Рішення

від 31.10.2023 по справі 921/495/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 жовтня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/495/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

за участі секретаря судового засідання Шмир А.І.

розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ", 47707, м. Тернопіль, вул. Д.Лук`яновича, 8

про стягнення 178 151,22 грн

За участі представників:

Позивача: Гермаш С.М.;

Відповідача: Гнат Н.А.

Суть справи: Приватне Акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" про стягнення 202 951,71 грн.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/495/23 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 22 серпня 2023 року о 11 год. 10 хв.; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду: позивачу: відповідь на відзив (у разі отримання відзиву), оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких вона ґрунтується, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів відповідачу; заяви з процесуальних питань (при наявності); оригінал платіжного доручення №438 від 28.09.2022; відповідачу: відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; заяви з процесуальних питань (при наявності).

22.08.2023 на адресу суду від ТОВ "АВАКС ПРОФ" надійшли письмові пояснення /вх.№6383 від 22.08.2023/, згідно яких посилаючись на правові позиції викладених у висновках Верховного суду та пропуск позовної давності просить відмовити у задоволенні щодо стягнення пені в сумі 24 800,49 грн та зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 90 %.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.08.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 921/495/23 на 19 вересня 2023 року.

05 вересня 2023 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення №РУ/20/0014 від 31.08.2023 /вх. №7189/, в яких просить прийняти зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 24 800,49 грн; долучити до матеріалів справи додаткові письмові пояснення по справі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Окрім того, зазначає, що посилання від подача на рішення Господарського суд Львівської області від 12.10.2021 у справі №914/1453/21 є помилковими, оскільки сторонами у даній справі є ТОВ "Західтрансбуд" (відповідач) та ТОВ "Спецавтоінвест" (позивач), тобто особи, які не мають відношення до справи №921/495/23. Щодо зменшення розмірі 3% річних та інфляційних втрат на 90% позивач вказує, що справа №921/22/22 тривалий час розглядалася, оскільки перебувала на розгляді у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, що свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, спрямованим виключно на затягування розгляду справи та порушення розумних строків. При цьому, як зазначає позивач, що зобов`язання відповідача щодо відшкодування збитків в порядку регресу виникли внаслідок неналежно виконання останнім своїх зобов`язань за договором №560 про закупівлю послуг від 23.03.2020, що призвело до настання 31.03.2020 страхового випадку.

Згідно із ч.2 ст.46 ГПК України позивач до закінчення підготовчого засідання вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову-це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

При цьому не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Предметом спору у даній справі, відповідно до первісної позовної заяви є стягнення в сумі 202 951,17 грн, з яких: 24 800,49 грн пеня, 152 662, 22 грн. інфляційні втрати та 25 489, 00 грн 3% річних. У поданій заяві позивач вказує про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 24 800,49 грн.

Отже, суд констатує, що позивачем у встановленому процесуальним законодавством порядку, із дотриманням відповідних правовим норм змінено підстави позову та зменшено розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вказана заява подана у встановлений ГПК України спосіб та з дотриманням встановлених цим Кодексом процесуальних строків, приймається до розгляду та в подальшому справа №921495/23 розглядається з її врахуванням.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 19.09.2023 було продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/495/23 на тридцять днів.; відкладено підготовче засідання у справі № 921/495/23 на 10 жовтня 2023 року о 15 год. 30 хв. в режимі відеоконференції.

10.10.2023 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" надійшло клопотання про долучення доказів у справі №921/495/23 /вх.№8135 від 10.10.2023/, зокрема: витяг з реєстру обтяжень рухомого майна №86492444, яке є власністю ТОВ "Авакс Проф", довідка АТ "Перший акціонерний міжнародний банк" про актуальні заборгованості по кредитних договорах, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід), довідка від 18.092023 про кількість переданих транспортних засобів та спецтехніки силам оборони України. Окрім того, у даному клопотанні відповідач зазначає, що про різке зниження фінансової спроможності Товариства, внаслідок наявності багатьох кредитних зобов`язань та внаслідок суттєвого зниження темпів та обсягів господарської діяльності, через зосередження державного фінансування саме на найнеобхідніших станом на зараз цілях обороноздатності країни, у зв`язку з чим просить зменшити суму 3% річних та інфляційних втрат на 90% з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного суду у постановах від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19.

Ухвалою суду від 10.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/495/23 до судового розгляду по суті на 31 жовтня 2023 року.

В судовому засіданні 31 жовтня 2023 року представник Позивача підтримав подане клопотання б/н від 29.09.2023 /вх. №8135 від 10.10.2023/ зокрема в частині зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 90% з підстав викладених у ньому.

В судовому засіданні 31 жовтня 2023 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне:

У січні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф" про стягнення 363 980,00 грн збитків в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №040/000/19000108 від 21.12.2019, згідно акту №КАСКО/040/000/20/0014 від 11.06.2020, позивач виплатив Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 363 980,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №10917 від 12.06.2020, №10916 від 16.06.2020. Позивач просить стягнути з відповідача вказану суму як збитки в межах сплаченого страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги (регресу), посилаючись при цьому на ст.ст. 993,1164-1166,1191 Цивільного кодексу України, ст. 17 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів", а також на умови Договору №560 про закупівлю послуг від 23.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2022 було прийнято вказану позовну до розгляду, відкрито провадження у справі №921/22/22.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2022 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф" (вул. Дениса Лук`яновича, 8, м. Тернопіль, 47707, ідентифікаційний код 37306789) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (вул. Кирилівська, 40, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 20602681, р/р: НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк", МФО 322669) кошти у сумі 363 980 (триста шістдесят три тисячі дев`ятсот вісімдесят) грн 00 коп., та 5 459 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2022 в справі №9217/22/22 залишено без змін.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які доведені належними та допустимими доказами щодо стягнення 363 980,00 грн, які понесені позивачем у зв`язку з виплатою страхувальнику страхового відшкодування.

26 травня 2023 року на примусове виконання рішення Господарського тернопільської області від 20.10.2022 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 у справі №921/22/22 видано наказ.

30 червня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №72088813 з виконання наказу №921/22/22 від 26.05.2023 зі стягнення 363 980, 00 грн. та 5 459,00 грн повернення сплаченого судового збору; припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Разом з тим, як зазначає позивач, 28.12.2020 було направлено на адресу відповідачу претензію №РУ/040/000/20/0014 від 28.12.2020 про відшкодування збитків в порядку регресу, у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 31.03.2020 в м. Тернополі на вул. Д.Лук`яновича, 8, внаслідок чого було завдано механічних ушкоджень автомобілю "Tesla", а власнику даного автомобіля матеріального збитку.

Позивач вказує, що ТОВ "Авакс Проф" було надано відповідь №4/1 від 06.01.2021 на претензію про відшкодування збитків в порядку регресу, вказавши, що не вбачає підстав для задоволення Претензії та відхиляє вимоги, оскільки на даний час будь-яких фактів, котрі б прямо або побічно свідчили про наявність в діях Товариства вини у завданні шкоди, а також настанні обставин про які йдеться в Претензії, не виявлено та не підтверджено в установленому порядку.

Враховуючи той факт, що відповідачем було відмовлено у виплаті заборгованості на досудовому врегулюванні спору та сплату ТОВ "Авакс Проф" частини заборгованості лише 19.05.2023, позивач із посиланням на частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України звернувся до суду про стягнення з останнього інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

З огляду на викладене, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2022 та залишене в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 у справі №921/22/22, мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтями 525, 526, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 152 662,22 грн інфляційних втрат за період з лютого 2021 року по травень 2023 року включно та 25 489,00 грн 3% річних, нарахованих за період з 16.01.2021 по 18.05.2023.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до статті 625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з`являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика палата Верховного суду, аналізуючи природу правовідносин. Які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорними, додатковим до основного зобов`язання і поділяє його долю.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат в сумі 152 662,22 грн та 3% річних в сумі 25 489,00 грн, суд встановив, що розмір позовних вимог в цій частині стягнення не перевищує розрахований судом, тому підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Щодо клопотання відповідача в частині зменшення розміру заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат на 90%, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Як необхідність використати право на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 912/1215/20 та від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21.

Суд зазначає, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжувалась, зокрема, згідно Указу Президента України № 451/2023 від 26.07.2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Отже, станом на дату ухвалення рішення продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 16.11.2023.

28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" № 671/97-ВР від 02.12.1997, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів звернення відповідача до позивача, з повідомленням про настання обставин непереборної сили, що унеможливили виконання відповідачем договірного обов`язку, з обов`язковим наданням документу, що засвідчує вказані обставини.

Крім того всупереч приписів ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України відповідачем також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду у цій справі та сплату боргу у повному обсязі, як-то: доказів відсутності у ТОВ "Авакс Проф" грошових коштів та майна, на які можливо було б звернути стягнення, тоді як посилання на складний фінансовий стан відповідача не є винятковою обставиною, за наявності якої можливе зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, оскільки підприємництво є самостійною ініціативною діяльністю юридичної особи, несприятливі наслідки якої - ризики та майнова відповідальність повністю несе підприємство самостійно, та не може ставити в залежність від існування інших фінансових факторів та економічної ситуації.

Також суд, з наявних в матеріалах справи доказів, враховує ту обставину, що порушення відповідачем зобов`язань допущено до введення в Україні воєнного стану.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити таке.

Положення ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України передбачають зменшення саме штрафних санкцій. Відповідальність передбачена положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді обов`язку боржника сплатити 3 % річних не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов`язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, 3 % річні будучи акцесорними до основного зобов`язання у свої природі є особливого роду збиткам, (сателітні), що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов`язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення 3 % річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19.

Заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.

Отже, оскільки зменшення (за клопотанням сторони) заявлених інфляційних втрат та 3% річних, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така відповідальність застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів, тоді як відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів існування таких обставин, - доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних на 90 % є необґрунтованими та неспроможними.

Отже, оскільки правовідношення, за яким відповідач має сплатити позивачу в порядку суборгації суму страхового відшкодування, є грошовим зобов`язанням, то на суму такого зобов`язання у разі прострочення його виконання позивачем правомірно нараховані суми, передбачені законом - 3 % річних та інфляційні втрати.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ", 47707, м. Тернопіль, вул. Д.Лук`яновича, 8, ідентифікаційний код 37306789 на користь Приватного Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, ідентифікаційний код 20602681 25 489,00 грн, що становить 3% річних; 152 662,22 грн інфляційних втрат та 3 044,26 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 30.11.2023.

Суддя А.М. Сидорук