Рішення

від 23.11.2023 по справі 750/8149/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/748/551/23 Єдиний унікальний № 750/8149/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2023 р.м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Олещенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Гофрик К.С.,

прокурора Гриценка І.О.,

представника відповідача ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області Бойко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Керівника Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону поданого в інтересах держави в особі позивача Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про поновлення в Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки та її витребування,

В С Т А Н О В И В:

6 червня 2023 року Керівник Чернігівськоїспеціалізованої прокуратуриу сферіоборони ЦентральногорегіонуЛитвиненко О. звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 11.06.2018 №25-4236/14-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 7425589700:03:000:5438 від 21.01.2020 серія та номер НОК 491624, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Киїнської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7425589700:03:000:5438.

В обгрунтування позову зазначено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 28.02.2018 №25-1410/14-18-сг за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 останньому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області орієнтовним розміром 2,00 га. Надалі, наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 11.06.2018 № 25-4236/14-18-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 7425589700:03:000:5438), розташованої на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області, та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного наказу ОСОБА_2 07.08.2018 за № 27428334 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425589700:03:000:5438 для ведення особистого селянського господарства на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області. Водночас наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 11.06.2018 № 25-4236/14-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 7425589700:03:000:5438 виданий незаконно та з порушенням вимог земельного законодавства, а тому земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь держави. Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 19.06.2018 №10-5476/15-18-сг отримав у приватну власність (право зареєстровано 21.06.2018) земельну ділянку площею 2,000 га (кадастровий номер 3223387300:02:005:0260) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Строківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області. Зазначене підтверджує, що ОСОБА_2 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 11.06.2018 № 25-4236/14-18-сг, право власності зареєстровано 07.08.2018) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання наказ від 19.06.2018 № 10-5476/15-18-сг право власності зареєстровано 21.06.2018). Таким чином, всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України, ОСОБА_2 станом на момент оформлення права власності (право власності зареєстровано 07.08.2018) на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7425589700:03:000:5438), розташованої на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області, вже мав у власності (право власності зареєстровано 21.06.2018) земельну ділянку площею 2,000 га (кадастровий номер 3223387300:02:005:0260), що розташована на території Строківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області. Разом з цим, установлено, що після набуття ОСОБА_2 права власності підставі договору купівлі-продажу в 21.01.2020 серія та номер НОК 491624, згідно якого власником земельної ділянки на даний час є ОСОБА_1 . Таким чином, земельна ділянка площею 2,0000 га (кадастровий номер 7425589700:03:000:5438), розташована на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області, вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності, внаслідок незаконного використання ОСОБА_6 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави в особі Киїнської сільської ради. Приймаючи накази щодо розпорядження спірною земельною ділянкою Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області факт реалізації ОСОБА_2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не перевірив, порушив вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність особи, яка таке право вже використала, як і наказ про передачу такої ділянки у власність, є незаконними. Водночас, ОСОБА_2 міг і повинен був знати про те, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обгрунтований сумнів та підтверджує дотримання «справедливого балансу» у даних правовідносинах, та зважаючи на те, що він своє право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства використав, підстав для задоволення його заяви про надання у власність земельної ділянки такого ж виду користування на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області. Враховуючи викладене, земельна ділянка площею 2,0000 га (кадастровий номер 7425589700:03:000:5438), розташована на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області, підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь держави в особі Киїнської сільської ради.

30червня 2023року справанадійшла доЧернігівського районногосуду Чернігівськоїобласті відповіднодо ухвалиДеснянськогорайонногосуду м.Чернігова від 8 червня 2023 року для розгляду за територіальною підсудністю.

Ухвалою суду від 3липня 2023року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

27 липня 2023 року від представника Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Чіпак Н.М. надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині вимог заявлених до Головного управління, посилаючь на наступне. Головним управлінням не заперечується той факт, що 11.06.2018 було прийнято наказ №25-4236/14-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», відповідно до якого у власність гр. ОСОБА_2 було надано земельну ділянку з кадастровим номером 7425589700:03:000:5438 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. Як вбачається з матеріалів доданих до позовної заяви на час прийняття зазначеного вище наказу Головним управлінням ОСОБА_7 не мав у власності земельних ділянок набутих шляхом безоплатної приватизації з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання ОСОБА_5 земельної ділянки з кадастровим номером 3223387300:02:005:0260 для ведення особистого селянського господарства було прийнято 19.06.2018, а речове право зареєстровано - 21.06.2018, тобто після прийняття оспорюваного наказу Головним управлінням, а не до того. Дійсно, як вбачається з наданої прокурором інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки речове право було зареєстровано за ОСОБА_2 лише 07.08.2018, тобто після того, як ним було зареєстроване речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 3223387300:02:005:0260 на території Київської області.

11 жовтня 2023 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення проти позову, що по суті є відзивом. Зі змісту заперечень вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на те, що 21.01.2020 року нею було придбано земельну ділянку 7425589700:03:000:5438 площею 2 га на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на підставі договору купівлі-продажу у продавця ОСОБА_2 . Ціна земельної ділянки відповідно до договору склала 20 000 грн. Оскільки ОСОБА_2 отримував земельну ділянку 7425589700:03:000:5438 в межах безоплатної приватизації то саме на нього покладені обовязки дотримання Законів України під час приватизації. Як випливає з матеріалів судової справи то ОСОБА_2 знав та свідомо порушив норми безоплатної приватизації визначені Земельним кодексом України що призвели до даної ситуації, у зв`язку з чим на земельну ділянку 7425589700:03:000:5438 накладено арешт, що унеможливлює користування розпоряджання данною земельною ділянкою. Підставою для реєстрації права власності ОСОБА_2 був наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 11.06.2018 року №25-4236/14-18-сг виданий на ім`я ОСОБА_2 , а в подальшому саме ОСОБА_2 був продавцем під час укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки 21.02.2020 року.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17жовтня 2023року закритопідготовче провадженняпо справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Киїнська сільськарада Чернігівськогорайону Чернігівськоїобластів судове засідання явку свого представника не забезпечила, надавши заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Відповідач ОСОБА_1 всудове засідання не з`явилася. В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі. При винесенні рішення просить врахувати її заперечення.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області в судовому засіданні позов не визнала.

Третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Заслухавши доводи учасників справи, дослідивши письмові матеріали, судом встановлено наступне.

Згідно копії Наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 11 червня 2018 року №25-4236/14-18-сг було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та надано у власність останньому земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7425589700:03:000:5438) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. (а.с.43).

З інформаційної довідки 331156018 від 04.05.2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що за ОСОБА_2 7 серпня 2018 року за № запису про право власності 27428334 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425589700:03:000:5438. (а.с. 107-109)

Підставою виникнення права власності вказано Наказ Головного управлінняДержгеокадастру уЧернігівській областівід 11червня 20180року №25-4236/14-18-сг.21січня 2020року за№ записупро правовласності 35116378право власностіна цюземельну ділянкузареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 січня 2020 року.

Згідно копії Наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 19.06.2018 року № 10-5476/15-18-сг було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3223387300:02:005:0260) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Строківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області. (а.с. 113)

З інформаційноїдовідки 227016412від 6жовтня 2020року зДержавного реєструречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктівнерухомого майнащодо об`єктанерухомого майнавбачається,що за ОСОБА_2 21червня 2018року за № запису про право власності 26783237 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223387300:02:005:0260. Підставою виникнення права власності вказано Наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 19 червня 2018 року № 10-5476/15-18-сг. На підставі договору купівлі-продажу від 28 листопада 2018 року право власності на цю земельну ділянку зареєстровано за ФГ "Олександр" (а.с. 65-67).

Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо засто сування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 22 червня 2022 року в справі № 676/1795/20 (провадження № 61-21233св21) зазначено, що: «рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. […] cуд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. […] Апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки. У той же час оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов`язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення, що й було зроблено судом апеляційної інстанції в цій справі. За таких обставин пред`явлення прокурором окремої позовної вимоги про скасування розпорядження голови Кам`янець-Подільської РДА від 25 липня 2006 року №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права».

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, провадження № 12-148гс19, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34). Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, провадження № 14-2цс21 (пункти 148-150), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.47)).

Обрання позивачем неналежного, зокрема неефективного, способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (пункт 112), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 92), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 28), від 20 липня 2022 року у справі № 806/5244/15 (пункт 9.38), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 148), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.13), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.54), від 1 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127)).

З огляду на викладене в задоволенні позовних вимог про скасування наказуГоловного управлінняДержгеокадастру уЧернігівській областівід 11.06.2018№25-4236/14-18-сг«Про затвердженнядокументації ізземлеустрою танадання земельноїділянки увласність» тапро визнаннянедійсним договорукупівлі-продажуземельної ділянкиз кадастровимномером 7425589700:03:000:5438від 21.01.2020року слід відмовити внаслідок обрання позивачем неефективного способу захисту порушених та оспорюваних прав.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першою статті 330 ЦК України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

В силу частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №916/3727/15 вказано, що за змістом статей 387, 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Зі змісту вказаних нормативних приписів вбачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

За ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з ч.4 ст.122 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті передає у власність або у користування для всіх потреб центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, таким відповідним центральним органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

Станом на час прийняття Наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 11 червня 2018 року №25-4236/14-18-сг про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 7425589700:03:000:5438) останній вперше скористався своїм правом, передбаченим статтею 116 ЗК України, а Наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області був прийнятий пізніше - 19 червня 2018 року, тому у суду відсутні підстави вважати спірний Наказ незаконним.

Згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 334 ЦК України, а також положень статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, у тому числі надану у власність в порядку безоплатної приватизації, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно, проте не є підставою виникнення цивільних прав, зокрема набуття, зміни або припинення прав на нерухоме майно. Сама по собі державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

Відповідно до статей 11, 13 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають на підставі юридичних фактів та здійснюються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За системним зв`язком та змістом положень частини першої, пункту «в», частини третьої, четвертої статті 116, частин першої, сьомої, дев`ятої статті 118, частини першої статті 121, статті 122 ЗК України, які визначають право громадян на безоплатне набуття у приватну власність земельних ділянок певного виду використання із земель державної та комунальної власності шляхом приватизації та порядок його реалізації, закон визначає, що така передача здійснюється шляхом прийняття відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах повноважень відповідного рішення і не допускає безоплатної передачі у власність громадян земельних ділянок певного виду використання більш як один раз. Відповідно прийняття органами виконавчої влади або місцевого самоврядування рішень про таку передачу без додержання вказаних вимог також є недопустимим.

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 1840/3664/18).

Закон пов`язує наявність права на безоплатне набуття у приватну власність земельних ділянок певного виду використання із земель державної та комунальної власності саме з фактом прийняття відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, а не з державною реєстрацією речових прав на відповідне майно. (Постанова Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 687/425/20)

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що хоча спірна земельна ділянка і зареєстрована була за ОСОБА_2 після реєстрації за ним же аналогічної ділянки в Київській області, але надана спірна ділянка у власність ОСОБА_2 на час прийняття Наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 11 червня 2018 року №25-4236/14-18-сг вперше згідно вимог чинного законодавства, тому позов в частині вимог про витребування у ОСОБА_1 на користь держави в особі Киїнської сільської ради спірної земельної ділянки також задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.10, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 258, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Керівника Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, поданого в інтересах держави в особі Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про поновлення в Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки та її витребування - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день складення повного судового рішення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 1 грудня 2023 року.

Суддя В.І. Олещенко