Рішення

від 06.11.2023 по справі 160/21796/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 рокуСправа №160/21796/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка подана представником позивача адвокатом Ільченко Іриною Валентинівною до відповідача-1: Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідача-2: відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

28.08.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (до відділення поштового зв`язку таку подано 27.08.2023 року) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка подана представником позивача адвокатом Ільченко Іриною Валентинівною до відповідача-1: Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідача-2: відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 004979 від 09 серпня 2023 року, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладений штраф у розмірі 17 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що на час проведення перевірки позивач не здійснював господарську діяльність як ФОП, не перевозив вантаж на підставі договору перевезення як суб`єкт господарювання на комерційній основі чи за власний кошт. ОСОБА_1 як фізична особа за довіреністю власника автомобіля ТОВ «ЛІА ГРОУС» був уповноважений на здійснення реєстраційних дій щодо транспортного засобу, а не на здійснення перевезень вантажу, тому саме з вказаною метою їхав до сервісного центру МВС. Будь-яких договорів на надання послуг перевезення вантажу позивач ні з ким не укладав, а виявлений при перевірці стіл б/в він віз як фізична особа, а не суб`єкт господарювання, виключно для особистого користування, тому й не зобов`язаний був мати при собі товарно-транспортну накладну та протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Під час перевірки не були встановлені документи, які б підтверджували факт здійснення позивачем як суб`єктом господарювання перевезення вантажу на договірній основі, що в свою чергу виключає в цих правовідносинах статус позивача, як автомобільного перевізника. Отже, відсутні підстави для висновків про необхідність наявності у позивача документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 цього закону є протиправним. Відповідно до акта № 000348 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом водієм автомобіля марки MAN TGL 8.180, д.н.з. НОМЕР_1 зазначено ОСОБА_1 , автомобільним перевізником - ТОВ «ЛІА ГРОУС». В свою чергу, представник TOB «ЛІА ГРОУС» не викликався для розгляду справи, оскаржуваною постановою штраф накладено не на автомобільного перевізника ТОВ «ША ГРОУС», а на ФОП ОСОБА_1 Таким чином, посадовою особою, яка склала постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу до ФОП ОСОБА_1 , всупереч відомостям, зазначеним в акті перевірки, без будь-яких законних підстав визначено перевізником іншу особу. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачені повноваження особи, уповноваженої на складання постанови, самостійно до розгляду справи про порушення встановлювати особу, яку слід викликати на розгляд справи та притягнути до відповідальності, адже саме на підставі акта перевірки під час розгляду справи встановлюються всі обставини правопорушення та підстави для застосування до автомобільного перевізника штрафу. Якщо ж в акті про порушення не було зазначено ФОП ОСОБА_1 як автомобільного перевізника, у керівника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті були відсутні будь-які визначені законом підстави викликати останнього на розгляд справи. Також в порушення п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення була розглянута не за місцезнаходженням автомобільного перевізника, зазначеного в акті № 000348 - ТОВ «ЛІА ГРОУС», яке розташоване в м. Луцьк. Означені обставини в сукупності свідчать про неправомірність оскаржуваної постанови.

28.09.2023 року Державною службою України з безпеки на транспорті до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-1 зазначив наступне. Положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 09.08.2023 року № 004979. Згідно копії акту, акт № 000348 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.07.2023 року, зокрема наступне. Направлення на перевірку від 30.06.2023 № 002400. Під час перевірки виявлено порушення статті 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», вимог пункту 3.3 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 385, вимог наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 - були відсутні: товарно-транспортна накладна або документ на вантаж, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1, що полягала у відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме: товарно-транспортної накладної або іншого документу на вантажу, протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Пояснення водія про причини порушень: водій з актом ознайомлений, від письмових пояснень та підпису відмовився. Постанова № 004979 від 09.08.2023 року прийнята на основі акту № 000348 від 06.07.2023 року, у якому посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області зазначене і конкретизоване порушення фізичної особи підприємця ОСОБА_1 . Тобто, саме суб`єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своїй позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відтак, доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним як суб`єктом господарювання. 28 липня 2023 року відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області рекомендованим листом направив повідомлення про розгляд справи від 25.07.2023 № 55642/23/24-23 разом з копією акту 000348 від 06.07.2023, який відбувся 09 серпня 2023 року. Факт направлення підтверджується копією списку згрупованих поштових відправлень, з якого вбачається, що повідомлення про розгляд справи позивачу було направлено 28 липня 2023 року з трекером рекомендованого листа №0600035199060. Як вбачається з трекінгу поштових відправлень з офіційного сайту Укрпошти позивач отримав повідомлення 02.08.2023 року, за сім днів до розгляду справи, тобто своєчасно. Таким чином, відповідачем вжито усіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення у спосіб, визначений Порядком № 1567. Отже, повідомлення про розгляд справи було направлено на адресу позивача в межах розумних строків. А саме, за вісім днів до дати розгляду справи. Щодо тверджень позивача про те, що транспортним засобам не перевозився вантаж і він не є автомобільним перевізником. Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність за КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявного в матеріалах перевірки). І цей вид господарської діяльності є основним видом діяльності позивача. В матеріалах перевірки наявне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , з якого вбачається, що вантажний автомобіль MAN з державним номером НОМЕР_1 належить ТОВ «Ліа Гроус». Водночас, під час перевірки було надано договір купівлі-продажу від 06.07.2023 № 2/23, згідно якого ТОВ «Ліа Гроус» (Продавець) передав ОСОБА_1 транспортний засіб автомобіль вантажний MAN з державним номером НОМЕР_1 , а Покупець зобов`язаний був його прийняти та оплатити. Будь-яких інших документів, що транспортний засіб було передано у власність чи користування інших осіб під час перевірки не було надано. Суб`єктом відповідальності у даному випадку є саме позивач, який є автомобільним перевізником у розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», а відтак до відповідача правомірно застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі оскаржуваної постанови. В контексті ст.48 Закону №2344-III протокол перевірки та адаптації тахографа необхідно відносити до категорії «інші документи, передбачені законодавством». Так, під час рейдової перевірки було встановлено, що транспортний засіб не обладнаний тахографом і тому відповідно у водія мала бути індивідуальна контрольна книжка. Проте, в ході перевірки було встановлено, що у водія відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, що було відображено в акті від 15.05.2023 № 003380. Тому, доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому, рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються 8 на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

Відповідач-2: відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.

03.10.2023 року позивач подав до суду відповідь на відзив де зазначив, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 року зазначена вище справа розподілена та 29.08.2023 року передана судді Пруднику С.В.

04.09.2023 року ухвалою суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що 06.07.2023 року ФОП ОСОБА_1 керував автомобілем марки MAN TGL 8.180, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по дорозі М-30 «Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине» з м. Луцька до м. Павлограда.

Власником вказаного автомобіля станом на 06.07.2023 року було ТОВ «ЛІА ГРОУС», код ЄДРПОУ 41163493 (адреса: м. Луцьк, пр-т Перемоги, 15, оф. 310).

06.07.2023 року у м. Луцьк позивач уклав з ТОВ «ЛІА ГРОУС» у простій письмовій формі договір купівлі-продажу № 2/23, за умовами якого придбав автомобіль марки MAN TGL 8.180, д.н.з. НОМЕР_3 .

На підставі наказу ТОВ «ЛІА ГРОУС» та виданої товариством довіреності від 06.07.2023 року, позивача уповноважено здійснити всі необхідні дії з реєстрації вказаного вище транспортного засобу.

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, придбавши транспортний засіб та маючи намір зареєструвати його на своє ім`я, 06.07.2023 року останній виїхав з м. Луцьк та їхав до сервісного центру МВС в м. Павлограді. Крім того, по дорозі позивач у знайомого взяв стіл, який був у користуванні, для власних потреб.

06.07.2023 року о 18 год. 40 хв. позивача зупинив старший державний інспектор відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, який провів рейдову перевірку транспортного засобу.

Відповідно до акта № 000348 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом водієм автомобіля марки MAN TGL 8.180, д.н.з. НОМЕР_1 зазначено ОСОБА_1 , автомобільним перевізником - ТОВ «ЛІА ГРОУС».

Як зазначено в акті, під час перевірки виявлено, що у ОСОБА_1 були відсутні документи на вантаж, а саме товарно-транспортна накладна, а також протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Відповідальність за дане порушення визначене абз. 3 ч, 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"- перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону,- штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

07.07.2023 року позивач зареєстрував транспортний засіб на своє ім`я, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Однак, 09.08.2023 року в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитром Слюсаренко винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 004979, якою на ФОП ОСОБА_1 накладений штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Як убачається із даної постанови, ФОП ОСОБА_1 06.07.2023 року о 18 год. 40 хв. на автомобільній дорозі М-30 «Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине», 347 км + 927 м, допущено порушення ст. ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363, п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 № 385.

Вважаючи спірну постанову безпідставною та протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III (далі -Закон №2344-III).

Частиною 12 статті 6 вказаного Закону передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

За правилами статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За своєю правовою природою адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, встановлені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (статті 216,217,238,239 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Отже, об`єктивною стороною складу господарського правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є надання суб`єктом господарювання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Суб`єктами відповідальності за статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є автомобільні перевізники - суб`єкти господарювання.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Приписами частини 1 статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Згідно з статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня1997 року, визначено:

Перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Верховний Суд у постанові від 01.06.2023 року у справі № 640/39442/21 зазначив, що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Крім того, у вказаній постанові ВС дійшов висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Відповідно до п. 1.2., п. 1.3. розділу І Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24,06.2010 № 385 ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Перевізники - суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Розділом II вказаної Інструкції передбачений порядок установлення та технічне обслуговування тахографів.

Відповідно до п.п. 2.1 -2.8. Інструкції виробники транспортних засобів здійснюють установлення тахографів згідно з вимогами ЄУТР.

ПСТ (пункт сервісу тахографів) установлюють тахографи на транспортні засоби, що перебувають в експлуатації, та виконують роботи з технічного обслуговування тахографів згідно із замовленнями перевізників відповідно до вимог ЄУТР, а також виробників тахографів та транспортних засобів.

Повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність"

ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату A4 (210x297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Згідно з п.3.3 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Аналіз викладених положень Інструкції дає підстави для висновку, що вказаний нормативно-правовий документ поширюється виключно на субтєктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу надається перевізнику, а обов`язок його мати під час перевезень покладається на водія.

Між тим, як зазначалося вище, суб`єктами відповідальності за статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є автомобільні перевізники - суб`єкти господарювання, а не водії.

Верховний Суд у постанові від 29.03.2023 року у справі № 620/19132/21 вказав, що Законом №2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Як убачається із акту № 000348 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.07.2023, водієм автомобіля марки MAN TGL 8.180, д.н.з. НОМЕР_1 зазначено ОСОБА_1 , автомобільним перевізником - ТОВ «ЛІА ГРОУС».

На час проведення перевірки позивач не здійснював господарську діяльність як ФОП, не перевозив вантаж на підставі договору перевезення як суб`єкт господарювання на комерційній основі чи за власний кошт.

ОСОБА_1 як фізична особа за довіреністю власника автомобіля ТОВ «ЛІА ГРОУС» був уповноважений на здійснення реєстраційних дій щодо транспортного засобу, а не на здійснення перевезень вантажу, тому саме з вказаною метою їхав до сервісного центру МВС.

Будь-яких договорів на надання послуг перевезення вантажу позивач ні з ким не укладав, а виявлений при перевірці стіл б/в він віз як фізична особа, а не суб`єкт господарювання, виключно для особистого користування, тому й не зобов`язаний був мати при собі товаро-транспортну накладну та протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Під час перевірки не були встановлені документи, які б підтверджували факт здійснення позивачем як суб`єктом господарювання перевезення вантажу на договірній основі, що в свою чергу виключає в цих правовідносинах статус позивача, як автомобільного перевізника.

Відтак, відсутні підстави для висновків про необхідність наявності у позивача документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 цього закону є протиправним.

Крім того, постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 затверджений Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), далі - Порядок № 1567.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За пунктами 20, 21, 25, 26 Порядку № 1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Отже, акт є документом, в якому фіксуються виявлені порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом під час рейдової перевірки.

Виходячи із форми акта, під час перевірки встановлюються та заносяться до акта відомості про водія та автомобільного перевізника на підставі документів, наданих водієм під час перевірки.

Відповідно до акта № 000348 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом водієм автомобіля марки MAN TGL 8.180, д.н.з. НОМЕР_1 зазначено ОСОБА_1 , автомобільним перевізником - ТОВ «ЛІА ГРОУС».

В свою чергу, представник TOB «ЛІА ГРОУС» не викликався для розгляду справи, оскаржуваною постановою штраф накладено не на автомобільного перевізника ТОВ «ЛІА ГРОУС», а на ФОП ОСОБА_1

Таким чином, посадовою особою, яка склала постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу до ФОП ОСОБА_1 , всупереч відомостям, зазначеним в акті перевірки, без будь-яких законних підстав визначено перевізником іншу особу. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачені повноваження особи, уповноваженої на складання постанови, самостійно до розгляду справи про порушення встановлювати особу, яку слід викликати на розгляд справи та притягнути до відповідальності, адже саме на підставі акта перевірки під час розгляду справи встановлюються всі обставини правопорушення та підстави для застосування до автомобільного перевізника штрафу.

Якщо ж в акті про порушення не було зазначено ФОП ОСОБА_1 як автомобільного перевізника, у керівника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті були відсутні будь-які визначені законом підстави викликати останнього на розгляд справи.

Таким чином, позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положеньЗакону України "Про автомобільний транспорт"і не може нести відповідальність, передбачену абзацом 3 частини 1статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Як наслідок, застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу 3 частини 1статті 60 цього законує протиправним.

Під час розгляду справи посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу.

Вказані висновки також узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 року у справі №240/22448/20.

Відповідно до підпункту 2 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта.

З`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 буде визнання протиправною та скасування постанови в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 004979 від 09 серпня 2023 року, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладений штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

За нормами частин 1 та 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач сплатив 2684 грн судового збору.

Відповідачем у справі є також відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, який згідно з нормамиКодексу адміністративного судочинства Україниволодіє статусом суб`єкта владних повноважень, однак не є юридичною особою, що виключає можливість стягнення із відповідача сплаченого позивачем судового збору.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2684 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка подана представником позивача адвокатом Ільченко Іриною Валентинівною до відповідача-1: Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідача-2: відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 004979 від 09 серпня 2023 року, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладений штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 2684 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник