Повістка

від 30.11.2023 по справі 909/626/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/626/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.11.2023 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В. розглянув заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 909/626/23 за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Іванофранківщини" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 204 401 грн 18 коп. та розірвання договору оренди.

16 листопада 2023 р., Господарський суд Івано-Франківської області у справі 909/626/23 прийняв рішення про часткове задоволення позову та стягнув з ТОВ "Фармація Іванофранківщини" на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 31 805 грн 56 коп. заборгованості з орендної плати, 7 355 грн 27 коп. пені, 441 грн 32 коп. 3% річних, 1 368 грн 27 коп. інфляційних втрат та 614 грн 56 коп. судового збору. В частині позовних вимог Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення з ТОВ "Фармація Іванофранківщини" 140 122 грн 02 коп. заборгованості з орендної плати, 17 979 грн 56 коп. пені, 1 200 грн 64 коп. 3% річних, 4 128 грн 54 коп. інфляційних втрат та розірвання договору оренди суд відмовив.

21 листопада 2023 р., до суду надійшла заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 909/626/23 щодо розподілу судових витрат та стягнення з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь ТОВ "Фармація Іванофранківщини" 20 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

23 листопада 2023 р., суд прийняв дану заяву відповідача до розгляду та призначив її розгляд на 30 листопада 2023 р.

29 листопада 2023 р., від Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до суду надійшло заперечення на заяву відповідача, в якому позивач просив суд в задоволенні заяви позивача про стягнення з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 20 500 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити, при цьому зазначив, що дана заява є необґрунтованою та неспівмірною із складністю виконаної роботи.

Як визначено у ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За змістом частин 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, у випадках, визначених положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 та у додатковій постанові Верховного Суду у справі № 910/789/21 від 19 січня 2022 р).

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 р. у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 р. у справі № 904/3583/19 та 26 січня 2022 р. у справі № 910/20883/20).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надав суду договір про надання правової допомоги від 15 серпня 2023 р. № 85, укладений між відповідачем та адвокатським бюро Дородних Сергія, додаткову угоду № 1 до договору від 15 серпня 2023 р., ордер на надання правничої допомоги та акт про надання правової допомоги від 20 листопада 2023 р. на загальну суму 20 500 грн, в якому зазначено перелік робіт адвоката, а саме: складання (підготовка) відзиву на позовну заяву - 13 000 грн та участь адвоката в трьох судових засіданнях по 2 500 грн кожне.

Перевіривши поданий розрахунок в сукупності з матеріалами справи, судом встановлено, що заявлені представником відповідача витрати на складання відзиву на позов та участь в судових засіданнях є неспівмірними із складністю справи. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відзив на позов прийнято судом з поновленням строку на його подання, відповідачем не здійснено контррозрахунок ціни позову і одне із судових засідань, в яких приймав участь представник відповідача було відкладено судом за його ж клопотанням.

Враховуючи те, що категорія даного спору не відноситься до складної, сам спір є типовим, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково в розмірі 10 000 грн, оскільки саме такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, а також те, що саме такий розмір витрат є співмірним з виконаною адвокатом правничою послугою.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких, зокрема, відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позов задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн слід стягнути з позивача на користь відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 244 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 909/626/23 - задовольнити частково;

з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004; ідентифікаційний код 04054346) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Іванофранківщини" (в`їзд Білостоцький, буд. 3, м. Харків, 61038; ідентифікаційний код 43643682) стягнути 8 997 (вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн 79 коп. витрат на професійну правничу допомогу;

витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 502 грн 21 коп. - залишити за відповідачем.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І. В. Ткаченко

Повний текст ухвали складено 01 грудня 2023 р.