Рішення

від 16.11.2023 по справі 760/11755/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/11755/17

2/760/5742/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.,

секретар судового засідання - Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Автогаражного кооперативу №4 до ОСОБА_1 , треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

встановив:

05 липня 2017 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у якому просив визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер 29246469 від 14 квітня 2016 року, видане Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

У 1987 році за кошти кооперативу було побудовано двохповерхову споруду за адресою: АДРЕСА_1 , перший поверх якої використовувався членами кооперативу як майстерня, а другий поверх відведений для роботи Правління кооперативу і для розташування охорони кооперативу.

Приблизно у 1997 році впритул до адміністративної будівлі кооперативу, але поза межами земельної ділянки кооперативу, була незаконно збудована авто мийка, площею 73,7 кв.м.

Згодом перший поверх будівлі кооперативу почав надаватись володільцям авто мийки в оренду. Так, відповідно до договору оренди №1 від 28 березня 2016 року, позивач в особі керівника передав відповідачу в оренду приміщення кооперативу площею 34 кв.м., іменоване в кооперативі «нова мийка».

01 січня 2017 року між сторонами укладено аналогічний договір оренди приміщення кооперативу строком до 01 квітня 2017 року.

З метою легалізації незаконно збудованої авто мийки та незаконного отримання у внасність приміщення першого поверху адміністративної будівлі кооперативу у 2016 році відповідач підробив довідку, згідно з рішенням Загальних зборів АК №4 ІК 23699451, видану нібито керівником кооперативу - Копитовим М.В. про те, що відповідач являється членом кооперативу та є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , площею 109,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, довідка не містить ні дати її видачі, ні вихідного номеру як обов`язкових реквізитів; відповідач не є членом кооперативу та ніколи ним не був, довідка про членство у кооперативі видається не у такій формі; рішення Загальних зборів АК №4 ІК 23699451 не приймалося; гаражного боксу № НОМЕР_1 фактично не існує; зазначена у довідці сума пайового внеску, сплачена відповідачем за гараж, у сумі 1500 грн., не відповідає статуту АГК №4, яким пайове накопичення не передбачено.

Таким чином, на підставі підробленої довідки, виданої нібито згідно з рішенням Загальних зборів АК №4 ІК 23699451, Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер 29246469 від 14 квітня 2016 року.

Оскільки волевиявлення кооперативу для передачі відповідачу у власність приміщення кооперативу й настання відповідних наслідків не було, довідка є нікчемною та відповідно до вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України встановлювати її недійсність немає потреби.

Отже, відповідач незаконно став власником неіснуючого гаражного боксу № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , хоча насправді набув у власність незаконно збудовану авто мийку площею 73,7 кв.м. і приміщення першого поверху адміністративної будівлі кооперативу площею 35,4 кв.м.

Реєстрація відповідачем права власності на перший поверх адміністративної будівлі кооперативу порушує право власності позивача і у разі відчуження відповідачем незаконно набутого майна третім особам, кооператив втратить законне право користуватися та розпоряджатися своїм майном. У даному випадку позивач вважає відповідним захист порушеного права шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер 29246469 від 14 квітня 2016 року, виданого Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, щодо права власності на неіснуючий гаражний бокс № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 05.07.2017 року цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кізюн Л.І.

Ухвалою суду від 28 серпня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 28 листопада 2017 року за заявою представника позивача вжито заходи забезпечення позову.

Ухвалою суду, постановленою на місці у судовому засіданні 28 листопада 2017 року, залучено до участі у справі третю особу - Департамент з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації.

Ухвалою суду, постановленою на місці у судовому засіданні 19 березня 2018 року, витребувано реєстраційну справу.

11 травня 2018 року до суду з Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшли витребувані докази.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12.09.2018 року цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 21.02.2019 року цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 25 листопада 2020 року призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу.

19 грудня 2022 року до суду надійшов висновок експерта від 05 грудня 2022 року №29313/21-43 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі.

08 травня 2023 року представник позивача подав додаткові пояснення до позову, у яких позовні вимоги підтримав з урахуванням додаткових обґрунтувань. Так, згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 належить гаражний бокс (літ. А), загальною площею 109,1 кв.м., за адресою: м. Київ, «№4», авто-гаражний кооператив ( Солом`янський р-н) , гараж НОМЕР_1 , ГК: АДРЕСА_1 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер: 29246469, видавник: Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві.

Проте, такого гаражного боксу № НОМЕР_1 не існує. На території кооперативу №4 знаходиться 225 гаражів. Споруда, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 складалась із павільйону (автомийки) площею 73,7 кв.м., який знаходився за межами території Автогаражного кооперативу №4 та адміністративного приміщення позивача. Проте, павільйон площею 73,7 кв.м. був демонтований 13 березня 2019 - 14 березня 2019 року. Вказане підтверджено висновком експерта від 05 грудня 2022 року №29313/21-43 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі.

Також, в довідці, на підставі якої зареєстровано право власності за ОСОБА_1 , є посилання на протокол №1 від 5 лютого без зазначення року, і нібито протокол затверджений рішенням виконкому Райради від 1995 року. В той же час, зазначено, що гараж 226 введено в експлуатацію в 1996 році, що є суперечливим.

Згідно Статуту кооперативу його членами можуть бути громадяни, які досягли 16 років, а відповідачу у 1996 році було лише 8 років, тому він не міг бути членом АГК №4.

Ухвалою суду, постановленою на місці у судовому засіданні 17 травня 2023 року, замінено третю особу Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ); закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, з підстав зазначених у позові.

Відповідач та його представники у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не попередили, будь-яких заяв, клопотань про відкладення розгляду справи або неможливість розгляду справи без їх участі не подали. Пояснення/ заяви по суті справи не надходили.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не попередили, будь-яких заяв, клопотань про відкладення розгляду справи або неможливість розгляду справи без їх участі не подали.

З`ясувавши думку представників позивача, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи без участі відповідача та представників третіх осіб.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Судом встановлено, що 30 квітня 1996 року проведено державну реєстрацію юридичної особи Автогаражного кооперативу №4, код ЄДРПОУ 23699451, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №698453 від 08 квітня 2008 року та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06 квітня 2016 року.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначено ЗУ «Про кооперацію».

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про кооперацію» кооперативна організація - кооператив або кооперативне об`єднання; кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу; членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об`єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання.

Згідно ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про кооперацію» відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Згідно п. 1.3. Статуту Автогаражного кооперативу №4, прийнятого Загальними зборами членів кооперативу (протокол №1 від 03 лютого 1996 року), позивач здійснює свою діяльність на підставі чинного законодавства та даного статуту.

Згідно п. 1.4. Статуту членами кооперативу можуть бути громадяни України, які досягли 16 років, постійно проживають в Жовтневому районі м. Києва (в м. Києві) і мають на праві власності автомобіль (транспортний засіб), зареєстрований в ДАІ України.

Згідно п. 1.5. Статуту, кількість членів кооперативу не може бути більшою наявної кількості боксів - гаражів.

Згідно п. 3.20.1 Статуту член кооперативу має право користуватися послугами кооперативу і володіти на праві власності виділеним йому боксом-гаражем протягом всього часу існування кооперативу.

Місцезнаходження кооперативу: просп. Відрадний, 46, м. Київ. Автогаражний кооператив №4 являється правонаступником прав і обов`язків кооперативу №4 по експлуатації власного гаража Жовтневого району м. Києва.

28 березня 2016 року між Автогаражним кооперативом №4 та ОСОБА_1 укладено договір оренди №1, за умовами якого позивач як орендодавець передав відповідачу в оренду приміщення площею 34 кв.м., яке іменовано в кооперативі «новою мийкою».

01 січня 2017 року між Автогаражним кооперативом №4 та ОСОБА_1 укладено договір оренди, за умовами якого позивач як орендодавець передав відповідачу, а відповідач як орендар прийняв в оренду приміщення, іменоване в кооперативі «новою мийкою». Строк дії договору до 01.04.2017.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №57341816 від 14 квітня 2016 року, 11 квітня 2016 року проведено державну реєстрацію права власності гаражного боксу (літ. А), загальною площею 109,1 кв.м., за адресою: м. Київ, «№4», авто-гаражний кооператив ( Солом`янський р-н) , гараж НОМЕР_1 , ГК: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 901697280000), за ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер: 29246469, видавник: Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві (номер запису про право власності 14157580).

Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які на її думку необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним легітимній меті.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Підстави набуття права власності визначені у статті 328 ЦК України, згідно з якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб набуто право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом унесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( станом на 11 квітня 2016 року) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

З реєстраційної справи №16451060 щодо права власності ОСОБА_1 на гаражний бокс за адресою: АДРЕСА_2 авто-гаражний кооператив (Солом`янський район), гараж 226 встановлено, що представником відповідача для державної реєстрації об`єкта нерухомого майна надано довідку голови правління Автогаражного кооперативу №4 Копитова М.В. За змістом довідки, згідно з рішенням загальних зборів АК №4 ІК 23699451 Протокол №1 від 05 лютого р., затверджений рішенням виконкому Райради від 1995 року, гр. ОСОБА_1 є власником гаража № НОМЕР_1 площею 109,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Сума пайового внеску за гараж в розмірі 1500 грн. сплачена у повному обсязі. Балансова вартість об`єкта складає 10000 грн. Гараж НОМЕР_1 автогаражного кооперативу №4 побудовані господарчим способом та введені в експлуатацію 1996 р.

Технічним паспортом виготовленим станом на 05 квітня 2016 року, визначено технічні характеристики та місце розташування гаражного боксу № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Будь-яких інші документи, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав, представник відповідача для проведення реєстрації права власності не надавав.

Відповідно до довідки Автогаражного кооперативу №4 від 29 червня 2017 року за вих. №1, гаражний бокс № НОМЕР_1 площею 109,1 кв.м. на території земельної ділянки кооперативу за адресою: АДРЕСА_1 відсутній та в експлуатацію не вводився.

Відповідно до довідки Автогаражного кооперативу №4 від 29 червня 2017 року за вих. №2, довідка гр. ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_2 , про те, що ОСОБА_1 є власником гаража № НОМЕР_1 , площею 109,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , не видавалась. Пайовий внесок за гараж в розмірі 1500 грн. ОСОБА_1 не сплачував, оскільки такий внесок не передбачений Статутом кооперативу.

Відповідно до довідки Автогаражного кооперативу №4 від 29 червня 2017 року за вих. №3, загальними зборами кооперативу рішення АК №4 ІК 23699451 не приймалося. Гр. ОСОБА_1 не приймався в члени кооперативу.

Листом Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 18 лютого 2019 року надано доручення КП «Київблагоустрій» на демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою, в тому числі павільйону у АДРЕСА_1 (припис №1904091 від 10 січня 2019 року).

Факт демонтажу павільйону підтверджено копіями Акту №40-76 проведення демонтажу (переміщення) від 13 березня 2019 року, Акту №40-78 проведення демонтажу (переміщення) від 13 березня 2019 року.

Відповідно до паспорту ГГД №182 Автогаражного кооперативу №4, який зберігається у Київській міській державній адміністрації, на балансі кооперативу перебуває 225 місць (гаражів) на земельній ділянці площею 9539 кв.м. Земельна ділянка закріплена за позивачем на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-КВ №005040.

Відповідно до висновку експертного дослідження №29313/21-43 від 05 грудня 2022 року, проведеного на підставі ухвали суду від 25 листопада 2020 року, станом на момент проведення дослідження, гаражного боксу (літ. «А» за технічним паспортом від 05 квітня 2016 року, загальною площею 109,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 авто-гаражний кооператив, гараж НОМЕР_1 ;, АДРЕСА_1 , що зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 в наявності не встановлено. Станом на момент проведення дослідження наявне приміщення загальною площею 35,4 кв.м., що розміщено на першому поверсі будівлі охорони (за наданою в матеріалах справи схемою гаражів та зовнішніх меж АГК №4). У зв`язку з відсутністю в наданих матеріалах справи проектних та/ або інвентаризаційної справи на будівлі та споруди АГК №4, функціональне призначення встановити не вбачається за можливе.

За результатами натурного обстеження станом на 25 листопада 2022 року експертом встановлено, а саме:

- при порівнянні наданої в матеріалах справи схеми розташування будівель та споруд АГК №4 експертом встановлена її відповідність фактичному їх розташуванню;

- оглядом встановлено, що будівля охорони складається з двох поверхів;

- на другому поверсі розташовані адміністративні приміщення, на першому поверсі розташовані наступні приміщення, а саме: приміщення, яке за ознаками використовується, як гаражний бокс (не відображений на схемі та не пронумерований), а також приміщення, функціональне призначення якого, у зв`язку з відсутністю проектної документації та інвентаризаційної справи станом на момент дослідження, встановити не вбачається за можливе.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку обставинам державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на гаражний бокс за адресою: АДРЕСА_2 авто-гаражний кооператив (Солом`янський район), гараж 226, суд вважає, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності дають підстави для обґрунтованого висновку про те, що довідка голови правління Автогаражного кооперативу №4 Копитова М.В. та технічний паспорт, на підставі яких зареєстровано право власності на спірне майно, не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.

Зазначена у цих документах інформація явно суперечить зібраним у справі доказам, протирічить висновку експертного дослідження №29313/21-43 від 05 грудня 2022 року, та свідчить про фізичну відсутність такого об`єкту нерухомого майна як гаражний бокс № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 в авто-гаражному кооперативі №4, оскільки такі обов`язкові реквізити нерухомого майна як адреса/ номер, площа, рік побудови не відповідають дійсності.

Так, згідно інвентарного опису земельної ділянки, споруд та іншої нерухомості від 30 грудня 1994 року, від 20 березня 2018 року та від 20 грудня 2021 року, на території АГК №4 за адресою: м. Київ, просп. Відрадний, 46 знаходяться: земельна ділянка для колективного гаражного будівництва площею 0,9539 га; приватні гаражні бокси членів кооперативу, які побудовані господарським способом у 3 черзі протягом 1962-1994 роках у кількості 225 шт.; офісне приміщення двоповерхова споруда, перший поверх - 2 майстерні, другий поверх - офісні кімнати, введене в експлуатацію 1991 року; 2 підсобні приміщення (тимчасова споруда для зберігання великих авто (біля 30 боксу) введена в експлуатацію 2010 року; приміщення для малярних робіт (біля боксу 116) введене в експлуатацію до 1994 року); залізне приміщення охорони, яке встановлено біля воріт, введене в експлуатацію 2000 року; комори у кількості 3 шт. для зберігання речей кооперативу, дров тощо, знаходяться біля боксів 116, 30 та 170, введені в експлуатацію 1962-1994 роки; оглядові ями у кількості 2 шт. викладені цеглою, заїзд зроблено з бетону, введені в експлуатацію до 1992 року.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.? ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину. За змістом ч.? ч. 2-3 ст. 215 ЦК України порушення умови дійсності правочину може мати наслідком його недійсність у силу закону (нікчемність) або бути підставою для визнання його недійсним у випадку оскарження до суду (оспорюваність).

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Відтак, згідно з п. 5 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

За встановлених в ході судового розгляду обставин, суд вважає, що позивач довів поза розумним сумнівом, що довідка голови правління Автогаражного кооперативу №4 Копитова М.В., на підставі якої зареєстровано право власності на спірне майно, є нікчемною та гаражний бокс № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , фактично є майном, яке входить до складу авто-гаражного кооперативу №4, а саме приміщенням загальною площею 35,4 кв.м., що розміщено на першому поверсі будівлі охорони (за наданою в матеріалах справи схемою гаражів та зовнішніх меж АГК №4).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу.

Розглядаючи такий критерій, як ефективність способу захисту, Верховний Суд зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ефективним способом захисту права є такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Верховного Суду у справі №916/3156/17 від 4 червня 2019 р.).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зважаючи на те, що державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Тарнавською С.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29246469 від 14 квітня 2016 року та внесено на його підставі до Реєстру запису про право власності №14157580 від 11 квітня 2016 року на підставі довідки голови правління Автогаражного кооперативу №4 Копитова М.В., суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Тарнавської С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29246469 від 14 квітня 2016 року, на підставі якого внесено запис №14157580 від 11 квітня 2016 року про державну реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 109,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 901697280000), за ОСОБА_1 .

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, позовні вимоги підлягають задоволенню у визначений позивачем спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2400,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивачем до суду, для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано наступні документи: копію Договору про надання правової допомоги, укладеного 29 червня 2017 року між керівником позивача Автогаражного кооперативу №4 Копитовим М.В. та адвокатом Шнайдер С.В.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5652/10, виданого 28 квітня 2016 року головою Ради адвокатів Київської області Шнайдеру С.В.; копію Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги від 29 червня 2017 року, яким сторони визначили суму гонорару у розмірі 13000,00 грн. та окремо від гонорару оплату участі адвоката у судових засіданнях у розмірі 500,00 грн.; опис робіт (виконаних послуг) від 14 червня 2018 року на суму 13000,00 грн.; копію квитанції серії ААВ №972967 від 29 червня 2017 року на суму 13000,00 грн.; копію квитанції серії ААВ №474208 від 13 червня 2018 року на суму 1500,00 грн.; копію квитанції серії ААВ №474206 від 13 червня 2018 року на суму 500,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 у справі №160/6899/20 зазначив про те, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Визначаючи порядок обчислення гонорару адвоката Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 виходила з наступного.

За змістом частини третьої статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує складність справи, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи, і робить висновок, що слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати на правничу допомогу, у розмірі 13000,00 грн., так як саме такий розмір правової допомоги буде співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооперативу №4 витрати на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Відповідно до ч. 6, 8, 9 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до рахунку №3418 від 29 вересня 2021 року та Акту здачі-приймання висновку експерта №29313/21-43 від 05 грудня 2022 року позивачем сплачено за проведення судової будівельно-технічної експертизи 6864,40 грн., які є співмірними з виконаною експертом роботою та підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 11, 16, 203, 215, 387-388 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 223, 258, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Автогаражного кооперативу №4 до ОСОБА_1 , треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Тарнавської С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29246469 від 14 квітня 2016 року, на підставі якого внесено запис №14157580 від 11 квітня 2016 року про державну реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 109,1 кв.м., за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 46, Автогаражний кооператив №4, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 901697280000), за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь Автогаражного кооперативу №4 (код ЄДРПОУ 23699451, місцезнаходження: м. Київ, проспект Відрадний, 46) судовий збір у розмірі 2400,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 6864,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.11.2023 року.

Суддя С.І. Кушнір