Ухвала

від 24.11.2023 по справі 1907/256/2012

ЗБОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 1907/256/2012

Номер провадження 4-с/599/2/2023

У Х В А Л А

іменем України

"24" листопада 2023 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Чорної В.Г. при секретарі Грицай О.П., за участю представника скаржника Никитюка Григорія Ігоровича, представника АТ КБ ПриватБанк Деркач Ольги Романівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Зборові в залі судових засідань Зборівського районного суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Золочівського відділу Державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Олесі Куйбіди під час примусового виконання рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14.03.2012,

встановив:

виклад позицій учасників справи: ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії начальника Золочівського відділу Державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Скаржник посилається на те, що рішенням Зборівського районного суду від 14 березня 2012 року з нього в користь ПАБ КБ «ПриватБанк» стягнуто 184156,33 грн. заборгованості за кредитним договором. 23 жовтня 2012 року державним виконавцем виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження про примусове стягнення суми заборгованості та одночасно накладено арешт на майно боржника з оголошенням заборони його відчуження. 24 грудня 2012 року виконавче провадження виконавчою службою Зборівського районного управління юстиції закінчено в зв`язку з направленням його до іншого відділу ДВС, так як ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 . 28 травня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 9207 грн. 81 коп. та постанову про накладення арешту на все його майно. 22 січня 2014 року, у зв`язку з відсутністю майна боржника, виконавчий документ повернуто стягувачу, тобто з цього часу виконавчі дії не проводяться. Також згідно довідок виданих ПАП КБ «ПриватБанк» від 09.07.2015 №2429197 та від 02.02.2021 року ОСОБА_1 заборгованості перед банком не має. 30 січня 2023 року на звернення в Золочівський відділ ДВС про зняття арешту з майна йому відмовлено. Просить визнати бездіяльність начальника Золочівського відділу Державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що полягає у незнятті арешту з майна та зобов`язати його зняти арешт.

Представник скаржника, згідно поданої заяви вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні обставинам викладеним у скарзі, а також зазначив, що стягнення виконавчого збору та витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій не може бути підставою для накладення арешту на майно.

Згідно поданого заперечення начальник Золочівського відділу Державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вважає вимоги безпідставними та, що у задоволенні вищевказаної скарги слід відмовити в повному обсязі, так як у своїй скарзі представник заявника - адвокат Никитюк Р.І. вказує, що дізнався про порушення прав ОСОБА_1 коли отримав відповідь Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області на заяву про зняття арешту з майна боржника, а саме 18.10.2023, та відповідно, у десятиденний строк, з дня отримання даної відповіді скерував до Зборівського суду Тернопільської області скаргу в порядку ст. 447 ЦПК України.

Проте, представник боржника адвокат Никитюк Р.І. уже звертався до Зборівського районного суду Тернопільської області із скаргою на бездіяльність в порядку ст. 447 ЦПК України від 17.02.2023, справа 1907/256/2012 з цього самого приводу, між тими самими сторонами, і з тих самих підстав.

Так, в запереченні на скаргу на бездіяльність в порядку статті ст. 447 ЦПК України від 02.03.2023 було вказано, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 197895707 від 28.01.2020, підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 34845440, виданий 23.10.2012, видавник: відділ ДВС Зборівського РУК), головний виконавець Онищак У.М., обтяжувач: Відділ - державної виконавчої служби Зборівського РУЮ, ЄДРПОУ 34285391. Крім цього, зазначає, що належним відповідачем по даній скарзі щодо зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , яке накладене при примусовому виконанні виконавчого провадження № 34845440, номер запису про обтяження 18516527 та реєстраційний номер обтяження: 13158800, є Зборівський ВДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, оскільки на підставі рішення та вчиненої дії шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 34845440 від 23.10.2012 цим відділом внесено відомості про вищевказане обтяження в рамках виконавчого провадження № 34845440 з виконання виконавчого листа № 1907/256/2012 від 18.04.201 2 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ ПриватБанк 184 156,33 грн. заборгованості за кредитним договором, яке ж перебувало на виконанні у цьому відділі.

Представник стягувача АТ КБ ПриватБанк Деркач О. Р. пояснила, що заборгоності ОСОБА_1 немає, так як заборгованість була погашена боржником поза межами виконавчого провадження і він жодних зобов`язань перед банком не має, а тому не заперечує, щодо задоволення вимог скаржника.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

Судом встановлено, що рішенням Зборівського районного суду від 14 березня 2012 року з ОСОБА_1 в користь ПАБ КБ «ПриватБанк» стягнуто 184156,33 грн. заборгованості за кредитним договором. На виконання рішення суду видано виконавчий лист.

23 жовтня 2012 року державним виконавцем виконавчої служби Зборівського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 34845440 про примусове стягнення суми заборгованості та в межах того ж виконавчого провадження накладено арешт на майно боржника з оголошенням заборони його відчуження.

24 грудня 2012 року виконавче провадження № 34845440 виконавчою службою Зборівського районного управління юстиції закінчено в зв`язку з направленням його до іншого відділу ДВС. Зокрема встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований АДРЕСА_1 .

Виконавчі провадження знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до витягу ВП- спец розділ від 04.02.2020 року, 28 травня 2013 року державним виконавцем Золочівської ДВС відкрито зведене виконавче провадження № 38186309 та 28 травня 2013 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору, витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, всього на загальну суму 202629,29 грн.. В зв`язку з чим винесено постанову про накладення арешту на все майно ОСОБА_2 які приєднано до зведеного виконавчого провадження.

22 січня 2014 року, у зв`язку з відсутністю майна боржника, виконавчий документ повернуто стягувачу.

22 січня 2014 року, у зв`язку з відсутністю майна боржника, виконавчий документ повернуто стягувачу. Стягувач повторно з виконавчим листом не звертався, оскільки заборгованість була погашена боржником поза межами виконавчого провадження.

Згідно довідок виданих ПАП КБ «ПриватБанк» від 09.07.2015 №2429197 та від 02.02.2021 року ОСОБА_1 заборгованості перед банком не має.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався з заявою до Золочівського відділу Державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту у зв`язку з виконання виконавчого документу поза межами виконавчого провадження та державним виконавцем відмовлено в знятті арешту з майна боржника.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно достатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились устатті 25 цього ж Законуу редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділуXIIIПрикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

Законом УкраїниПро виконавче провадженняне врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа після повернення виконавчого документа стягувачу з підставст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Аналіз норм Закону України Про виконавче провадження щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України Про виконавче провадження підлягає примусовому виконанню.

Мотивована оцінка доказів, наданих учасниками справи та висновки суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався з заявою до Золочівського відділу Державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту у зв`язку з виконання виконавчого документу поза межами виконавчого провадження та державним виконавцем відмовлено в знятті арешту з майна боржника.

Згідно довідок виданих ПАТ КБ «ПриватБанк» від 09.07.2015 №2429197 та від 02.02.2021 року ОСОБА_1 заборгованості перед банком не має.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б спростували доводи скаржника про відсутність заборгованості за виконавчими провадженнями, що перебували на виконанні. Натомість матеріали справи свідчать, що виконавчі провадження знищені, а також, що строки пред`явлення до виконання вказаних виконавчих листів, які визначені законом, сплинули.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Законом України Про виконавче провадження не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про доцільність зняття арешту, накладеного на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.

Крім того, слід зауважити, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У постанові Тернопільського апеляційного суду від 18 травня 2023 року у даній справі Єдиний унікальний номер 1907/256/2012 колегія суддів врахувала обставини, що наявність протягом тривалого часу (більше 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном та погодилася, що не зняття ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право скаржника підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника.

Доводи у запереченнях на скаргу начальника Золочівського відділу Державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Олесі Куйбіди про те, що учасником справи до якого необхідно ставити вимоги в даній справі є Зборівський відділ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, суд не приймає до уваги, оскільки постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусовоговиконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення провадження викоситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника.

За таких обставин та враховуючи добровільне погашення боржником боргу за погодженням з кредитором, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд приходить до висновку щодо бездіяльності виконавчої служби відносно не зняття арешту з майна заявника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Викладені у цій постанові мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі №21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі №645/6694/15-ц (провадження №61-18160св19).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина третя статті 451 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене суд вважає вимоги скарги підставними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 447 ЦПК України, суд

постановив:

визнати бездіяльність начальника Золочівського відділу Державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Олесі Куйбіиу, що полягає у не знятті арешту з майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного в межах виконавчого провадження № 34845440.

Зобов`язати начальника Золочівського відділу Державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Олесю Куйбіду чи іншу відповідальну особу зняти арешт зі всього майна ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , яке накладене в рамках виконавчого провадження № 34845440, а саме: номер запису про обтяження : 18516527, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), реєстраційний номер обтяження: 13158800.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом днів з дня її проголошення, а особою, яка її оскаржує, але не була присутня у судовому засіданні при постановлені ухвали протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду може бути оскаржена в загальному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повний текст ухвали не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днівз днявручення йомуповного текстуухвали суду.Повний текст ухвали буде складено протягом пяти днів. Повний текст ухвали складено 29 листопада 2023 року.

Суддя Зборівського

районного суду Чорна В. Г.