Постанова

від 23.11.2023 по справі 754/13568/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Гринчак О.І.

Єдиний унікальний номер справи № 754/ 13568/18

Апеляційне провадження № 22- ц/824/11642/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

секретар - Олешко Л.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Проца Віктора Степановича, стягувач ОСОБА_2 .

Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, суд

В с т а н о в и в :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Проца Віктора Степановича.

В обґрунтування скарги вказує, що державним виконавцем накладено арешт на рахунок (пенсійний) в ПАТ КБ «Приватбанк», на який заборонено накладати арешт. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів. Така постанова була винесена державним виконавцем та відповідно до неї перераховується 20 відсотків на погашення заборгованості, однак решта коштів заблокована банком та боржник не може отримати свою пенсію. Банк в свою чергу посилається на те, що не може не виконати постанову державного виконавця, однак в ній не вказано, що накласти арешт необхідно не на всі кошти, а окрім цільових. Таким чином, скаржниця вважає, що накладення арешту на її пенсійний рахунок в ПАТ КБ Приватбанк» є незаконним.

ОСОБА_1 вказує, що нею було подано клопотання до Голосіївського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві з вимогою зняти арешт з пенсійного рахунка, на який законодавством заборонено накладення арешту та було надано докази того, що на цей рахунок потрапляють виключно пенсійні кошти та вона не може отримати 80 відсотків своєї пенсії, що позбавляє її коштів на існування.

Від Голосіївського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_1 17 листопада 2021 року отримала відповідь, в якій було відмовлено в знятті арешту з рахунків боржника через те, що рішеннями Івано-Франківського міського суду, Деснянського районного суду м. Києва, Київського апеляційного суду дії Державного виконавця визнано такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржниця з таким твердженням не погоджується через те, що вона просила зняти арешт з не з усіх рахунків, а лише з рахунка, що має спеціальне призначення та ще жодного разу не оскаржувалось накладення арешту на пенсійний рахунок, а до Івано-Франківського міського суду взагалі скарг подавалось.

У прохальній частині скарги просила -

- визнати дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Проца Віктора Степановича, пов`язані з накладенням арешту на пенсійний рахунок боржника НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» неправомірними;

- зобов`язати головного державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Проца Віктора Степановича винести постанову про зняття арешту, накладеного на пенсійний рахунок НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» боржника по виконавчому провадженню № 63502424.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року (суддя Бабко В.В.) у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Проца Віктора Степановича, стягувач: ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2023 року головуючим суддею з розгляду справи № 754/13568/18 визначено суддю Гринчак О.І.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Проца Віктора Степановича, стягувач: ОСОБА_2 . Витребувано у Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження № 60247979.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» інформацію чи має рахунок ОСОБА_1 , спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на який заборонено законом. Повторно витребувано у Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження № 60247979.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року у задоволено скарги відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, посилаючись на порушення норм процесуального права,постановити нову ухвалу, задовольнити її скаргу. Доводи апеляційної скарги співпадають із доводами скарги. На думку апелянта суд не взяв до уваги її доводи , що на пенсійний рахунок заборонено наклади арешт, а відтак дії державного виконавця є незаконними.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони та були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 23 листопада 2023 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" ( ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».)

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено її права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України).

Старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Проц В.С. 09 жовтня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60247979, на підставі виконавчого листа № 754/13568/18, виданого 27 вересня 2019 року Деснянським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 18000 грн.

Старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Проц В.С. 09 жовтня 2019 року винесено постанови про стягнення виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, про арешт майна боржника.

Старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Проц В.С. 29 листопада 2019 року винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 14 травня 2020 року у задоволені скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Голосіївського районну відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Проц В.С. відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року ухвалу залишено без змін.

Головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.С. 27 липня 2020 року винесено постанови про поновлення вчинення виконавчих дій, про розшук майна боржника.

В подальшому, 05 серпня 2020 року головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Процом В.С. винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках в АТ КБ «Приват Банк», АТ «Універсал банк», АТ «ОЩАДБАНК», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», АТ «АЛЬФА-БАНК» у м. Києві, АТ «ОТП БАНК», АТ «УКРЕКСІМБАНК», АТ «ПУМБ», АТ «УКРСИББАНК», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 24938,00 грн.

Головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.С. 29 вересня 2020 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно з якою звернуто стягнення на доходи боржника - ОСОБА_1 , що отримує дохід у ГУ ПФУ в Хмельницькій області; постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника відповідно до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу 20169,00 грн. (з урахуванням витрат та виконавчого збору).

Постановою Головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц В.С. 04 листопада 2020 року об`єднано виконавчі провадження № 60247979, №62718201 у зведене виконавче провадження № 63502424 та винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних.

