Постанова

від 22.11.2023 по справі 520/7620/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 р.Справа № 520/7620/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

представник позивача Коваленко О.В.

представник відповідача Гуда К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2023, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, повний текст складено 30.01.23 по справі № 520/7620/22

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "ОАЗИС"

до Головного управління ДПС у Рівненській області

третя особа Головне управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне сільськогосподарське підприємство "ОАЗИС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області форми «Р» № 362817000704 від 31 серпня 2022 року за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100) у сумі 1 247 444 грн. 86 коп. із штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, порушує права та законні інтереси позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 24.10.2022 залучено Головне управління ДПС у Харківській області в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до участі у справі № 520/7620/22.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 року адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "ОАЗИС" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області форми «Р» № 362817000704 від 31 серпня 2022 року за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100) у сумі 1 247 444 грн. 86 коп. із штрафними санкціями.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Рівненській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "ОАЗИС" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 18711,60 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот одинадцять гривень, 60 коп.).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що ПСП "ОАЗИС" під час проведення перевірки не підтверджено наявність залишків ТМЦ на загальну суму 6475152,66 грн. (ПДВ 997954,57), у зв`язку з чим ГУ ДПС керуючись положеннями абз. 10 п. 198.5 ст. 198 ПК України зроблено висновок про те, що такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Зауважив, що ГУ ДПС наполягало на наданні будь-яких документів щодо фактичної наявності залишків товару, однак у наданні документів фахівцям відділу було відмовлено. При цьому, належною та правомірною поведінкою платника податків у такому випадку було б проведення інвентаризації у присутності перевіряючих, із наданням документів.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності представника третьої особи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі направлень від 19.10.2021р. №14065, №14066, №14067, №14069, від 20.10.2021р. №14340 та наказу від 12.10.2021 №7644-п, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області, в період з 19.10.2021 р. по 26.10.2021р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного сільськогосподарського підприємства "ОАЗИС" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017р. по 30.06.2021р.

За результатами зазначеної перевірки було складено Акт від 02.11.2021 №19365/20-40-07-28-09/32685259.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

1) п.198.5, ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, оскільки ним занижено податкове зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1 593 340,98 грн. в т.ч. за листопад 2019 року на 400000 грн., за квітень 2020 року на 47408,33 грн., за травень 2020 року на 118167,01 грн., за липень 2020 року на 29811,07 грн., за червень 2021 року на 997954,57 грн.

2) п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 108394,7 грн., в т.ч. за січень 2020 року на 6021,93 грн., за лютий 2020 року на 6021,93 грн., за березень 2020 року на 6021,93 грн., за квітень 2020 року на 6021,93 грн., за травень 2020 року на 6021,93 грн., за червень 2020 року на 6021,93 грн., за липень 2020 року на 6021,93 грн., за серпень 2020 року на 6021,93 грн., за вересень 2020 року на 6021,93 грн., за жовтень 2020 року на 6021,93 грн., за листопад 2020 року на 6021,93 грн., за грудень 2020 року на 6021,93 грн., за січень 2021 року на 6021,93 грн., за лютий 2021 року на 6021,93 грн., за березень 2021 року на 6021,93 грн., за квітень 2021 року на 6021,93 грн., за травень 2020 року на 6021,93 грн., за червень 2021 року на 6021,93 грн. що призвело до заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1 701 737 грн. в т.ч. за листопад 2019 року на 357078 грн., за лютий 2020 року на 61966 грн., за квітень 2020 року на 59452 грн., за червень 2020 року на 130211 грн., за липень 2020 року на 35833 грн., за вересень 2020 року на 12044 грн., за грудень 2020 року на 18066 грн., за березень 2021 року на 18066 грн., за травень 2020 року на 12044 грн., за червень 2021 року на 1003977 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем було розпочато процедуру адміністративного оскарження та подано письмові заперечення (вх. ГУ ДПС 95045/6 від 17.11.2021) та повторно долучено усі первинні документи.

За результатами розгляду вказаних заперечень надано лист від 01.12.2021 №2639/Ж12/20-40-07-28-15, яким повідомлено, що відповідач, з урахуванням наданих зауважень та документів, не вбачає обставин, які б спростували висновки акту перевірки, оскільки, на думку контролюючого органу, інвентаризація товарно-матеріальних цінностей ймовірно не проводилась, а лише на папері складено інвентаризаційний опис.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2022 р. №362817000704 (форма "Р"), згідно з яким підприємству збільшено суму з грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 997955,89 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 249488,97 грн., всього в сумі 1247444,86.

Ухвалюючи вказане податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що ПСП "ОАЗИС" під час проведення перевірки не підтверджено наявність залишків ТМЦ на загальну суму 6 475 152,66 гривень (ПДВ 997954,57), у зв`язку з чим ГУ ДПС, посилаючись на абз.10 п.198.5 ст.198 ПК України, зроблено висновок про те, що такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, оскільки підприємством було відмовлено у проведенні інвентаризації ТМЦ за адресою: Харківська область, Богодухівський район (Краснокутський район) с. Княжа Долина у присутності перевіряючих та доступу до документів, які б підтверджували наявність у ПСП "ОАЗИС" залишків товару.

Податковий орган посилався на п.п.20.1.9, п.п.20.1.13 п.20.1 ст.20 ПК України, згідно яких передбачені права контролюючого органу серед яких, зокрема, але не виключно, вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю та доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, судом встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачу суми податку з ПДВ стали висновки про не підтвердження залишків товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на обліку підприємства на кінець перевіряємого періоду 30.06.2021 року на суму ПДВ 997954,57 грн., оскільки ПСП "ОАЗИС" проведено інвентаризацію станом на 21.10.2021 без присутності фахівців ГУ ДПС у Харківській області, які здійснювали перевірку, що, на думку відповідача, не надало змогу фахівцям ГУ ДПС у Харківській області перевірити та встановити наявність залишку товару. В Акті перевірки відповідач підтверджує те, що ПСП "ОАЗИС" було проведено інвентаризацію станом на 21.10.2021р. (розпочато 21.10.2021р. та закінчено 23.10.2021р.) без присутності фахівців ГУ ДПС у Харківській області, які здійснювали перевірку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій позивача цілям та завданням господарської діяльності позивача або інших обставин, які б могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які могли допустити його контрагенти, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган не надав. Суб`єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, визначення компетенції контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Пунктом 189.1 статті 189 ПК України встановлено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

За змістом пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як свідчать матеріали справи фактично єдиною підставою для прийняття оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення стала виявлена, на думку контролюючого органу, за наслідками інвентаризації нестача товарно-матеріальних цінностей, внаслідок чого у позивача виник обов`язок нарахувати податкове зобов`язання на відповідну суму товарів, та, відповідно обов`язок зменшити суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що після отримання листа №2107/ж12/20-40-07-28-15 від 19.10.2021р. контролюючого органу про проведення інвентаризації, позивач відповідно до Положення №879 наказом від 21.10.2021 №5 створив робочу інвентаризаційну комісію у складі: виконавчого директора Тимченка М.О., головного бухгалтера Ковальової Л.В., бухгалтера Торяник Л.М., начальника дільниці В`юнник О.В.

Таким чином, позивачем була проведена інвентаризація залишків товарно-матеріальних цінностей у матеріально-відповідальних осіб, що відповідач в ході розгляду справи не заперечував.

В ході проведення інвентаризація залишків товарно-матеріальних цінностей було встановлено, що станом на 21 жовтня 2021 року в наявності маються наступні товарно-матеріальні цінності: насіння гречки в кількості 4700 кг на суму 10183,34 грн.; насіння сої в кількості 6000 кг на суму 42500,00 грн.; ячмінь в кількості 23031 кг на суму 28788,75 грн.; озима пшениця в кількості 1328 кг на суму 1970,08 грн; ячмінь в кількості 4510 кг на суму 11891,33 грн.; озима пшениця в кількості 650 кг на суму 2627,08 грн.; зерновідходи пшениці в кількості 3842 кг на суму 5378,65 грн.; кукурудза в кількості 3537 кг на суму 17690,00 грн.; мед в кількості 317 кг на суму 8930,25 гривень; мед в кількості 823 кг на суму 37858,00 грн.; мед в кількості 2122 кг на суму 106100,00 грн.

Таким чином, станом на 21.10.2021 року на залишках по даним бухгалтерського обліку та фактичним залишкам, встановленим за результатами проведеної інвентаризації, перебувало товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 273 917,48 гривень.

Станом на 30 червня 2021 року заданими бухгалтерського обліку в наявності були наступні товарно-матеріальні цінності: рахунок 2081 «Матеріали с/г призначення» - насіння гречки в кількості 4700 кг на суму 10183,34 грн.; - насіння сої в кількості 6000 кг на суму 42500,00 грн.; рахунок 28 «Товари» - ячмінь в кількості 23031 кг на суму 28 788,75 грн.; - овес в кількості 169667 кг на суму 989725,32 грн.; рахунок 27 «Продукція с/г виробництва» - озима пшениця в кількості 1978 кг на суму 4597,16 грн.; - ячмінь в кількості 4510 кг на суму 11891,33 грн.; - зерновідходи гороху в кількості 3980 кг на суму 4975,00 грн.; - соняшник в кількості 445510 кг на суму 4884334,48 грн.; - кукурудза в кількості 3538 кг на суму 17690,00 грн.; - зерновідходи пшеничні в кількості 19842 кг на суму 27778,00 грн.; - мед в кількості 317 кг на суму 8930,25 грн.; - мед в кількості 823 кг на суму 37858,00 грн.; - мед в кількості 2122 кг на суму 106100,00 грн.; рахунок 203 «Топливо» - бензин в кількості 1607 літрів на суму 30635,90 грн.; - дизельне паливо в кількості 11685 літрів на суму 220880,93 грн.; - скраплений газ в кількості 450 літрів на суму 3831,70 грн.; Всього обліковувалося товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 6 430 700,06 грн.; без ПДВ.

Щодо реалізація сільськогосподарської продукції, судом встановлено наступне.

Згідно Договору поставки №ХРВ22-00329 від 06 липня 2021 року, укладеного між ПСП «ОАЗИС» та ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» (ідентифікаційний код 31454383), останньому було реалізовано насіння соняшнику в кількості 445,510 тони (згідно накладних №40 від 10 липня 2021 року 137,12 тони, №41 від 13 липня 2021 року 70,92 тони, №42 від 14 липня 2021 року 35,6 тон, №43 від 17 липня 2021 року 37,60 тони, №44 від 20 липня 2021 року 30,84 тони, №45 від 22 липня 2021 року 35,98 тонни, №46 від 23 липня 2021 року 35,70 тони, №47 від 24 липня 2021 року в кількості 36,10 тони, №48 від 27 липня 2021 року 25,65 тони). 08 липня 2021 року було складено податкову накладну №1, 23 липня 2021 року податкову накладну №2, 24 липня 2021 року податкову накладну №3, 27 липня 2021 року податкову накладну №4, в яких отримувачем було зазначено ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД».

Згідно Договору поставки №06-08/1/2021 від 06 серпня 2021 року, укладеного між ПСП «ОАЗИС» та ТОВ «ЗЕВС-АЛЬЯНС» (ідентифікаційний код 40569863), останньому було реалізовано овес в кількості 23,84 тон, накладна №51 від 09 серпня 2021 року, 09 серпня 2021 року було складено податкову накладну №1, отримувач - ТОВ «ЗЕВС-АЛЬЯНС».

Згідно Договору поставки №20-08/1/2021 від 20 серпня 2021 року, укладеного між ПСП «ОАЗИС» та ТОВ «АТЛАНТІК-Б» (ідентифікаційний номер 34606603) та Додаткової угоди №1 від 25 серпня 2021 року останньому було реалізовано овес в кількості 145,83тони. 20 серпня 2021 року було складено податкову накладну №2, 27 серпня 2021 року податкові накладні №3 та №4. отримувач - ТОВ "АТЛАНТІК-Б".

Згідно Договору купівлі-продажу продукції №23-09/1/2021 від 23 вересня 2021 року, укладеного між ПСП "ОАЗИС" та ФОП ОСОБА_1 , останньому було реалізовано 4 тони зерновідходів гороху на загальну суму 20 000,00 грн. та 16 тонн зерновідходів пшеничних на загальну суму 80 000,00 гривень. За фактом реалізації продукції 27 вересня 2021 року було складено податкові накладні №10 (отримувач - неплатник) та №11 (отримувач - неплатник).

Позивачем до суду надано копії документів обліку, що свідчать про фактичне виконання наведених вище господарських угод, підстав для сумніву у їх достовірності судом не встановлено.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази підтверджують наявність товарних залишків у власності позивача. Правильність їх складення контролюючим органом не заперечується, оскільки ці документи були у повному обсязі надані під час проведення перевірки.

Таким чином, ПСП «ОАЗИС» при реалізації сільськогосподарської продукції, яка була в наявності, як за даними бухгалтерського обліку так і фактично станом на 30 червня 2021 року (та в подальшому реалізована по ринкових цінах), було в повній мірі виконано свій обов`язок щодо складання та реєстрації податкових накладних на загальну суму 8 785 099,88 гривень в т.ч. ПДВ 1 115 794,99 грн.

Отже, у ПСП «ОАЗИС» був відсутній обов`язок нарахування податкових зобов`язань з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України та складання і реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних за товарами/ послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість у постачальників, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 ПК України).

Щодо заниження задекларованих підприємством податкових зобов`язань за червень 2021 року на суму 997954,57 гривень, суд зазначає наступне.

Як на підставу такого твердження перевіряючі посилалися на залишки товарно-матеріальних цінностей на кінець перевіряємого періоду (30.06.2021 року) по рахункам бухгалтерського обліку на загальну суму 6475152,66 грн., в тому числі ПДВ в сумі 997954,57 грн.

Суд першої інстанції правомірно вказав на те, що зазначені висновки відповідача є помилковими, оскільки перевіряючими не досліджувався їх рух та не взято до уваги їх залишок на день проведення комісією підприємства інвентаризації.

Отже, суд зазначає, що контролюючому органу було надано усі законодавчо визначені документи на підтвердження наявності у власності товариства товарно-матеріальних цінностей, а також документи, які підтверджують реальність господарських операцій з придбання та зберігання зазначених товарно-матеріальних цінностей. Усі перелічені документи є належними та допустимими доказами та відображають зміст та обсяги господарських операцій, складені та підписані сторонами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не містять ознак фіктивності. Також відповідачу було направлено і акт, складений за наслідками проведеної інвентаризації, однак його останнім безпідставно не було взято до уваги.

У свою чергу, відповідачем факт нестачі товарно-матеріальних цінностей належними та допустимими доказами не підтверджено. Жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій позивача цілям та завданням господарської діяльності позивача або інших обставин, які б могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які могли допустити його контрагенти, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган не надав.

Колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про те, що ПСП "ОАЗИС" не забезпечено проведення інвентаризації у присутності представників контролюючого органу, що позбавило відповідача можливості підтвердження фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на обліку підприємства на кінець перевіряємого періоду, з огляду на наступне.

В силу положень пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20, п. 198.5 ст. 198 ПК України контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення ним відповідної перевірки саме з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014.

Відповідно до п. 5 розділу І Положення № 879 інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються:

виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів;

установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку;

виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення;

виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Пунктом 7 розділу І Положення № 879 передбачено, що проведення інвентаризації є обов`язковим, у тому числі на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Згідно з пункту 1 розділу ІІ Положення № 879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Отже, зі змісту вказаних вище норм Положення № 879 встановлено, що присутність посадових осіб органу, який оформив вимогу про проведення інвентаризації, не є обов`язковою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 у справі № 820/817/17.

Таким чином, оскільки в даному випадку ПСП "ОАЗИС" виконано вимоги контролюючого органу щодо проведення інвентаризації та надано контролюючому органу відповідні документи, складені за результатами її проведення, у контролюючого органу були відсутні підстави для висновку про неможливість підтвердження фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на обліку підприємства на кінець перевіряємого періоду.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даній справі відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України.

Разом з тим, суд зауважує, що межі судового контролю при розгляді справ з приводу законності рішень (дій або бездіяльності) суб`єктів владних повноважень визначено статтею 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Рівненській області форми "Р" № 362817000704 від 31.08.2022 за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100), відповідно до якого ПСП "ОАЗИС" збільшено податкове зобов`язання у сумі 997955,89 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 249 488,97 грн., а всього на суму 1247444,86 грн. не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже вимоги про визнання його протиправним та скасування є такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 по справі№ 520/7620/22 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 по справі № 520/7620/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 30.11.2023 року