Ухвала

від 01.12.2023 по справі 295/7371/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/7371/23

1-в/295/445/23

УХВАЛА

Іменем України

01.12.2023 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в колегіальному складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» заяву засудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, -

з участю:

прокурора ОСОБА_6

представника

установи ОСОБА_7

засудженого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_8

в с т а н о в и в :

Засуджений ОСОБА_5 звернувся із заявою про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

В судовому засіданні засуджений заяву підтримав.

Захисник висловила думку, що є достатні підстави для задоволення заяви засудженого, який довів своє виправлення.

Представник установи висловив думку, що за результатами висновку щодо ступеня виправлення засудженого комісія прийшла до висновку, що засуджений не довів своє виправлення.

Прокурор висловив думку про відмову у задоволенні заяви засудженого.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали особової справи засудженого, додатково надані матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання (ч.5).

Відповідно до частини 3 цієї статті заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Свідченням того, що засуджений став на шлях виправлення є його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до праці, додержання режиму відбування покарання.

Згідно положень пунктів 2, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким - того, що засуджений став на шлях виправлення. Слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Відповідно до вимог ч.12 ст. 154 КВК України адміністрація установи подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі. Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується питання.

Вироком Харківського обласного суду від 25.05.2000 ОСОБА_5 засуджено за ст.ст. 222 ч.1; 141 ч.2; 140 ч.3; 142 ч.3; 93 п.п. «а», «г», «ж», «з» 42 КК України до довічного позбавлення волі.

Вирок набрав чинності 06.11.2001. Початок строку 16.05.1996. Станом на 13.11.2023 року фактично відбув 27 років 05 місяців 27 днів.

Згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого, останній з 20.03.2002 відбуває покаранняв ДУ «Житомирськаустанова виконанняпокарань (№8)». Допустив 5 порушень вимог режиму тримання. Має 1 заохочення. Бажання працювати не виявляє, ставлення до праці негативне. Вирок суду та призначене покарання вважає суворим. Вину у скоєному злочині визнає частково. Участь в реалізації програм диференційованого виховного пливу, інших заходах соціально-виховного характеру не приймає. Ввічливо ставиться до персоналу установи виконання покарань, виконує законні вимоги адміністрації установи, підтримує позитивні взаємовідносини з іншими засудженими. Соціально-корисні зв`язку із рідними втрачено. Має високу комунікабельність, використовує конструктивні стратегії в конфлікті та вирішенні проблем, самооцінка адекватна, агресивність має середній та високий рівень, схильність до насильства висока та середня, нервово-психічна стійкість висока, хороша, задовільна, наполегливий, принциповий, ініціативний, цілеспрямований, витриманий, ризик самогубства середній та високий, соціальна адаптативність в нормі, спрямованість просоціальна, схильний до конформізму, соціального інфантилізму, мотивація до змін недостатня. У підсумку оцінювання має загальний бал 48.

З урахуванням аналізу критеріїв оцінки його виправлення, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально виховної роботи комісія прийшла до висновку, що засуджений ОСОБА_5 не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення), а тому не може бути представлений до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким обумовлена наявністю двох обов`язкових складових: засуджений став на шлях виправлення та відбув певну частину строку покарання в залежності від ступеня його тяжкості.

Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов`язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м`якого виду покарання.

Згідно ст. 9 КВК України обов`язками засудженого є неухильне додержання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 6 цього Кодексу виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Під час судового розгляду встановлено, що засуджений не працює і бажання працювати не виявляє, має лише одне заохочення в 2007 році. Суд приходить до висновку, що зміни в особистості засудженого та його поведінці не досягнули того рівня серйозності та тривалості, щоб вважати їх такими, що свідчать про те, що засуджений став на шлях виправлення.

Прийняття рішення про заміну покарання більш м`яким не є обов`язком, а є правом та залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком, і що засуджений дійсно став на шлях виправлення.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви засудженого, оскільки останній не став на шлях виправлення.

При цьому, суд роз`яснює засудженому, що відмова у задоволенні заяви не позбавляє права повторного звернення згідно з ч. 7 ст. 154 КВК не раніше ніж через один рік з дня винесення рішення про таку відмову.

Керуючись ст. 372, 376, 536, 539 КПК України, ст. 82 КК України,

п о с т а н о в и в :

Відмовити у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженому у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Головуючий-суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3