Постанова

від 27.03.2024 по справі 909/626/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р. Справа №909/626/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради б/н від 07.12.2023 (вх. №01-05/3736/23 від 08.12.2023)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2023 (суддя Ткаченко І.В., повний текст складено 20.11.2023)

у справі №909/626/23

за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Іванофранківщини»

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 204 401 грн 18 коп. та розірвання договору оренди

за участю представників:

від апелянта (позивача): не з`явився

від відповідача: Дородних С.В. - адвокат (в режимі відеоконференції)

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2023 у справі №909/626/23 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Іванофранківщини" на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 31 805,56 грн. заборгованості з орендної плати, 7 355,27 грн. пені, 441,32 грн. 3% річних, 1 368,27 грн. інфляційних втрат та 614,56 грн. судового збору; в частині позовних вимог Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення 140 122,02 грн. заборгованості з орендної плати, 17 979,56 грн. пені, 1 200,64 грн. 3% річних, 4 128,54 грн. інфляційних втрат та розірвання договору оренди - відмовлено; витрати по сплаті судового збору в частині 5 135,46 грн. - залишено за позивачем.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2023 та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради; розірвати договір оренди нерухомого майна №4107 від 24.01.2022 нежитлових приміщень площею 23,8 кв.м, розташованих на першому поверсі в будівлі Комунального некомерційного підприємства Міський клінічний перинатальний центр Івано-Франківської міської ради, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола,49, укладений між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармація Іванофранківщини; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фармація Іванофранківщини на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради заборгованість в сумі 204 401,18 грн, з яких: 171 927,58 грн. - заборгованість з орендної плати за період з 01.01.2022р. по 31.03.2023р.; 25 334,83 грн. - пеня за період з 21.10.2022р. по 20.04.2023р.; 1 641,96 грн. - 3% річних за період 21.02.2022р. по 20.04.2023р.; 5 496,81 грн. - інфляційні збитки за період 21.02.2022р. по 20.04.2023р.; судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме для надання суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6441,60 грн.

14.12.2023 відповідач подав клопотання про залишення апеляційної скарги Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам п.5 та п.8 ч.2 ст.258 ГПК України.

21.12.2023 на електронну адресу суду надійшла заява, про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну інструкцію №1412 від 18.12.2023 на суму 8625,03 грн.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.12.2024 відкрито апеляційне провадження, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 22.01.2024, призначено розгляд справи на 24.01.2024.

22.01.2024 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (вх. №01-04/517/24), в якому просить залишити оскаржене рішення без змін.

24.01.2024 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Желіка М.Б. розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 призначено розгляд справи на 21.02.2024.

21.02.2024 у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги по всій території України, судове засідання не відбулося.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 розгляд справи призначено на 06.03.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у зв`язку з неявкою апелянта розгляд справи відкладено на 27.03.2024.

В судове засідання 27.03.2024 апелянт явки представника повторно не забезпечив.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що апелянт був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (що підтверджується довідкою про доставку ухвали до електронного кабінету, долученою до матеріалів справи), однак причин повторної неявки не повідомив, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності апелянта.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної заперечив, просив залишити оскаржене рішення без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ «Фармація Іванофранківщини» про розірвання договору №4107 від 24 січня 2022 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 204 401,18 грн, з яких 171 927,58 грн - основний борг, 25 334,83 грн - пеня, 1 641,96 грн - 3 % річних, 5 496,81 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов`язань відповідач не сплатив орендну плату за період з 01 січня 2022 р. до 31 березня 2023 р., а також не підписав договору про припинення договору оренди та акту про повернення з оренди нерухомого майна.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27 травня 2022 р. №634 договір оренди є припиненим з 27 жовтня 2022 р. Щодо стягнення заборгованості за договором оренди за лютий-жовтень 2022 року відповідач вказав на те, що ним внесено орендну плату за вісім місяців, в підтвердження чого подав платіжні доручення від 24 січня 2022 р., і спірним залишається питання щодо обов`язку внесення орендної плати за жовтень 2022 року.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновку про те, що договір розірвано 27 жовтня 2022 року і цього ж числа орендоване майно вважається повернутим, відтак вимога позивача в частині розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також суд встановив, що не сплаченою залишилася орендна плата в розмірі 31 805 грн 56 коп., з яких 15 680 грн 07 коп. за вересень 2022 р. та 16 125 грн 49 коп. за жовтень 2022 р., самостійно розрахував пеню та 3% річних і дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 31 805 грн 56 коп. заборгованості з орендної плати, 7 355 грн 27 коп. пені, 441 грн 32 коп. 3% річних, 1 368 грн 27 коп. інфляційних втрат.

