Рішення

від 30.11.2023 по справі 911/785/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2023 р. Справа № 911/785/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергомашкомплект, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства Центренерго, селище міського типу Козин, Обухівський район, Київська область

в особі Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства Центренерго, м. Світлодарськ (ПН), Бахмутський район, Донецька область

про стягнення 479 144, 69 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ Енергомашкомплект звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ПАТ Центренерго в особі Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства Центренерго про стягнення 348 000, 00 грн основної заборгованості, 23 790, 98 грн пені, 12 028, 23 грн трьох процентів річних та 95 325, 48 грн інфляційних втрат. Крім того, у позовній заяві позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати за поставлену продукцію згідно з договором № 13/28 від 10.09.2021 р. про закупівлю (поставку) товарів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2023 р. відкрито провадження у справі № 911/785/23 за позовом ТОВ Енергомашкомплект до ПАТ Центренерго в особі Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства Центренерго про стягнення 479 144, 69 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору. Крім того, даною ухвалою встановлено відповідачу строк для подачі заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у разі реалізації ним такого права, п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали суду.

За наслідками розгляду вищевказаного клопотання позивача, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи і суд на підставі зібраних та поданих доказів, позицій сторін може встановити і оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

10.04.2023 р. на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив № 02-11/53 від 10.04.2023 р. на позовну заяву, що долучено судом до матеріалів справи, в якому він зазначає, що не визнає позовні вимоги позивача та просить суд, зокрема, зменшити розмір штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із обставинами непереборної сили, а також зупинити провадження у справі № 911/785/23 до припинення або скасування воєнного стану та деокупації Вуглегірської ТЕС.

За наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, про зупинення провадження у справі суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні за безпідставністю, оскільки положення ст. ст. 227, 228 Господарського процесуального кодексу містять вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі, серед яких відсутні підстави/обставини, зазначені відповідачем у відзиві.

18.04.2023 р. через систему Електронний суд до суду від позивача надійшла відповідь б/н від 17.04.2023 р. на відзив у справі № 911/785/23, що долучено судом до матеріалів справи, в якій він просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотанні про зупинення провадження у справі № 911/785/23, здійснити розгляд справи № 911/785/23 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

За наслідками розгляду вищевказаного клопотання позивача, про розгляд справи № 911/785/23 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи і суд на підставі зібраних та поданих доказів, позицій сторін може встановити і оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

25.04.2023 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання б/н від 21.04.2023 р. про долучення доказів до матеріалів справи № 911/785/23, разом із додатками, що долучено судом до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.09.2021 р. між позивачем (надалі Постачальник) та відповідачем в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська ТЕС ПАТ Центренерго (надалі Покупець) було укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 13/28, згідно п. п. 1.1., 1.2. якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Товари (Продукцію) згідно умов Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики Продукції зазначені в Додатку № 1 до Договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що ціною Договору є загальна сума цін на Продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним Договором.

Згідно з п. 2.2. Договору ціни на Продукцію визначаються в Додатку № 1 до Договору.

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що розрахунки за продукцію здійснюються Покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунку Постачальника в порядку, передбаченому Додатком № 1 до Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник здійснює поставку Продукції за умовами згідно Додатку № 1 до Договору.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання-передачі продукції.

Згідно з п. 5.5. Договору право власності на Продукцію переходить від Постачальника до Покупця в момент, передбачений в п. 5.3. Договору.

Відповідно до п. 10.1. Договору Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували від час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пунктом 10.2. Договору передбачено, що Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дій обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовому вигляді.

Згідно з п. 10.3. Договору Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Згідно з п. 12.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками Сторін і діє протягом строку, зазначеного в Додатку № 1 до Договору.

Також, між позивачем та відповідачем було підписано та узгоджено Додаток № 1 до договору про закупівлю (поставку) товарів № 13/28 від 10.09.2021 р.

Відповідно до п. 2 Додатку № 1 загальна вартість Продукції складає 348 000, 00 грн.

Пунктом 3 Додатку № 1 встановлено наступні умови розрахунків: розрахунки за Продукцію здійснюються Покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати підписання Покупцем Акту приймання-передачі продукції.

Згідно з п. 4 Додатку № 1 Постачальник здійснює поставку Продукції автомобільним транспортом на умовах поставки DDP (84792, Донецька обл., Бахмутський р-н, м. Світлодарськ, склад № 1 Вуглегірської ТЕС), відповідно до Правил Інкотермс 2010.

