Рішення

від 01.11.2023 по справі 915/857/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року Справа № 915/857/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Дюльгер І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області, пров. Пожежний, 3, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101 (код ЄДРПОУ 02910048)

електронна пошта зазначена в ЄДРЮОФОПГФ: secretariat@myk.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі Баштанської районної державної адміністрації, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 37, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101 (код ЄДРПОУ 04056687)

електронна пошта: bashtanka@mk.gov.ua

до відповідача Баштанського міжрайонного управління водного господарства, вул. Соборна, буд. 127, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101 (код ЄДРПОУ 05474412)

електронна пошта зазначена в ЄДРЮОФОПГФ: poliv_bsh@meta.ua

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазис Бисан", вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 14, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 37758242)

електронна пошта: iva_2017@ukr.net

представник відповідача, адвокат Рознін Володимир Андрійович

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання недійсним договору та додаткової угоди до нього, зобов`язання повернути водний об`єкт та земельну ділянку водного фонду

за участю представників учасників справи:

прокурор: Притула М.М.

від позивача: представник не з`явився.

від відповідача Баштанського міжрайонного управління водного господарства: представник не з`явився;

від відповідача ТОВ "Оазис Бисан": Рознін В. А.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Баштанської районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до відповідача Баштанського міжрайонного управління водного господарства та до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазис Бисан", в якій просить суд:

1. Визнати недійсним договір на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану у регулюючій ємкості добового регулювання Явкинської зрошувальної системи "Явкинське водосховище" від 08.01.2014 № 2 та додаткову угоду до нього від 24.01.2020 № 7, укладені між Баштанським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОАЗИС БИСАН" (код ЄДРПОУ 37758242).

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ОАЗИС БИСАН" (код ЄДРПОУ 37758242) повернути у розпорядження держави в особі Баштанської районної державної адміністрації, з правом постійного користування Баштанського міжрайонного управління водного господарства, земельну ділянку водного фонду площею 105, 16 га (із загальної площі земельної ділянки 166, 03 га з кадастровим номером 4820686500:01:000:0460), вартістю 332 661, 14 грн., на якій розташована регулююча ємкість добового регулювання Явкинської зрошувальної системи "Явкинське водосховище", балансовою вартістю 1 436 323 грн., яка знаходиться за межами села Явкине Баштанського району, та використовується товариством на підставі договору на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану у регулюючій ємкості добового регулювання Явкинської зрошувальної системи "Явкинське водосховище" віл 08.01.2014 № 2 та додаткової угоди до нього від 24.01.2020 № 7.

3. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір у сумі 28 636, 76 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020 (суддя Смородінова О.Г.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 в позові відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 у справі № 915/857/20 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 08.09.2021 касаційну скаргу першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 915/857/20 скасовано. Справу № 915/857/20 передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 04.10.2021 справу № 915/857/20, призначено головуючому судді Ткаченку О.В.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2021 (суддя Ткаченко О.В.) прийнято справу до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2022 в позові відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2022 у справі № 915/857/20 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 25.04.2023 касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.02.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 у справі № 915/857/20 скасовано.

Справу № 915/857/20 передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2023 визначено головуючим у справі суддю Олейняш Е.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2023 прийнято справу № 915/857/20 до провадження судді Олейняш Е.М. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи почато спочатку. Призначено підготовче засідання на 16.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.05.2023 задоволено заяву представника відповідача ТОВ "ОАЗИС БИСАН" про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2023 відкладено підготовче засідання на 17.07.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника відповідача "ОАЗИС БИСАН".

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 21.08.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника відповідача "ОАЗИС БИСАН".

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 12.09.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника відповідача "ОАЗИС БИСАН".

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2023 оголошено перерву в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника відповідача "ОАЗИС БИСАН" до 16.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 01.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2023 задоволено клопотання Снігурівського відділу Баштанської окружної прокуратури (вх. № 14427/23 від 31.10.2023) про участь прокурора в судовому засіданні 01.11.2023 в режимі відеоконференції поза межами суду.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

В судовому засіданні 01.11.2023 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція прокуратури.

Підставою позову прокуратурою зазначено, що розпорядженням Баштанської районної державної адміністрації № 807 від 29.10.2003 Баштанському управлінню зрошувальних систем передано в постійне користування земельну ділянку площею 166, 03 га з кадастровим номером 4820686500:01:000:0460 для ведення водогосподарських підприємств в межах території Явкинської сільської ради Баштанського району (слід розуміти як для ведення водного господарства).

На підставі вказаного розпорядження Баштанському управлінню зрошувальних систем 25.04.2005 видано Державний акт про право постійного користування землею серії ЯЯ № 196745, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030500600003.

На вищевказаній земельній ділянці розташована регулююча ємність добового регулювання Явкинської зрошувальної системи "Явкинське водосховище", яка має площу водного дзеркала 105, 16 га, об`ємом 1825 тис. м3 , довжиною 4, 6 км, шириною ємності 600 м, шириною прибережної захисної смуги 50 м. Водосховище розміщене в балці Вірьовчина (басейн р. Дніпро) в с. Явкине Баштанського району, створене гідровузлом в складі гідротехнічних споруд: земляна гребля, паводковий водоскид відкритого типу, водовипуск, насосні станції НС-1, НС-1А, водомірно-охоронний пост, що підтверджується даними водогосподарського паспорта.

В силу ст. 51 ВК України правовий режим земель водного фонду розглядається в комплексі з правовим режимом відповідного водного об`єкту, тобто земельна ділянка і розташований на ній водний об`єкт є комплексним об`єктом правового регулювання.

08.01.2014 між Баштанським МУВГ та ТОВ "ОАЗИС БИСАН" укладено договір № 2 на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану у регулюючій ємкості добового регулювання Явкинської зрошувальної системи "Явкинське водосховище", строком до 31.12.2019. Сторонами договору 24.01.2020 підписано додаткову угоду до цього договору, якою строк дії договору продовжено до 31.12.2025.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 105, 16 га становить 332 661, 14 грн.

Відповідно до умов договору Баштанське МУВГ зобов`язано надати ТОВ "ОАЗИС БИСАН" Явкинське водосховище для здійснення заходів екологічного оздоровлення, а ТОВ "ОАЗИС БИСАН" за умовами договору зобов`язане сплачувати Баштанському МУВГ вартість кормової бази рівними частинами (1/4 річної суми) до 20 квітня за I квартал, до 20 липня за II квартал, до 20 жовтня за III квартал, до 20 грудня за IV квартал поточного року, а приріст рибопосадкового матеріалу може використовувати як дохідну частину на свій розсуд.

Прокуратура зазначає, що оспорюваний договір не відповідає умовам договору підряду, за яким замовник оплачує роботу, виконану підрядником (п. 3.2, 3.3 договору).

Прокуратура зазначає, що господарська діяльність ТОВ "ОАЗИС БИСАН" пов`язана із вирощуванням риби, переробкою та консервуванням риби, оптовою та роздрібною торгівелю рибою. Аналіз оспорюваного договору підтверджує, що ТОВ "ОАЗИС БИСАН" використовує земельну ділянку з розташованим на ній Явкинським водосховищем саме для риборозведення, а не виконує роботи по оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об`єкту, як це передбачено договором.

Так, виконання робіт по оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об`єкту не потребує постійно перебування виконавця робіт на водосховищі, для вселення рослиноїдних риб меліорантів не потребується передача водосховища.

У Баштанського МУВГ за умовами договору є право на вільний доступ для проведення технічного нагляду водного об`єкта, чим порушується право постійного земелекористування (володіння та користування).

Сторони договору наперед домовились, що відповідач буде використовувати земельну ділянку з розташованим на ній водосховищем для риборозведення з метою її реалізації.

Документального підтвердження належними та допустимими доказами факту зариблення Явкинського водосховища з метою оптимізації стану водного об`єкта та очищення води, тобто виконання умов спірного договору, немає, що свідчить про те, що упродовж тривалого часу ТОВ "ОАЗИС БИСАН" самостійно, на власний розсуд, використовує водний об`єкт та земельну ділянку, на якій він розташований, для здійснення своєї господарської діяльності, що свідчить про відсутність наміру у сторін договору на зариблення водосховища.

Строк, на який укладено договір (10 років), свідчить, що ТОВ "ОАЗИС БИСАН" проводить роботи не тільки по вселенню водних біоресурсів, але й розведенню та вилову риби для власних цілей.

Реальною метою договору є можливість Товариства отримувати дохід у вигляді приросту рибопосадкового матеріалу (вселення водних біоресурсів).

Передбачений п. 3.1, 3.2 договору обов`язок Товариства відшкодовувати Баштанському МУВГ вартість кормової бази фактично є платою за користування земельною ділянкою під водним об`єктом. Натомість Баштанське МУВГ жодних коштів не сплачувало.

Прокуратура зазначає, що оспорюваний договір є удаваним (ст. 235 ЦК України), оскільки фактично між сторонами було вчинено договір оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом. Наявність у договорі формальних умов договору підряду необхідно розцінювати як неналежне оформлення орендних відносин.

Оспорюваний договір укладено з порушенням вимог ст. 92, 93, 95, 96 ЗК України, ст. 837 ЦК України, ЗУ "Про оренду землі", не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Прокуратура також зазначила, що розпорядження спірною земельною ділянкою здійснюється Баштанською районною державною адміністрацією. Отже, Баштанське МУВГ при укладенні оскаржуваного договору розпорядилось земельною ділянкою державної форми власності поза межами своїх повноважень.

Крім того, в порушення ст. 51 ВК України в оренду передано водосховище комплексного призначення (Явкинське водосховище).

Посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України, прокуратура зазначає, що оскільки правові підстави для використання відповідачем земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом відсутні (недійсність договору), то відповідач Товариство зобов`язане повернути земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом у розпорядження держави в особі Баштанської районної державної адміністрації з правом постійного користування Баштанського МУВГ.

Позовні вимоги обґрунтовано ст. 15, 16, 17, 203, 215, 235, 317, 319, 324, 386, 837, 1212 Цивільного кодексу України, статей 1, 4, 6, 51, 95 Водного кодексу України, статей 17, 78, 92, 93, 95, 96, 122, 124, 152, 158 Земельного кодексу України, статті 202 Господарського кодексу України, статей 1, 4, 13, 15 Закону України "Про оренду землі", статті 2 Закону України "Про охорону земель", умовами договору та судовою практикою.

У відповіді на відзив представника відповідача ТОВ "ОАЗИС БИСАН" (вх. № 9102/20 від 27.07.2020), відповіді на відзив Баштанського МУВГ (вх. № 10183/20 від 19.08.2020), поясненнях (вх. № 16398/21 від 02.11.2021 та вх. № 17332/21 від 18.11.2021) прокуратура додатково зазначає наступне:

- позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що роботи по договору виконувалися без дотримання вимог Порядку штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 414 від 07.07.2012, а тому ТОВ "ОАЗИС БИСАН" під виглядом вселення у водний об`єкт рослиноїдних риб меліорантів (хижих риб) з метою покращення якості води фактично займалося вирощуванням, виловом та реалізацією риби;

- щодо оплати, то прокуратура зазначає, що будь-яких розрахунків щодо кількості вирощеної риби, яку ТОВ "ОАЗИС БИСАН" має право отримати за договором, періодичності оплати в натуральній формі в договорі не передбачено;

- згідно інформації Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області від 16.12.2019 посадові особи ТОВ "ОАЗИС БИСАН" або інші фізичні та юридичні особи не зверталися до Миколаїврибохорони із заявою та пакетом документів на проведення робіт із вселення водних біоресурсів. Зариблення Явкинського водосховища за участю представників Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області не відбувалося, акт виконаних робіт із вселення водних біоресурсів не складався. Окрім того, відсутність підписів представника Баштанського МУВГ в актах зариблення упродовж 2014-2018 роках свідчить про те, що роботи по вселенню водних біоресурсів в Явкинське водосховище є лише приводом знаходитися на водному об`єкті. Всі акти про зариблення за 2014-2018 роки надані до Баштанського МУВГ лише 13.12.2019, що підтверджує безконтрольність господарської діяльності ТОВ "ОАЗИС БИСАН" на водному об`єкті та невиконання умов договору;

- документального підтвердження передачі водного об`єкта у користування Товариства немає, проте в п. 2.1.1 договору передбачено обов`язок Баштанського МУВГ надати Явкинське водосховище для проведення заходів з екологічного оздоровлення. Крім того, передбачені умовами п. 2.2.6, п. 2.2.7, п. 2.2.8 договору обов`язки є підтвердженням прийняття Товариством у користування водосховища;

- оспорюваний договір за своїм змістом схожий на договір підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик викопати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу; у той же час з детального аналізу умов оспорюваного договору вбачається, що по суті він не містить характерних положень передбачених цивільним законодавством для договорів підряду;

- за своїм змістом оспорюваний договір є договором передачі у платне користування земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, тобто договором оренди землі в комплексі з водним об`єктом, оскільки він відповідає вимогам ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі";

- строк дії оспорюваного договору не закінчився, то строк позовної давності не пропущено;

- позовну заяву прокурора слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного власника відповідної земельної ділянки. Крім того, ТОВ «ОАЗИС БИСАН» не надано належних доказів того, що Баштанська РДА була обізнана про порушення своїх прав та інтересів внаслідок укладення спірного договору. Таким чином відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

2.2. Правова позиція позивача.

Позивач Баштанська районна державна адміністрація у відповіді на відзив Баштанського МУВГ (вх. № 11382/20 від 14.09.2020), в якій Баштанська РДА зазначила наступне:

- позивач вважає, що ТОВ «ОАЗИС БЕСАН» оплачує використання водного об`єкта під виглядом «вартості кормової бази», а вирощену рибу отримує не в якості оплати за свої послуги, а як результат своєї господарської діяльності;

- ст. 92 ЗК України не передбачено право постійного землекористувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом її передачі іншим особам у платне користування;

- при укладенні оскаржуваного договору Баштанське МУВГ розпорядилось земельною ділянкою державної форми власності поза межами своїх повноважень.

В клопотаннях (вх. № 6697/23 від 26.05.2023, вх. № 8723/23 від 04.07.2023, вх. № 10556/23 від 10.08.2023, вх. № 11674/23 від 07.09.2023, вх. № 13224/23 від 09.10.2023, вх. № 14459/23 від 01.11.2023) позивач Баштанська районна державна адміністрація просила суд розглянути справу без участі представника позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що явка представника позивача не визнавалась судом обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

2.3. Правова позиція (заперечення) відповідача Баштанського міжрайонного управління водного господарства.

Відповідач Баштанське МУВГ у відзиві на позовну заяву (вх. № 9780/20 від 10.08.2020) просило відмовити у задоволенні позову та розглянути справу за відсутності представника. В обгрунтування заперечень відповідачем зазначено наступне:

- на виконання умов укладеного між Миколаївським обласним управлінням водних ресурсів та Херсонським державним аграрним університетом, останнім виконана Розробка комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію гідрологічного стану технологічної водойми Миколаївської області (Явкинське водосховище) від 15.11.2012 для здійснення біологічного очищення та видалення з водойми надлишкової біомаси, шляхом її утилізації та поліпшення якості води, відповідно до якої водосховище водосховище потребує здійснення заходів очищення, зокрема шляхом заселення рослиноїдних риб, що здійснюється ТОВ «ОАЗИС БИСАН» відповідно до умов спірного договору;

- з 2014 та до моменту подання відзиву ТОВ «ОАЗИС БИСАН» виконує умови спірного договору без будь-яких істотних зауважень;

- Явкинське водосховище не передавалося в оренду (в користування) ТОВ «ОАЗИС БИСАН», за умовами спірного договору ТОВ «ОАЗИС БИСАН» було надано доступ до Явкинського водосховища, як до об`єкта, на якому надаються відповідні послуги по його очищенню;

- Баштанське МУВГ не наполягало на постійному складенні актів про зариблення та програм робіт, оскільки факт періодичного зариблення беззаперечно спостерігався, акти та програми робіт отримано Управлінням без зауважень;

- твердження позивача про удаваність договору є безпідставними, оскільки послуги з очищення Явкинського водосховища дійсно надаються ТОВ «ОАЗИС БИСАН» та такі послуги мають належний меліоративний ефект, що підтверджується Звітом ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет».

2.4. Правова позиція (заперечення) відповідача ТОВ "ОАЗИС БИСАН".

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 8754/20 від 20.07.2020) та в додаткових поясненнях до відзиву (вх. № 9101/20 від 27.07.2020) просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено наступне:

- відповідач не погоджується з твердженням позивача щодо удаваності договору на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану регулюючої ємності добового регулювання Явкинської зрошувальної системи "Явкинське водосховище" №2 від 08.01.2014 та зазначає, що вищевказаний договір є реальним, фактичним, змішаним договором підряду та договором про надання послуг;

- Розробка комплексних заходів була складена ще 15.11.2012, тобто задовго до укладення договору та не спеціально для цього договору; Розробка та виконання також заходів є об`єктивно необхідною для збереження водосховища;

- відшкодування (оплата) вартості виконаних робіт та наданих послуг здійснюється за рахунок відлову та реалізації приросту риби (п. 2.4.1, п. 3.2 договору). Ціна роботи або спосіб її визначення може взагалі не зазначатись в договорі підряду (ст. 837, 854 ЦК України);

- для вселення риб передача водосховища не вимагається, таким чином водосховище не передавалося та не приймалося відповідачем;

- є незрозумілим, яким чином право вільного доступу Баштанського МУВГ до водосховища обмежує права постійного землекористувача;

- відповідач не погоджується з твердженням позивача щодо недотримання відповідачем вимог Порядку штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання, оскільки факт вселення риб підтверджується актами про зариблення, які отримані Баштанським МУВГ та на них не надано жодних заперечень;

- позивачем не вказано яке саме право Баштанської РДА порушено та в чому саме полягає порушення такого права, адже відповідач жодним чином не перешкоджає володіти, користуватися та розпоряджатися спірним майном, та не наносить жодної шкоди;

- відповідач просить суд застосувати строк позовної давності, оскільки оскаржуваний договір було укладено 08.01.2014, а Баштанська РДА мала знати і знала про укладення такого договору та про наявність порушеного на її думку права, однак не зверталась до суду лише через відсутність коштів, у якості підтвердження своєї позиції відповідач посилається на лист № 47002-20 від 15.04.2020;

- висновки, викладені у звіті ДВНЗ "Херсонський державний аграрний університет" з науково-дослідної роботи "Розробки комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію гідрологічного стану технологічної водойми Миколаївської області (Явкинське водосховище), підтверджують реальність надання послуг за спірним договором та його спрямованість на настання реальних наслідків, а саме: "Меліоративний вплив рибогосподарського використання Явкинського водосховища незаперечний. ... В цілому, виконання ТОВ "ОАЗИС БЕСАН" комплексу заходів спрямованих на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану Явкинського водосховища сприяє покращенню показників водойми.

В запереченнях на відповідь (вх. № 9170/20 від 27.07.2020), у відповіді (пояснення) на відзив (вх. №10182 від 19.08.2020) відповідач додатково зазначає наступне:

- можливе недотримання Порядку штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання не свідчить про удаваність спірного договору або про порушення порядку його укладання;

- доходна частина відповідача-2 за договором полягає у можливості росту риби та подальшого періодичного вилову риби в міру необхідності, основний вилов риби здійснюється населенням, що свідчить про те, що метою укладення договору не була оренда для вирощування та вилову риби;

- акти про зариблення складались та надавались Баштанському МУВГ, яким отримувались без заперечень та зауважень;

- визначені в договорі обов`язки відповідача-2 не свідчать про прийняття водосховища саме в оренду, оскільки товариство виконує роботи по очищенню водосховища для чого необхідна періодична присутність та виконання деяких функцій (обов`язків), але не постійне використання;

- відповідач-2 не приймав водосховище у користування та не користується ним, а виконання ним робіт по очищенню водойми жодним чином не перешкоджає у будь-якому володінні, користуванні та розпорядженні водосховищем;

- строк позовної давності розпочався з моменту укладання договору, отже є пропущеним.

В письмових поясненнях (вх. №16630/21 від 05.11.2021 та вх. № 18173/21 від 03.12.2021) ТОВ «ОАЗИС БИСАН» додатково зазначив наступне:

- рибогосподарська меліорація є підрядними роботами з урахуванням положень Закону України «Про аквакультуру», відтак оскаржуваний договір за своєю правовою природою є договором на виконання підрядних робіт з рибогосподарської меліорації, який регулюється Главою 61 ЦК України;

- відповідач зазначає, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про аквакультуру» порядок здійснення рибогосподарської меліорації водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства. Однак, на даний час порядок рибогосподарської меліорації не затверджений;

- Порядок штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №414 від 07.07.2012 не регулює договірні правовідносини, не регулює правовідносини щодо рибогосподарської меліорації (метою якої є саме очищення водойму, а не розведення (відтворення) риби). Відповідач не здійснює роботи із штучного розведення (відтворення) риби, а заселяє її для очищення водойми. Навіть, якби дія Порядку розповсюджувалась на правовідносини по договору, то невиконання положень Порядку не тягне за собою визнання недійсним договору;

- відшкодування (оплата) вартості виконаних робіт згідно договору здійснюється за рахунок відлову та реалізації приросту риби, що не суперечить чинному законодавству;

- ТОВ "Оазис Бисан" відшкодовує вартість кормової бази, оскільки біомаса (мул, іл) є цінністю, яка має свою вартість, та за умови осушення водойми та збирання біомаси може бути продана як товар. Однак Баштанське МУВГ не має можливості осушення водойми чи збирання біомаси іншим чином, при цьому водойма Явкинскього водосховища має бути очищена від такої біомаси, що забруднює водойму. Отже, кормова база (біомаса) одночасно є шкодою для водойми, оскільки забруднює її, та потребує знищення шляхом поїдання рибами, та благом, яке за певних умов може бути продане як товар, тому підлягає відшкодуванню;

- ані земельна ділянка, ані водойма Баштанським МУВГ в користування ТОВ «ОАЗИС БИСАН» не передавались, у зв`язку з чим не можуть бути повернутими.

В своїх поясненнях (вх. №7591/23 від 12.06.2023) відносно Верховного Суду ТОВ "ОАЗИС БИСАН" зазначає:

- ТОВ «ОАЗИС БИСАН» не користувалося земельною ділянкою, розташованим на ній водним об`єктом та гідротехнічною спорудою, а при виконанні робіт зобов`язано було додержуватися режиму їх нормального функціонування. Жодних додаткових благ (окрім вирощування риби та її вилову) від земельної ділянки з водним об`єктом та гідротехнічною спорудою ТОВ «ОАЗИС БИСАН» не отримував;

- відшкодування (оплата) вартості виконаних робіт згідно договору здійснюється за рахунок відлову та реалізації приросту риби, що не суперечить чинному законодавству;

- земельна ділянка водного фонду не вибувала з володіння, користування чи розпорядження ані Баштанської райдержадміністрації, ані Управління водного господарства, у зв`язку із чим такі права не порушені, а відповідно не можуть бути поновлені, зокрема у визначений прокурором спосіб;

- обраний прокурором спосіб захисту є неналежним та неефективним, оскільки формулювання позовних вимог прокуратури, на думку відповідача, щодо повернення у розпорядження держави в особі Баштанської райдержадміністрації з правом постійного користування Управління водного господарства земельної ділянки водного фонду не можуть бути задоволені, оскільки дана вимога фактично звернута на задоволення потреб іншого відповідача - Управління водного господарства.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Обставини справи щодо встановлення права користування Явкинським водосховищем.

Розпорядженням Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 29.10.2003 № 807р затверджено проект відведення земель Баштанському управлінню зрошувальних систем в постійне користування для розміщення водних об`єктів із земель запасу в межах території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області та дозволено Баштанському управлінню зрошувальних систем замовити землевпорядній організації виконання робіт по встановленню меж водних об`єктів в натурі (на місцевості) та виготовленню державних актів на право власності на землю.

На підставі вищевказаного розпорядження Баштанському управлінню зрошувальних систем видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 196745 від 25.04.2005, відповідно до якого Баштанське управління зрошувальних систем на підставі Розпорядження Баштанської райдержадміністрації від 29.10.2003 №807-р є постійним користувачем земельної ділянки площею 166,03 га в межах території Явкинської сільської ради цільове призначення використання земельної ділянки - ведення водогосподарських підприємств. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030500600003.

Відповідно до інформації Відділу у Баштанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 09.01.2020 № 9/104-20 вищевказана земельна ділянка перебуває у державній власності, категорія - землі водного фонду.

Наказом Державного комітету України по водному господарству № 20 від 18.02.1997 наказано реорганізувати з 01.03.1997 та наказом Миколаївського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства № 15 від 11.03.1997 Баштанське міжрайонне виробничо-експлуатаційне об`єднання в управління зрошувальних систем Миколаївського облводгоспу на правах його структурного підрозділу. Правонаступником реорганізованого Баштанського міжрайонного виробничо-експлуатаційного об`єднання вважати Миколаївський облводгосп (п. 1, 2 наказу).

Наказом Миколаївського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства від 23.12.2004 № 173 Баштанське управління зрошувальних систем перейменовано у Баштанське міжрайонне управління водного господарства з 01.01.2005.

Діяльність Баштанського МУВГ регламентується Положенням про Баштанське міжрайонне управління водного господарства (нова редакція), яке затверджене наказом Державного агенства водних ресурсів України від 16.01.2019 № 23 (далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1.1 Положення основними завданнями управління, зокрема, є: реалізація в межах своєї діяльності державної політики щодо розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, здійснення у водогосподарському комплексі Баштанського, Новобузького, Казанківського районів Миколаївської області єдиної технічної політики, впровадження досягнень науки і техніки, передового досвіду роботи.

Відповідно до п. 2.1.13 Положення управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює функції з оперативного управління об`єктами державної власності, що знаходяться на балансі управління

Відповідно до п. 2.1.16. Положення управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює заходи щодо екологічного оздоровлення річок, а також спостереження за станом водних об`єктів, гідротехнічних споруд та дотриманням режимів роботи водосховищ, водогосподарських систем, надає у межах своїх повноважень пропозиції до програм соціально-економічного розвитку Баштанського, Новобузького, Казанківського районів Миколаївської області.

Відповідно до п. 4.2 Положення майно управління є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління. Відчуження основних засобів, що є державною власністю і закріплені за Управлінням, здійснюється з дозволу Держводагентства, у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.7 Положення управління в установленому законодавством України порядку здійснює користування відведеною йому землею (земельними ділянками).

Обставини справи щодо розробки комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію гідрологічного стану технологічної водойми.

25.10.2012 між Миколаївським обласним управлінням водних ресурсів та Херсонським державним аграрним університетом укладено договір № 11/12/470 від 25.10.2012 на розробку Обгрунтування меліоративного використання рослиноїдних риб у водосховищах Миколаївської області, відповідно до якого Університет зобов`язався створити та передати науково-технічну продукцію на тему «Обґрунтування меліоративного використання рослиноїдних риб у водосховищах Миколаївської області (Явкинське водосховище, Червоноставське водосховище, водойма в с. Явкино, Водяно-Лоринське водосховище, Степківське водосховище, Расвєтовське водосховище).

На виконання вищевказаного договору Херсонським державним аграрним університетом була виконана Розробка комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану технологічної водойми Миколаївської області (Явкинське водосховище) від 15.11.2012 для здійснення біологічного очищення та видалення з водойми надлишкової біомаси, шляхом її утилізації за допомогою ефективних споживачів-меліораторів, якими є певні види риб у певній комбінації (полікультурі) відповідної структури, а також поліпшення якості води.

Характеристика водного об`єкту.

Відповідно до Водогосподарського паспорту. Режиму роботи та експлуатації. Регулююча ємність добового регулювання Явкинської зрошувальної системи «Явкинське водосховище» на території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, шифр 82-2011 ГР від 2011:

- основне призначення водойми - зрошення, риборозведення, рекреація;

- площа дзеркала 105, 16 га;

- склад і характеристика гідротехнічних споруд: регулююча ємність ЯЗС створена гідровузлом в складі гідротехнічних споруд: земляна гребля, паводковий водоскид відкритого типу, водовипуск, насосні станції НС-1, НС-1А, водомірно-охоронний пост;

Обставини справи щодо укладання договору.

08.01.2014 між Баштанським міжрайонним управлінням водного господарства (сторона 1) та ТОВ «ОАЗИС БИСАН» (сторона 2) укладено договір № 2 на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану у регулюючій ємкості добового регулювання Явкинської зрошувальної системи «Явкинське водосховище».

Відповідно до п. 1.1 договору для здійснення заходів для екологічного оздоровлення регулюючої ємкості добового регулювання Явкинської зрошувальної системи Явкинське водосховище (надалі - Явкинське водосховище) Сторони проводять оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану водосховища та поліпшення якості води, шляхом вселення у водний об`єкт рослиноїдних риб меліорантів у певній комбінації (полікультури) відповідної структури.

Відповідно до п. 1.2 договору заходи здійснюються на Явкинському водосховищі, яке розміщене біля села Явкине, Явкинської с/р, Баштанського району, площею 105, 16 га.

Відповідно до п. 1.3 договору Явкинське водосховище є водосховищем комплексного використання.

Відповідно до п. 1.4 договору мета використання водосховища - зрошення, риборозведення та рекреація.

Відповідно до п. 2.1.1 договору сторона 1 зобов`язана надати стороні 2 Явкинське водосховище для здійснення заходів екологічного оздоровлення.

Відповідно до п. 2.2.2 договору сторона 2 зобов`язана вселяти рослиноїдні риби меліоранти у певній комбінації (полікультури) відповідної структури відповідно до розділу 5 абз.3 та п.3 висновків Розробки комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію гідрологічного стану технологічної водойми Миколаївської області (Явкинське водосховище) розробленої та затвердженої ДВНЗ «Херсонським державним аграрним університетом» від 15.11.2012р. для здійснення біологічного очищення та видалення з водойми надлишкової біомаси, шляхом її утилізації та поліпшити якість води.

Відповідно до п. 2.2.2 договору сторона 2 зобов`язана кожного року розробляти програму робіт по заходам, спрямованим

Відповідно до п. 2.2.3 договору сторона 2 зобов`язана кожного року розробляти програму робіт по заходам, спрямованим на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану технологічної водойми Явкинського водосховища),а саме щільності посадки рибопосадкового матеріалу та результатів вирощування.

Відповідно до п. 2.2.4 договору сторона 2 зобов`язаня дотримуватися режиму господарювання на водосховищі відповідно до чинного законодавства України, не допускати порушень технологічної цілісності гідротехнічного комплексу та процесу його функціонування.

Відповідно до п. 2.2.5 договору сторона 2 зобов`язана забезпечувати на землях водного фонду санітарної та епідемічної обстановки, з метою запобігання виникненню інфекційних захворювань та додержання на них природоохоронного законодавства, усунення наслідків здійснення господарської діяльності (забруднень водосховища, його дна та прилеглих територій).

Відповідно до п. 2.2.6 договору сторона 2 зобов`язана не проводити будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних - за згодою замовника), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Відповідно до п. 2.2.7 договору сторона 2 зобов`язана організовувати рибозахист та охорону на водосховищі та прилеглих землях водного фонду за власний рахунок. Виконувати вимоги ст. 88, 89 Водного Кодексу України.

Відповідно до п. 2.2.9 договору сторона 2 зобов`язана використовувати рятувальний пост для зберігання плавзасобів для запобігання загибелі людей на воді

Відповідно до п. 2.3.1 договору сторона 1 має право вільного доступу для проведення нагляду за технічним станом водного об`єкту, його раціональним використанням та гідротехнічної споруди на ньому, обстеження їх згідно із відповідним Положенням про проведення планово-попереджувальних ремонтів, взяття аналізів води, гідрологічних замірів та інших дій, пов`язаних з експлуатацією водосховища

Відповідно до п. 2.4.1 договору сторона 2 має право вирощену рибу відловлювати та реалізовувати на свій розсуд

Відповідно до п. 2.4.2 договору сторона 2 має право при вирощуванні риби керуватися табл. 5.2 Розробки, затвердженої ДВНЗ «Херсонським державним аграрним університетом» від 15.11.2012 р. або розробленою власною програмою робіт, погодженою з стороною 1.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна сума договору складає 43 159, 68 грн. (сорок три тисячі сто п`ятдесят дев`ять гривень шістдесят вісім копійок) з урахуванням ПДВ за 1 рік.

Відповідно до п. 3.2 договору сторона 2 сплачує стороні 1 вартість кормової бази (відповідно розрахунку), а приріст рибопосадкового матеріалу використовує як дохідну частину на свій розсуд.

Відповідно до п. 3.3 договору оплату коштів сторона 2 здійснює рівними частинами (1/4 річної суми) до 20 квітня за І квартал; до 20 липня за II квартал, до 20 жовтня за III квартал; до 20 грудня за ІУ квартал поточного року.

Відповідно до п. 5.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє 5 (п`ять) років, тобто до 31.12.2019 р.

Відповідно до п. 5.3. Договору №2 даний договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії

Відповідно до п. 7.1 договору умови договору мають однакову зобов`язувальну силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов`язковим складанням письмового документа (Додаткової Угоди).

Додатками до договору є:

- Розробка комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію гідрологічного стану технологічної водойми Миколаївської області (Явкинське водосховище), розробленої та затвердженої ДВНЗ «Херсонським державним аграрним університетом» Міністерства аграрної політики та продовольства України;

- Розрахунок вартості кормової бази на 2014 року;

- Копія Плану земельної ділянки.

Додатковою угодою № 7 від 24.01.2020, укладеною між Баштанським МУВГ та ТОВ «ОАЗИС БИСАН», сторони внесли наступні зміни до договору та викласти наступні умови договору в редакції нижче:

2.2.1. Надати стороні 2 Явкинське водосховище для здійснення заходів екологічного оздоровлення та приміщення рятувального поста для зберігання плавзасобів для запобігання загибелі людей на воді.

5.1 Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2025.

3.1. Загальна сума договору складає 61 959, 64 грн. (шістдесят одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч грн. 64 коп.) з урахуванням ПДВ на 2020 рік. (розрахунок на 2020 рік додається).

2.2.9 Використовувати рятувальний пост тільки для зберігання плавзасобів для запобігання загибелі людей на воді та підтримувати його у належному стані.

Забороняється розміщувати на рятувальному пості риболовні сітки та захаращувати прилеглу територію сторонніми предметами та технікою, вести підсобне господарство.

Додатковою угодою також доповнено умови договору наступними пунктами:

п. 2.2.10 Здійснювати зариблення водосховища у присутності представників сторони 1, про що скласти відповідний акт про зариблення.

Додатком до вищевказаної Додаткової угоди № 7 до договору є Розрахунок вартості кормової бази (біомаси) по регулюючій ємкості добового регулювання Явкинської зрошувальної системи Явкинське водосховище на 2020 рік

Договір з додатками та додаткова угода підписані та скріплені печатками сторін.

Обставини справи щодо виконання умов договору.

До суду надано документи, що регламентують режим роботи Явкинського водосховища» на 2014-2019, а саме: режим роботи на 2 півріччя 2014 року № 62 від 31.05.2014; режим роботи на 2015 рік № 62 від 10.02.2015; режим роботи на 2016 рік № 3961-9/МЛ/30-16 від 13.06.2016; режим роботи на 2017 рік № 333/МЛ/76-17 від 07.04.2017; режим роботи на 2018 рік; режим роботи на 2019 рік № 49/212/76-19 від 19.02.2019.

Відповідно до вищевказаних режимів роботи: назва юридичної особи або користувача - на балансовому обліку Баштанського МУВГ; підстава для водокористування - господарська діяльність Баштанського МУВГ.

На виконання умов оспорюваного договору від 08.01.2014 ТОВ «ОАЗИС БИСАН» складено програми робіт по заходам, спрямованим на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану у регулюючій ємкості добового регулювання Явкинської зрошувальної системи «Явкинське водосховище», а саме щільності посадки рибо посадкового матеріалу та результатів вирощування на 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 щодо заселення риби (строкатий товстолоб, короп, білий амур відповідно до показників, наведених у таблицях), які отримано Баштанським МУВГ за вх. № 302, 303, 304, 305, 306, 307, 308 від 10.12.2019, що підтверджується відповідними штампами.

На підтвердження факту виконання робіт до суду подано акти про зариблення Явкинського водосховища, які підписано керівником ТОВ «ОАЗИС БИСАН» та головним рибоводом, а саме: акти про зариблення 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2020 від 25.03.2014, від 06.04.2015, від 04.04.2016, від 30.03.2017, від 03.04.2018, від 23.04.2020, від 24.04.2020, відповідно до яких у Явкинське водосховище щорічно вселено наступні види риби (білий товстолоб, строкатий товстолоб, короп, білий амур), тобто види риби, які зазначено у складі виготовленої Херсонським державним аграрним університетом Розробці комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану технологічної водойми, а також у виконаних відповідачем ТОВ "ОАЗИС БИСАН" програмах.

Вищевказані акти про зариблення передано до Баштанського МУВГ 10.12.2019, що підтверджується відтиском печатки реєстрації вхідної кореспонденції.

На підтвердження факту зариблення водосховища відповідачем подано суду видаткові накладні за 2014-2020, за якими ТОВ «ОАЗИС БИСАН» придбавав у контрагентів ТОВ «КАРПІО», ТОВ «ТОЭРИС» рибу (рибопосадковий матеріал), що підтверджується видатковими накладними, в яких найменування (види) риби відповідають найменуванню (видам) риб, неожхідних згідно Розробки заходів та програм для зариблення, а саме: видаткова накладна №РН-0000005 від 24.04.2020, видаткова накладна №РН-0000004 від 23.04.2020, видаткова накладна №0007 від 03.04.2018, видаткова накладна №0006 від 30.03.2017, видаткова накладна №0008 від 04.04.2016, видаткова накладна №0010 від 06.04.2015, видаткова накладна №0018 від 25.03.2014.

Відповідно до висновків, викладених у Звіті ДВНЗ "Херсонський державний аграрний університет" з науково-дослідної роботи "Розробки комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію гідрологічного стану технологічної водойми Миколаївської області (Явкинське водосховище). Оцінка стану Явкинського водосховища в процесі його використання ТОВ "ОАЗИС БИСАН", зокрема п. 12, зазначено, що в цілому, виконання ТОВ "ОАЗИС БИСАН" комплексу заходів спрямованих на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану Явкинського водосховища сприяє покращенню показників водойми.

За результатами проведення Баштанським районним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби у Миколаївській області планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини не виявлено порушень, про що складено акт № 14151-48/61/576 від 28.09.2018.

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 25.02.2020 № 06/01-14/671 у ході проведення планової перевірки Баштанського МУВГ Державною екологічною інспекцією було проведено перевірку договору № 2, який укладено між Баштанським МУВГ та ТОВ «ОАЗИС БИСАН». У ході ознайомлення зі змістом договору державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області порушень вимог природоохоронного законодавства не встановлено.

За результатами перевірки Баштанського МУВГ складено акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та направлено до Баштанського МУВГ припис № 02-03-07-08/13к/20 від 31.01.2020, де у п. 13 припису зобов`язано Баштанське МУВГ забезпечити стороною 2 (ТОВ «ОАЗИС БИСАН») п. 2.2. договору № 2 від 08.01.2014 «обов`язки сторін» … забезпечити заборону вилову живих ресурсів на даних водних об`єктах сторонами-2 без дозвільних документів, забезпечити дотримання обома сторонами вимог ст. 47 Водного кодексу України «Право загального користування». Строк виконання вищевказаних вимог припису щодо водних об`єктів - постійно.

Відповідно до інформації Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області вих. №1-3-9/1205-19 від 16.12.2019 до Миколаївського рибоохоронного патруля не надходило жодних звернень від фізичних або юридичних осіб, з наданням відповідного пакету документів для отримання можливості здійснення вселення молоді водних біоресурсів у водний об`єкт - регулююча ємність добового регулювання Явкинської зрошувальної мережі «Явкинське водосховище» Баштанського району Миколаївської області. Станом на 13.12.2019 зариблення вищевказаної водойми, за участю представників Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області не відбувалось.

Платником Баштанським МУВГ в податкових деклараціях з плати за землю за 2017-2019 відображено земельну ділянку під водним об`єктом площею 105, 16 га.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

4.1. Правове регулювання способів захисту прав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова КГС ВС від 19.09.2023 № 910/19668/21).

4.2. Правове регулювання підстав недійсності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Аналогічний спосіб захисту прав передбачено ст. 20 ГК України.

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова КЦС ВС від 10.05.2023 № 715/310/22 (61-9464св22)).

Тлумачення ч. 1 ст. 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому.

Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства.

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (постанова КЦС ВС від 10.05.2023 № 715/310/22 (61-9464св22)).

Тлумачення ст. 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

наявність підстав для оспорення правочину;

встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (постанова КЦС ВС від 10.05.2023 № 715/310/22 (61-9464св22)).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі (постанова об`єднаної палати КГС ВС від 26.05.2023 № 905/77/21; постанова КГС ВС від 19.09.2023 № 910/19668/21; постанова КЦС ВС від 04.10.2023 № 291/1450/21).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (постанова об`єднаної палати КГС ВС від 26.05.2023 № 905/77/21).

4.3. Правове регулювання наслідків недійсності правочину.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Водночас об`єднана палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 сформувала висновок про те, що:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача."

4.4. Правове регулювання удаваного правочину.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин (постанова КГС ВС від 25.04.2023 у справі № 915/857/20).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17 та від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц зазначено, що встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Встановлення правової природи правочинів, що вчиняються учасниками спору, є обов`язком суду, а оцінка цих правочинів сторонами для суду не є обов`язковою (постанова ВП ВС від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18).

4.5. Правове регулювання договорів послуг, підряду, оренди землі.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Незазначення сторонами у спірних договорах про надання Відповідачеві-2 саме права користування земельними ділянками та сплату ним саме орендної плати за земельні ділянки, відсутність закріплення ними умов щодо індексації, перегляду орендної плати тощо, не спростовує висновок щодо виникнення між ними орендних правовідносин, адже при здійсненні оцінки правочину на предмет удаваності значення мають не лише формально вказані в ньому терміни, а передусім суть правовідносин (прав і обов`язків сторін), на які спрямовано укладення правочину, та правові наслідки, обумовлені ним.

Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину.

Тобто відсутність у спірних правочинах чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди, про яку зазначає суд апеляційної інстанції, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування" (постанова ВС від 29.09.2022 у справі № 918/351/21 (918/672/21)).

Отже, як і договори про надання послуг/підряду, так і договір оренди укладаються на платній основі, про що зазначалося у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у цій справі.

Однак, договір про надання послуг передбачає отримання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії/здійснення певної діяльності, за яку замовник (в цьому випадку Управління водного господарства) має сплачувати кошти за надання такої послуги виконавцю (ТОВ "Оазис Бисан").

У той же час, і договір підряду також визначає, що певну роботу виконує, а розраховується за цю роботу замовник (постанова КГС ВС від 25.04.2023 у даній справі № 915/857/20).

Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 у цій справі зазначав, що на відміну від договорів про надання послуг/підряду, договір оренди землі укладається на платній основі для отримання можливості користуватися земельною ділянкою (в тому числі землями, зайнятими об`єктом водного фонду) з використанням її корисних властивостей і правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) - отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

4.6. Правове регулювання розпорядження земельними ділянками.

Виходячи зі змісту положень ст. 93, 124 ЗК України та ст. 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису. Зокрема, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 зазначеного Кодексу та, за загальним правилом, за результатами проведення земельних торгів.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 ЗК України).

Обсяг прав землекористувачів визначено в ст. 95 ЗК України, якою передбачено, зокрема право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію тощо.

Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій" (постанова ВС від 28.03.2018 у справі № 915/166/17).

Аналогічний висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21).

Положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу право розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, у тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду), оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державою на здійснення таких функцій (постанова ВС від 21.03.2023 у справі № 917/1550/21).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 51 Водного кодексу України (в редакції від 27.07.2013) у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що:

використовуються для питних потреб;

розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 11-15, 18-19 ст. 51 Водного кодексу України Типова форма договору оренди водних об`єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об`єктів визначаються у договорі оренди.

Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Сплата орендної плати за водний об`єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об`єктом.

У договорі оренди водного об`єкта визначаються зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.

Користування водними об`єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.

Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".

Відповідно до п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (в редакції від 01.01.2014) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

4.7. Правове регулювання функціонування аквакультури.

Закон України "Про аквакультуру" визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про аквакультуру" (в редакції 18.09.2012) рибогосподарська меліорація - комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію показників гідрологічного, гідрохімічного, гідробіологічного режимів та підвищення біологічної продуктивності водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, поліпшення умов природного відтворення та якісного складу гідробіонтів з метою їх збереження та раціонального використання.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про аквакультуру" рибогосподарська меліорація водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм здійснюється з метою цілеспрямованого підвищення їх біологічної продуктивності, поліпшення умов існування об`єктів аквакультури, поліпшення їх кількісних та якісних характеристик, регулювання чисельності малоцінних для товарного виробництва гідробіонтів.

Рибогосподарська меліорація здійснюється за такими основними напрямами:

проведення днопоглиблювальних робіт та/або робіт з видалення донних відкладень;

видалення зайвої водної рослинності;

вселення об`єктів аквакультури, створення штучних донних ландшафтів з метою поліпшення екологічного стану водного об`єкта та умов природного відтворення водних біоресурсів;

вилучення хижих і малоцінних видів водних біоресурсів з метою запобігання їх негативного впливу на об`єкти аквакультури;

запобігання масовій загибелі гідробіонтів та ліквідація її наслідків.

Порядок здійснення рибогосподарської меліорації водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства.

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Верховний Суд, направляючи дану справу на новий розгляд, зазначив на необхідності: 1) дослідження усіх умов договору, зокрема, положень п. 2.2.4, 2.2.6, 2.2.9 договору; 2) дослідження правової природи грошових коштів, визначених договором; 3) з`ясування питання стосовно користування ТОВ "ОАЗИС БИСАН" земельною ділянкою, розташованим на ній водним об`єктом та гідротехнічною спорудою; 4) встановлення чи може бути позовна вимога звернута на задоволення потреб іншого відповідача, та яке право позивача у справі - Баштанської райдержадміністрації може бути поновлено у визначений прокурором спосіб.

Відповідно до ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

08.01.2014 між Баштанським МУВГ та ТОВ "ОАЗИС БИСАН" укладено договір № 2 на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану у регулюючій ємкості добового регулювання Явкинської зрошувальної системи "Явкинське водосховище" зі строком дії (в редакції додаткової угоди) до 31.12.2025.

В період з 2014 року по 2018 рік, а також в 2020 році в Явкинському водосховищі відбувалося зариблення, про що свідчать наявні у матеріалах справи акти про зариблення Явкинського водосховища, підписані уповноваженими особами ТОВ "ОАЗИС БИСАН". Крім того, щорічно складались програми робіт по заходам, спрямованим на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану у регулюючій ємкості добового регулювання Явкинської зрошувальної системи "Явкинське водосховище", а саме щільності посадки рибо посадкового матеріалу та результатів вирощування на 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 щодо заселення риби (строкатий товстолоб, короп, білий амур відповідно до показників, наведених у таблицях), які отримано Баштанським МУВГ 10.12.2019.

З видаткових накладних вбачається, що у період з 25.03.2014 по 24.04.2020 ТОВ "ОАЗИС БИСАН" придбавало у суб`єктів господарської діяльності мальків риби для подальшого зариблення водойми (саме тих видів, які необхідні для виконання робіт згідно програми Університету).

28.09.2018 за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини службовими особами Баштанського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області було складено акт, за змістом якого вбачається, що порушень ТОВ "ОАЗИС ЮИСАН" не виявлено.

Зі Звіту з науково-дослідної роботи "Розробка комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану технологічної водойми Миколаївської області (Явкинське водосховище) від 2020" зокрема, вбачається, що виконання ТОВ "Оазис Бисан" комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану Явкинського водосховища сприяє покращенню показників водойми.

Судом також встановлено, що сформована земельна ділянка на території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області площею 166,03 га, кадастровий номер 4820686500:01:000:0460, у тому числі під водою (ставки) 105,16 га, перебуває у постійному користуванні Управління водного господарства для ведення водогосподарських підприємств на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 196745.

Прокуратура в позові зазначає, що за умовами договору фактично відповідачу ТОВ «ОАЗИС БИСАН» передано земельну ділянку під водним об`єктом площею 105, 16 га, а в прохальній частині позовної заяви просить повернути у власність держави з правом постійного користування Баштанського МУВГ саме земельну ділянку під водним об`єктом площею 105, 16 га (фактично водне дзеркало).

Водночас прокуратура зазначає, що підтвердженням прийняття ТОВ «ОАЗИС БИСАН» від Баштанського МУВГ у користування Явкинського водосховища є, зокрема, умови п. 2.2.6, п. 2.2.7, п. 2.2.8, п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3, п. 3.4 договору.

Прокуратура зазначає, що оспорюваний правочин є удаваним правочином та фактично сторони вчинили (уклали) договір оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом.

Договір оренди землі укладається на платній основі для отримання можливості користуватися земельною ділянкою (в тому числі землями, зайнятими об`єктом водного фонду) з використанням її корисних властивостей і правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) - отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Отже, з метою доведення обставин фактичного укладення договору оренди землі, який, за твердженням прокуратури, сторони насправді вчинили та в подальшому виконували, необхідним є доведення наступних обставин: 1) передача орендодавцем, в тому числі фактична, земельної ділянки в оренду; 2) сплата орендарем плати за користування землею та її використання в господарській діяльності.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин та умов п. 1.1, п. 1.2, п. 2.1.1, п. 2.2.2 договору для виконання робіт з рибогосподарської меліорації ТОВ «ОАЗИС БИСАН» необхідний доступ (надання) водного об`єкту (ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України).

Виходячи зі змісту орендних земельних правовідносин необхідним є передача об`єкта оренди (земельної ділянки).

Матеріали даної справи не містять доказів передачі земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, водночас факт виконання робіт з меліорації очевидно свідчить про надання доступу до водного об`єкта.

Умовами оспорюваного договору передбачено наступні обов`язки Товариства: дотримуватися режиму господарювання на водосховищі, не допускати порушень технологічної цілісності гідротехнічного комплексу та процесу його функціонування (п. 2.2.4 договору); організовувати рибозахист та охорону на водосховищі та прилеглих землях водного фонду за власний рахунок та виконувати вимоги ст. 88, 89 Водного кодексу України (п. 2.2.7 договору); використовувати рятувальний пост для зберігання плавзасобів для запобігання загибелі людей на воді (пункт 2.2.9 договору). Управління має право вільного доступу для проведення нагляду за технічним станом водного об`єкту, його раціональним використанням та гідротехнічної споруди на ньому, обстеження їх згідно із відповідним Положенням про проведення планово-попереджувальних ремонтів, взяття аналізів води, гідрологічних замірів та інших дій, пов`язаних з експлуатацією водосховища (п. 2.3.1 договору).

Відповідно до ст. 841 ЦК України підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 11.08.2013) однією з істотних умов договору оренди землі є, зокрема, умови збереження стану об`єкта оренди.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Вказані положення кореспондуються з приписами ч. 15 ст. 51 Водного кодексу України (в редакції на час укладення оспорюваного договору), відповідно до якої у договорі оренди водного об`єкта визначаються зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що умови п. 2.2.4, 2.2.7, п. 2.2.9 та п. 2.3.1 оспорюваного договору можуть бути зазначені як у договорі підряду, так і в договорі оренди. Отже, лише вказані умови в договорі не можуть свідчити виключно про укладення договору оренди.

Щодо умов п. 2.2.6, п. 2.2.9 оспорюваного договору, якими передбачено, що: сторона 2 (ТОВ «ОАЗИС БИСАН») зобов`язана не проводити будівництво будь-яких споруд (п. 2.2.6 договору); зобов`язана використовувати рятувальний пост для зберігання плавзасобів для запобігання загибелі людей на воді (п. 2.2.9 договору), то суд зазначає наступне.

Прокуратурою не зазначалось ані в позовній заяві, ані в інших заявах по суті спору, не заявлялась позовна вимога та не подано доказів, що частина земельної ділянки, яка не зайнята водним об`єктом, передавалась (або передана) у користування Товариству. Прокуратурою заявлено позовну вимогу про недійсність договору та повернення виключно частини земельної ділянки площею 105, 16 га, яка зайнята водним об`єктом та відповідає площі водного дзеркала згідно водогосподарського паспорту. Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що фактичні дії сторін оспорюваного договору і в цій частині не свідчать про укладення договору оренди та його фактичне виконання, оскільки земельна ділянка, на якій не розміщено водний об`єкт, не передавалась в користування, а доказів розміщення на ній відповідачем споруд (будівництва) суду не подано. Зазначення в договорі умови щодо використання рятувального посту для зберігання плавзасобів для запобігання загибелі людей на воді не є визначальною ознакою, яка б надавала можливість віднести договір до того чи іншого виду договорів (в спірному випадку підряду або оренди) та не є такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 12, 14 ст. 51 ВК України умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об`єктів визначаються у договорі оренди.

Сплата орендної плати за водний об`єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об`єктом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.

Відповідно до п. 3.2 договору сторона 2 сплачує стороні 1 вартість кормової бази (відповідно розрахунку), а приріст рибопосадкового матеріалу використовує як дохідну частину на свій розсуд.

Відповідно до розрахунку до договору у вартість природної кормової бази включено податок на землю, вартість біомаси (кормової бази) водойми та технологічні витрати електроенергії з урахуванням ПДВ.

Плата за землю (податок за землю) згідно податкових декларацій з плати за землю оподатковувався та сплачувався Баштанським МУВГ.

Відповідач ТОВ «ОАЗИС БИСАН» у письмових поясненнях від 12.06.2023 зазначив, що відшкодування (оплата) вартості виконаних робіт згідно договору здійснюється за рахунок відлову та реалізації приросту риби, що не суперечить чинному законодавству. ТОВ «ОАЗИС БИСАН» відшкодовує вартість кормової бази, оскільки біомаса (мул, іл) є природною цінністю, яка має свою вартість, та за умови осушення водойми та збирання біомаси може бути продана як товар. Однак Управління не має можливості осушення водойми чи збирання біомаси іншим чином, при цьому водойма Явкінскього водосховища має бути очищена від такої біомаси, що забруднює водойму. Отже, кормова база (біомаса) одночасно є шкодою для водойми, оскільки забруднює її, та потребує знищення (певного регулювання) шляхом поїдання рибами, та благом, яке за певних умов може бути продане як товар, тому підлягає відшкодуванню.

Таким чином, за умовами договору вигодонабувачами за ним є обидві сторони, а саме Управління водного господарства отримує екологічне оздоровлення зрошувальної системи Явкинського водосховища, а ТОВ «ОАЗИС БИСАН», здійснюючи зариблення водосховища та відгодівлю риби, отримує її приріст та може використовувати вирощену рибу як дохідну частину на свій розсуд.

Тобто відшкодування (оплата) вартості виконаних робіт згідно договору здійснюється за рахунок відлову та реалізації приросту риби.

Враховуючи, що орендна плата за земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом за приписами ст. 51 Водного кодексу України складається з плати за земельну ділянку, а також плати за водний об`єкт, а у оспорюваному договорі сторони погодили ціну в рік, яка включає плату за землю (в силу вимог податкового законодавства втричі нижче розміру орендної плати), плату за вартість біомаси (кормової бази) водойми та технологічні витрати електроенергії, то суд дійшов висновку, що дійсна правова природа грошових коштів, визначених договором, в спірному може бути розцінена і як сума орендної плати, і як сума відшкодування вартості природної кормової бази, хоча й з урахуванням відшкодування вартості розміру земельного податку та електроенергії.

У даній справі заявлено позов про визнання недійсним договору, який прокуратура кваліфікує як удаваний (ст. 235 ЦК України). Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин.

В спірному випадку встановлення обставин вчинення "іншого правочину" (правочину, який сторони насправді вчинили) можливе шляхом доведення належними доказами у справі фактичних дій сторін договору.

Виходячи з аналізу умов оспорюваного договору, характеру правовідносин між сторонами договору, прав та обов`язків сторін за договором, характеру виду робіт, діяльності (виконання робіт із зариблення з метою екологічного оздоровлення об`єкта або ведення господарської діяльності з риборозведення), з урахуванням наявних в справі доказів про виконані роботи із зариблення водойми та звіту Університету щодо покращення стану водойми, а також посилань прокуратури на удаваність правочину та вчинення (укладення) сторонами насправді договору оренди з метою надання ТОВ «ОАЗИС БИСАН» на платній основі права користування земельною ділянкою з об`єктом водного фонду для вирощування риби з метою її подальшої реалізації для здійснення господарської діяльності, суд дійшов наступного висновку. Матеріалами справи підтверджено факт виконання відповідачем ТОВ «ОАЗИС БИСАН» робіт для екологічного оздоровлення водосховища шляхом вселення у водний об`єкт рослиноїдних риб (меліорантів) у певній комбінації. Для вжиття відповідних заходів та досягнення позитивного результату з оздоровлення водойми Університетом розроблені необхідні для цього відповідні нормативи (види риб-меліораторів, щільність посадки (об`єми тощо)). Водночас матеріали даної справи не містять доказів недотримання або перевищення нормативів, за рахунок чого здійснюється господарська діяльність з риборозведення, відсутні докази неспівмірності між обсягом зариблення з урахуванням нормативів природного приросту (згідно вимог програми) та обсягами розведення, вилову риби для власних цілей, реалізації продукції Товариством тощо, відсутні докази саме постійного перебування виконавця робіт на водосховищі, відсутні докази (обґрунтування) щодо строків, термінів (періодично в певний проміжок часу, або одноразово, або постійно протягом певного часу), необхідних для виконання робіт з екологічного оздоровлення водосховища, що дало б змогу встановити та розмежувати яка фактично діяльність здійснюється на земельній ділянці з розташованим на ній водним об`єктом (виконання робіт, спрямованих на екологічне оздоровлення водосховища, чи постійна господарська діяльність з риборозведення, яка фактично б свідчила про орендні правовідносини та користування об`єктом). Натомість, посилання прокуратури на те, що ТОВ "ОАЗИС БИСАН" проводить роботи не тільки по вселенню водних біоресурсів, але й розведенню та вилову риби для власних цілей не підтверджено жодними доказами.

Щодо посилань прокуратури на недотримання вимог закону відповідачем ТОВ «ОАЗИС БИСАН» під час зариблення (зокрема, проведення зариблення за відсутності представників Управління Державного агенства рибного господарства у Миколаївській області, здійснення зариблення за відсутності замовника Баштанського МУВГ, про що свідчить відсутність підпису на актах, надання актів з недотриманням строків тощо), то суд зазначає, що предметом спору у даній справі є вимога про недійсність договору, тобто до предмету доказування у даній справі входять обставини невідповідності / відповідності договору на момент його укладення вимогам закону, а не виконання умов договору. Відтак, суд, вказуючи про виконання відповідачем робіт із зариблення, не надає правову оцінку щодо належного / неналежного виконання умов договору, оскільки вказані обставини не входять у предмет доказування у даній справі.

Враховуючи, що матеріалами даної господарської справи не підтверджено обставин щодо постійного фактичного використання відповідачем земельної ділянки з водним об`єктом, ведення господарської діяльності з риборозведення для власних цілей, суд дійшов висновку про недоведеність підстав для визнання недійсним договору.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача ТОВ "ОАЗИС БИСАН" повернути у розпорядження держави в особі Баштанської районної державної адміністрації, з правом постійного користування Баштанського міжрайонного управління водного господарства, земельну ділянку водного фонду, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, в силу приписів вказаної норми позовна вимога не може бути звернута на задоволення потреб іншого відповідача, оскільки не спрямована на захист прав позивача в інтересах якого подано позов. Заяв про зміну предмета позову прокуратурою не подано. Відтак, в цій частині позову судом відмовлено і з підстав неправильно обраного способу захисту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц); постанова ВП ВС від 28.11.2018 по справі № 504/2864/13-ц (14-452цс18).

Враховуючи вищевикладене, правова оцінка щодо застосування строків позовної давності у даній справі судом не надається.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покласти на прокуратуру.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст складено 30.11.2023.

Суддя Е.М. Олейняш