Рішення

від 21.11.2023 по справі 911/2949/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/2949/23

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НФ Агро», м. Київ,

до відповідачаДержавного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України», с. Озерна Київської області

про стягнення 31 736,81 грн.,

за участю представників:

від позивача: Герасимова Т.І., адвокат, ордер серії ВВ №1034551 від 20.11.2023;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «НФ Агро», м. Київ (далі за текстом - ТОВ «НФ Агро»), 25.09.2023 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом вих. №21/09/02 від 21.09.2023 до відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» (надалі - ДП «ДГ «ОЗЕРНА»), в якому просить суд стягнути з відповідача:

- 16 690,28 грн. заборгованості за договором поставки товару №АГР-020523/4 від 02.05.2023 (видаткова накладна №5240003 від 24.05.2023),

- 6 546,58 грн. пені (за сукупний період 31.05.2023-21.09.2023),

- 8 345,14 грн. штрафу (п.7.2. договору),

- 154,81 грн. трьох відсотків річних (за період 31.05.2023-21.09.2023),

- витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем ТОВ «НФ Агро» (постачальник) та відповідачем ДП «ДГ «ОЗЕРНА» (покупець) було укладено Договір поставки товару №АГР-020523/4 (з відстрочкою платежу) від 02.05.2023, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити оплату його вартості.

На виконання Договору позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №5240003 від 24.05.2023 на суму 16 690,28 грн. Відповідач отриманий товар не оплатив, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 16 690,28 грн.

За прострочення виконання грошових зобов`язань позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача передбачені договором пеню в сумі 6 546,58 грн., штраф у сумі 8 345,14 грн. та три відсотки річних у сумі 154,81 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області 27.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2949/22, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача подати докази оплати за поставлений товар відповідно до договору поставки товару №АГР-020523/4 від 02.05.2023 за видатковою накладною №5240003 від 24.05.2023.

23.10.2023 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача до Господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд:

- повернути позовну заяву позивачу на підставі п.1 ч.5 ст. 174 ГПК України, оскільки позов підписаний неуповноваженою особою;

- застосувати ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені та штрафу в даній справі шляхом зменшення сукупного розміру пені та штрафу в даній справі до розміру 5% від суми основного боргу у випадку задоволення позову;

- у випадку продовження розгляду позову - відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач наголошує на тому, що спірним Договором передбачено, що ціна на товар, яка підлягає оплаті, визначається саме у рахунку-фактурі, виписка якого та вручення покупцю в обов`язковому порядку передує виникненню обов`язку оплати товару. Однак, в тексті позовної заяви відсутні відомості про оформлення позивачем рахунку-фактури та дати його вручення відповідачу, а також в додатках до позовної заяви відсутні копії самого рахунку-фактури та доказів вручення його відповідачу, а отже спираючись на ч. 2 ст. 164 ГПК України можна бути впевненим, що рахунок-фактуру фактично позивач не оформляв та відповідачу належним чином не вручав, відтак строк оплати товару по Договору не розпочав свій перебіг до вручення відповідачу рахунку-фактури, який єдиний згідно умов п.3.1. Договору містить ціну товару і до того ж містить офіційні банківські реквізити, на які має здійснюватися відповідна оплата.

Відтак відповідач твердить, що обов`язок оплати у відповідача не настав до вручення рахунку-фактури згідно п. 3.1. Договору, має місце прострочення кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги заявлені передчасно і не підлягають задоволенню. Зважаючи на наявність прострочення кредитора, відсутні підстави для нарахування пені, штрафу та 3% річних, які також заявлені передчасно та не підлягають задоволенню.

Відповідач зазначає, що Договір ставить сторони у нерівне становище, оскільки не передбачає для постачальника жодних співмірних із передбаченими для покупця за розмірами заходів відповідальності.

ДП «ДГ «ОЗЕРНА» наголошує на тому, що здійснює діяльність із сільськогосподарського виробництва у Білоцерківському районі Київської області, який серед інших піддавався обстрілам збройними силами РФ під час окупації частини Київської області тощо.

