 та 4.2 (колонка Б) Декларації на загальну суму ПДВ 455556 грн, внаслідок не нарахування всупереч пп.«г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України податкових зобов`язань, а саме:

Перевіркою встановлено, що ФГ «А-ВІТА» в перевіряємому періоді перебувало у взаємовідносинах з ТОВ «ВЕНГО» (код 41388087, 2526 ГУ ДПС У ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ( М.ЧЕРНІГІВ ), 47.30 роздрiбна торгiвля пальним, платник ПДВ з 01.12.2018, у звітності 20-ОПП зареєстровані паливний склад, АЗС, кількість працюючих 16 осіб, придбає дизельне пальне у ТОВ «ГАЗТРАНС-ОЙЛ»(код 39019113), який в свою чергу придбає у імпортерів ПММ (ТОВ "АСТРА" (код 41775494), ТОВ «АЛЬЯНС ЕНЕРГО ТРЕЙД» (код 38489035), ТОВ "ВОГ РЕСУРС" (код 43258487), ТОВ "ІНВЕСТНАФТОПРОДУКТ ПК" (код 41848022), ТОВ "ПЕТРОЛ ГРУП ЛІМІТЕД" (код 44808485), ТОВ "ПЛАЦ" (код 37452046), ТОВ "ТЕРМІНАЛ-ДТ" (код 30777384)), а саме здійснювало операції з придбання дизельного палива у перевіряємому на загальну суму ПДВ 59717,66 грн.

Згідно з умовами Договору поставки ПММ №50 від 01.04.2021 ТОВ «ВЕНГО» (Постачальник) зобов`язується організувати та забезпечити безперебійну передачу (відпуск) ПММ окремими партіями, а ФГ «А-ВІТА» (Покупець) зобов`язується приймати та оплачувати їх.

Відпуск ПММ здійснюється на АЗС Продавця, за адресою : м. Чернігів, вул Козацька, буд. 58.

При дослідженні первинних документів було встановлено, що у підприємства відсутні первинні документи, які підтверджують фактичне отримання палива (чеки) з АЗС на суму ПДВ 25094 грн, в т. ч. за липень 2021р. 4000 грн, вересень 2021р. 8333,34 грн, листопад 2021р. 373,33 грн, грудень 2021р. - 4126,5 грн, вересень 2022р 8260,34 грн.

З огляду на наведене, відповідач дійшов висновку, що ФГ «А-ВІТА» було використано придбане у ТОВ «ВЕНГО» дизельне паливо поза межами господарської діяльності підприємства, що свідчить про порушення підприємством п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) у зв`язку з не нарахуванням податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

В ході проведення перевірки також встановлено, що до податкового кредиту з ПДВ у липні 2021 року та вересні 2021 року включено наступні податкові накладні, а саме: від ТОВ «ЧІПСИ ЛЮКС» ( код ЄДРПОУ 36832644).

Придбання пресованих відходів сухих чіпсів здійснювалося на підставі Договору від18.03.2021№:SL 2100-3839. Відвантаження пресованих відходів сухих чіпсів ТОВ «ЧІПС И ЛЮКС» на користь ФГ «А-ВІТА» здійснювалося на підставі видаткових накладних. Оплата за поставлений товар здійснена за платіжними дорученнями. Заборгованість по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» по контрагенту ТОВ «ЧІПСИ ЛЮКС» на 30.09.2021 згідно оборотно - сальдові відомості - відсутня.

До перевірки надано товарно-транспортні накладні на перевезення пресованих відходів сухих чіпсів.

В ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до актів списання від31.07.2021 №СпТ-06 було списано пресовані відходи сухих чіпсів у липні 2021 року 5656 кг та від24.09.2021 №№СпТ-08 було списано пресовані відходи сухих чіпсів у вересні 2021 року 5696 кг. на суму - 3405,60 грн.

В бухгалтерському обліку дані операції списання відображені наступним чином: Дт 94 - Кт 201 - списано пресовані відходи сухих чіпсів в кількості 11352 кг на суму - 3405,60 грн. В актах списання відсутні причини списання запасів на господарські потреби підприємства та отримання доходу від господарської операції. Тому, не можливо встановити використання запасів (Пресовані відходи сухих чіпсів) у господарській діяльності.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що позивачем було використано придбані у ТОВ «ЧІПСИ ЛЮКС» пресовані відходи сухих чіпсів поза межами господарської діяльності підприємства, що свідчить про порушення підприємством п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 755-VІ (зі змінами та доповненнями) у зв`язку з не нарахуванням податкових зобов`язань з податку на додану вартість, виходячи зі ставки податку, яка застосовувалася при придбанні товарів, а саме за ставкою 20 % на загальну суму ПДВ 681 грн.

Перевіркою встановлено, що ФГ «А-ВІТА» у квітні - травні 2023 року придбано 193262 кг. картоплі насіннєвої по ціні 10,36 грн/кг на загальну суму 2402633,18 грн, в т. ч. ПДВ 400438,86 грн.

Згідно з даними «Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур» під урожай 2023 року (№4-сг (річна)) ФГ «А-ВІТА» посадку картоплі здійснило на площі 80 га.

В ході перевірки встановлено, що ФГ «А-Віта» згідно первинних документів (актів про списання посадкового матеріалу за травень 2023р.)» на посадку картоплі у 2023 році на площу 80 га використало 561 269 кг картоплі ( посадковий матеріал), або 7015,86 кг/га ( 7,015т/га). З них: придбаний посадковий матеріал у ТОВ «ЧІПСИ ЛЮКС» ( код 36832644) у квітні - травні 2023 року 193 262 кг. картоплі насіннєвої по ціні 10,36 грн/кг на загальну суму 2402633,18 грн, в т. ч. ПДВ 400438,86 грн; списано власного посадкового матеріалу відповідно до актів списання 368007кг. за середньозваженою ціною 1,1461 грн на загальну суму 421772,73 грн, крім того ПДВ 84354,55 грн

Згідно з даними інтернет ресурсів (lifehacker.org.ua) середня норма висіву картоплі на 1 га в тонах становить:

стандартний розмір бульби (50-60г) потрібно від 2,3 -2,8 т. насіннєвого матеріалу;

дрібна фракція (30-40г) - від 1,9 -2,4 т. насіннєвого матеріалу;

велика (80-90г) - від 3,8 - 4,3 т. насіннєвого матеріалу.

У Договорі від10.03.2023 №СМ 2300-4201, укладеному між ТОВ «ЧІПСИ ЛЮКС» та ФГ «А-ВІТА» зазначена норма посадки на 1 га 3 т.

Перевіркою встановлено, що на посадку картоплі на 80 га потрібно =80 га*3 т.= 240,0 т.

Враховуючи вищезазначене, відповідач дійшов висновку, що підприємство використало поза межами господарської діяльності 321 269 кг посадкового матеріалу картоплі на суму ПДВ 429 781 грн., а саме:

придбаного посадкового матеріалу (193 262кг*10,36 грн=2 002 194грн., крім того ПДВ 400 439 грн;

власного посадкового матеріалу 128007кг*1,1461грн=146708,82грн.), крім того ПДВ 29342 грн. ( відповідно до актів списання).

Проте, на перевірку не було надано первинні документи, що підтверджували б внесення даного посівного матеріалу в землю (подорожні листи автомобіля, подорожні листи трактора, тощо).

В ході проведення інвентаризації не встановлено залишків посадкового матеріалу (картоплі насіннєвої).

В бухгалтерському обліку підприємство списало посадковий матеріал у собівартість готової продукції.

На підставі наведених висновків винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на таке.

Щодо нарахування відповідачем ФГ «А-ВІТА» зобов`язання з ПДВ в розмірі 25 094,00 грн.

Позивач уклав з ТОВ «ВЕНГО» код 41388087 (постачальник), договір поставки ПММ від01.04.2021 №50. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов`язується організувати та забезпечити безперебійну передачу (відпуск) ПММ окремими партіями, а ФГ «А-ВІТА» (Покупець) зобов`язуються приймати та оплачувати їх. Відпуск ПММ здійснюється на АЗС Постачальника за адресою: м. Чернігів, вул. Козацька, буд. 58.

Згідно з умовами Договору поставки ПММ від01.04.2021 №50, взаєморозрахунки проводяться у безготівковій формі.

Позивач стверджує, що отримав дизельне паливо у даного підприємства, що підтверджується видатковими накладними, платіжними інструкціями та рахунками-фактури (копії документів додаються), а відсутність чеків РРО не є перешкодою для оприбуткування пального на баланс підприємства та його списання у зв`язку із використанням у господарській діяльності.

Суд зазначає, що пунктом 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, визначено, що розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі Інструкція) відпуск нафтопродуктів через АЗС може здійснюватися за готівку (пункт 10.3.1), за відомостями (за безготівковими розрахунками на підставі договорів між підприємством і споживачем) (пункт 10.3.2), за талонами (пункт 10.3.3), за платіжними картками (пункт 10.3.4).

Порядок здійснення розрахункових операцій, зокрема у сфері торгівлі, визначений нормамиЗакону України від06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (даліЗакон №265/95-ВР), згідно з пунктами 1, 2 статті 3 якого суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Для реєстрації розрахункових операцій на АЗС в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій зареєстровані спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати, які забезпечують реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. Відпуск нафтопродуктів операторами АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки без проведення реєстрації операції з відпуску технічно виключається.

Як вбачається з умов договору від01.04.2021 №50 відпуск ПММ по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від20.05.2008 №281/171/578/155 (п.2.2 договору). Відповідно до п.3.2 підтвердженням фактичного отримання покупцем товарів (послуг) на точці обслуговування в асортименті, кількості та ціні є чек, що видається покупцю (т.1 а.с.156).

Згідно із статтею1, частиною першою статті9 Закону України від16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Враховуючи наведене, фіскальний чек РРО з АЗС є первинним документом, що підтверджує факт отоварення за паливними картками, скретч-картками/талонами на пальне. У свою чергу, водій службового автомобіля обов`язково має надати до бухгалтерії такий чек, як підтвердження факту отоварення талону/скретч-картки, виданому йому в підзвіт та підставі такого чека кількість отриманого на АЗС пального записати, в подорожній лист. Подорожні листи призначені для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових автомобілів, тоді як чеки РРО є підставою для оприбуткування пального на баланс підприємства та подальшого їх списання у використання.

На думку суду, враховуючи вимоги Закону №265/95-ВР, а також умови укладеного позивачем договору поставки нафтопродуктів, допустимим доказом операції з відпуску (продажу) пального на АЗС в розумінні приписів статті 74 КАС України є саме розрахунковий документ, роздрукований реєстратором розрахункових операцій.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від12.11.2019 у справі №620/4196/18, від09.12.2020 у справі №460/212/19.

Таким чином, з огляду на відсутність у позивача розрахункових документів, роздрукованих реєстратором розрахункових операцій на операції з відпуску (продажу) пального, суд приходить дійшов висновку про правомірність висновків податкового органу в цій частині.

Щодо нарахування відповідачем ФГ «А-ВІТА» зобов`язання з ПДВ в розмірі 681, 00 грн та щодо нарахування відповідачем ФГ «А-ВІТА» зобов`язання з ПДВ в розмірі 429781,00 грн.

Відповідно до пункту 1.2 Методичних рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від18.05.2001 №132 (далі Методичні рекомендації №132) собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства, пов`язані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг.

Відповідно до пункту 1.4 Методичних рекомендацій №132 метою обліку витрат та визначення собівартості продукції (робіт, послуг) є документоване, своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на виробництво продукції для забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Відповідно до пункту 2.3 Методичних рекомендацій №132 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Відповідно до пункту 4 Національних положення (стандартів) бухгалтерського обліку» №9 Запаси затверджених наказом Міністерства фінансів України від20.10.1999 №246 Запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Відповідно до пункту 5 Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку» №9 Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

10.03.2023 між ТОВ «Чіпси ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 36832644) (Продавець) та ФГ «А-ВІТА» (Покупець) укладено договір № SL 2300-4180 поставки насіннєвої картоплі, згідно якого Продавець зобов`язується поставити насіннєву картоплю різних сортів. Сортовий склад Товару (кількість Товару кожного з сортів в рамках загальної кількості Товару за Договором) Продавець визначає на власний розсуд. Загальна кількість Товару вказана у Додатку №1 до Договору, при цьому остаточна кількість Товару визначається Покупцем та Продавцем шляхом підписання видаткової накладної, і може відхилятись не більш ніж на 10% від зазначеної у Додатку №1 до цього Договору.

З 29.04.2023 по 08.05.2023 позивачем було придбано 193, 262 т насіння картоплі, що підтверджується наступними накладними: №DN56026 від29.04.2023, №DN56027 від29.04.2023, №DN56094 від02.05.2023, №DN56096 від02.05.2023, №DN56155 від05.05.2023, №DN56156 від06.05.2023., №DN56157 від06.05.2023, №DN56283 від08.05.2023, №DN56285 від08.05.2023, товарно-транспортними накладними: №137 від29.04.2023, №139 від29.04.2023, №141 від02.05.2023, №144 від02.05.2023, №152 від05.05.2023, №153 від06.05.2023, №155 від06.05.2023, №159 від08.05.2023, №160 від08.05.2023.

У період з 25.05.2023 по 31.05.2023 позивач здійснив посів картоплі на земельних ділянках, які перебувають в оренді у ФГ «А-ВІТА» загальною площею 80 га, що підтверджується обліковими аркушами тракториста машиніста. ФГ «А-ВІТА» для посіву картоплі використала наступний посівний матеріал:

193 262 кг насіння картоплі сортів: «Опал», «Кібіц» придбаної в ТОВ «Чіпси ЛЮКС»;

368 007 к. насіння картоплі власного виробництва (даний посівний матеріал утворився відповідно наказу від04.01.2023 №1 «Про використання готової продукції», яким залишки готової продукції картоплі власного виробництва 2022 року в кількості 368 007 кг. вирішено використати, як насіннєву картоплю для посіву картоплі у 2023 році).

Разом з цим, використання вищевказаної картоплі у господарській діяльності підтверджується актами списання від10.05.2023 №СпТ-01, від12.05.2023 №СпТ-02, від13.05.2023 №СпТ-03.

02.06.2023 ФГ «А-ВІТА» було подано Звіт за формою №4-сг (річна), що підтверджує посів картоплі.

Відповідно до наказу від01.05.2023 №2 «Про норми висадки насіннєвого матеріалу картоплі», з метою досягнення високих валових зборів картоплі позивачем затверджено наступні норми насіннєвого матеріалу картоплі господарством з розрахунку на 1 га: картопля фракцією від 50 до 65 мм., вагою від 110 до 150 гр. в кількості 55 000 шт. бульб на 1 га., міжряддя 70x25.

При цьому, 10.03.2023 між ТОВ «Чіпси ЛЮКС» (Продавець) та ФГ «А-ВІТА» (Покупець) укладено договір № SL 2300-4195 поставки мінеральних добрив та засобів захисту рослин, згідно якого Продавець зобов`язується поставити мінеральні добрива та засоби хімічного захисту рослин за найменуванням та ціною, визначеними в Додатку №1 в терміни та умовах, передбачених в цьому Договорі.

Поставка добрив підтверджується наступними видатковими накладними: №DN55606 від23.03.2023, №DN55597 від23.03.2023, №DN55729 від29.03.2023, №DN55804 від03.04.2023, №DN56155 від05.05.2023, №DN56229 від02.05.2023, №DN56320 від11.05.2023 та товарно-транспортними накладними від03.04.2023 №БА000000204, від11.05.2023 №ТЕ-407053/2.

03.05.2023 між ТОВ «УКРАЇНСЬКА АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА», ЄДРПОУ 35429229 (Постачальник) та ФГ «А-ВІТА» (Покупець) укладено договір поставки товару №2133, згідно якого Постачальник зобов`язується поставити передати у власність Покупця, визначений специфікацією Товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей Товар. Розрахунок за товар згідно умов договору здійснюється на умовах 100% попередньої оплати від Покупця в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, що підтверджується платіжною інструкцією від03.05.2023 №841.

Поставка добрив відбулась в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною від08.05.2023 №4282 та товарно-транспортною накладною від08.05.2023 №63379 та здійснювалась за рахунок постачальника.

Відповідач зазначає, що у договорі від10.03.2023 № SL 2300-4180 вказана норма посадки 1 га. - 3 т. Перевіркою встановлено, що на посадку картоплі на 80 га потрібно =80 га*3 т.= 240,0 т. Зазначений розрахунок проведено відповідачем з посиланням на інтернет ресурс (lifehacker.org.ua).

Втім, суд вважає такі посилання протиправними та не обгрунтованими, оскільки в розрахунках вартості вирощеної картоплі згідно договору та згідно даних інтернет-ресурсу вказана базова технологія вирощування, і це є орієнтовними усередненими розрахунками базової вартості картоплі для всіх господарств, без врахування їх особливостей. Вказані в угоді технологічні витрати розраховані на урожайність 30т/га. для базової вартості.

У випадку, якщо господарство хоче отримати більшу врожайність чи кращу якість, фермер може використати додаткові технологічні прийоми такі, як збільшення кількості добрив, норми посадки насіння, краплинного зрошення та інше.

Крім того, варто звернути увагу, що вартість природних втрат товару по факту покривається у кінцевій ціні продажу, тобто бере участь у формуванні податкових зобов`язань, а такі природні втрати не є і не можуть бути додатковим самостійним об`єктом оподаткування, оскільки оподаткування втрат товару призводить до подвійного оподаткування ТМЦ на які вже попередньо нараховано та сплачено ПДВ при придбанні такого товару.

При цьому, втрати в межах норм слід вважати такими, що пов`язані із здійсненням господарської діяльності, що виключає застосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Наказом Міністерства фінансів України від31.12.1999 №318 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», де пунктом 11 встановлено, що собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднорммативних виробничих витрат.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції установлюється підприємством.

Відповідно до підпункту 15.9 пункту 15 ПСБО №16 «Витрати» до складу загальновиробничих витрат включаються у тому числі нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей.

З наведеного слідує, що невикористання ТМЦ фактично є втратою товарів в межах природного убутку, а тому товари є використаними в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, що має наслідком відсутність підстав для нарахування податкових зобов`язань на підставі підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Крім того, ПК України не містить жодних обмежень щодо розміру декларування платником податку витрат по втратам товарів, а тому твердження відповідача про понаднормові втрати не відповідаються дійсному правовому регулюванню та фактичним обставинам господарської діяльності позивача.

В даному випадку відповідачем не враховано особливостей вирощування картоплі для одержання чипсів та особливостей технологічного процесу, які мають безпосередній вплив на вирощування та зберігання картоплі.

Таким чином, насіння картоплі власного виробництва, є активом в розумінні Методичних рекомендацій №132, а його списання та використання з метою збільшення врожайності посівних площ, може призвести до отримання підприємством в майбутньому економічної вигоди.

Суд також не погоджується з думкою відповідача, що чіпсові відходи використанні поза межами господарської діяльності, оскільки чіпсові відходи були придбані для використання у якості добрив, а використання їх за призначенням підтверджується актами списання від24.09.2021 №СПТ-08, від31.07.2021 СПТ-06 та наказом від31.07.2021 №2 «Про використання відходів чіпсів», згідно якого на господарстві, з метою покращення якості ґрунту на орендованих земельних ділянках, потрібно провести внесення відходів чіпсів в якості органічних добрив на 10 га. При цьому, фактичне надходження товару відповідачем під сумнів не ставиться.

Щодо наявності в ТТН розбіжностей, на які вказує відповідача, суд зазначає, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту. При цьому, ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу ТМЦ. Крім того, ТТН на перевезення пресованих відходів сухих чіпсів оформлені не позивачем, а тому він не може нести відповідальність за повноту та точність даних, що внесені до такої ТТН.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за мсжі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи' такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість у разі якщо вони призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200- 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу .податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

З наведених законодавчих положень суд констатує, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від23.07.2002 у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції», адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих v справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Відповідно до пункту 30 рішення ЄСПЛ у справі Hirvisaari v. Finland від27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення ЄСПЛ у справі RuizTorija v. Spain від09.12.1994 статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку No 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Водночас у практиці ЄСПЛ (рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від23.09.1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від21.02.1986, Щокін проти України від LA10.2010, Серков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від13 11.2000, Булвес АД проти Болгарії від22.01.2009, Трегубенко проти України від03.11.2004, East/WestAllianceLimited проти України від23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання держави у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи має воно на меті суспільний, публічний інтерес; 3) чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес мас широке значення (рішення у справі Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення у справі Трегубенко проти України).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

З урахуванням вищевикладеного, висновки зазначені Головним управлінням ДПС у Чернігівській області в акті перевірки частково знайшли своє підтвердження, а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення від14.09.2023 №8998/ж10/25-01-07-00 грн є протиправним та таким, що підлягає скасуванню на суму 430462,00 грн.

За вищевказаних обставин позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини 3 цієї статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Фермерського господарства «А-Віта» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від14.09.2023 №8998/ж10/25-01-07-00 на суму 430462,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Фермерського господарства «А-Віта» судові витрати у розмірі 6456,93 грн (шість тисяч чотириста п`ятдесят шість гривень 93 коп.) судового збору, відповідно до частини задоволених вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач: Фермерське господарство «А-Віта» (вул. Троїцька, буд.7, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 15501, код ЄДРПОУ 40830150).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича,11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124).

Повне рішення суду складено 30.11.2023.

Суддя Л.О. Житняк