Ухвала

від 12.11.2024 по справі 295/7371/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/7371/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/182/24

Категорія ст.82 КК Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

засудженого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі судове провадження №295/7371/23 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 01.12.2023,

В С Т А Н О В И В:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_8 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та просить її скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. Вказує, що в оскаржуваній ухвалі зазначено, що він не виявляє бажання працювати та негативно ставиться до праці, однак це не відповідає дійсності, оскільки працює, починаючи з 2004 року, та ставиться до праці позитивно. Звертає увагу на те, що суд не з`ясував, що саме зробила адміністрація установи для того, щоб його виправити, які умови створені для цього, чи є у засуджених можливість вільного та офіційного працевлаштування, оскільки це є важливими питаннями, тому що безглуздо вимагати від нього робити те, для чого не створені відповідні умови. Зазначає, що посилання суду в оскаржуваній ухвалі на те, що він має 5 порушень режиму тримання є безпідставними, оскільки не відповідає вимогам п.14 ст.134 КВК України. Безпідставними також є посилання суду на те, що він визнає свою вину частково, оскільки це не відповідає дійсності, тому що усно і письмово заявляв у суді про повне визнання своєї вини. Наголошує на тому, що суд першої інстанції не дослідив докази, а саме: не ознайомився із технічним записом судового засідання Богунського райсуду м. Житомира (справа №295/2592/20 1-в/295/261/20), який є доказом того, що на той момент адміністрація не мала до нього жодних питань стосовно його виправлення. Однак як тільки був прийнятий Закон №2690-ІХ, то, зі слів адміністрації, в нього чомусь відбулися такі різки негативні зміни, а тому в цьому аспекті суд першої інстанції також допустив порушення, не вивчивши відповідні докази та не захистив його від свавілля влади.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи засудженого та його захисника в підтримку апеляційний вимог, заперечення прокурора щодо апеляційних доводів засудженого, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження №295/7697/20, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.ч.1, 3, 5 ст.82 КК України, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

В свою чергу, відповідно до ст.6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Перевіривши доводи апеляційної скарги засудженого та проаналізувавши матеріали провадження, апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції не були виконані належним чином.

Згідно матеріалів судового провадження №295/7371/23 (а.п.109-110) встановлено, що ОСОБА_8 засуджений вироком Харківського обласного суду від 25.05.2000 за ст.ст.222 ч.1; 141 ч.2; 140 ч.3; 142 ч.3; 93 п.п.«а», «г», «ж», «з» 42 КК України до довічного позбавлення волі. Вирок набрав чинності 06.11.2001. Початок строку 16.05.1996. 15 років призначеного покарання відбув -26.05.2011.

Апеляційний суд звертає увагу на суперечливість наявних в матеріалах провадження документальних даних, що характеризують особу засудженого ОСОБА_8 . Суд першої інстанції ретельно не перевірив обставини не бажання засудженого працювати, визнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, прийняття засудженим участі в програмах диференційного впливу, оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, тощо.

На підставі викладеного, ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п.2 ч.1 ст.409 КПК України, а провадження направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст.376 ч.2, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 , - задовольнити частково.

Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 01.12.2023, якою відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_8 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, - скасувати та призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді :