Рішення

від 21.11.2023 по справі 903/754/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 листопада 2023 року Справа № 903/754/23

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного акціонерного товариства Волиньобленерго

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпромінвестбуд

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго

про визнання договору укладеним,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Левчук А. А., довіреність № 13/18-1139 від 01.05.2023;

від відповідача: Пасічник О. О., адвокат, ордер серія АС № 1068371 від 14.08.2023, Кропива О. А., адвокат, ордер серія ВЛ № 000,055824 від 21.09.2023;

від 3-ї особи: н/з.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство Волиньобленерго звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпромінвестбуд в якому просить визнати укладеним договір про спільне використання технологічних електричних мереж між Приватним акціонерним товариством Волиньобленерго та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпромінвестбуд в запропонованій позивачем редакції.

При обґрунтуванні позовних вимог вказує, що 17.05.2023 відповідачу було направлено два примірники договору № 19/23-371 від 17.05.2023 для обов`язкового підписання в силу закону, однак відповідач повернув без підпису даний договір.

Ухвалою суду від 20.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 14.08.2023; запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив; позивачу відповідь на відзив.

07.08.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву № 18/1-23 від 04.08.2023 в якому просить відмовити у задоволенні позову, при цьому вказує, що ТзОВ Укрпромінвестбуд є власником електрогосподарства, розташованого за адресою: місто Луцьк, вулиця Карбишева, 2, яке приєднане до мереж ПрАТ Національна енергетична компанія Укренерго, тобто товариство не використовує для постачання електричної енергії мережі ПрАТ Волиньобленерго та не користується послугами розподілу електричної енергії, які надаються даною організацією, та відповідно не є Споживачем даних послуг. Зазначає, що в системі постачання електричної енергії відповідача та споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ТзОВ Укрпромінвестбуд, відсутні мережі позивача, а тому, договір про спільне використання технологічних електричних мереж не може бути укладений, оскільки відсутня фізична можливість позивача на даній промисловій площадці надавати послуги з розподілу електричної енергії, відповідно останній не здійснює ліцензовану діяльність з розподілу електричної енергії на мережах товариства. Звертає увагу суду, що долучена до позовної заяви однолінійна схема електропостачання ТзОВ Укрпромінвестбуд в м.Луцьк, вул.Карбишева, 2 (Додаток №1 до договору про спільне використання технологічних електричних мереж) та акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (Додаток №2 до договору про спільне використання технологічних електричних мереж) не відповідає дійсності, так як електричні мережі ТзОВ Укрпромінвестбуд не приєднані до мереж ПрАТ Волиньобленерго, а також до трансформаторної підстанції ПС- 110/10 Луцьк-103, яка йому належить. Даний відзив з додатками приєднано до матеріалів справи.

07.08.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про застосування у справі № 903/754/23 процедури врегулювання спору за участі судді. Дане клопотання приєднано до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.08.2023 суд на місці ухвалив відмовити у клопотанні відповідача про врегулювання спору за участі судді, оскільки позивач заперечував.

В судовому засіданні 14.08.2023 оголошено перерву до 31.08.2023.

14.08.2023 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив №19/21-4977 від 11.08.2023 в якій просить позов задовольнити повністю, при цьому вказує, що чинне законодавство України зобов`язує ПрАТ Волиньобленерго як оператора системи розподілу укладати договори про спільне використання технологічних електричних мереж із основними споживачами, електричні мережі яких знаходяться на території здійснення його ліцензованої діяльності, тобто на території Волинської області. ПрАТ Волиньобленерго як оператор системи розподілу використовує електричні мережі ТзОВ Укрпромінвестбуд для забезпечення транспортування електроенергії субспоживачам, а тому відносини між ними, у тому числі їхня взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (п. 1.2.3. ПРРЕЕ). Дана відповідь з додатками приєднано до матеріалів справи.

22.08.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заперечення на відповідь на відзив № 15/8 від 22.08.2023, які приєднано до матеріалів справи.

31.08.2023 позивач подав додаткові пояснення № 19/21 від 31.08.2023.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 161 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частина п`ята статті 161 ГПК України).

Позивач не просив дозволу подати додаткові пояснення, а суд дозволу учаснику справи подати додаткові пояснення не надавав та не визнавав їх подання необхідними, тому ці пояснення № 19/21 від 31.08.2023 суд ухвалив на місці залишити без розгляду.

31.08.2023 відповідач подав клопотання № 25/8 від 29.08.2023 про призначення судової будівельно-технічної експертизи з метою з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме відповідності системи електропостачання ТзОВ Укрпромінвестбуд на промисловій площадці по вул.Карбишева,2, м.Луцьк, однолінійній схемі та акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

31.08.2023 відповідач подав клопотання № 24/8 від 29.08.2023 про витребування у позивача доказів, а саме: договорів на розподіл електричної енергії з всіма доповненнями та додатками, які укладені між ПрАТ Волиньобленерго та іншими споживачами. Дане клопотання в судовому засіданні 31.08.2023 залишено судом без задоволення, оскільки заявлено з пропуском встановленого строку, зазначеного в частині третій статті 80 ГПК України.

В судовому засіданні 31.08.2023 оголошено перерву до 06.09.2023.

В судовому засіданні 06.09.2023 суд, на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів по 20.10.2023 та оголосив перерву до 27.09.2023.

25.09.2023 позивач через систему Електронний суд подав заяву про зміну предмета позову, в якій просить визнати укладеним договір про спільне використання технологічних електричних мереж між Приватним акціонерним товариством Волиньобленерго та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпромінвестбуд в запропонованій позивачем іншій редакції.

Відповідно до ч.3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У судовому засіданні 27.09.2023 судом ухвалено на місці прийняти заяву позивача про зміну предмета спору, оскільки це право позивача та він його реалізував до закінчення підготовчого засідання.

В судовому засіданні 27.09.2023 представник відповідача заявив усне клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго, оскільки рішення у даній справі може плинути на їх права та обов`язки, так як мережі основного споживача (відповідача) заживлені від мереж ПрАТ НЕК Укренерго.

Ухвалою суду від 27.09.2023 залучено до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго; повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання відбудеться 18.10.2023; зобов`язано позивача в строк 3 днів з моменту отримання ухвали суду направити третій особі позовну заяву з додатками, докази надіслання (опис вкладення) надати суду; зобов`язано відповідача в строк 3 днів з моменту отримання ухвали суду направити третій особі відзив на позовну заяву з додатками, докази надіслання (опис вкладення) надати суду; запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача подати суду письмові пояснення та наявні докази по предмету спору.

05.10.2023 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду, на виконання вимог ухвали суду від 27.09.2023, подав супровідний лист № 19/21-6074 від 03.10.2023 з доказами направлення позовної заяви з додатками третій особі.

18.10.2023 відповідач подав відзив на заяву про зміну предмету позову № 7/10 від 18.10.2023 в якому просить не приймати заяву про зміну предмету позову, оскільки предмет позову так і залишився позивачем не зміненим.

В судовому засіданні 18.10.2023 суд на місці ухвалив відмовити у прийнятті даного відзиву, оскільки питання про прийняття заяви про зміну предмету позову вирішено у минулому судовому засіданні(27.09.2023) та прийнято заяву позивача про зміну предмета спору.

В судовому засіданні 18.10.2023 представник позивач підтримав позовні вимоги, представники відповідача заперечив проти задоволення позову та просив повернути клопотання № 25/8 від 29.08.2023 про призначення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки відпала необхідність у її проведенні.

Судом в судовому засіданні 18.10.2023 ухвалено на місці повернути без розгляду відповідачу клопотання № 25/8 від 29.08.2023 про призначення судової будівельно-технічної експертизи через його відкликання.

Представник третьої особи в судовому засіданні 18.10.2023 заявив усне клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 18.10.2023, суд на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.11.2023.

Ухвалою суду від 18.10.2023 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 08.11.2023 в приміщенні Господарського суду Волинської області за адресою: пр-т Волі,54а, м. Луцьк, в залі судових засідань № 209, в режимі відеоконференції з представником третьої особи.

У судовому засіданні представник третьої особи по суті спору повідомив, що такий договір мав би бути укладений, проте у ньому відсутній обов`язковий додаток 2 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», тому спірний договір є неконкретизований.

В судовому засіданні 08.11.2023 оголошено перерву до 21.11.2023.

21.11.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав письмові доводи на пояснення третьої особи, які суд в судовому засіданні 21.11.2023 залишив без розгляду, оскільки не надавав відповідачу дозволу на подання додаткових пояснень по справі, як це передбачено ч.5 ст. 161 ГПК України.

В судовому засіданні 21.11.2023 представник позивача позов підтримала з підстав наведених у ньому та відповіді на відзив, представники відповідача просили в задоволенні позову відмовити.

Третя особа в судове засідання 21.11.2023 не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча вчасно та належно була повідомлена про час та місце судового засідання під час оголошення перерви у судовому засіданні 08.11.2023, що підтверджується протоколом судового засідання від 08.11.2023.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Волиньобленерго» (позивач) є суб`єктом господарювання, що здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії, виданої відповідно до Постанови НКРЕКП від 27.11.2018 № 1535.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджені Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1470, зобов`язують позивача як ліцензіата укладати з основними споживачами договір про спільне використання технологічних електричних мереж відповідно до кодексу систем розподілу та правил роздрібного ринку електричної енергії (за типовою формою, затвердженою НКРЕКП).

Відповідно до п. 1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) основний споживач - споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи, електричні мережі якого використовуються оператором системи для транспортування електричної енергії іншим споживачам та/або для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи.

ТзОВ Укрпромінвестбуд (відповідач) є власником електрогосподарства, розташованого за адресою: місто Луцьк, вулиця Карбишева, 2, про що стверджують сторони.

Позивачем на адресу відповідача було направлено проект Договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 19/23-371 від 17 травня 2023 року для підписання та скріплення печатками, який 13.06.2023 було повернуто відповідачем без підпису, оскільки на його думку чинне законодавство не передбачає обов`язку укладення таких договорів.

Враховуючи, що відповідач відмовився від підписання договору, позивач просить суд визнати договір про спільне використання технологічних електричних мереж укладеним у відповідній редакції позивача, що викладена у заяві про зміну предмета позову від 25.09.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільним кодексом України закріплено, що:

- свобода договору відноситься до загальних засад цивільного законодавства (стаття 3), а сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627);

- сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (стаття 6);

- сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (стаття 6);

- договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11);

- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (стаття 13);

- цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (стаття 14).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 180 Господарського кодексу України (далі ГК України) врегульовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарським кодексом України в статті 1 встановлено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

При цьому, статтею 2 цього ж кодексу передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

За змістом статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема: примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 187 ГК України врегульовано, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відповідно до ст.ст.626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 649 ЦК України передбачено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Як вже судом встановлено, що ПрАТ "Волиньобленерго" є оператором системи розподілу на ринку електричної енергії, у свою чергу ТзОВ "Укрпромінвестбуд" є власником технологічних електричних мереж.

Правовою основою функціонування ринку електричної енергії становить, зокрема, Закон України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України "Про ринок електричної енергії" для цілей цієї статті основним споживачем вважається споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи розподілу, електричні мережі якого використовуються для розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи розподілу.

Відносини між основним споживачем та користувачами, що живляться від його мереж, та оператором системи розподілу та/або оператором системи передачі регулюються кодексом систем розподілу, кодексом системи передачі, правилами роздрібного ринку та договорами, укладеними на їх основі (ч.2 ст.49 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Згідно з абзацом першим ч.3 ст.49 Закону України "Про ринок електричної енергії" основний споживач зобов`язаний укласти з оператором системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою Регулятором.

Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1.1.2 ПРРЕЕ договором про спільне використання технологічних електричних мереж є домовленість двох сторін, що встановлює зміст та регулює правовідносини між оператором системи розподілу та основним споживачем, мережі якого розташовані на території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу, під час транспортування електричної енергії технологічними електричними мережами основного споживача, що укладається за типовою формою, затвердженою Регулятором, та згідно з яким передбачається оплата вартості послуг з використання технологічних електричних мереж основного споживача, визначеної за затвердженою Регулятором методикою.

Абзацом третім п.1.2.3. ПРРЕЕ передбачено, що у разі використання оператором системи розподілу технологічних електричних мереж власника мереж, який не виконує функцій оператора системи розподілу згідно з умовами ліцензії або законодавством, для забезпечення транспортування електричної енергії електричними мережами, що не належать оператору системи розподілу відносини між власником цих мереж та оператором системи розподілу, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 1 до цих Правил).

Власник технологічних електричних мереж (основний споживач) не має права відмовити оператору системи розподілу, на території ліцензованої діяльності якого приєднані мережі власника, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж у передбачених цими Правилами випадках (абзац четвертий п. 1.2.3. ПРРЕЕ).

Згідно з п.2.5.1. ПРРЕЕ для забезпечення розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи розподілу електричними мережами, що не належать оператору системи розподілу, між оператором системи розподілу та споживачем та/або власником цих мереж, який не є оператором системи розподілу, укладається договір про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж (додаток 1 до цих Правил).

Пунктом 2.5.2. ПРРЕЕ визначено, що основний споживач не має права відмовити оператору системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Отже укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж є обов`язковим для сторін.

Відповідач заперечуючи проти укладення договору про спільне використання технологічних мереж, посилається на ті обставини, що ТзОВ Укрпромінвестбуд є власником електрогосподарства, розташованого за адресою: місто Луцьк, вулиця Карбишева, 2, яке приєднане до мереж ПрАТ Національна енергетична компанія Укренерго, тобто товариство не використовує для постачання електричної енергії мережі ПрАТ Волиньобленерго та не користується послугами розподілу електричної енергії, які надаються даною організацією, та відповідно не є споживачем даних послуг. Зазначає, що в системі постачання електричної енергії відповідача та споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ТзОВ Укрпромінвестбуд, відсутні мережі позивача, а тому, договір про спільне використання технологічних електричних мереж не може бути укладений, оскільки відсутня фізична можливість позивача на даній промисловій площадці надавати послуги з розподілу електричної енергії, відповідно останній не здійснює ліцензовану діяльність з розподілу електричної енергії на мережах товариства.

З даними твердженнями відповідача суд частково не погоджується, оскільки у відповідності до ч.3 ст.49 Закону України "Про ринок електричної енергії" основний споживач(тобто відповідач, який не заперечує свій статус основного споживача або власника електричних мереж), який на території Волинської області має мережі, зобов`язаний укласти з оператором системи розподілу(тобто з позивачем), який на території Волинської області здійснює ліцензовану діяльності з розподілу, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою Регулятором.

Згідно абзц. 3 ч.4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Проте, суд критично оцінює, спірний проект договору, тобто саму редакцію позивача (враховуючи заяву про зміну предмету позову), у якій відсутній додаток 2 до даного Договору «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», що не відповідає типовому договору затвердженого Кабінетом Міністрів України та не є його конкретизацією. Укладення самого додатку 2 не є предметом спору, додаток позивачем виключений(редакція проекту договору позивачем змінена), не може бути оцінений або самостійно складеним судом, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно пояснень представника ПрАТ «Волиньобленерго», що спірний договір може бути укладено за рішенням суду і без додатку 2 до даного Договору «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», в зв`язку з специфічними відносинами між сторонами та відсутністю дотичних електричних мереж позивача та відповідача.

В той же час в самому тексті проекту договору неодноразово згадується даний додаток 2 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», тобто доводи позивача є взаємосуперечливими, зокрема в:

- пункт 1.2 «Доставка електричної енергії забезпечується відповідно до Однолінійної схеми, який є додатком 1 до цього Договору, наданого Основним споживачем, з обов`язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної ) енергії. Основний споживач забезпечує доставку електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком 2 до цього Договору.

- підпункт 1 пункту 2.1 «Основний споживач зобов`язаний утримувати технологічні електричні мережі спільного використання у належному технічному стані, формувати електричну схему цих мереж відповідної пропускної здатності та забезпечувати технічну можливість для доставки електричної енергії до межі балансової належності електроустановок Оператора системи або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує Оператор системи;

- підпункт 2 пункту 2.1 «Основний споживач зобов`язаний забезпечувати на межі балансової належності технологічний електричних мереж підтримання параметрів якості електричної енергії та узгодженого рівня надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує Оператор системи, згідно з Кодексом системи розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №310 з Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 1.4.03.2018 року №309 (рівень надійності електропостачання відповідно до категорії Струмоприймачів суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Оператор системи, не може бути вищим ніж існуюча категорія надійності електропостачання Основного споживача)»;

- підпункт 3 пункту 3.1 «Основний споживач має право вимагати від Оператора системи або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує Оператор системи, дотримання на належному рівні показників якості електричної енергії на межі балансового розподілу електромереж відповідно до умов цього Договору»;

- пункт 11.1 «За наявності у Сторін суміжних електроустановок межа відповідальності за стан та обслуговування електроустановок визначається актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».

Таким чином, фактично весь договір базується на додатку 2 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», який є ключовим при укладенні договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а тому даний договір не може бути укладений без нього, оскільки між сторонами існують принципові розбіжності(як стверджують обидві сторони між ними існують специфічні відносини, бо відсутні дотичні мережі сторін, проте позивач стверджує що договір може бути укладеним взагалі без такого додатку, хоча в самому тексті договору неодноразово згадується даний додаток 2) та у разі затвердження судом буде не конкретизованим, чим суперечитиме положенням типового договору, що є недопустимим у даній ситуації.

Водночас, суд враховує, що позивач не зазначив у прохальній частині позовної заяви редакцію проекту договору, що відповідала би типовому договору, виключив з нього проект відповідного додатку «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», фактично змінивши умови типового договору та той проект договору з яким зверталися до відповідача з метою досудового врегулювання спору.

Суд не може визнати укладеним договір в редакції позивача без передбаченого законом обов`язку іншої сторони на його укладення, оскільки обов`язковим до укладення є договір про спільне використання технологічних електричних мереж, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, а в даній ситуації позивач відступив від змісту типового договору.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, у зв`язку із прийняттям судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, сплата судового збору залишається за позивачем, за результатами розгляду позовної заяви.

Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

у позові Приватного акціонерного товариства Волиньобленерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпромінвестбуд, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго про визнання договору укладеним у запропонованій позивачем редакції - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

01.12.2023.

СуддяВороняк А. С.