ОСОБА_1 19 жовтня 2021 року надіслала до Голосіївського РВ ДВС Києва ГТУЮ в м. Києві клопотання про зняття арешту з частини коштів боржника, саме з рахунку в ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки накладення на нього арешту заборонено законом.

Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Київ) 12 листопада 2021 року повідомлено ОСОБА_1 про відмову у знятті арешту з рахунків боржника у зв`язку з забезпеченням виконання рішення.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 06 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 станом на 06 жовтня 2021 року має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), на яку отримує пенсійні виплати. Також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

Згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 10 травня 2023 року вказаний рахунок відкритий під картку для виплат . На картку зараховується пенсія, а також можуть зараховуватись будь-які інші кошти (не цільові). Даний рахунок не є рахунком із спеціальним режимом використання.

Відповідно до положень п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин - 05 серпня 2020 року ) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин - 05.08.2020) стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно з частиною третьою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній редакції) виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначено у розділі IX Закону України «Про виконавче провадження».

Частинами першою, третьою статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 29.09.2020 - момент винесення постанови про звернення стягнення, зокрема, на пенсію) передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

У скарзі ОСОБА_1 стверджує, що державним виконавцем було накладено арешт на рахунок НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приватбанк», що є пенсійним рахунком та на який заборонено накладати арешт.

Однак таке твердження не відповідає дійсності, оскільки постановою державного виконавця від 05 серпня 2020 року про арешт коштів боржника, по-перше, накладено арешт не рахунок, а на грошові кошти; по-друге, такий арешт накладено на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, зокрема, в АТ КБ «Приват Банк», із відповідним застереженням, а саме - крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, по-третє, арешт на грошові кошти накладено у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 24938,00 грн.

Отже, висновок суду перш інстанції, що у постанові про арешт коштів боржника від 05 серпня 2020 року державний виконавець не накладав арешт на пенсійний рахунок, а, натомість, вказав на неможливість накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» відповідає встановленим обставинам.

Підтвердженням того, що на рахунок НОМЕР_1 зараховується і інші кошти, окрім пенсії, є банківська виписка, відповідно до якої на вказаний рахунок ОСОБА_1 зараховано також проценти за договором Послуга «Стандарт безподатковий» на 6 міс., нарахування відсотків на залишок коштів за договором.

З матеріалів справи беззаперечно встановлено, що у рахунку відсутній спеціальний режим коштів , що підтвердив банк у своєму листі від 10 травня 2023 року.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що рахунок має спеціальне призначення не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 10-2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

Отже, не зважаючи на наявність постанови державного виконавця про звернення стягнення на пенсію від 29 вересня 2020 року (яка не є предметом скарги), з огляду на приписи п. 10-2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_1 припинено.

Відповідно до вимог ст. 76-81 ЦПК України доказів стягнення з пенсії у період дії воєнного стану в України, ОСОБА_1 суду першої інстанції не надала . Не містить таких доказів і апеляційна скарга.

У матеріалах справи містяться копії розпоряджень державного виконавця про перерахування коштів у період листопад 2020 року - жовтень 2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 -

від 19 листопада 2020 року на суму 311,86 грн,

від 04 листопада 2020 року на суму 9530,73 грн,

від 22 грудня 2020 року на суму 311,86 грн,

від 25 січня 2021 року на суму 311,86 грн,

від 15 квітня 2021 року на суму 342,51 грн,

від 17 березня 2021 року на суму 342,51 грн,

від 22 лютого 2021 року на суму 311,86 грн,

від 30 серпня 2021 року на суму 342,51 грн,

від 24 грудня 2021 року на суму 400,76 грн

, від 06 грудня 2021 року на суму 400,76 грн

, від 21 вересня 2021 року на суму 342,51 грн,

від 21 жовтня 2021 року на суму 400,76 грн., а всього 13350,49 грн.

Стягувач зазначив, що сума заборгованості з виконання рішення складає 3400,00 грн.

Отже, рішення суду у повному обсязі не виконано, доказів зворотного матеріали справи не містять.

За змістом ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У відповідності до ст. ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст.ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали скарги не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження порушень державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання виконавчого провадження .

Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Суд першої інстанції, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог скаржниці ОСОБА_1 .

При цьому суд створив всі умови для змагальності сторін, роз`яснював сторонам їх права та обов`язку доведення тих обставин на які вони посилались на підтвердження своїх вимог.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Разом з тим, з урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02) судом враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги які співвпадають із доводами скарги, були предметом детального дослідження суду першої інстанції, додаткової перевірки і оцінки не потребують, зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, є безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно дослідив наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, ухвала суду є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 371, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, суд ,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2023 року.

Головуючий

Судді