Постанова

від 30.11.2023 по справі 360/5292/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року справа №360/5292/19

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Передерія Є.О.,

представника відповідача Безкоровайної Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 р. у справі № 360/5292/19 (головуючий І інстанції О.В. Ірметова) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності та наказу про звільнення, поновлення на посаді,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації в якому просив визнати протиправним та скасувати висновок щодо негативного оцінювання його результатів службової діяльності як державного службовця Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації, затвердженого наказом директора Департаменту агропромислового розвитку Хлякіним С.А. від 15.11.2019 року № 53; визнати протиправним та скасувати наказ директора Департаменту агропромислового розвитку Хлякіним С.А. від 15.11.2019 року № 25-к «Про звільнення ОСОБА_2 »; поновити його на посаді начальника відділу землеробства, інженерно-технічної роботи та охорони праці управління розвитку агропромислового виробництва Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації з 16 листопада 2019 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 листопада 2019 року по день ухвалення судового рішення з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11.08.2020р., залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020р., у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18.05.2023р. рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації, затверджений наказом Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації від 15 листопада 2019 року №53, у частині, що стосується ОСОБА_1 . Визнано протиправним і скасовано наказ Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації від 15 листопада 2019 року №25-к «Про звільнення ОСОБА_2 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу землеробства, інженерно-технічної роботи та охорони праці Управління розвитку агропромислового виробництва Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації з 16 листопада 2019 року. Справу №360/5292/19 у частині позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 р. у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 листопада 2019 року по день ухвалення судового рішення з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач наголошує на тому, що постановою Верховного Суду від 18.05.2023р. його було поновлено на посаді начальника відділу землеробства, інженерно-технічної роботи та охорони праці Управління розвитку агропромислового виробництва Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації з 16 листопада 2019 року. У відповідності до вимог статті 235 КЗпП України він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач до суду не з`явився надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, дійшов висновку про передчасність цих вимог, оскільки вони можуть бути заявлені лише у разі підтвердження права на проходження державної служби за результатами виконання положень пункту 50 Типового порядку №640. У разі отримання негативної оцінки за результатами оцінювання та її підтвердження в разі оскарження позивач позбавляється права проходження державної служби з листопада 2019 року. Станом як на 18.05.2023р., так і станом на дату прийняття цього рішення в адміністративній справі положення пункту 50 Типового порядку № 640 не виконані, позитивний висновок про діяльність позивача на посаді державного службовця за 2019 рік відсутній, у зв`язку з цим не підтверджено його право на проходження державної служби на 2020 рік. Таким чином, процедура проведення оцінювання результатів службової діяльності позивача за 2019 рік не завершена, а тому вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є передчасною.

Наведений висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим з огляду на наступне.

Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в цій справі, Верховний Суд у постанові від 18.05.2023р. дійшов наступного висновку : «…Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Беручи до уваги, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу потребує дослідження судом доказів щодо нарахованої позивачеві заробітної плати, водночас указане питання судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувалося, а суд касаційної інстанції в силу приписів статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, то справа в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції».

Частиною 5 статті 353 КАС України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Згідно частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Механізм обчислення середньої заробітної плати визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

За правилами пункту 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100» №1213, яка набула чинності 12.12.2020 року, пункт 10 Порядку КМУ №100 виключено.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах досліджував питання застосування пункту 10 Порядку № 100 при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, у постановах від 29 листопада 2022 року у справі №826/17616/14, від 22 лютого 2023 року у справі №826/17709/14, від 04 серпня 2023 року у справі № 802/4032/14-а, в яких викладена правова позиція «…Суд зазначає, що постановою КМУ №1213, яка набрала чинності 12 грудня 2020 року, виключено пункт 10 Порядку КМУ №100, а тому визнає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що з 12.12.2020 року правові підстави для застосування коефіцієнта підвищення відсутні, а коефіцієнт підвищення застосовується під час розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу виключно за період з 01 грудня 2015 року по 11 грудня 2020 року».

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивача звільнено з роботи 15 листопада 2019 року. Тому останніми двома повністю відпрацьованими місяцями роботи позивача є вересень 2019 року , в якому був 21 робочий день та жовтень 2019 року, в якому було 22 робочих дні.

Згідно довідки про доходи №106 від 10.12.2019р. (а.с.53 том 1) розмір заробітної плати позивача за два останні місяці роботи, що передували звільненню, складає: вересень 2019 року -25186,22 грн., жовтень 2019 року - 26287,82 грн..

Таким чином середньомісячне грошове забезпечення становить 25186,22 +26287,82 =51474 грн., середньоденна заробітна плата складає 1197,07 грн..

Згідно довідки щодо підвищення посадового окладу за посадою позивача від 20.11.2023року, посадовий оклад за посадою начальника відділу землеробства, інженерно-технічної роботи та охорони праці становив: з 16.11.2019р. - 12960 грн., з 01.01.2020р. по 30.09.2020р. 14100 грн.., з 01.10.2020 року по 11.12.2020р. 12690,00 грн..

Відтак, коефіцієнт підвищення посадового окладу становить з 01.01.2020 р. по 30.09.2020р. 1.09.

Період вимушеного прогулу позивача становить з 16 листопада 2019 року (наступний день після фактичного звільнення) по 18 травня 2023року (дата прийняття рішення про поновлення позивача на посаді), що складає: з 16 листопада 2019 року по 31 грудня 2019 року- 29 робочих днів, з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2020 року - 187 робочих днів, з 01 жовтня 2020 року по 11.12.2020року 51 робочих днів, з 12 грудня 2020 року по 18 травня 2023 618 робочих днів.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача становить 1079552, 46 грн., з розрахунку: з 16 листопада 2019 року по 31 грудня 2019 року - 34715,03 грн. (1197,07 грн. х 29 р.д.)

з 01 січня 2020року по 30 вересня 2020 року - грн. 243 997,60 грн. (1197,07 грн. х 1,09 х 187 р.д.)

з 01 жовтня 2020року по 11.12.2020року 61050,57 грн. (1197,07 грн. х 51 р.д.)

з 12 грудня 2020року по 18 травня 2023року 739789,26 грн. (1197,07 грн. х 618 р.д.).

Судом не встановлено тих обставин, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року з вини позивача, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період 16 листопада 2019 р. по 18 травня 2023 року в сумі 1079552,46 грн. з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

За приписами статті 235 КЗпП виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин, а тому посилання відповідача на необхідність зменшення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача на розмір отриманої ним заробітної плати в іншій державній установі, колегією суддів не прийнято до уваги.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у справі № 360/5292/19 - задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у справі № 360/5292/19 скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Стягнути з Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00734185) - на користь ОСОБА_1 - середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період 16 листопада 2019 р. по 18 травня 2023 року в сумі 1079552,46 грн. (один мільйон сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві гривнi 46 копійок) з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00734185) - на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень, 00 копійок).

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 30 листопада 2023 року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 30 листопада 2023 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з 30 листопада 2023 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко