Рішення

від 18.09.2023 по справі 160/14487/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 рокуСправа №160/14487/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №8" Дніпровської міської ради до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №8 Дніпровської міської ради до Східного офісу Держаудитслужби в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Східного офісу Держаудитслужби №336 від 25.11.2022 Про призначення перевірки закупівель;

- визнати протиправними дії Східного офісу Держаудитслужби щодо проведення перевірки закупівель з Інші завершальні будівельні роботи Реконструкція мережі медичного киснепостачання КПП Міська клінічна лікарня №8 ДМР за адресою: вул. Космічна, 19, м.Дніпро (ДК 021:2015: 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи) щодо якої інформацію оприлюднено в електронній системі закупівель за номером: UА-202112-15-010208-b;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Східного офісу Держаудитслужби, оформлену листом Про усунення виявлених порушень № 040417-15/1245-23 від 21.02.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Східним офісом Держаудитслужби наказ від 25.11.2022 р. №336 Про призначення перевірки закупівель, направлення від 25.11.2022 р. №611 та проведення самої перевірки КНП МКЛ №8 ДМР щодо дотримання законодавства у сфері публічних закупівель та інших нормативно-правових актів виготовлено та здійснено перевірку з порушенням Закону №2939-ХІІ та вимог підпункту 2 пункту 4 Порядку № 631, затвердженого постановою КМ України 01.08.2013 р.

А тому перевірка була проведена незаконно, з порушенням порядку її призначення - на підставі протиправного наказу №336 від 25.11.2022 року, тобто без достатньої правової підстави. Отже, результати проведення такого заходу контролю також підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Також, в позовній заяві зазначено, що спірна вимога, як індивідуально-правовий акт, в силу закону обов`язкова до виконання підконтрольною установою, винесена з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є необґрунтованою, безпідставною та неконкретизованою.

Ухвалою суду від 30.06.2023 року позовну заяву залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду від 30.06.2023 року, позивач виправив вказані недоліки у зазначений судом строк та надав уточнену позовну заяву в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Східного офісу Держаудитслужби, оформлену листом Про усунення виявлених порушень № 040417-15/1245-23 від 21.02.2023.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки при винесенні оскаржуваної вимоги відповідач діяв з дотриманням норм чинного законодавства України.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив контролюючого органу є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

В той же час, відповідачем подано суду заперечення на відповідь на відзив, в яких останній проти задоволення позовних вимог заперечував, та підтримав позицію, викладену у письмовому відзиві на позовну заяву, та зазначив, що міркування позивача ґрунтуються виключно на формальних запереченнях щодо встановлених обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами від 01.08.2013 №631, пункту 9 Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 року № 23 із змінами, наказу начальника Східного офісу Держаудитслужби від 25.11.2022 № 336 та на підставі направлення від 25.11.2022 №611 головним державним аудитором відділу контролю у сфері будівництва Східного офісу Держаудитслужби Матюшенко О.С. у Комунальному некомерційному підприємстві Міська клінічна лікарня №8 Дніпровської міської ради проведена перевірка закупівель з Інші завершальні будівельні роботи Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП Міська клінічна лікарня №8 ДМР за адресою: вул. Космічна, 19, м. Дніпро (ДК 021:2015: 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи).

За результатами проведеної перевірки закупівель складено Акт від 13.01.2023 №040417-33/01 перевірки закупівель у комунальному некомерційному підприємстві Міська клінічна лікарня №8 Дніпровської міської ради.

08.03.2023 року КНП МКЛ №8 ДМР отримало лист від Східного офісу Держаудитслужби Про усунення виявлених порушень №040417-15/1245-23 від 21.02.2023, у якому містяться вимоги відповідача вжити заходи щодо усунення порушень законодавства, а саме:

1) Розглянути результати проведеної перевірки закупівель;

2) Забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків), заподіяної місцевому бюджету через завищення обсягу, вартості виконаних робіт TОB БК ДОРПРОЕКТ БУД на загальну суму 11355262,77 грн, у тому числі відповідно до норм статей 216-229 Господарського кодексу України, статей 22, 610-625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи встановлене та вважаючи дії відповідачів щодо процедури проведення заходів державного фінансового контролю, складання акту перевірки закупівель, вимоги про усунення виявлених порушень, незаконними та протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2939-XII), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Крім того, підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Згідно з пунктом 7 Положення № 43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Підстави та процедуру проведення Держаудитслужбою, її міжрегіональними територіальними органами (далі - орган державного фінансового контролю) перевірок закупівель, визначає Порядок проведення перевірок закупівельДержавною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №631 (далі-Порядок №631).

Пунктом 2 Порядку №631 визначено, що акт перевірки закупівель - документ, який складається особою (особами) органу державного фінансового контролю за результатами перевірки закупівель. Заперечення, зауваження до актаперевірки (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

Перевірка закупівель - перевірка, яка проводиться за наявності підстав, передбачених цим Порядком, щодо замовника за його місцезнаходженням чи за місцем розташування об`єкта його права власності.

Згідно із п. 3 Порядку №631, питання здійснення закупівель перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування з урахуванням вимог Порядку проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту.

У відповідності до пункту 4 Порядку №631 перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав:

1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме:

укладення договору (договорів) до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель відповідно до вимог законодавства;

стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору;

поділу предмета закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедур закупівель/спрощених закупівель у визначеному законодавством порядку;

2) наявність доручення або рішення Кабінету Міністрів України, Мінфіну щодо проведення перевірки закупівель;

3) виявлення органом державного фінансового контролю вищого рівня під час перевірки (в порядку здійснення контролю за достовірністю висновків органу державного фінансового контролю нижчого рівня) актів перевірки закупівель/висновків про результати моніторингу процедури закупівлі невідповідності їх змісту вимогам законодавства. Перевірка закупівель може бути ініційована органом державного фінансового контролю вищого рівня, якщо розпочато дисциплінарне провадження стосовно посадових або службових осіб органу державного фінансового контролю нижчого рівня, які проводили перевірку закупівель, моніторинг процедури закупівлі або у разі повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

За приписами пунктів 16, 17, 18 Порядку №631 під час проведення перевірки закупівель проводиться документальна та/або фактична перевірка питань програми перевірки закупівель, а також аналіз інформації щодо проведення процедур закупівель, розміщеної в електронній системі закупівель, та інформації, що міститься в державних реєстрах та базах даних, відкритих для доступу органу державного фінансового контролю.

Під час документальної перевірки здійснюється контроль за дотриманням законодавства про закупівлі шляхом вивчення документів замовника. У разі ведення документообігу з використанням електронних засобів зберігання та обробки інформації керівником замовника або уповноваженою ним особою забезпечується безперешкодний доступ посадових осіб органу державного фінансового контролю до електронних документів та у разі потреби подання їх завірених копій на паперовому носії.

Аналіз інформації щодо проведення процедур закупівель, розміщеної в електронній системі закупівель, проводиться за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю або замовника.

На письмову вимогу посадової особи органу державного фінансового контролю керівник замовника або уповноважена ним особа подає у трьох примірниках завірені копії документів, у тому числі тих, які не розміщено в електронній системі закупівель, що, зокрема, підтверджують факти виявлення порушень.

У разі потреби подання копій бухгалтерських документів забезпечує головний бухгалтер чи його заступник або уповноважена на це посадова особа замовника. Якщо замовник не подав завірені копії документів, про це зазначається в акті перевірки.

Фактична перевірка здійснюється під час проведення перевірки закупівель шляхом інвентаризації, обстеження та контрольного обміру закуплених (отриманих) замовником товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг та проведення інших дій відповідно до повноважень органу державного фінансового контролю. При цьому замовник забезпечує доступ на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать замовнику або використовуються ним.

Посадові особи органу державного фінансового контролю мають право вимагати від керівника замовника або його заступника створення належних умов для проведення фактичної перевірки за участю матеріально відповідальних осіб замовника, а в разі перевірки обсягу виконаних робіт - також представників суб`єкта господарювання - виконавця робіт.

Згідно пунктів 23, 24 Порядку №631 під час перевірки закупівель посадові особи органу державного фінансового контролю можуть вилучати оригінали документів за процедурою, передбаченою пунктом 20 Порядку проведення інспектування.

Для здійснення на належному рівні контролю за дотриманням законодавства у сфері закупівель посадові особи органу державного фінансового контролю мають право одержувати:

від службових і матеріально відповідальних осіб замовників - письмові пояснення з питань, які виникають у ході проведення перевірки закупівель;

від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців - інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на орган державного фінансового контролю завдань;

на письмовий запит в установленому законодавством про захист персональних даних порядку у керівника замовника, голови та членів тендерного комітету чи уповноваженої особи - їх персональні дані (дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті), адреса проживання (перебування), реєстрації) та інші дані, необхідні для складення протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі відмови зазначених у цьому пункті осіб від надання письмових пояснень з питань, які виникають під час проведення перевірки закупівель, інформації, документів і матеріалів, необхідних для виконання покладених на орган державного фінансового контролю завдань, персональних та інших даних, необхідних для складення протоколу про адміністративне правопорушення, про цей факт зазначається в акті перевірки закупівель.

Пунктами 25-28 Порядку №631 визначено, що у разі виявлення порушень законодавства у сфері закупівель посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення перевірки, мають право рекомендувати керівникові замовника вжити невідкладних заходів для усунення та недопущення їх у подальшому.

Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки.

Складення акта перевірки закупівель, його підписання та реалізація результатів перевірки здійснюються за процедурами, передбаченими пунктами 35, 38-47, абзацами першим і другим пункту 48, пунктами 49-52 Порядку проведення інспектування, з урахуванням норм, установлених цим Порядком.

Результати перевірки закупівель, проведеної органом державного фінансового контролю, можуть бути оскаржені замовником, щодо якого проведено перевірку, в передбаченому законом порядку.

Щодо правомірності призначення та проведення перевірки закупівлі, суд зазначає про таке.

Як вже зазначалося судом, пунктом 3 Порядку №631 встановлено, що питання здійснення закупівель перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування з урахуванням вимог Порядку проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту - тобто при наявності підстав для такого інспектування.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка закупівель у Комунальному некомерційному підприємстві Міська клінічна лікарня №8 Дніпровської міської ради було проведено, виходячи з приписів абзацу 1 пункту 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами від 01.08.2013 №631, пункту 9 Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 року № 23 із змінами, наказу начальника Східного офісу Держаудитслужби від 25.11.2022 № 336 та на підставі направлення від 25.11.2022 №611.

Однак, суд вказує, що згідно вимог пункту 3 Порядку №631 питання здійснення закупівель перевіряються органом державного фінансового контролю виключно під час проведення інспектування або під час державного фінансового аудиту.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що перевірка закупівель у Комунальному некомерційному підприємстві Міська клінічна лікарня №8 Дніпровської міської ради було проведено саме під час проведення інспектування або державного фінансового аудиту, як вимагають приписи пункту 3 Порядку №631 (направлення не містить конкретизацію виду заходу: інспектування чи аудит).

А отже, суд робить висновок, що перевірка закупівель у Комунальному некомерційному підприємстві Міська клінічна лікарня №8 Дніпровської міської ради було призначено із порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно з вимогами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, враховуючи вищевказані норми, суд вказує на наступне.

Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Потенційний обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.

Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень відповідача також означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного суду від 20.02.2019 у справі №810/3212/16.

Окрім цього, суд також зазначає і про таке.

У відповідності до пункту 4 Порядку №631 перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав:

1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме:

укладення договору (договорів) до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель відповідно до вимог законодавства;

стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору;

поділу предмета закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедур закупівель/спрощених закупівель у визначеному законодавством порядку;

2) наявність доручення або рішення Кабінету Міністрів України, Мінфіну щодо проведення перевірки закупівель;

3) виявлення органом державного фінансового контролю вищого рівня під час перевірки (в порядку здійснення контролю за достовірністю висновків органу державного фінансового контролю нижчого рівня) актів перевірки закупівель/висновків про результати моніторингу процедури закупівлі невідповідності їх змісту вимогам законодавства. Перевірка закупівель може бути ініційована органом державного фінансового контролю вищого рівня, якщо розпочато дисциплінарне провадження стосовно посадових або службових осіб органу державного фінансового контролю нижчого рівня, які проводили перевірку закупівель, моніторинг процедури закупівлі або у разі повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до наказу начальника Східного офісу Держаудитслужби від 25.11.2022 №336, яким призначено перевірку закупівель у Комунальному некомерційному підприємстві Міська клінічна лікарня №8 Дніпровської міської ради встановлено, що така перевірка призначена згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку№631.

Втім, суд, перевіряючи законність призначення перевірки закупівель у Комунальному некомерційному підприємстві Міська клінічна лікарня №8 Дніпровської міської ради, установив, що у наказі начальника Східного офісу Держаудитслужби від 25.11.2022 № 336 всупереч вимогам до рішення (наказу) про призначення перевірки закупівель, що наведені у абзаці 1 пункту 4 Порядку №631, відсутнє посилання на конкретні підстави проведення перевірки закупівель, які визначені у абзаці 1 пункту 4 Порядку №631, а міститься лише посилання на норму Порядку №631.

Суд зазначає, що у розумінні абзацу 1 пункту 4 Порядку №631 виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі обумовлюються: 1) укладенням договору (договорів) до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель відповідно до вимог законодавства; 2) станом виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору;3) поділом предмета закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедур закупівель/спрощених закупівель у визначеному законодавством порядку.

При цьому у рішенні (наказі) мають бути посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки закупівель, а не тільки посилання на норму, що їх регулюють.

Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі №640/21536/19, від 22.09.2020 року у справі №520/1304/2020, від 19.11.2020 року у справі №160/7971/19, від 08.04.2021 року у справі №640/21528/19, від 28.10.2021 року у справі №520/10214/2020, від 29.12.2021 року у справі №140/2889/21, від 18.04.2022 року у справі №440/6887/20.

Однак, у наказі начальника Східного офісу Держаудитслужби від 25.11.2022 № 336 не наведені фактичні підстави для призначення перевірки закупівель та не відображено, що саме стало підставою для призначення перевірки закупівель.

Оскільки відповідач не довів наявність підстав, визначених абзацом 1 пункту 4 Порядку №631, для призначення перевірки закупівель у Комунальному некомерційному підприємстві Міська клінічна лікарня №8 Дніпровської міської ради, тому суд доходить висновку про протиправність призначення та проведення такої перевірки.

Зазначені порушення процедури проведення перевірки є самостійними підставами для визнання висновків такої перевірки необґрунтованими, що тягне за собою скасування прийнятих, за її наслідками, актів індивідуальної дії.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №816/501/16 та у постанові від 01.06.2022 у справі №520/7331/21.

Щодо порушень по суті оскаржуваної Вимоги, суд зазначає про таке.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового актаіндивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.

За приписами статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України висловив позицію, що «конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року по справі № 818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

Аналогічна правова позиція також підтримана і Верховним Судом, зокрема у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

У постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Отже, з метою дотримання завдань і основних засад адміністративного судочинства суд вважає за можливе перевірити обґрунтованість доводів позивача щодо дотримання органом фінансового контролю законності при прийнятті спірної вимоги, а також обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо того, чи породжує спірна вимога права і обов`язки позивача.

Варто зауважити, що в ході розгляду справи судом встановлено та підтверджується сторонами, що останнім було допущено посадових осіб відповідача до проведення перевірки закупівель.

Отже, суд вказує, що відповідачем фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Належним способом захисту порушеного права позивача у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Аналіз положень пунктів 2, 3, 4, 5, 15 Положення № 731 свідчить, що органи державного фінансового контролю уповноважені законом на прийняття рішень, у тому числі у формі планових ревізій, що полягають у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, діяльність яких перевіряється Держаудитслужбою відповідно до Закону № 2939-XII, а також видають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо).

Зміст вищезазначених норм вказує і на те, що органи державного фінансового контролю, в межах наданих їм повноважень, приймають акти як індивідуальної дії, так і нормативно-правового характеру.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 822/2087/17 зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

З проведеного вище аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII, з чим кореспондується пункт 50 Порядку № 550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.

За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

Таку ж саму правову позицію Верховний Суд застосував, зокрема у постановах від 12 травня 2022 року у справі № 620/4169/20, від 22 жовтня 2020 року у справі № 820/3089/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/18686/16, від 31 серпня 2021 року у справі № 160/5323/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 420/6808/19.

У справі, що розглядається, зміст спірної вимоги, яка, як встановлено вище, є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб забезпечити відшкодування збитків, встановлених контролюючим органом. Додатково про обов`язковий характер цієї вимоги свідчить застереження в ній про те, що її невиконання є підставою для звернення до суду в інтересах держави.

Таким чином ця вимога сформульована на виконання владних управлінських функцій відповідача. Так, пунктом 15 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII передбачено, що органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях. Також згідно з пунктом 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 29.03.2023 року у справі №160/17775/21.

Викладене в сукупності дає підстави для висновку про необхідність застосування судом принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи та необхідність перевірки саме оскаржуваної вимоги в судовому порядку в частині її змісту і форми.

Щодо пункту 1 спірної Вимоги, а саме: розглянути результати проведеної перевірки закупівель, суд зазначає про таке.

Суд зазначає про те, що в пункті 1 оскаржуваної Вимоги відповідач не конкретизував яких саме заходів має вжити позивач, не визначив спосіб усунення виявлених під час ревізії порушень, що свідчить про його нечіткість та невизначеність.

Можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких необхідно вжити уповноваженій особі позивача для усунення порушень.

Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи необхідно вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.

Зазначене є порушенням вимог закону в частині змісту висновку як акта індивідуальної дії.

Зобов`язальний характер вимог щодо усунення виявлених порушень свідчить як про встановлення цих порушень, так і про визначення імперативного обов`язкового способу їхнього усунення.

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 30 листопада 2021 року у справі №160/8403/19, від 05 березня 2020 року в справі № 640/467/19, від 23 квітня 2020 року у справі №160/5735/19, від 11 червня 2020 року в справі № 160/6502/19, від 12 серпня 2020 року у справа № 160/11304/19, від 21 січня 2021 року у справі №400/4458/19, від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/17797/20, від 30 листопада 2021 року у справі № 420/5590/19, від 24 липня 2023 року у справі № 640/4856/19 та від 11 вересня 2023 року у справі № 160/8439/18, де вирішувалися подібні правовідносини, висловлював аналогічну правову позицію.

Відтак, суд вказує про необґрунтованість вимог, що визначені у пункті 2 оскаржуваної вимоги.

Щодо пункту 2 спірної Вимоги, а саме: забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків) заподіяної місцевому бюджету через завищення обсягу, вартості виконаних робіт ТОВ «БК ДОРПРОЕКТ БУД» на загальну суму 11355 262, 77 грн., у тому числі відповідно до норм статей 216- 229 Господарського кодексу України, статей 22, 610-625 Цивільного кодексу України», суд зазначає про таке.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки, наявні порушення з боку ТОВ «БКДорпроект Буд», що полягають, в наступному:

- відсутність Товариства за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України, а саме: Україна. 49000. м. Дніпро, вул. Боброва, буд. 12, каб. 4, у зв`язку з чим державними аудиторами Східного офісу Держаудитслужби не було проведено зустрічну звірку із зазначеним Товариством та зроблено висновок про не підтвердження факту походження та придбання обладнання (відсутність договорів, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, податкових накладних) за ціною, включеною в «акт вартості устаткування»;

- необґрунтоване завищення ТОВ «БК Дорпроект Буд» вартості матеріалів за відсутності підтверджуючих документів;

- включення до акту виконаних будівельних робіт обсягів робіт та матеріалів, не передбачених проектно-кошторисною документацією та договірною ціною, визначеною на основі кошторису, та яка є невід`ємною частиною договору.

Щодо відсутності Товариства за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України, як підставу для не підтвердження факту походження та придбання обладнання (відсутність договорів, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, податкових накладних) за ціною, включеною в «акт вартості устаткування», суд зазначає про таке.

Суд вказує, що в акті перевірки закупівлі відповідачем лише встановлений факт неможливості проведення зустрічної перевірки ТОВ «БК Дорпроект Буд», що за своїм правовим навантаженням доводить виключно неможливість її проведення, з огляду на відсутність Товариства за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України.

Відтак, суд робить висновок, що сам по собі факт неможливості проведення зустрічної перевірки жодним чином не може довести наявність або відсутність реального проведення господарських операцій зокрема позивача з його контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №820/2706/14.

Також суд зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання, є відображенням дій працівників контролюючих органів, повноваження на здійснення яких прямо передбачено законодавством.

Дії з проведення зустрічної звірки та зі складання акту за їх результатами не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків, оскільки інформація, зазначена у такому акті, використовується контролюючими органами для інформаційно-аналітичного забезпечення їхньої діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 804/3315/15.

Більше того, Верховний Суд неодноразово наголошував, що при вирішенні даного виду спорів (підтвердження фактичності господарських операцій) суди повинні досліджувати первинні бухгалтерські документи та з`ясовувати інформацію щодо фактів здійснення господарських операцій між контрагентами, при цьому приймаючи до уваги лише довідки, а не Акти про неможливість проведення зустрічних звірок, у зв`язку з відсутністю платника податку за юридичною адресою.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. А наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Враховуючи викладене, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між ТОВ «БК Дорпроект Буд» та КНП «МКЛ №8» ДМР.

Взаємовідносини КНП «МКЛ №8» ДМР та ТОВ «БК Дорпроект Буд» відбувались на підставі Договору №2 від 10.01.2022 року на виконання робіт по об`єкту «Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП «Міська клінічна лікарня №8» ДМР за адресою: вул. Космічна. 19. м. Дніпро.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: Копія договору № 2 від 10.01.2022 з ТОВ «БК Дорпроект Буд» з додатками; Специфікація код за ДК 02:2015:45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи («Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП «Міська клінічна лікарня №8» ДМР за адресою: вул. Космічна, 19, м. Дніпро»); Договірна ціна на будівництв «Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП «Міська клінічна лікарня №8» ДМР за адресою: вул. Космічна, 19, м. Дніпро, що здійснюється в 2022 році; Календарний графік виконання робіт «Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП «Міська клінічна лікарня №8» ДМР за адресою: вул. Космічна, 19, м. Дніпро; План фінансування на виконання робіт по об`єкту «Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП «Міська клінічна лікарня №8» ДМР за адресою: вул. Космічна, 19, м. Дніпро.; Копія Експертний звіз (позитивний) №648-Е-21 /А від 26 грудня 2021 р. ДП «Жилком»; Копія додаткової угоди №1 від 29.03.2022 р. до Договору №2 від 10.01.2022 р.; Копія протоколу №1 від 13 травня 2022 р. Щодо погодження оновленої договірної ціни за локальних кошторисів «Реконструкція мережі медичного киснепостачання КНП «Міська клінічна лікарня №8» ДМР за адресою: вул. Космічна, 19, м. Дніпро»; Копія додаткової угоди №2 від 19.05.2022 р. до Договору № 2 від 10.01.2022 р.; Копія Експертний звіт (позитивний) №187-Е-22/А від 05 вересня 2022 р. ДП «Жилком»; Копія додаткової угоди №3 від 13.10.2022 р. до Договору № 2 від 10.01.2022 р.; Копія акту КБ-2 №1 від 23.06.2022 р. за червень 2022 року на суму 1 443 947, 72 грн.; Копія акту КБ-2 №2 від 23.06.2022 р. за червень 2022 року на суму 6 711 314, 60 грн.; Копія акту КБ-2 №3 від 07.07.2022 р. за липень 2022 року на суму 4 514 371, 21 грн.; Копія акту КБ-2 №4 від 24.10.2022 р. за жовтень 2022 року на суму 69 984, 29 грн; Копія акту КБ-2 №5 від 24.06.2022 р. за жовтень 2022 року на суму 3 215 188, 90 грн.; Копія акту КБ-2 №6 від 24.06.2022 р. за жовтень 2022 року на суму 406 406, 52 грн.; Копія акту КБ-2 №7 від 24.06.2022 р. за жовтень 2022 року на суму 26 901, 17 грн.; Копія акту КБ-2 №8 від 20.12.2022 р. за грудень 2022 року на суму 2 800 890, 30 грн.; Копія Акту №1 контрольних обмірів та обстежень від 05.12.2022 р.; Копія Договору №140 про розробку проектно-кошторисної документації від 11.11.2021 р.; Копія Договору №8 про здійснення авторського нагляду від 27.01.2022 р.; Копія Договору №42 на коригування проектно-кошторисної документації від 29.03.2022 р.; Копія Договору №67 про здійснення авторського нагляду від 30.05.2022 р.; Договору №109 про коригування проектно-кошторисної документації від 08.08.2022 р.; Копія Договору №7 про здійснення технічного нагляду від 19.01.2022 р. ПП «Фенікс»; Копія Додаткової угоди №1 від 17.05.2022 р. до Договору №7 від 19 січня 2022 р.; Копія Додаткової угоди №2 до Договору №7 від 19 січня 2022 р.; Копія Додаткової угоди №3 від 12.09.2022 р. до Договору №7 від 19 січня 2022 р.; Копія Додаткової угоди №4 від 12.09.2022 р. до Договору №7 від 19 січня 2022 р.; Копія Додаткової угоди №5 від 15.12.2022 р. до Договору №7 від 19 січня 2022 р.; Копія Статуту КНП «МКЛ №8»ДМР.

При цьому, суд зазначає, що контролюючий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності, а також не зазначав про порушення вимог чинного законодавства при їх формуванні.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2023 року у справі №360/1283/20, та від 03.03.2023 року у справі № 804/644/16.

Також, як було встановлено відповідачем в акті перевірки, ТОВ «БК Дорпроект Буд» здійснено необґрунтоване завищення вартості матеріалів за відсутності підтверджуючих документів.

Вказаного висновку, відповідач дійшов виходячи зі змісту листів ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 22.12.2022 №33083/5/0403-08, від 01.12.2022 №30774/5/04-36-04-03-08, від 08.11.2022 №27690/04-36-04-03-08.

Проте, суд зауважує, що висновки контролюючого органу в цій частині зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС.

А тому, суд наголошує на тому, що в листах ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 22.12.2022 №33083/5/0403-08, від 01.12.2022 №30774/5/04-36-04-03-08, від 08.11.2022 №27690/04-36-04-03-08 відображена лише податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах, яка носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 року у справі №804/1984/16.

При цьому, щодо висновків відповідача про включення до акту виконаних будівельних робіт обсягів робіт та матеріалів, не передбачених проектно-кошторисною документацією та договірною ціною, визначеною на основі кошторису, та яка є невід`ємною частиною договору, суд зазначає про таке.

Як встановлено судом, означений висновок зроблено контролюючим органом виключно у власному акті перевірки закупівлі.

З огляду на вказане, суд зауважує на наступному.

Акт перевірки - це документ про результати проведеної перевірки, який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.

При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13.

Крім того, суд вказує, що акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання контрагента повернути сплачені йому позивачем кошти.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто укладання сторонами у справі Договорів, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення робіт та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №922/2310/17.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, під час виконання робіт за Договором №2 від 10.01.2022 року до проектно-кошторисної документації були внесені зміни, які в подальшому були внесені і до договірної ціни і до інших документів, що є додатками до зазначеного договору, який було також досліджено та проаналізовано судом.

Крім того, вимога забезпечити відшкодування матеріальної шкоди у тому числі відповідно до норм статей 216-229 Господарського кодексу України, статей 22, 610-625 Цивільного кодексу України має бути наслідком порушення (не дотримання стороною договору) вимог договору, проте в акті не зазначено, які пункти договорів порушено контрагентом позивача. При цьому, винні особи в заподіяні шкоди, встановленої відповідачем в ході перевірки, в акті перевірки не зазначені, як то і інші способи можливого забезпечення відшкодування.

Враховуючи, що суб`єкт владних повноважень не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості та правомірності висновків, викладених у пункті 2 спірної Вимоги, а також встановлений процесуальним законодавством обов`язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, суд робить висновок, що твердження, зазначені контролюючим органом у пункті 2 спірної Вимоги, є необґрунтованими та безпідставними.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №8" Дніпровської міської ради до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Східного офісу Держаудитслужби, оформлену листом Про усунення виявлених порушень № 040417-15/1245-23 від 21.02.2023.

Стягнути з Східного офісу Держаудитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №8" Дніпровської міської ради судові витрати у розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено 18.09.2023 року.

Суддя О.В. Єфанова