Рішення

від 05.10.2010 по справі 5/52(18/23)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.10                                                                                 Справа № 5/52(18/23).

За позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

до  закритого акціонерного товариства “Універсал”,  м. Луганськ

про  стягнення 11181,67 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

за участю представників:

від позивача:                    не прибув

від відповідача:          Чекалюк Л.О. дов. №02-07/12-4 від 08.02.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу у сумі 11181,67 грн. по оплаті вартості товару (пентафлекс-Кранц, печатні форми, оболонка, фотополімерне кліше) поставленого відповідачу за накладною від 29.05.2006 № 112.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.02.2010 у справі №18/23, яке залишено без змін постановою  Луганського апеляційного господарського суду від 20.04.2010, позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010 у справі  №18/23 вказані судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд, з посиланням на те, що під час розгляду справи поза увагою судів залишились положення ч. 1 ст. 692 ЦК України та не встановлено коли у позивача виникло право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання по оплаті товару, отриманого 29.05.2006р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області –виконуючого обов'язки голови суду Воронько В.Д. від 19.08.2010 справу № 18/23 передано на розгляд судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.08.2010р. справу прийнято до провадження та присвоєно їй номер 5/52(18/23).

Позивач у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення кореспонденції на визначену ним адресу. Поштові відправлення на час розгляду справи по суті до суду не повертались.

Представник відповідача в судовому засіданні 5.10.2010 заперечив проти позовних вимог, посилаючись на сплив строку позовної давності, у зв‘язку з чим в позові просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

Приватний підприємець ОСОБА_1 29.05.2006 р. здійснив поставку відповідачу товару (пентафлекс-Кранц, печатні форми, оболонка Ко-Ко, фотополімерне кліше) на загальну суму 11181,67 грн., що підтверджується накладною №112, яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена їх печатками.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна, або вчинення певної дії.

Отже, поставкою/отриманням товару сторони вчинили фактичні дії, щодо укладення договору поставки  у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України  зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторони строк виконання відповідачем грошового зобов’язання не встановлювали, тому  02.11.2009 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити отриманий товар, яка залишена відповідачем без задоволення.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов стягнувши з відповідача на його користь  11181 грн. 67 коп. боргу.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт поставки позивачем відповідачеві товару, зазначеного у видатковій накладній.

Однак, відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, який просить застосувати при вирішенні даного спору, про що подав до суду заяву від 05.10.2010 №02-12/157-У.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До спірних вимог застосовується загальна позовна давність встановлена ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки.

Згідно ч.2 п.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги,  перебіг позовної давності починається від  дня,  коли  у  кредитора  виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.  

Частиною першою статті 692 ЦК України, яка підлягає застосуванню до даних правовідносин в порядку ч. 2 ст. 712 ЦК України, визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, виходячи з аналізу наведеної норми, право пред’явлення вимоги про виконання зобов’язання по оплаті товару виникло у позивача з дня складення та підписання накладної, датованої 29.05.2006 (Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України №39/279 від 20.05.2010р.).

Відтак, строк позовної давності сплив 29.05.2009. З позовною заявою позивач звернувся до суду 27.01.2010, тобто позивачем пропущено встановлений законом строк для пред’явлення позову і не наведено поважних причин пропуску цього строку.

Навіть вимогу в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України від 02.11.2009  було направлено вже після пропуску строку позовної давності.

Відповідно до  п.3 ст. 267  Цивільного кодексу України позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Така заява була подана відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в позові у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу  України судові витрати покладаються на позивача.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                              в и р і ш и в :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

           Суддя                                                                                     Т.В.Васильченко

Дата підписання рішення - 06.10.2010.