Узагальнені доводи апелянта (позивача) та заперечення відповідача.

Позивач оскаржує рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, вважає його необґрунтованим, прийнятим із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права. На підтвердження підстав для скасування оскарженого рішення апелянт наводить обставини спору та зазначає такі доводи:

- відповідач не підписав договір про припинення договору оренди та акт повернення з оренди нерухомого майна, не сплатив заборгованість, а також не надав жодної відповіді про причини невиконання умов договору;

- відповідач жодним чином не повідомив орендодавця про те, що товариство позбавлене можливості підписати акт повернення майна;

- з карток розрахунку заборгованості по орендній платі та пені (долучені до матеріалів справи), вбачається, що орендарем протягом тривалого часу не сплачується орендна плата за користування нежитловими приміщеннями, а відтак, виконання ним зобов`язання за договором оренди в частині сплати орендної плати не можна вважати належно виконаним;

- у відповідності до умов договору та картки розрахунку оплати орендної плати, за період нарахування з 01.01.2022 до 31.03.2023 орендарю до оплати підлягає заборгованість за використання орендованих приміщень в розмірі 171927,58 грн.;

- за період з 21.10.2022 до 20.04.2023 орендарю була нарахована пеня в розмірі 25 334,83 грн. відповідно до картки розрахунку пені;

- за порушення грошового зобов`язання у період з 21.02.2022 до 20.04.2023 орендарю було нараховано 1 641,96 грн. 3% річних та 5 496,81 грн. інфляційних збитків згідно з відповідними картками розрахунку;

- невиконання орендарем обов`язку щодо підписання договору про припинення договору оренди та акту повернення з оренди нерухомого майна, своєчасності та повноти сплати орендних платежів та штрафних санкцій суперечить інтересам Івано-Франківської міської територіальної громади та позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати, на який він розраховував при укладенні договору оренди.

Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та вказує такі аргументи на спростування доводів скаржника:

- в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 258 ГПК України в апеляційній скарзі не вказано, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);

- доводи апеляційної скарги повторюють доводи позовної заяви та фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки, без посилання на ймовірні порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права судом;

- в порушення вимог пункту 8 частини другої статті 258 ГПК України в апеляційній скарзі не вказано дату отримання копії рішення суду першої інстанції, що оскаржується;

- нормами процесуального законодавства визначено імперативний обов`язок суду щодо залишення апеляційної скарги без руху у випадку її не відповідності вимогам статті 258 ГПК України;

- зважаючи на те, що апеляційна скарга не містить зазначення у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення і апелянт повторює доводи позовної заяви, цим доводам відповідач вже надав оцінку у своєму відзиві, тому у відзиві на апеляційну скаргу відповідач не має чого спростовувати, з огляду на це відповідач відхиляє аргументи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції, невідповідності його обставинам справи та неправильного застосування господарським судом норм матеріального права як такі, що не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи;

- під час ухвалення оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Також у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що сума витрат, які Товариство понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи №909/626/23 в Західному апеляційному господарському суді, складає орієнтовно 13 000,00 грн., які складаються із витрат на професійну правничу допомогу.

Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини спору.

Так, 24 січня 2022 року Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (орендодавець) та ТзОВ «Фармація Іванофранківщини» (орендар) уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 4107, відповідно до п.1.1 якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 23,8 кв.м., розташоване на першому поверсі в будівлі КНП «Міський клінічний перинатальний центр ІФМР» за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 49.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору, місячна орендна плата становить 13 000 грн без ПДВ. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за перший місяць оренди визначається з урахуванням таких особливостей: якщо дата підписання цього договору припадає на інший календарний місяць ніж місяць проведення аукціону, то розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати, визначеної за результатами аукціону, на індекс інфляції період з першого числа місяця наступного за місяцем проведення аукціону до останнього числа першого місяця оренди з врахуванням добової орендної плати. Орендна плата за другий і кожний наступний місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

За змістом п.3.3 договору орендар сплачує орендну плату до місцевого бюджету щомісяця до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди.

Згідно з п. 3.9 договору, на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п. 3.11 договору).

У п.12.1 договору визначено, що цей договір діє на період до введення пасажирського ліфта в експлуатацію, але не довше ніж до 31 жовтня 2026 року. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень №192 та №193 від 24 січня 2022 року, на виконання умов договору, 24 січня 2022 року, ТзОВ «Фармація Іванофранківщини» сплатило авансовий внесок в розмірі 93 600 грн та забезпечувальний депозит в сумі 31 200 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01 лютого 2022 року, на виконання умов укладеного між сторонами договору, балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до комунальної власності, а саме нежитлове приміщення площею 23,8 кв.м., розташоване в м.Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 49.

27 жовтня 2022 року ТзОВ «Фармація Іванофранківщини» надіслало виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради лист, в якому повідомило, що у зв`язку з військовою агресією росії проти України, зокрема, активними бойовими діями за місцезнаходженням товариства, ТзОВ «Фармація Іванофранківщини» не мало змоги користуватися орендованим приміщенням та просило виконавчий комітет з 24 лютого 2022 року здійснювати нарахування орендної плати у розмірі 50% розміру орендної плати, встановленої договором оренди, а також повідомило орендодавця про дострокове припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №4107 від 24 січня 2022 р.

16 листопада 2022 р., Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради прийняв рішення №1131 про припинення за взаємною згодою сторін, з дня прийняття рішення, договору оренди №ДО-4107 від 24 січня 2022 р., укладений з ТзОВ «Фармація Іванофранківщини».

09 грудня 2022 р., Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради у відповідь на лист від 27 жовтня 2022 р. повідомив ТзОВ «Фармація Іванофранківщини», що жодних перешкод у використанні орендарем орендованих приміщень на підставі договору немає, а тому відсутні правові підстави для задоволення клопотання про нарахування орендної плати в розмірі 50% від орендної плати.

Цього ж дня Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради на електронну пошту ТзОВ «Фармація Іванофранківщини» надіслав на підпис акт про повернення з оренди нерухомого майна.

03 лютого 2023 р., Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради направив на адресу орендаря договір про припинення договору оренди та акт повернення з оренди нерухомого майна, а також повідомив про необхідність сплати заборгованості з орендної плати, пені, 3% річних та інфляційних збитків.

У позовній заяві, а також в апеляційній скарзі, позивач вказує, що відповідач не підписав договору про припинення договору оренди №ДО-4107 від 24 січня 2022 р. та акту повернення з оренди нерухомого майна, орендну плату не сплатив, не повідомив орендодавцю причин неможливості підписати вказані договір та акт.

У зв`язку з не виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати позивач, у відповідності до п.3.9 договору та ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 25 334 грн 83 коп. пені, 1 641 грн 96 коп. 3% річних та 5 496 грн 81 коп. інфляційних втрат.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом частин 1, 2 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У ст.651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Відповідно до п.61. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо припинення орендарем договору оренди.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2000 введено воєнний стан.

В пункті п`ятому постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27 травня 2022 р. №634 зазначено, що договори оренди державного та комунального майна в період воєнного стану можуть бути достроково припинені за заявою орендаря, поданою ним орендодавцю на адресу електронної пошти, зазначену в договорі оренди. Заява вважається належно поданою, якщо вона підписана уповноваженою особою орендаря, а її PDF-копія надіслана з електронної адреси орендаря, зазначеної в договорі оренди.

Якщо сторони договору позбавлені можливості підписати акт повернення майна з оренди, майно вважається повернутим з моменту, зокрема, отримання орендодавцем заяви орендаря про дострокове припинення договору.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТзОВ «Фармація Іванофранківщини» є місто Харків.

Загальновідомими є обставини того, що Харків з початку повномасштабної війни є прифронтовим містом та перебуває під регулярними обстрілами російських військ.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №4107 від 24.01.2022 був розірваним в силу закону з 27.10.2022, тобто з дня звернення ТзОВ «Фармація Іванофранківщини» до орендодавця із заявою про дострокове припинення договору оренди, і цього ж числа орендоване майно вважається повернутим.

Відтак вимога позивача в частині розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Доводи апелянта про те, що відповідач не повідомив позивачу причин неможливості підписання договору про припинення договору оренди та акту повернення майна апеляційний суд відхиляє за безпідставністю, оскільки положення п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 не передбачають наявності такого обов`язку в орендаря.

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частинами 1, 4 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

В договорі сторони визначили розмір орендної плати, порядок її нарахування та строк сплати.

Відповідно до акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, нежитлове приміщення площею перебувало в користуванні відповідача з 01.02.2022 до 27.10.2022, і відповідач, відповідно до змісту п.3.2 договору, за цей період мав сплатити позивачу орендну плату у загальному розмірі 159 605 грн 56 коп., а саме: за лютий 2022 р. - 15 849 грн 60 коп.; за березень 2022 р. - 16 562 грн 83 коп.; за квітень 2022 р. - 17 076 грн 28 коп.; за травень 2022 р. - 17 537 грн 34 коп.; за червень 2022 р. - 18 081 грн; за липень 2022 р. - 18 207 грн 57 коп.; за серпень 2022 р. - 18 407 грн 85 коп.; за вересень - 18 757 грн 60 коп.; за жовтень 2022 р. (26 днів) - 16 125 грн 49 коп.

Згідно з платіжними дорученнями №192 та №193 від 24 січня 2022 р., на виконання умов договору відповідач сплатив грошові кошти в загальному розмірі 124 800 грн., отже, не сплаченою залишилася орендна плата в розмірі 31 805 грн 56 коп., з яких 15 680 грн 07 коп. за вересень 2022 р. та 16 125 грн 49 коп. за жовтень 2022 р.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В ст.230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд першої інстанції самостійно розрахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати в межах визначеного позивачем періоду та встановив, що такі становлять 7 355 грн 27 коп. пені, 441 грн 32 коп. 3% річних, 1 368 грн 27 коп. інфляційних втрат. Доводів щодо неправильності розрахунку вказаних сум апеляційна скарга не містить.

Відтак апелянт не обґрунтував належним чином та не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені у клопотанні про залишення апеляційної скарги без руху та відзиві про те, що апеляційна скарга не відповідає вимогам п.5 та п.8 ч.2 ст.258 ГПК України, відповідно до яких в апеляційній скарзі мають бути зазначені у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо), а також дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

Так, в цьому випадку апеляційну скаргу подано в межах строку на апеляційне оскарження, встановленого у ч.1 ст.256 ГПК України протягом 20 днів з дати виготовлення повного тексту рішення. Натомість, зазначення дати отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується, передбачено для випадків подання апеляційної скарги протягом строку, передбаченого у ч.2 ст.256 ГПК України як безумовна підстава для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження з метою встановлення обставин дотримання цього строку. Щодо дотримання апелянтом вимог п.5 ч.2 ст.258 ГПК України слід зазначити, що учасник справи, який подає апеляційну скаргу, на власний розсуд наводить обґрунтування такої скарги.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 6441,60 грн., сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Колегія суддів роз`яснює апелянту право звернення до суду в порядку п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» з клопотанням про повернення судового збору в розмірі 2183,43 грн., зайво сплаченого згідно з платіжною інструкцією №1412 від 18.12.2023 на суму 8625,03 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради відмовити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2023 у справі №909/626/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 04.04.2024.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.