Крім того, відповідач твердить, що неустойка не може перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для відповідача та стати джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором позивачем, у зв`язку із чим вважає, що є підстави для застосування до спірних правовідносин норм ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Також на думку відповідача, вбачаються підстави для повернення позовної заяви на підставі п.1 ч.5 ст. 174 ГПК України.

Доказів направлення відзиву іншій стороні представником відповідача не подано, натомість подано роздруківку відповіді №203120 від 22.10.2023 про відсутність зареєстрованого кабінету у юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 42369657.

Відповідно до частини 7 ст. 42 ГПК України в редакції, що набрала чинності 18.10.2023, якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи. Разом із тим, позовна заява ТОВ «НФ Агро» подана до суду (надіслана поштою) 21.09.2023, надійшла 25.09.2023, провадження відкрито 27.09.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.11.2023 суд з власної ініціативи призначив розгляд справи №911/2949/23 у судовому засіданні на 21.11.2023. Цією ж ухвалою зобов`язано позивача надати суду:

оригінали документів, доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні;

засвідчений витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, що підтверджує внесення відомостей, передбачених ч.2 ст. 17 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», щодо адвоката Мусієнко Ольги Вікторівни; документально підтверджені письмові пояснення щодо ордеру серія АА №0033434 надання правничої (правової) допомоги;

відомості про здійснення чи не здійснення реєстрації електронного кабінету юридичної особи ТОВ «НФ Агро» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

20.11.2023 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач наголошує на тому, що аналіз законодавчих норм свідчить, що статус адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові КГС у складі ВС від 26.09.2019 у справі № 910/3845/19.

Статус адвоката Мусієнко Ольги Вікторівни підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6141 від 26.07.2018, посвідченням адвоката України №6141 від 26.07.2018.

Ордер серії АА № 0033434 про надання правничої (правової) допомоги було сформовано в кабінеті адвоката на порталі «Рада адвокатів міста Києва», режим доступу https://ramk.com.ua/.

Також позивач повідомляє, що повноваження адвоката Мусієнко О.В. на представництво інтересів позивача ТОВ «НФ Агро» в господарському судочинстві (в тому числі, на підписання та подання позовної заяви) підтверджується Договором про надання правової (правничої) допомоги від 20.09.2023 та Довіреністю від 20.09.2023.

У судове засідання 21.11.2023 з`явився представник позивача. Відповідач у судове засідання не з`явився, уповноважених представників не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача про повернення позовної заяви позивачу на підставі п.1 ч.5 ст. 174 ГПК України, відмовив у його задоволенні, про що постановив відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 21.11.2023 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши позов ТОВ «НФ Агро» до ДП «ДГ «ОЗЕРНА» про стягнення 31 736,81 грн., дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

02.05.2023 між ТОВ «НФ Агро» (постачальник) та ДП «ДГ «ОЗЕРНА» (покупець) було укладено Договір поставки товару №АГР-020523/4 (з відстрочкою платежу) (далі за текстом Договір), за умовами якого:

- постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар га своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору);

- предметом постачання є автомобільні запасні частини, мастила, автохімія, інші комплектуючі для транспортних засобів, що надалі іменується - товар, найменування, асортимент та кількість якого зазначаються в Заявці покупця, яка узгоджується між сторонами за допомогою факсимільного зв`язку, або електронної пошти (п. 1.2 Договору);

- підтвердженням факту узгодження сторонами асортименту, кількості і ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній постачальника, яка після підписання її обома сторонами має юридичну силу специфікації і є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.3 Договору);

- найменування, асортимент, марка товару, одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю товару, вказуються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 2.1 Договору);

- ціни на товар у постачальника встановлюються у гривні і фіксуються в рахунку-фактурі на дату виставлення рахунку-фактури на кожну окрему партію товару. Ціна тари (упаковки) включена в ціну товару (п. 3.1 Договору);

- загальна сума Договору визначається загальною вартістю товару, що постачається на умовах даного договору згідно всіх видаткових накладних, підписаних з обох сторін (п. 3.2 Договору);

- оплата товару покупцем проводиться в національній валюті України, на умовах відстрочки платежу 5 календарних днів з моменту поставки товару на підставі видаткових накладних шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок (п. 3.3 Договору);

- при здійсненні оплати за товар, в графі призначення платежу покупець повинен вказувати номер та дату цього Договору (п. 3.4 Договору);

- моментом поставки товару вважається момент підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар, або товарно-транспортної накладної служби перевізника доставки. У випадку відмови уповноваженим представником покупця від підписання видаткової накладної представником постачальника складається акт (у такому випадку момент складення такого акту вважатиметься моментом поставки товару) (п. 4.3 Договору);

- зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту поставки товару. Підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар розуміється як одержання покупцем одночасно з товаром всіх його обов`язкових складових і документів, що стосуються товару і які піддягають передачі разом з товаром. При відсутності яких-небудь із обов`язкових складових товару або документів, що стосуються товару, покупець робить про це відмітку у видатковій накладній (п. 4.4 Договору);

- за невиконання чи несвоєчасне виконання своїх зобов`язань винна сторона несе відповідальність згідно діючого законодавства України та умов цього Договору (п. 7.1 Договору);

- при простроченні оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення платежу, за кожен день прострочення від суми заборгованості, без обмеження строків її нарахування, а також штраф

у розмірі 20 відсотків від суми поставленого, але неоплаченого товару, у випадку прострочення оплати коштів за поставлений товар більше ніж на 10 календарних днів;

у розмірі 40 відсотків від суми поставленого, але неоплаченого товару, у випадку прострочення оплати коштів за поставлений товар більше ніж на 20 календарних днів;

у розмірі 50 відсотків від суми поставленого, але неоплаченого товару, у випадку прострочення оплати коштів за поставлений товар більше ніж на 30 календарних днів.

В такому випадку покупець також зобов`язаний відшкодувати всі збитки постачальника понесені останнім внаслідок невиконання або несвоєчасного виконання покупцем своїх грошових зобов`язань перед постачальником (п. 7.2 Договору);

- договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Даний Договір є безстроковим і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань, за цим Договором (п. 9.1 Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання Договору, постачальник поставив, а покупець отримав товар на суму 16 690,28 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями належним чином оформлених, підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох сторін видаткової накладної №5240003 від 24.05.2023 на суму 16 690,28 грн. та товарно-транспортної накладної №Р5240003 від 24.05.2023.

Відповідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Інше встановлено п. 3.3. Договору, відповідно до якого оплата товару покупцем проводиться в національній валюті України, на умовах відстрочки платежу протягом 5 календарних днів з моменту поставки товару, на підставі видаткових накладних, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, враховуючи положення частини 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відтак, за видатковою накладною №5240003 від 24.05.2023 на суму 16 690,28 грн. строк оплати до 29.05.2023, а з 30.05.2023 настало прострочення.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що лише рахунок-фактура фіксує ціну товару та містить реквізити на оплату.

Відповідно до пунктів 1.3, 2.1 Договору ціна, асортимент , кількість товару сторони погодили підписанням видаткової накладної, яка за умовами вказаних пунктів має силу Специфікації та є невід`ємною частиною договору.

Крім того платіжні реквізити продавця у видатковій накладній зазначені.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що до вручення рахунку-фактури не настав строк оплати товару.

Пунктом 3.3. Договору, сторонами погоджено, що оплата товару покупцем проводиться на умовах відстрочки платежу протягом 5 календарних днів з моменту поставки товару, на підставі видаткових накладних, а пунктом 4.3 Договору встановлено, що моментом поставки вважається момент підписання видаткової накладної.

Рахунок-фактура не є первинним бухгалтерським документом, не фіксує зміст господарської операції, а має лише інформаційний характер, законом не встановлені його обов`язкове застосування у господарському документообороті та обов`язкова форма.

Крім того, підписана сторонами видаткова накладна від 24.05.2023 №5240003 містить посилання на рахунок на оплату покупцю №1546 від 23.05.2023, не містить будь-яких застережень чи відміток покупця, а пунктом 4.4 Договору встановлено, що підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар розуміється як одержання покупцем одночасно з товаром всіх його обов`язкових складових і документів, що стосуються товару і які піддягають передачі разом з товаром. При відсутності яких-небудь із обов`язкових складових товару або документів, що стосуються товару, покупець робить про це відмітку у видатковій накладній.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Обов`язок діяти добросовісно поширюється на усі сторони дійсного правочину та особу, яка прийняла виконання. Подібного висновку щодо двостороннього правочину дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц (провадження №14-28цс20, пункт 38).

Відтак суд звертає увагу представника позивача про необхідність дотримуватись у відносинах із контрагентами принципу добросовісності.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Доказів здійснення відповідачем оплати за поставлений товар суду не подано, в тому числі і на вимогу пункту 3 ухвали суду від 27.09.2023 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

З огляду на викладене, вимогу позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 16 690,28 грн. слід задовольнити повністю.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 6 546,58 грн. пені за період з 31.05.2023 по 21.09.2023 та 8 345,14 грн. штрафу. Щодо вказаних вимог суд встановив таке.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, при простроченні оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення платежу, за кожен день прострочення від суми заборгованості, без обмеження строків її нарахування, а також штраф

у розмірі 20 відсотків від суми поставленого, але неоплаченого товару, у випадку прострочення оплати коштів за поставлений товар більше ніж на 10 календарних днів;

у розмірі 40 відсотків від суми поставленого, але неоплаченого товару, у випадку прострочення оплати коштів за поставлений товар більше ніж на 20 календарних днів;

у розмірі 50 відсотків від суми поставленого, але неоплаченого товару, у випадку прострочення оплати коштів за поставлений товар більше ніж на 30 календарних днів.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше встановлено пунктом 7.2 Договору, яким передбачено нарахування пені за кожен день прострочення від суми заборгованості, без обмеження строків її нарахування.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, перевіривши правильність розрахунку пені, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 2 439,98 грн.

Умовою застосування до боржника штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов`язання, а по-друге, така неустойка (штраф) за порушення зобов`язання має бути передбачена Договором.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 8 345,14 грн. 50% від суми заборгованості (п. 7.2 Договору).

З огляду на те, що

судом встановлений факт прострочення оплати товару понад 30 календарних днів за спірною видатковою накладною №5240003 від 24.05.2023;

штраф у розмірі 50% від суми заборгованості за прострочення понад 30 календарних днів, прямо передбачений пунктом 7.2 Договору поставки товару від 02.05.2023 №АГР-020523/4 (з відстрочкою платежу);

принципи господарсько-правової відповідальності виходять з презумпції вини особи, яка порушила своє господарське зобов`язання, та покладають та таку особу обов`язок доведення відсутності вини (частина 1 ст. 218 ГК України, частина 2 ст. 614 ЦК України),

суд погоджується з тим, що у позивача було наявне право на нарахування штрафу 50% від суми заборгованості.

Суд відхиляє аргументи відповідача, що Договір не передбачає для постачальника жодних співмірних із передбаченими для покупця за розмірами заходів відповідальності, тобто Договір ставить сторони у нерівне становище, з огляду на таке.

Приписами статей 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Саме така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тобто Господарський кодекс України також передбачає широку свободу сторін при укладенні господарських договорів, з урахуванням того, що суб`єкти господарювання є рівними за своїм правовим статусом.

За ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Спірний договір підписано з боку відповідача керівником Дем`яненко О.С., підпис якого завірений печаткою ДП «ДГ «ОЗЕРНА».

Підписання договору, свідчить про те, що сторонами погоджено всі умови Договору поставки товару від 02.05.2023 №АГР-020523/4 (з відстрочкою платежу).

Оформленого та погодженого сторонами Протоколу розбіжностей до Договору поставки товару від 02.05.2023 №АГР-020523/4 (з відстрочкою платежу) відповідачем до матеріалів справи не долучено.

Щодо одночасного стягнення передбачених договором пені та штрафу, суд вказує, що зазначене не суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

По-перше, у даному випадку сторонами застосовано два види неустойки, і в межах одного виду відповідальності сторонами може бути застосований різний набір санкцій; таке формулювання пунктів 9.3.1 та 9.3.2 сторони погодили у Договорі, укладеному на підставі вільного волевиявлення, що відповідає положенням ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Підписаного сторонами протоколу розбіжностей до договору у порядку частин 3-7 ст. 181 ГК України суду не подано.

По-друге, стаття 61 Конституції України розміщена у розділі ІІ Конституції України «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина», та не стосується прав, обов`язків та юридичної відповідальності юридичних осіб у зобов`язальних відносинах, заснованих на господарському договорі.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування в даній справі норми ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені та штрафу в даній справі шляхом зменшення сукупного розміру пені та штрафу в даній справі до розміру 5% від суми основного боргу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не навів у поясненнях фактів, які б могли бути оцінені судом як виключні, незалежні від волі позивача важкі обставини, які об`єктивно перешкодили йому належним чином виконати взяті на себе зобов`язання з оплати товару за договором. У матеріалах справи також відсутні докази, що підтверджували б існування таких обставин, та/або докази вжиття відповідачем заходів для недопущення порушення.

Щодо доводів відповідача ДП «ДГ «ОЗЕРНА» про те, що він здійснює діяльність із сільськогосподарського виробництва у Білоцерківському районі Київської області, який серед інших піддавався обстрілам збройними силами РФ під час окупації частини Київської області, суд вказує, що відповідно до затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», бойові дії на території Київської області було завершено 01.04.2022.

Договір поставки товару №АГР-020523/4 (з відстрочкою платежу) сторонами було укладено 02.05.2023.

Доказів на підтвердження того, що відповідач постраждав від бойових дій під час окупації частини Київської області також не надано.

Триваюча повномасштабна агресія Російської Федерації проти України є виключно важкою обставиною, яка в рівній мірі впливає на обидві сторони договору; крім того, відповідач, укладаючи договір поставки товару 02.05.2023, мав враховувати існування такої обставини.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення судом штрафних санкцій відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Також позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 154,81 грн. 3% річних (за період з 31.05.2023 по 21.09.2023).

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність розрахунку процентів річних, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, суд та встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача процентів річних становить 159,39 грн. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина 2 ст. 237 ГПК України), відтак вимогу про стягнення з відповідача 3% річних слід задовольнити повністю у заявленій сумі 154,81 грн.

Решта доводів відповідача судом уважно досліджені та розглянуті та не спростовують вказаного висновку суду. У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «НФ Агро» частково, ухвалює рішення про стягнення з ДП «ДГ «ОЗЕРНА» 16 690,28 грн. основного боргу, 2 439,98 грн. пені, 8 345,14 штрафу та 154,81 грн. 3% річних.

Оскільки спір у справі виник у результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному встановленому законом розмірі повністю.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Агро» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» (09128, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Озерна, вул. Липки, буд 6, ідентифікаційний код 00497673)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Агро» (01021, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 16, ідентифікаційний код 42369657)

16 690,28 грн. (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто гривень двадцять вісім копійок) основного боргу,

2 439,98 грн. (дві тисячі чотириста тридцять дев`ять гривень дев`яносто вісім копійок) пені,

8 345,14 грн. (вісім тисяч триста сорок п`ять гривень чотирнадцять копійок) штрафу,

154,81 грн. (сто п`ятдесят чотири гривні вісімдесят одну копійку) відсотків річних,

2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 01.12.2023.

Суддя О.В. Конюх