Постанова

від 23.11.2023 по справі 380/13330/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 380/13330/23 пров. № А/857/16295/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І. Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Зінчук Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року, ухвалене суддею Мартинюком В.Я. у м. Львові о 13:34, повний текст якого складений 29 серпня 2023 року, у справі №380/13330/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Державної податкової служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 09.06.2023 №13-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким до заступника начальника Головного управління ДПС у Львівській області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом першим частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Департаментом забезпечення відомчого контролю у межах виконання функціональних повноважень із здійснення відомчого контролю та відповідно до п.3.2 розділу 3 Порядку організації та проведення перевірок в органах Державної податкової служби України, на підприємствах, в установах, організаціях, які належать до сфери управління ДПС, оформлення і реалізації їх результатів, затвердженого наказом ДПС від 19.11.2020 №655 (зі змінами), та у зв`язку з надходженням до Департаменту службовим листом від 01.05.2023 №3720/99-00-18-01-01-08 інформації від Департаменту управління ризиками здійснено заходи вибіркового моніторингу та аналізу стану відпрацювання податкових ризиків у Головному управління ДПС у Львівській області.

За результатами здійснених заходів відомчого контролю складено доповідну записку від 05.05.2023 №472/99-00-02-03-01-13 щодо результатів моніторингу роботи Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС у Львівській області, видано доручення в.о. Голови ДПС від 05.05.2023 №86-д(02).

Так, за результатами проведеного аналізу встановлено недоліки і порушення у роботі Головного управління ДПС у Львівській області при відпрацюванні наявних матеріалів та узагальненої інформації, а також певні розбіжності у роботі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС у Львівській області у межах виконання Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (зі змінами), та Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 №1245/34216, у частині здійснення заходів моніторингу та аналізу стану відпрацювання податкових ризиків.

Зокрема, встановлено неналежну роботу Комісії, яка полягає у відсутності прийняття рішень про відповідність критеріям ризиковості стосовно платників податків, які здійснюють ризикові операції, а саме ТОВ «Тріохем Україна» (ЄДРПОУ37800640), ТОВ «АТР Захід» (ЄДРПОУ 44808181), ТОВ «Екотех Авто» (ЄДРПОУ 43394108), ТОВ «Салютем Компані» (ЄДРПОУ 44575540), що призвело до розповсюдження схемного податкового кредиту, прийняття рішення про неврахування таблиці даних платника податку ТОВ «Тодо інк» (ЄДРПОУ 41814407) із одночасною реєстрацією податкових накладних, безпідставного включення платників податку до переліку ризикових без прийняття вмотивованого рішення, наприклад ПП «Колор люкс» (ЄДРПОУ 42403891).

Зауважує, що згідно наказу ГУ ДПС України у Львівській області від 04.01.2021 №2 «Про затвердження складу комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (зі змінами) з 21.12.2022 по 23.12.2023 головою комісії є позивач у справі.

На підставі наказу ДПС від 05.05.2023 «Про порушення дисциплінарного провадження», підпункту 1.2 пункту 1 доручення в.о. Голови ДПС від 05.05.2023 №86-д(02) до доповідної записки Департаменту забезпечення відомчого контролю від 05.05.2023 №472/99-00-02-03-01-13 Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ ДПС було проведено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 .

Згідно доводів скаржника, Дисциплінарною комісією встановлено недотримання ОСОБА_1 пунктів 1, 2, 6 розділу 3 посадової інструкції в частині виконання основних посадових обов`язків. За результатами проведеного аналізу встановлено, що причинами й умовами, які призвели до незабезпечення належного контролю, координації та спрямування діяльності територіального органу, є незабезпечення позивачем належної роботи Комісії та порушення вимог податкового законодавства, внутрішніх розпорядчих документів ДПС.

Наголошує на тому, що вирішуючи питання щодо наявності у діях позивача складу такого дисциплінарного проступку, як порушення Присяги державного службовця, ДПС враховано, що дії ГУ ДПС у Львівській області призвели до розповсюдження схемного податкового кредиту, що особливо важливо в період воєнного стану, коли кожен громадянин має особливо сумлінно виконувати свої обов`язки, тим більше на посаді в органі, який забезпечує більшу дохідну частину бюджету.

Крім того не погоджується із доводами позивача, що були враховані при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення, про порушення відповідачем процедури здійснення дисциплінарного провадження. На їх спростування скаржник зазначає, що листування з позивачем відбувалося як засобами поштового зв`язку, а саме направленням рекомендованих листів з повідомленням про вручення, так і засобами електронного зв`язку - на адресу електронної пошти, що зазначена в його особовій картці, та на адресу ГУ ДПС у Львівській області, що, на переконання скаржника, давало можливість позивачу бути обізнаним про хід дисциплінарного провадження та забезпечити сумлінне користування наданими правами.

Вважає, що судом першої інстанції допущено надмірний формалізм під час прийняття рішення у справі, залишивши поза увагою численні доводи ДПС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про державну службу».

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України). Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Загальні правові засади і гарантії здійснення громадянами України свого конституційного права на працю визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Таким чином, саме на державу покладено обов`язок забезпечувати рівність трудових прав усіх громадян та гарантувати правовий захист від незаконного звільнення. Відповідно, оскільки держава здійснює свої функції через систему державних органів (законодавчих, виконавчих, судових), відповідні обов`язки (їх неухильне додержання та виконання) покладаються на такі державні органи.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Наказом Державної податкової служби України №329 від 05.05.2023 відповідно до статей 17, 64-69, 72, 73 Закону України «Про державну службу», підпункту 1.2 п.1 доручення в.о. Голови ДПС від 05.05.2023 №86-д(02) до доповідної записки Департаменту забезпечення відомчого контролю від 05.05.2023 №472/99-00-02-03-01-13 порушено дисциплінарне провадження стосовно заступника начальника Головного управління ДПС у Львівській області ОСОБА_1 з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку.

Подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Державної податкової служби України про результати розгляду дисциплінарної справи заступника начальника Головного управління ДПС у Львівській області ОСОБА_1 від 31.05.2023 містить наступний висновок щодо наявності у діях позивача дисциплінарного проступку: «за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи у діях заступника начальника Головного управління ДПС у Львівській області ОСОБА_1 вбачаються ознаки вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом 1 пункту 2 статті 65 Закону, що полягає у порушенні присяги державного службовця. Дисциплінарною комісією ДПС вирішено рекомендувати на підставі статей 65, 66, 69 та 77 Закону застосувати до заступника начальника Головного управління ДПС у Львівській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади за незабезпечення належного контролю, координації та спрямування діяльності ГУ ДПС у Львівській області, ефективного контролю за роботою підлеглих, що призвело до негативних наслідків та порушення Присяги державного службовця».

Дисциплінарною комісією встановлено недотримання позивачем пунктів 1, 2, 4 та 6 розділу 3 Посадової інструкції в частині виконання основних посадових обов`язків, а саме: організація роботи та здійснення керівництва діяльності ГУ ДПС у Львівській області у межах повноважень відповідно до розподілу обов`язків між керівним складом ГУ ДПС у Львівській області та Положення про ГУ ДПС у Львівській області, персональна відповідальність за організацію та результати його діяльності; організацію та забезпечення у межах компетенції виконання в ГУ ДПС у Львівській області Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства фінансів України та інших міністерств з питань, що належать до компетенції ДПС та ГУ ДПС у Львівській області, доручень ДПС, судових рішень; організація їх взаємодії з державними органами й органами місцевого самоврядування відповідно до розподілу обов`язків між керівним складом ГУ ДПС у Львівській області.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України №13-дс від 09.06.2023 «Про накладення дисциплінарного стягнення» на підставі наказу ДПС від 05.05.2023 №329 «Про порушення дисциплінарного провадження», доручення в.о. Голови ДПС від 05.05.2023 року №86-д(02) до доповідної записки Департаменту забезпечення відомчого контролю від 05.05.2023 №472/99-00-02-03-01-13 Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Державної податкової служби України проведено дисциплінарне провадження стосовно заступника начальника Головного управління ДПС у Львівській області ОСОБА_1 та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 1 частини 2 ст.65 Закону №889-VII. Підстава: подання Дисциплінарної комісії від 31.05.2023 №558/99-00-ДК, акт про ненадання пояснень від 08.06.2023.

Позивач, вважаючи наказ Державної податкової служби України №13-дс від 09.06.2023 «Про накладення дисциплінарного стягнення» протиправним, звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). Дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (пункт 3 частини другої статті 3 Закону № 889-VIII). Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

В розумінні статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до частини першої статті 64 Закону № 889-VІІІ за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 65 Закону № 889-VІІІ підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з частиною другою цієї ж статті дисциплінарними проступками, зокрема є: 1) порушення Присяги державного службовця; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до частини першої статті 67 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

За змістом статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Згідно частини першої статті 71 Закону №889-VIII порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема: 1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; 2) порядок формування дисциплінарної комісії; 3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.

За правилами частини першої статті 73 Закону №889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Частиною другою статті 73 Закону №889-VIII обумовлено, що дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Приписами статті 74 Закону № 889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1039 (далі - Порядок №1039).

Згідно із пунктом 2 Порядку №1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.

Вказана процедура є обов`язковою, а вказаний у ній перелік є обов`язковим та не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1039 рішення про порушення дисциплінарного провадження приймає: 1) міністр - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; 2) суб`єкт призначення - стосовно інших державних службовців: Кабінет Міністрів України - щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А"; голова місцевої держадміністрації - щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах; керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - щодо інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В».

Пунктом 13 Порядку №1093 передбачено, що дисциплінарна комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання здійснення дисциплінарних проваджень, і цим Порядком.

Згідно із пунктом 24 Порядку №1039 з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

У відповідності до пункту 25 Порядку №1039 дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

У відповідності до п. 32 Порядку № 1039, про дату, час і місце засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Таке повідомлення здійснюється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.

У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень.

Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.

Пунктом 33 Порядку №1039 визначено, що комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Виходячи з суті спірних правовідносин і предмету доказування у цій справі, судом підлягає дослідженню правомірність висновків стосовно порушення позивачем Присяги державного службовця.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку оскаржуваного наказу щодо його відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за порушення Присяги до позивача було застосовано за недотримання ним пунктів 1, 2, 4 та 6 розділу 3 Посадової інструкції в частині виконання основних посадових обов`язків.

Однак зміст спірного наказу вказує на те, що відповідачем дії позивача кваліфіковано як ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу». В той же час, суд звертає увагу на те, що за наведеною нормою підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їх повноважень.

Слід зазначити, що до позивача застосовано дисциплінарне стягнення за його роботу як голови у складі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка полягала у неприйнятті рішень про відповідність критеріям ризиковості платників податків, які здійснюють ризикові операції; безпідставне включення до переліку ризикових платника податків; прийняття рішення про неврахування таблиці даних платника податків за наявності таких підстав; прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних за відсутності всіх документів.

Так, згідно з абзацом 5 п.40 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165, рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування.

Абзацом 6 цього ж пункту передбачено, що рішення комісії контролюючого органу приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів такої комісії.

А у разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні (абзац 7 наведеної норми).

Водночас, жодних доводів та пояснень щодо наявності зловживань зі сторони голови Комісії, наприклад вчинення дій, які підлягають вирішенню колегіальним органом, одноособово чи фальсифікації рішень колегіального органу, допущення головою Комісії порушення процедури прийняття рішень, та оскаржуваний наказ не містить посилань на те, що голос головуючого на засіданні мав вирішальне значення при прийнятті рішень щодо певних суб`єктів господарювання.

Зміст порушень та наведені норми вказують на те, що позивач вчиняв дії, які ставляться йому у провину, як член колегіального органу та не може нести персональної відповідальності за рішення такого органу.

Також у наказі зазначено, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 65 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VII "Про державну службу" дисциплінарним проступком, зокрема, є порушення Присяги державного службовця, та зазначено, що неналежне виконання посадових обов`язків, відсутність ефективного контролю за діями підпорядкованого територіального органу фактично утворює факт порушення присяги державним службовцем.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їхнє виконання.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

Аналогічний висновок міститься у рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011.

За такого правового врегулювання порушення Присяги необхідно розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Водночас порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

За таких обставин, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного авторитету органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Верховний Суд України неодноразово, аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження державної служби.

Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №803/1303/16, від 05 червня 2019 року у справі №826/13803/16, від 14 квітня 2020 року у справі №815/6549/16, від 28 січня 2021 року у справі №803/1564/16, від 26 травня 2022 року у справі №420/6190/20.

Отже, суть дисциплінарного проступку в спірних правовідносинах зводиться до невиконання (неналежного виконання) покладених на позивача, як Голови Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Львівській області посадових обов`язків, які полягали у неприйнятті рішень про відповідність критеріям ризиковості платників податків, які здійснюють ризикові операції; безпідставне включення до переліку ризикових платника податків; прийняття рішення про неврахування таблиці даних платника податків за наявності таких підстав; прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних за відсутності всіх документів.

Розмежовуючи дисциплінарні проступки, законодавець виділив їх в окремі пункти ч.2 ст.65 Закону № 889-VІІІ та передбачив різні види відповідальності за їх вчинення частиною 3 та частинами 4, 5 статті 66 Закону № 889-VIII.

За порушення Присяги державного службовця може бути застосовано винятковий вид дисциплінарного стягнення звільнення з посади державної служби (ч.5 ст.66 Закону № 889-VIII).

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що, кваліфікуючи вказані діяння позивача як порушення Присяги державного службовця, відповідач ані у поданні дисциплінарної комісії від 31.05.2023, ані в наказі Державної податкової служби України від 09.06.23 не виклав мотивів, з яких він дійшов висновку, що характер допущених позивачем порушень та спричинені цим наслідки призвели до підриву довіри як носія влади, приниження державного органу, підриву його авторитету і були несумісними з продовженням служби.

Водночас, аналіз змісту частини 3 статті 66 Закону № 889-VIII вказує на те що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень може бути оголошено догану.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним покликання відповідача на правові висновки, сформовані Верховним Судом у постановах від 11 червня 2020 року у справі №826/7299/15 та від 27 квітня 2020 року у справі №826/10854/17, оскільки зміст зазначених постанов Верховного Суду, на які зроблено покликання в апеляційній скарзі, не є прикладом іншого правозастосування наведених норм права.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що наказ Державної податкової служби України від 09.06.2023 №13-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення» не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, та поділяє висновки суду першої інстанції про наявність підстав для його скасування.

Крім того, судом першої інстанції констатовано порушення відповідачем вимог пункту 33 Порядку №1039 щодо належного повідомлення позивача про час місце розгляду дисциплінарної справи.

Однак, згідно доводів скаржника, ДПС України дотримано вимоги Порядку № 1039 як щодо належного повідомлення про засідання Дисциплінарної комісії, так і в забезпеченні реалізації права державного службовця на надання пояснень.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.

Водночас під час розгляду цієї справи судом встановлено порушення процедури здійснення дисциплінарного провадження, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду дисциплінарної справи та прийняття рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, що є самостійною підставою для скасування спірного наказу.

Зокрема, в матеріалах справи містяться дані про те, що позивач належним чином був повідомлений про час і місце слухання справи на 30 травня 2023 року листом від 25.05.2023 за №13102/6/99-00-02-ДК. Однак, розгляд справи було відкладено на 31 травня 2023 року, про що позивача повідомлено листом від 29.05.2023 за №13388/6/99-00-02-ДК.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на різницю між «повідомленням» і «надісланням повідомлення» та приходить висновку, що використання будь-якого із способів повинно мати наслідком доведення до відома / сповіщення особи, яка притягується до відповідальності про розгляд її справи.

Встановлення обов`язку завчасного повідомлення розгляду дисциплінарної справи обумовлено необхідністю дотримання прав державного службовця бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, як це передбачено абзацом 2 пунктом 31 Порядку №1039.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав державного службовця, у тому числі й на участь у розгляді його справи, положення Порядку №1039 містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду дисциплінарної справи за відсутності державного службовця на засіданні дисциплінарної Комісії у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце, час та спосіб розгляду справи, після дослідження наявності повідомлення про поважність причини відсутності.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про порушення.

При цьому, суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що абзацом першим пункту 32 Порядку №1039 передбачено множинність способів належного доведення до відома державному службовцю інформації про розгляд його справи, що дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька альтернативних способів, які забезпечують поінформованість особи.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також зважає на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування наказу.

На час розгляду справи 31 травня 2023 року у відповідача не було доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд дисциплінарної справи і таких доказів суду не надано.

Доказів навмисного уникнення особою, яка притягується до відповідальності, участі у розгляді справи матеріали справи не містять та відповідачем таких не надано.

Саме по собі повідомлення листом від 29.05.2023 про перенесення засідання на 31.05.2023 не вказує, що позивач був у належні строки поінформований про дату, час і місце розгляду справи.

При цьому суд звертає увагу, на те, що навіть при відкладенні розгляду справи, дисциплінарна комісія в силу приписів п.33 Порядку №1039 зобов`язана повідомити належним чином про наступне місце і час розгляду за п`ять календарних днів, чого в даному випадку дотримано не було.

Також, колегія суддів суду апеляційної критично оцінює наданий акт про ненадання ОСОБА_1 пояснень, оскільки такий датований 08.06.2023 та не був предметом розгляду на засіданні дисциплінарної комісії ДПС України, яке відбулось 31.05.2023.

Стосовно процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

З урахуванням закріпленого процесуальним законом обов`язку доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень таким суб`єктом, відповідач мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази в обґрунтування покликань на не допущення дисциплінарною комісією порушень, на які покликається позивач в обґрунтування протиправності оскаржуваного наказу, однак доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що всі ключові питання були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Щодо інших доводів скаржника суд апеляційної інстанції зазначає, що приймаючи постанову у даній справі за наслідком апеляційного перегляду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі № 380/13330/23, суд апеляційної інстанції керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 195, 242, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі №380/13330/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Постанова складена в повному обсязі 29.11.2023.