Пунктом 5 Додатку № 1 визначено, що строк поставки складає 60 календарних днів (з правом дострокової поставки) після отримання заявки від Покупця.

Відповідно до п. 9 Додатку № 1 строк дії договору обчислюється з моменту його підписання обома Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2021 року включно, а в частині щодо розрахунків до повного виконання зобов`язань Сторонами.

На виконання умов договору про закупівлю (поставку) товарів № 13/28 від 10.09.2021 р. позивачем протягом листопада грудня 2021 р. було поставлено (продано) відповідачу товар на загальну суму 348 000, 00 грн, що підтверджується заявкою ПАТ Центренерго в особі Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства Центренерго поданої Товариству з обмеженою відповідальністю Енергомашкомплект щодо постачання ТМЦ № 08/5457 від 28.10.2021 р. на суму 348 000, 00 грн, видатковою накладною № 22111 від 22.11.201 р. на суму 112 297, 20 грн, товарно-транспортною накладною № 22111 від 22.11.2021 р., довіреністю № 422 від 19.11.2021 р. відповідача, виданою на свого представника гр. Тищенко О.Є., рахунком на оплату № 2211-1 від 22.11.2021 р. на суму 112 297, 20 грн, актом приймання-передачі продукції за кількістю, якістю та комплектністю по договору поставки № 13/28 від 10.09.2021 р. від 30.11.2021 р., податковою накладною № 28 від 22.11.2021 р., видатковою накладною № 2122 від 02.12.2021 р. на суму 110 055, 60 грн, рахунком на оплату № 212-2 від 02.12.2021 р. на суму 110 055, 60 грн, товарно-транспортною накладною № 212 від 02.12.2021 р., довіреністю № 448 від 01.12.2021 р. відповідача, виданою на свого представника гр. Тищенко О.Є., актом приймання-передачі продукції за кількістю, якістю та комплектністю по договору поставки № 13/28 від 10.09.2021 р. від 21.12.2021 р., податковою накладною № 8 від 02.12.2021 р., видатковою накладною № 29121 від 29.12.2021 р. на суму 125 647, 20 грн, рахунком на оплату № 2912-1 від 29.12.2021 р. на суму 125 647, 20 грн, товарно-транспортною накладною № 29121 від 29.12.2021 р., довіреністю № 491 від 23.12.2021 р. відповідача, виданою на свого представника гр. Тищенко О.Є., актом приймання-передачі продукції за кількістю, якістю та комплектністю по договору поставки № 13/28 від 10.09.2021 р. від 30.12.2021 р., податковою накладною № 60 від 29.12.2021 р., наявними у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов`язок щодо оплати за поставлений товар не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 348 000, 00 грн, що підтверджується договором про закупівлю (поставку) товарів № 13/28 від 10.09.2021 р. та Додатком № 1 до нього, заявкою ПАТ Центренерго в особі Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства Центренерго щодо постачання ТМЦ № 08/5457 від 28.10.2021 р. на суму 348 000, 00 грн, видатковою накладною № 22111 від 22.11.201 р. на суму 112 297, 20 грн, товарно-транспортною накладною № 22111 від 22.11.2021 р., довіреністю № 422 від 19.11.2021 р. відповідача, виданою на свого представника гр. Тищенко О.Є., рахунком на оплату № 2211-1 від 22.11.2021 р. на суму 112 297, 20 грн, актом приймання-передачі продукції за кількістю, якістю та комплектністю по договору поставки № 13/28 від 10.09.2021 р. від 30.11.2021 р., податковою накладною № 28 від 22.11.2021 р., видатковою накладною № 2122 від 02.12.2021 р. на суму 110 055, 60 грн, рахунком на оплату № 212-2 від 02.12.2021 р. на суму 110 055, 60 грн, товарно-транспортною накладною № 212 від 02.12.2021 р., довіреністю № 448 від 01.12.2021 р. відповідача, виданою на свого представника гр. Тищенко О.Є., актом приймання-передачі продукції за кількістю, якістю та комплектністю по договору поставки № 13/28 від 10.09.2021 р. від 21.12.2021 р., податковою накладною № 8 від 02.12.2021 р., видатковою накладною № 29121 від 29.12.2021 р. на суму 125 647, 20 грн, рахунком на оплату № 2912-1 від 29.12.2021 р. на суму 125 647, 20 грн, товарно-транспортною накладною № 29121 від 29.12.2021 р., довіреністю № 491 від 23.12.2021 р. відповідача, виданою на свого представника гр. Тищенко О.Є., актом приймання-передачі продукції за кількістю, якістю та комплектністю по договору поставки № 13/28 від 10.09.2021 р. від 30.12.2021 р., податковою накладною № 60 від 29.12.2021 р., наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку по оплаті за поставлений товар за договором про закупівлю (поставку) товарів № 13/28 від 10.09.2021 р.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 340 000, 00 грн за договором про закупівлю (поставку) товарів № 13/28 від 10.09.2021 р. є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 95 325, 48 грн інфляційних збитків та 12 028, 23 грн 3 % річних за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті за поставлений товар з 31.12.2021 р. по 13.03.2023 р., з 21.01.2022 р. по 13.03.2023 р., з 30.01.2022 р. по 13.03.2023 р. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків та 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків та 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 95 325, 48 грн та 12 028, 23 грн.

Як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві № 02-11/53 від 10.04.2023 р. на позовну заяву просить суд, зокрема, про зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних збитків та 3% річних, а саме, просить суд не нараховувати заявлені до стягнення позивачем інфляційні збитки та 3 % річних.

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що введення з 24.02.2022 р. в Україні воєнного стану є обставинами непереборної сили і внаслідок військової агресії Росії та окупації міста Світлодарськ Донецької області було зупинено функціонування Вуглегірської ТЕС, втрачено доступ до договірної документації, а відповідач зазнав майнових втрат (збитків) у вигляді знищення та пошкодження майна, в тому числі у зв`язку з ракетними обстрілами. При цьому, відповідач виконує критично важливі функції в інтересах держави, а саме забезпечує енергетичну безпеку України, спрямовує кошти на відновлення критичної інфраструктури, зокрема блоків та трансформаторів на електростанціях, виплачує заробітну плату працівникам і наразі перебуває в тяжкому майновому стані.

Щодо вищезазначеного клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних збитків та 3% річних, викладеного у відзиві, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Згідно з ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що до повноважень суду належить зменшення виключно розміру штрафних санкцій, до яких згідно з положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України інфляційні збитки та 3% річних не відносяться.

Також, суд вважає за потрібне зазначити, що сплата інфляційних збитків та 3% річних, за своєю природою не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/14522/18, у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18).

Таким чином, 3 % річних та інфляційні збитки не є господарськими санкціями у вигляді грошової суми (штрафними санкціями), а тому у суду відсутні підстави застосовувати положення ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру заявлених вимог в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором про закупівлю (поставку) товарів № 13/28 від 10.09.2021 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті за поставлений товар з 31.12.2021 р. по 30.06.2022 р., з 21.01.2022 р. по 21.07.2022 р., з 30.01.2022 р. по 30.07.2022 р. всього на загальну суму 23 790, 98 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.6. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати Продукції Покупець сплачує Постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої Продукції.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.

Як було зазначено вище, відповідач у відзиві № 02-11/53 від 10.04.2023 р. на позовну заяву, зокрема, просить суд не нараховувати заявлену до стягнення позивачем неустойку.

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що введення з 24.02.2022 р. в Україні воєнного стану є обставинами непереборної сили і внаслідок військової агресії Росії та окупації міста Світлодарськ Донецької області було зупинено функціонування Вуглегірської ТЕС, втрачено доступ до договірної документації, а відповідач зазнав майнових втрат (збитків) у вигляді знищення та пошкодження майна, в тому числі у зв`язку з ракетними обстрілами. При цьому, відповідач виконує критично важливі функції в інтересах держави, а саме забезпечує енергетичну безпеку України, спрямовує кошти на відновлення критичної інфраструктури, зокрема блоків та трансформаторів на електростанціях, виплачує заробітну плату працівникам і наразі перебуває в тяжкому майновому стані.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов`язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.

У свою чергу норми статті 233 Господарського кодексу України визначають як обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов`язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2022 р. у справі № 916/2302/21.

Приписами частин 1, 2 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 цього ж кодексу особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували наявність обставин, що є підставою у відповідності до положень ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій.

Судом враховано, що ПАТ Центренерго має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та вирішення соціальних питань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави від 04.03.2015 р. №83 та є однією з найбільших енергогенеруючих компаній України, яка відіграє вагому роль у життєдіяльності таких промислово розвинених областей України як Київська, Харківська та Донецька, а також те, що внаслідок російської військової агресії ПАТ Центренерго та його відокремлені підрозділи зазнали матеріальної шкоди та продовжують здійснювати свою господарську діяльність в умовах дії військового стану, введеного 24.02.2022 р. на території України, у відповідності до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 р. Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні з подальшим продовженням строку його дії.

Водночас, судом встановлено та прийнято до уваги, що строк настання у відповідача обов`язку з оплати поставленого позивачем товару за договором про закупівлю (поставку) товарів № 13/28 від 10.09.2021 р. та подальше прострочення виконання такого обов`язку виникли раніше обставин, викладених відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву, як на підставу зменшення розміру неустойки та інших нарахувань, заявлених до стягнення, а саме останній день оплати за поставлений товар згідно з актом приймання-передачі продукції за кількістю, якістю та комплектністю від 30.11.2021 р. настав 30.12.2021 р., останній день оплати за поставлений товар згідно з актом приймання-передачі продукції за кількістю, якістю та комплектністю від 21.12.2021 р. настав 20.01.2022 р., останній день оплати за поставлений товар згідно з актом приймання-передачі продукції за кількістю, якістю та комплектністю від 30.12.2021 р. настав 29.01.2022 р.

Окрім цього, судом встановлено та прийнято до уваги, що окупація міста Світлодарськ Донецької області збройними силами Росії та, як наслідок зупинення функціонування Вуглегірської ТЕС, втрата доступу до договірної документації відбулась в травні 2022 р., тобто після спливу тривалого строку після обставин, викладених відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву, як на підставу зменшення розміру неустойки та інших нарахувань, заявлених до стягнення, а отже відповідач не був позбавлений можливості і після повномасштабного вторгнення збройних сил Росії на територію України виконати перед позивачем свій обов`язок щодо оплати за поставлену продукцію згідно з договором № 13/28 від 10.09.2021 р. про закупівлю (поставку) товарів.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що обставини, викладені відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву, як на підставу зменшення розміру неустойки та інших нарахувань, заявлених до стягнення, не можуть розглядатись, як надзвичайні і невідворотні обставини, саме внаслідок яких належне виконання відповідачем свого зобов`язання перед позивачем по оплаті за поставлений товар виявилося неможливим.

При цьому, судом при вирішенні спору у даній справі також враховано наступне.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати України шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21.

Отже, з наведеного слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (із подальшим його продовженням).

Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача перед позивачем саме за договором № 13/28 від 10.09.2021 р. про закупівлю (поставку) товарів.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази вжиття відповідачем будь-яких заходів для недопущення порушення зі свого боку господарського зобов`язання щодо вчасної оплати поставленої продукції у строк, встановлений договором про закупівлю (поставку) товарів № 13/28 від 10.09.2021 р. та Додатком № 1 до нього, та/або доказів звернення до позивача з проханням/пропозицією щодо зміни порядку оплати.

У зв`язку із тим, що відповідач не зазначив достатніх обставин та доказів їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, то у суду відсутні правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені, заявленої позивачем, а тому суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, викладеного у відзиві на позовну заяву без задоволення.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 23 790, 98 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст.123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Центренерго (08711, вул. Рудиківська, буд. 49, смт Козин, Обухівський район, Київська область; ідентифікаційний код 22927045) в особі Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства Центренерго (84792, м. Світлодарськ (ПН), Бахмутський район, Донецька область) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергомашкомплект (04071, вул. Почайнинська, буд. 25/49, офіс 74, м. Київ; ідентифікаційний код 32556755) 348 000, 00 (триста сорок вісім тисяч) грн 00 (нуль) коп. основної заборгованості, 23 790 (двадцять три тисячі сімсот дев`яносто) грн 98 (дев`яносто вісім) коп. пені, 95 325 (дев`яносто п`ять тисяч триста двадцять п`ять) грн 48 (сорок вісім) коп. інфляційних збитків, 12 028 (дванадцять тисяч двадцять вісім) грн 23 (двадцять три) коп. 3 % річних та судові витрати 7 187 (сім тисяч сто вісімдесят сім) грн 17 (сімнадцять) коп. судового збору.

3.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца