Рішення

від 15.11.2023 по справі 914/1902/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2023 Справа № 914/1902/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівської міської ради, місто Львів

до відповідача Приватного підприємства будівельна компанія «Престиж Буд Стиль», місто Львів

за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМЕТ», місто Львів

за участі третьої особи-2, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія», місто Дніпро

про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

За участю представників:

від позивача: Наумець А.Г. - представник (повноваження відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва);

від відповідача: Докторевич Р.А. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1226408 від 04.09.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №000530 від 27.01.2017);

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до Приватного підприємства будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності орієнтовною площею 0,1209 га за адресою: місто Львів, вулиця Тараса Шевченка, 321, шляхом демонтажу кам`яної огорожі.

Ухвалою суду від 15.09.2023 до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРАМЕТ» та Приватне акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія».

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах справи ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Представник позивача в судове засідання 15.11.2023 для розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.2023 для розгляду справи по суті з`явився, проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Треті особи 1, 2 явки представників не забезпечили. Їх явка не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи належне повідомлення третіх осіб про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, беручи до уваги те, що явка представників третіх осіб в засідання обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку вирішувати спір по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 15.11.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, відповідно до листа Приватного підприємства Торговий дім «Львівські пропозиції» від 04.10.2022 та наказу Департаменту містобудування спеціалістами Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування спільно з представником Управління архітектури департаменту містобудування проведено обстеження земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами4610137500:12:002:0011, 4610137500:12:002:0006, 4610137500:12:004:0006, 4610137500:12:001:0018, 4610137500:12:002:0024 на вул. Т. Шевченка, 321 у м. Львові. За результатами вказаного обстеження складено акт від 27.02.2023 № 60.

Актом від 27.02.2023 року, серед іншого, виявлено, що приватне підприємство Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» самовільно зайняло та фактично використовує земельну ділянку в межах червоних ліній орієнтовною площею 0,1209 га шляхом облаштування кам`яної огорожі із західної сторони від вул. Т. Шевченка та на північ від проїзду Автобудівельників.

Покликаючись на положення підпункту 14 пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтю 18 Закону України «Про автомобільні дороги», статтю 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», частини 2, 3 статті 152, пункт б частини 1 статті 211, частини 1-3 статті 212 Земельного кодексу України, статті 391, 373 Цивільного кодексу України, позивач просить суд зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності, орієнтовною площею 0,1209 га за адресою: місто Львів, вулиця Тараса Шевченка, 321, шляхом демонтажу кам`яної огорожі.

У відповіді на відзив позивач зазначив наступне.

Львівською міською радою разом із позовною заявою подано фотографії, зроблені в межах обстеження земельної ділянки на вул. Шевченка, 321 у м. Львові. Якщо порівняти фотографії, що зроблені особами, які проводили обстеження земельної ділянки та фотографії, які долучив відповідач до відзиву, вбачається, що зовнішній вигляд огорожі на цих фото відрізняється, а відтак можна зробити висновок, що огорожа, яка встановлена зараз - це інша огорожа, ніж та, що була встановлена раніше (зокрема, у 2011, 2015 роках). Крім того, з фотографій, поданих відповідачем неможливо ідентифікувати, по якій саме межі проходила огорожа, яка була встановлена раніше.

Твердження відповідача, що він не встановлював спірну огорожу, не спростовує того факту, що огорожа, встановлена поза межами відведеної йому земельної ділянки згідно договору оренди, не звільняє його від відповідальності за користування земельною ділянкою, яка не була йому відведена, більше того, ця земельна ділянка не може бути огороджена та обмежена в доступі іншим особам, більше того, перебуває у червоних лініях.

На думку позивача огорожа не є первинним межовим знаком, що встановлюється при формуванні земельної ділянки, визначення її меж та їх винесення у натуру. З таких підстав твердження відповідача, що спірна огорожа є межовим знаком не відповідає дійсності.

Згідно договору оренди землі від 16.12.2010 Відкритому акціонерному товариству «Українська гірничо-металургійна компанія» передавалася земельна ділянка загальною площею 3,1876 га. Пунктом 17 договору передбачено, що у межах червоних ліній передавалася ділянка площею 0,0114 га з обмеженнями. Тобто площа земельної ділянки в межах червоних ліній, яка надавалася згідно договору оренди ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», значно менша, ніж на даний час фактично зайнята, огороджена та використовується приватним підприємством будівельною компанією «Престиж Буд Стиль».

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що не облаштовував кам`яну огорожу, про демонтаж якої просить позивач. Огорожа, про демонтаж якої просить позивач, перейшла до відповідача у власність внаслідок купівлі ним цілісного майнового комплексу.

Про те, що означена огорожа існувала ще задовго до купівлі відповідачем у ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» нерухомого майна у серпні 2020 свідчать дані звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 19.07.2023 №154/2023-313.

Відповідно до цього Звіту та доданих до нього фотоматеріалів огорожа по вул. Т. Шевченка у м. Львові, яку просить демонтувати позивач, існувала ще станом на 2011, 2015 роки.

Відповідач не вчиняв дій, спрямованих на самовільне захоплення земельної ділянки шляхом встановлення огорожі, а отримав її (огорожу) у власність у результаті укладення договору купівлі-продажу.

За таких умов демонтаж огорожі буде безпідставним, абсолютно неприпустимим втручанням у право власності відповідача та призведе до його безповоротної та такої, що не буде відшкодована, втрати.

ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», у 2020 році продала відповідачу цілісний майновий комплекс за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., 321 було орендарем за договором оренди землі від 16.12.2010 року, укладеного із Львівською міською радою, як орендодавцем. Додатковою угодою до договору оренди землі від 20.12.2020 сторону орендаря ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» було змінено на Приватне підприємство Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль», всі інші пункти залишилися незмінними.

У акті про передачу і показ меж земельної ділянки від 24.11.2010 передбачено, що земельна ділянка загальною площею 3,6271 га передається в оренду, у тому числі площею 0,0114 га у межах червоних ліній. Межі названої ділянки проходять по чітким контурам, закріплених на місцевості, а саме: по огорожі, стінах будівель, межовим знакам та іншим об`єктам довготривалого зберігання (виносу в натуру не підлягають).

З вищевказаного слідує, що спірна огорожа є межовим знаком, по якій проходять лінії земельної ділянки; частина земельної ділянки, яка знаходиться в межах червоних ліній, була передана орендарю (ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», а із 2020 року - Приватному підприємству Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль») на підставі договору оренди землі від 16.12.2010.

Покликаючись на положення частини 3 статті 103, статтю 106, пункт «е» частини 1 статті 211 Земельного кодексу України, статтю 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», відповідач зазначає, що зважаючи на зміст акту про передачу і показ меж земельної ділянки від 24.11.2010 року, дія якого не припинялася, задоволення пред`явленої до відповідача позовної вимоги призведе до руйнації межового знаку, що імперативно заборонено положеннями земельного законодавства.

Відповідач зазначив, що у його діях відсутні ознаки самовільного зайняття (захоплення) земельної ділянки; демонтаж огорожі не може бути здійснений, оскільки такі дії є знищенням межових знаків та водночас невиправданим втручання у право власності.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначив наступне.

Твердження позивача про те, що кам`яна огорожа, яку він просить демонтувати та огорожа, фото якої зафіксовано у Звіті за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 19.07.2023 №154/2023-3В не є тотожними, не заслуговує на увагу.

Фотографії не можуть використовуватись як достовірне підтвердження того, що йдеться про нетотожні кам`яні огорожі. Спірна огорожа є досить протяжною, а її фіксація на фотоапарат була здійснена, вочевидь, з різних ракурсів (місць). Крім того фотографії кам`яної огорожі за 2015 та 2023 роки дещо різняться, що пояснюється природнім зносом, часовими деформаціями.

Жодних інших огорож саме на цій локації, про яку йдеться в позові, немає, що підвтерджується документами, які містяться у матеріалах справи. За неможливості точно ідентифікувати кам`яну огороджу, про демонтаж якої просить позивач, неможливо буде виконати судове рішення про задоволення позову.

Відповідач також навів спростування аргументів позивача про те, що огорода не є первинним межовим знаком.

Позиція третьої особи-1.

Третя особа виклала свою позицію у поясненні, де зазначила наступне.

ТОВ «КЕРАМЕТ» на підставі договору № 20-08 відшкодування витрат від 20.08.2020 року, копію якого надав суду відповідач, користується земельною ділянкою площею 0,3172 га, яка розташована в межах земельної ділянки площею 3,1876 га кадастровий номер 4610137500:12:002:0011.

В межах цієї земельної ділянки розташована належна ТОВ «КЕРАМЕТ» нерухомість, а саме - нежитлова будівля літ. « 2Б-2» за адресою: м.Львів, вул.Т. Шевченка, 321.

Вказана інформація підтверджується нотаріально посвідченими попереднім договором від 17.06.2015 та договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.10.2016, які укладені між ТОВ «КЕРАМЕТ», як покупцем та Приватним акціонерним товариством «Українська гірничо-металургійна компанія» як продавцем.

Як вбачається із згаданих вище договорів, у 2015 році сторони попереднього договору зобов`язалися здійснити купівлю-продаж нежитлової будівлі за адресою: м.Львів, вул. Т.Шевченка, 321, а у 2016 році власником цієї нерухомості стало ТОВ «КЕРАМЕТ».

Третя особа-1 зазначає, що спірна огорожа, про демонтаж якої просить позивач, станом на 2015 рік уже була змонтована, про що достовірно відомо ТОВ «КЕРАМЕТ», а світлини із зображенням цієї огорожі, додані відповідачем до відзиву, відповідають дійсності.

Відповідач жодні огорожі самостійно не споруджував та не переміщав.

Слід також зауважити, згадана кам`яна огорожа виконує функцію захисту приватної власності ТОВ «КЕРАМЕТ», яка розташована за адресою: м.Львів, вул.Т. Шевченка, 321.

Враховуючи наведене третя особа-1 просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позиція третьої особи-2.

Третя особа-2 виклала свою позицію у поясненні, де зазначила наступне.

Третя особа-2 підтвердила факт відчуження відповідачу нерухомого майна та основних засобів, які пов`язані з нерухомим майном або призначені для його утримання та експлуатації, в тому числі огорожу 7% та огорожу нову, що розташовані за адресою: м.Львів, вул. Шевченка, 321.

Третя особа-2 покликається на акт про передачу і показ меж земельної ділянки від 24.11.2010, який є частиною договору оренди землі від 16.12.2010 та в якому вказано, що межі ділянки проходять по чітким контурам закріпленим на місцевості, а саме по огорожі, стінах будівель, межовим знакам та іншим об`єктам довготривалого зберігання (виносу в натуру не підлягають).

Третя особа-2 звернула увагу на те, що спірна кам`яна огорода, про демонтаж якої йдеться в позові, існувала задовго до її продажу відповідачу у 2020 році. Відповідач будівництво (реконструкцію) спірної огорожі не здійснював. Кам`яна огорожа є межовим знаком, демонтаж якого забороняється.

Враховуючи вищевикладене, третя особа-2 просить у задоволенні позову відмовити.

Обставини встановлені судом.

30.09.2022 року ухвалою Львівської міської ради № 2450 було затверджено управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 4610137500:12:002:0010) на вул. Т. Шевченка, 321-6 на земельні ділянки:

-площею 0,7041 га, у тому числі площею 0,0036 га у межах червоних ліній з обмеженням без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610137500:12:002:0024);

-площею 0,3910 га, у тому числі площею 0,0054 га у межах червоних ліній з обмеженням без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610137500:12:002:0025).

Товариству з обмеженою відповідальністю «Ерідана ЛТД» (код ЄДРПОУ 38457527) надано земельну ділянку площею 0,7041 га (у тому числі площею 0,0036 га у межах червоних ліній з обмеженням без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. Т Шевченка, 321-6 (кадастровий номер 4610137500:12:002:0024) в оренду терміном на 5 років для обслуговування складських будівель (код КВЦГ13 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Профіт» (код ЄДРПОУ 19173068) надано земельну ділянку площею 0,3910 га (у тому числі площею 0,0018 га у межах червоних ліній з обмеженням без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул.Т.Шевченка, 321-6 (кадастровий номер 4610137500:12:002:0025) в оренду терміном на 5 років для обслуговування складських будівель (код КВЦПЗ 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

04.10.2022 року до позивача із листом з вхідним № 2-13561-29 звернулося Приватне підприємство Торговий дім «Львівські пропозиції», в якому повідомило, що воно є власником частини складських приміщень за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 3216, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:12:002:0010 загальною площею 1,0951 га.

Доїзди до приміщень, зазначених у листі № 2-13561-29, забезпечувалися залізничним транспортом, а саме колією, яка розташована на суміжних земельних ділянках з кадастровими номерами 4610137500:12:002:0011,4610137500:12:002:0006, 4610137500:12:004:0006, 4610137500:12:001:0018, 4610137500:12:002:0024. Іншої можливості доїзду до приміщень у підприємства немає.

Вказані земельні ділянки є у комунальній власності та були передані Приватному акціонерному товариству «Українська гірничо-металургійна компанія» в оренду. В 2020 році були внесені зміни у договір оренди в частині зміни орендаря на Приватне підприємство «Престиж Буд Стиль».

У листі № 2-13561-29 йшлось про те, що доїзд до складських приміщень Приватного підприємства Торговий дім «Львівські пропозиції» забезпечується залізничним транспортом, а саме залізничною колією, іншої можливості під`їзду немає. Земельні ділянки по яких проходить залізнична колія передані в оренду ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», у 2020 році внесено зміни в договір оренди, орендодавцем стало Приватне підприємство «Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль». Приватне підприємство Торговий дім «Львівські пропозиції» у листі вказує на те, що Приватне підприємство «Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» самовільно розібрало колію та розпочало будівництво інших будівель без дозволів. Вказано, що Приватне підприємство «Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» допускає нецільове використання земельної ділянки, переданої в оренду.

Враховуючи звернення Приватного підприємства Торговий дім «Львівські пропозиції», юридичний департамент Львівської міської ради звернувся із листом № 4-2901-5512 до Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради із проханням здійснити обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами 4610137500:12:002:0011, 4610137500:12:002:0006, 4610137500:12:004:0006, 4610137500:12:001:0018, 4610137500:12:002:0024 на предмет встановлення використання згаданих земельних ділянок за призначенням; розміщення залізничних колій на вказаних земельних ділянках; встановлення факту здійснення демонтажу залізничних колій на вказаних земельних ділянках.

На виконання вищезгаданого листа, а також наказу Департаменту містобудування спеціалістами Управління державного контролю за використанням та охороною земель Департаменту містобудування спільно з представником Управління архітектури департаменту містобудування проведено обстеження земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 4610137500:12:002:0011, 4610137500:12:002:0006, 4610137500:12:004:0006, 4610137500:12:001:0018, 4610137500:12:002:0024 на вул. Т. Шевченка, 321 у м.Львові.

За результатами вказаного обстеження складено акт від 27.02.2023 № 60, виявлено, що Приватне підприємство Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» самовільно зайняло та фактично використовує земельну ділянку в межах червоних ліній орієнтовною площею 0,1209 га, шляхом облаштування кам`яної огорожі із західної сторони від вул. Т. Шевченка та на північ від проїзду Автобудівельників.

Позивач покликається на план-схему земельних ділянок за адресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка, 321 та вул. Шевченка, 321б, як на доказ, що підтверджує що земельна ділянка орієнтовною площею 0,1209, яка фактично використовується Приватним підприємством Будівельною компанією «Престиж Буд Стиль», знаходиться в межах червоних ліній вулиці.

Також позивач покликається на топографо-геодезичні матеріали масштабу 1:500, наявні в Управлінні архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, за адресою вул. Т. Шевченка, 321, де зображені червоні лінії вулиці, що фактично починаються з межі земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:12:002:0011 із західної сторони від вул. Т. Шевченка та на північ від проїзду Автобудівельників.

Покликаючись на положення підпункт 14 пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтю 18 Закону України «Про автомобільні дороги», сттаттю 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», частини 2, 3 статті 152, пункт б частини 1 статті 211, частини 1-3 статті 212 Земельного кодексу України, статті 391, 373 Цивільного кодексу України, позивач просить суд зобов`язати Приватне підприємство Будівельну компанію «Престиж Буд Стиль» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності орієнтовною площею 0,1209 га за адресою: місто Львів, вулиця Тараса Шевченка, 321, шляхом демонтажу кам`яної огорожі.

Висновки суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У комунальний власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунально власності незалежно від місця їх розташування, землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельно ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про и передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з пунктом б частини 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до частин 1-3 статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно занятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Крім того, частин 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

16.12.2010 між Львівською міської радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Українська гірничо-металургійна компанія» (орендар) укладено договір оренди землі, згідно якого орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,1876 га, яка знаходитться у м.Львів на вул.Шевченка, 321 для обслуговування будівель і споруд.

Вказана ділянка передана Відкритому акціонерному товариству «Українська гірничо-металургійна компанія» по акту приймання-передачі об`єкта оренди.

Відповідно до акту про передачу і показ меж земельної ділянки від 24.11.2010 перенесено в натуру проект землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

В акті вказано, що передається земельна ділянка площею 3,1876 га (у тому числі площею 0,0114 га у межах червоних ліній) для обслуговування будівель і споруд. Межі ділянки проходять по чітким контурам закріпленими на місцевості, а саме: по огорожі, стінах будівель, межовими знаками та іншим об`єктам довготривалого зберігання (виносу в натуру не підлягають).

06.07.2017 між Львівською міської радою (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Українська гірничо-металургійна компанія» (орендар) переукладено договір оренди землі на 5 років на земельну ділянку площею 3,1876 га.

20.08.2020 між Приватним підприємством Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» (покупець) та Приватним акціонерним товариством «Українська гірничо-металургійна компанія» (продавець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі під літерами «Б-2», «Б-2», «3-4», що розташовані за адресою: м.Львів, вул. Шевченка Т., 321 та основні засоби, які пов`язані із нерухомим майном або призначені для його утримання та експлуатації та зазначені у додатку №1 до договору.

У додатку №1, до договору купівлі-продажу від 20.08.2020 в графі «активи», що придбані Приватним підприємством Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль», зазначено, серед іншого, огорожу 7 % та огорожу нову.

Інформація, наведена вище, узгоджується із актом прийому-передачі від 11.09.2020, згідно із яким ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» як продавець передало, а Приватне підприємство Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» як покупець прийняло у власність наступне майно: « 1.5. Огорожа 7 % (цифровий код 4664) вартістю 498 454,50 грн з ПДВ; 1.6. Огорожа нова (цифровий код 17832) вартістю 383 964, 55 грн з ПДВ».

Таким чином, огорожа, про демонтаж якої просить позивач, перейшла до відповідача у власність внаслідок купівлі ним цілісного майнового комплексу.

30.12.2020 між Львівською міської радою (орендодавець) та Приватним підприємтвом Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 16.12.2010 №Ш-1964, у зв`язку із зміною орендаря.

Про те, що означена огорожа існувала ще задовго до купівлі відповідачем у ПАТ «Української гірничо-металургійної компанії» нерухомого майна у серпні 2020 свідчать дані Звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 19.07.2023 №154/2023-313, складеного на замовлення відповідача.

Відповідно до цього Звіту та доданих до нього фотоматеріалів огорожа по вул. Т. Шевченка у м. Львові, яку просить демонтувати позивач, існувала ще станом на 2011, 2015 роки. Вказане вбачається із доданих до Звіту роздруківок файлів фіксації, що містять відображення змісту досліджуваних веб- сторінок, а саме - карт Google (перегляд вулиці Т. Шевченка, 319, 317).

Отже відповідач не вчиняв дій, спрямованих на самовільне захоплення земельної ділянки шляхом встановлення огорожі, а отримав її (огорожу) у власність у результаті укладення договору купівлі-продажу.

Зокрема, згідно з п. 2 договору оренди землі орендодавець передав орендарю в оренду земельну ділянку №1 кадастровий номер 4610137500:12:002:0011 загальною площею 3,1876 га, у тому числі під забудову - 0,6270 га, під твердим покриттям - 1,6815 га, під рослинним покривом - 0,8606 га, інші землі 0,0185 га.

У п. 17 договору оренди під назвою «Умови збереження стану об`єкту оренди» зазначено: земельна ділянка пл. 0,0114 га в межах червоних ліній». Невід`ємною частиною цього договору є акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Частиною 3 статті 103 Земельного кодексу України встановлено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

У статті 106 Земельного кодексу України визначено, що спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Витрати на встановлення спільних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. Межовими знаками можуть бути природні чи штучні споруди і рубежі (річки, струмки, канали, лісосмуги, рослинні смуги, дерева, стежки, рівчаки, стіни, паркани, огорожа, шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, інші споруди і рубежі), що збігаються із межею земельної ділянки або спеціально встановлюються на ній. Межові знаки на водних об`єктах не встановлюються. Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду. У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожею, фасадами будівель, іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися. Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок.

Відповідно до частини 6 цієї ж статті власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Більше того, згідно із пунктом «е» частини 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: знищення межових знаків, пошкодження або знищення геодезичних пунктів Державної мережі та геодезичних мереж спеціального призначення.

Зокрема, відповідальність за знищення межових знаків встановлена статтею 56 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як встановлено статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» знищення межових знаків - дії громадян, які призвели до втрати в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, внаслідок чого виникає потреба у проведенні додаткових геодезичних робіт з їх відновлення.

За таких умов, зважаючи на зміст акту про передачу і показ меж земельної ділянки від 24.11.2010 року, задоволення пред`явленої до відповідача позовної вимоги призведе до руйнації межового знаку, що імперативно заборонено положеннями земельного законодавства.

За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

При вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. При вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 910/14139/20, від 12.07.2022 у справі № 904/4338/21, від 16.08.2022 у справі № 904/4339/21.

За висновками Верховного Суду, викладених у постанові 04.04.2019 у справі № 910/2655/18, вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, яка використовує земельну ділянку, наявність в особи права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування, вжиття нею заходів для оформлення права на земельну ділянку тощо.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про те, що відповідач не вчиняв жодних дій, спрямованих на самовільне зайняття земельної ділянки, зокрема він користується нею на підставі належного правовстановлюючого документу - договору оренди земельної ділянки, не порушує межові знаки, визначені в акті про передачу і показ меж земельної ділянки від 24.11.2010 року.

Слід зазначити що відповідно до частини 14 статті 79-1 Земельного Кодексу України наявність обмежень у використанні земель, у тому числі червоних ліній, в межах земельної ділянки, що формується для обслуговування існуючого об`єкта нерухомості (будівлі, споруди), не перешкоджає її формуванню та визначенню її цільового призначення для потреб, пов`язаних із функціонуванням зазначеного об`єкта з дотриманням встановлених обмежень щодо використання земельної ділянки.

У цьому контексті варто зазначити, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач дійсно користується тією частиною земельної ділянки, яка знаходиться в межах червоних ліній та якимось чином порушує встановлені обмеження, до яких відносяться розміщення і будівництво наземних об`єктів житлово-цивільного і промислового призначення та інших капітальних споруд, окрім об`єктів транспорту та інженерних мереж.

Позивач обґрунтовує позов актом обстеження складеним 27.02.2023 яким серед іншого, виявлено, що приватне підприємство Будівельна компанія «Престиж Буд Стиль» самовільно зайняло та фактично використовує земельну ділянку в межах червоних ліній орієнтовною площею 0,1209 га шляхом облаштування кам`яної огорожі із західної сторони від вул. Т. Шевченка та на північ від проїзду Автобудівельників. Також позивач покликається на топографічно-геодезичні матеріали та план-схему земельних ділянок.

Відносини в сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності регулюються цим Законом України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно статті 5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» суб`єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин; Міністерство оборони України та його спеціальні підрозділи; інші центральні та місцеві органи виконавчої влади; юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт.

Відповідно до частин 1-4 статті 51 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» професійною топографо-геодезичною і картографічною діяльністю за відповідними напрямами можуть займатися особи, які мають вищу освіту у сфері геодезії та/або землеустрою. Топографо-геодезичні і картографічні роботи при здійсненні землеустрою виконуються особами, які отримали кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Сертифіковані інженери-геодезисти несуть відповідальність за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт (крім топографо-геодезичних та картографічних робіт при здійсненні землеустрою). Сертифікованим інженером-геодезистом може бути особа, яка має стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, склала кваліфікаційний іспит та одержала кваліфікаційний сертифікат за відповідним напрямом робіт. Відомості про сертифікованих інженерів-геодезистів вносяться до Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів відповідно до вимог цього Закону.

З огляду на вищевказані положення Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», при обстеженні земельної ділянки, складанні акту від 27.02.2023 №60, на який покликається позивач, як на доказ, яким обгрунтовує підстави позову, складанні топографічно-геодезичних матеріалів, мали бути присутні кваліфіковані, сертифіковані фахівці, обміри мали проводити спеціальними приладами, які встановлюють точну площу земельної ділянки.

Водночас в акті від 27.02.2023 вказана орієнтовна площа земельної ділянки, яку позивач вважає самовільно зайнятою. Резолютивна частина рішення суду не може містити орієнтовні, приблизні значення, а має бути викладена чітко, оскільки це створює перешкоди та впливає на його виконання.

Прямої законодавчої заборони щодо передачі в оренду земельної ділянки разом із їх частинами, де проходять червоні лінії (за умови дотримання усіх обмежень) нема.

За таких умов, земельні ділянки в межах червоних ліній можуть передаватись в оренду або постійне користування для експлуатації та обслуговування існуючого нерухомого майна (будівель і споруд) з прилеглою (прибудинковою) до нього територією, яка розташована в межах червоних ліній, а таке нерухоме майно (будівлі і споруди) - за межами червоних ліній.

У таких випадках територія в межах земельної ділянки або її частина, яка знаходиться в межах червоних ліній, використовується землекористувачами виключно з дотриманням обмежень, встановлених законодавством у сфері містобудівної та іншої діяльності.

Щодо тверджень позивача про те, що огорожа не є первинним межовим знаком, суд зазначає наступне.

Доводи позивача повністю спростовуються змістом акту про передачу і показ меж земельної ділянки від 24.11.2010 р., яким передбачено, що «земельна ділянка загальною площею 3,6271 га передається в оренду...у тому числі площею 0,0114 га у межах червоних ліній. Межі названої ділянки проходять по чітким контурам, закріплених на місцевості, а саме: по огорожі, стінах будівель, межовим знакам та іншим об`єктам довготривалого зберігання (виносу в натуру не підлягають)».

Більше того, пунктом 3.8. згаданого вище наказу від 18.05.2010 №376 на який покликається позивач, передбачено, що межові знаки не встановлюються: на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).

Крім цього, важливими є положення Земельного кодексу України, який у ієрархії нормативно-правових актів є вищим, ніж наказ Державного комітету України із земельних ресурсів, на який покликається позивач та який є нечинним станом на даний момент.

Так, статтею 106 Земельного кодексу України встановлено, що межовими знаками можуть бути природні чи штучні споруди і рубежі (річки, струмки, канали, лісосмуги, рослинні смуги, дерева, стежки, рівчаки, стіни, паркани, огорожа, шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, інші споруди і рубежі), що збігаються із межею земельної ділянки або спеціально встановлюються на ній. У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожею, фасадами будівель, іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися.

Відтак враховуючи вищенаведені норми Земельного кодексу та положення наказу від 18.05.2010 №376, зміст акту про передачу і показ меж земельної ділянки від 24.11.2010 р., спірна огорожа є межовим знаком руйнування якого імперативно заборонено положеннями земельного законодавства.

Слід також зауважити, згадана кам`яна огорожа виконує функцію захисту приватної власності ТОВ «КЕРАМЕТ», яка розташована за адресою: м.Львів, вул.Т. Шевченка, 321.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що кам`яна огорожа відповідачем не встановлювалася, була придбана та згідно із наявними документами є межовим знаком, що виключає наявність у діях відповідача ознак самовільного захоплення (зайняття) земельної ділянки. Відтак позов до задоволенні не підлягає.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, які спростовані відповідачем. Відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений позивачем судовий збір слід покласти на нього.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст рішення

складено 27.11.2023

Суддя Сухович Ю.О.