Рішення

від 21.11.2023 по справі 904/4254/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4254/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області (Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ) в інтересах держави в особі Губиниської селищної ради (Дніпропетровська обл., Новомосковський район, смт Губиниха)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-сад" (Дніпропетровська обл., Новомосковський район, смт Губиниха)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (Харківська область, Дергачівський район, смт Солонівка)

про витребування земельної ділянки

Представники:

прокурор: Карюк Д.О.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Губиниської селищної ради звернувся з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-сад", в якій просить:

- витребувати на користь Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ - 04338457) із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-сад" (код ЄДРПОУ 39336328), земельну ділянку з кадастровим номером 1223255600:02:040:0043, площею 2,000га.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка вибула із володіння Губиниської селищної ради у зв`язку із неправомірним набуттям ОСОБА_1 права власності на неї та яка в подальшому була відчужена на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-сад".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2023 позовну заяву керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області залишено без руху на підставі п. 5 ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України та надано строк для усунення недоліків.

15.08.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до змісту якої надано докази, що підтверджують викладені в позовній заяві обставини, та усунуто недоліки.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 07.09.2023. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

07.09.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від представника позивача надійшла заява, в якій він просить розглянути справу за відсутності його представника, а також зазначає, що позовні вимоги прокурора підтримує та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 17.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.11.2023.

20.10.2023 відповідач подав до канцелярії суду заяву про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву та надав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень вказує на різне зазначення прокурором найменування позивача в позові та обов`язкових реквізитів, у зв`язку з чим відповідач позбавлений можливості дійти висновку в інтересах кого подано позов. Також, відповідач зауважує, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за відповідачем 03.03.2021, а лише з 27.05.2021 правом розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на відповідній території наділена саме Губиниська селищна об`єднана територіальна громада в особі Губиниської селищної ради Новомосковського району. Також відповідач наголошує на тому, що земельна ділянка вибула з володіння власника за його волею. Крім того, відповідач звертає увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

06.11.2023 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від прокурора надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області не погоджується із запереченнями відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог. Викладені пояснення прокурора на заперечення відповідача аналогічні тим, що викладені ним в обґрунтування позовної заяви. Додатково прокурор зазначає, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки ТОВ «Еко-сад» укладався не безпосередньо з фізичною особою власником земельної ділянки мешканцем Харківської області, а з його представником за довіреністю ОСОБА_2 , за ціною, яка в декілька разів менша за нормативно-грошову оцінку земельних ділянок. Таким чином, прокурор вважає, що ТОВ «Еко-сад», з урахуванням умисного заниження вартості земельної ділянки та відсутності при безпосередньому укладенні договору купівлі-продажу власника земельної ділянки, мало проявити розумну обачність та пересвідчитися у дотриманні вимог чинного законодавства, зокрема, перевіривши набуття ОСОБА_1 прав на земельні ділянки.

У судове засідання 07.11.2023 позивач і третя особа не забезпечили явку своїх повноважних представників, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.

У судовому засіданні 07.11.2023 відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення судового засідання у зв`язку з необхідністю надання інформації щодо кримінального провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 відкладено розгляд справи по суті на 21.11.2023.

У судове засідання 21.11.2023 позивач, відповідач і третя особа не забезпечили явку своїх повноважних представників, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність сторін про судовий розгляд справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 21.11.2023 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

Прокурор зазначає, що під час вивчення підстав набуття речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення окружною прокуратурою встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №14684-СГ від 28.08.2020 (а.с. 43 том 1) ОСОБА_1 на підставі заяви останнього від 19.08.2020 (а.с. 44 том 1) надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №19739-СГ від 06.11.2020 (а.с. 45, 46 том 1) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6323181300:03:000:0463) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

23.11.2020 державним реєстратором Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Жбадинським О.М. право власності на зазначену земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 6323181300:03:000:0463 зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №327638068 від 31.03.2023 (а.с. 27-29 том 1).

Разом з тим, як зазначає прокурор, ОСОБА_1 , реалізувавши своє право на безоплатне отримання із земель державної власності земельної ділянки, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства повторно звернувся до уповноваженого державного органу для отримання земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-1052/15-21-сг від 15.01.2021 (а.с. 33 том 1) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Губиниської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі багаторічні насадження площею 2,0000 га (кадастровий номер 1223255600:02:040:0043) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

12.02.2021 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Коноваленком А.В. право власності на зазначену земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 1223255600:02:040:0043 зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №327637098 від 31.03.2023 (а.с. 30, 31 том 1).

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №10-4-0.332-5556/2-22 від 28.12.2022 (а.с. том 1) вищезазначений наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-1052/15-21-сг від 15.01.2021 прийнято на підставі заяви ОСОБА_1 з додатком (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки).

Господарський суд наголошує, що у вказаній заяві про затвердження розробленої документації із землеустрою від 14.12.2020 (а.с. 42 том 1) ОСОБА_1 зазначив, що право на безоплатну приватизацію по вищезазначеному цільовому призначенню не використав.

Таким чином, як зазначає прокурор, ОСОБА_1 в порушення вимог земельного законодавства вдруге отримав земельну ділянку у власність в межах норм, визначених Земельним кодексом України по даному виду цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, 03.03.2021 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сад» було укладено договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 1223255600:02:040:0043, площею 2 га, який посвідчено приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Аляб`євою Я.С., зареєстровано в реєстрі за №182 (а.с. 34-37 том 1).

Цього ж дня, 03.03.2021 державним реєстратором: нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Аляб`євою Я.С. проведено державну реєстрацію права приватної власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 1223255600:02:040:0043 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сад», ЕРДПОУ 39336328, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №327637098 від 31.03.2023 (а.с. 30, 31 том 1).

Прокурор зауважує, що станом на 03.03.2021, дату вчинення правочину (договору купівлі - продажу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1223255600:02:040:0043) між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сад» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 23.11.2020 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 6323181300:03:000:0463, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Харківської області. З огляду на що, ТОВ «Еко-сад», проявивши розумну обачність, мало можливість дізнатись, що ОСОБА_1 уже використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання на території Харківської області та не мав права на безоплатну приватизацію спірної земельної ділянки того ж виду використання на території Дніпропетровської області.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2 гектарів.

Таким чином, ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки, площею 2,000 га на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-1052/15-21-сг від 15.01.2021 (а.с. 33 том 1) вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання за наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №19739-СГ від 06.11.2020 (а.с. 45, 46 том 1).

Як наслідок, земельна ділянка площею 2,000 га, кадастровий номер 1223255600:02:040:0043, що знаходиться на території Губиниської селищної об`єднаної територіальної громади, вибула із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання.

Крім того, ОСОБА_1 при подачі до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області заяви щодо затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1223255600:02:040:0043 у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, не повідомив Головне управління Держгеокадстру у Дніпропетровській області про те, що вже використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 6323181300:03:000:0463 такого ж цільового призначення на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харьківській області №19739-СГ від 06.11.2020.

Прокурор зазначає, що своїми діями ОСОБА_1 , діючи недобросовісно та порушуючи норми земельного законодавства, маючи на меті повторне безоплатне отримання земельної ділянки у власність, приховав від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області факт попереднього використання ним свого одноразового права на безоплатну приватизацію земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-1052/15-21-сг від 15.01.2021 є незаконним як такий, що прийнято за відсутності волевиявлення власника - держави. Тому він не створює правових наслідків, на які був спрямований. За таких умов договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1223255600:02:040:0043, укладений 03.03.2021 між ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ «Еко-сад» (покупець) є недійсним.

У зв`язку з чим прокурор вважає, що право Губиниської селищної ради щодо спірної земельної ділянки було порушено, оскільки вона вибула із володіння власника без його волі, що і є причиною виникнення спору.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки встановлено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Вказаною нормою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З зазначеної норми вбачається, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді складаються з чотирьох елементів:

1) наявність інтересів держави у спірних відносинах;

2) порушення/загроза порушення зазначених інтересів;

3) наявність/відсутність компетентного суб`єкта владних повноважень, який має захищати зазначені інтереси держави;

4) нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним суб`єктом владних повноважень (у разі його наявності).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів ( далі у тексті Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, і який має передбачені законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання відповідного позову до суду.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України, статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. ст. 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, у тому числі, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Приписами ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У зв`язку з внесенням Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» змін до Земельного кодексу України, відповідно до пп. «а» п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності - територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук) та земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права^ оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17.

Таким чином, власником та розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеного пункту на теперішній час є саме Губиниська селищна об`єднана територіальна громада в особі Губиниської селищної ради і прокурором при поданні позовної заяви належним чином визначено суб`єктів відповідних спірних правовідносин.

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій", у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Крім того, жодним нормативним актом не визначено переліку доказів, виключно на підставі яких суд має встановлювати наявність у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

В постанові від 24.04.2019 по справі № 911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.".

Прокурор надав належним чином засвідчені докази надсилання ним на адресу позивача листів про надання інформації щодо вжитих заходів, у тому числі представницького характеру, спрямованих на захист порушених інтересів держави шляхом витребування спірної земельної ділянки на користь позивача.

Зі змісту відповідей позивача вбачається, що уповноваженим органом не вживалися заходи щодо повернення земельної ділянки.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Про свій намір звернутися з даним позовом прокурор повідомив позивача в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" шляхом направлення листа №04/62-3495ВИХ-23 від 31.07.2023 (а.с. 66-70 том 1).

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган державної влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивача.

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо правомірності укладення відповідачами спірного договору суборенди землі, наявності/відсутності порушення відповідачем-1 положень договору оренди землі і підстав для розірвання такого договору та повернення земельної ділянки.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. (ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові (ст. 658 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Зі змісту вказаних норм убачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем - має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 висловлено позицію стосовно того, що власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

За змістом ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Господарським судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №19739-СГ від 06.11.2020 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 6323181300:03:000:0463) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

23.11.2020 державним реєстратором Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Жбадинським О.М. право власності на зазначену земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 6323181300:03:000:0463 зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №327638068 від 31.03.2023 (а.с. 27-29 том 1).

Разом з тим, ОСОБА_1 , реалізувавши своє право на безоплатне отримання із земель державної власності земельної ділянки, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства повторно звернувся до уповноваженого державного органу для отримання земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-1052/15-21-сг від 15.01.2021 (а.с. 33 том 1) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Губиниської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі багаторічні насадження площею 2,0000 га (кадастровий номер 1223255600:02:040:0043) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

12.02.2021 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Коноваленком А.В. право власності на зазначену земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 1223255600:02:040:0043 зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №327637098 від 31.03.2023 (а.с. 30, 31 том 1).

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №10-4-0.332-5556/2-22 від 28.12.2022 (а.с. 40 том 1) вищезазначений наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-1052/15-21-сг від 15.01.2021 прийнято на підставі заяви ОСОБА_1 з додатком (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки).

Господарський суд наголошує, що у вказаній заяві про затвердження розробленої документації із землеустрою від 14.12.2020 (а.с. 42 том 1) ОСОБА_1 зазначив, що право на безоплатну приватизацію по вищезазначеному цільовому призначенню не використав.

Таким чином, як зазначає прокурор, ОСОБА_1 в порушення вимог земельного законодавства вдруге отримав земельну ділянку у власність в межах норм, визначених Земельним кодексом України по даному виду цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, 03.03.2021 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сад» було укладено договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 1223255600:02:040:0043, площею 2 га, який посвідчено приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Аляб`євою Я.С., зареєстровано в реєстрі за №182 (а.с. 34-37 том 1).

Цього ж дня, 03.03.2021 державним реєстратором: нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Аляб`євою Я.С. проведено державну реєстрацію права приватної власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 1223255600:02:040:0043 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сад», ЕРДПОУ 39336328, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №327637098 від 31.03.2023 (а.с. 30-31 том 1).

За приписами ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України).

Як встановлено судом вище, на момент прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-1052/15-21-сг від 15.01.2021 громадянин ОСОБА_1 вже набув і зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6323181300:03:000:0463, що розташована за межами населених пунктів на території Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Отже, всупереч положень ст. 116, 121 Земельного кодексу України гр. ОСОБА_1 двічі безоплатно отримав у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0 га кожна.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, видаючи наказ №4-1052/15-21-сг від 15.01.2021, в порушення вимог законодавства, діяло не в інтересах держави, тож спірна земельна ділянка вибула з володіння держави не з її волі іншим шляхом.

Так, реалізація права в цивільних правовідносинах від імені держави відповідає її волі лише тоді, коли здійснюється на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це визначено в ст. 19 Конституції України.

Таким чином, повторне безоплатне надання Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області громадянам земельних ділянок для аналогічних потреб понад норму встановлену Земельним кодексом України не може оцінюватися як воля держави.

Отже, вибуття спірної земельної ділянки відбулось поза волею держави, як її власника.

З огляду на викладене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-1052/15-21-сг від 15.01.2021 був прийнятий з порушенням земельного законодавства та є неправомірним.

Оскільки земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 1223255600:02:040:0043, що розташована на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-1052/15-21-сг від 15.01.2021, який не відповідає закону, то суд дійшов висновку, що волі держави на таке вибуття не було.

Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірної земельної ділянки в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із змісту долучених до матеріалів справи інформаційної довідки №327637098 від 31.03.2023 (а.с. 30-32 том 1) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також договору купівлі продажу від 03.03.2021, громадянин ОСОБА_1 реалізував земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1223255600:02:040:0043, Товариству з обмеженою відповідальністю «Еко-сад».

Зважаючи на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1223255600:02:040:0043 вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судом вище, існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння відповідача на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Також суд приймає до уваги, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

З огляду на викладене, витребування спірної земельної ділянки від її нинішнього власника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-сад» є належним та ефективним способом захисту порушеного інтересу держави та не потребує попереднього скасування та визнання незаконними в судовому порядку наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-1052/15-21-сг від 15.01.2021, запису у Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу укладеного 03.03.2021 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сад».

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про витребування на користь Губиниської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Губиниської селищної ради із незаконного володіння Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-сад» земельної ділянки з кадастровим номером 1223255600:02:040:0043, площею 2,000 га, в повному обсязі.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684,00 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні з позовом до суду прокурор сплатив судовий збір в розмірі 8052,00грн згідно з платіжною інструкцією №1324 від 12.05.2023, замість 2147,20 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду прокурор надмірно сплатив судовий збір в розмірі 5904,80грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідне клопотання прокурором до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз`яснити прокурору, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 5904,80грн підлягає поверненню з державного бюджету України, для чого прокурору необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2147,20грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Губиниської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-сад", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки задовольнити в повному обсязі.

Витребувати на користь Губиниської селищної ради (51250, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, селище міського типу Губиниха, вул. Шевченко, буд. 16, ідентифікаційний код 04338457) із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-сад" (51250, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, селище міського типу Губиниха, вул. Берегового, буд. 34Д, ідентифікаційний код 39336328), земельну ділянку з кадастровим номером 1223255600:02:040:0043, площею 2,000га.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-сад" (51250, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, селище міського типу Губиниха, вул. Берегового, буд. 34Д, ідентифікаційний код 39336328) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Д. Яворницького, буд. 38, ідентифікаційний код 02909938) витрати по сплаті судового збору у сумі 2147,20грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 01.12.2023.

Суддя В.О. Татарчук