Рішення

від 30.11.2023 по справі 300/5395/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2023 р. справа № 300/5395/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Гомельчука С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, вул. Батюка, 8,м. Слов`янськ,Донецька область,84122, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, майдан Свободи, під`їзд 3, 2 поверх, м. Харків, 61022, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,76018 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до суду з адміністративним позовомдоГоловного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі по тексту відповідач-1),Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту відповідач-2),Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі по тексту відповідач-3),в якому просить:

- визнати протиправним та скасуватирішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії за віком від 22.05.2023 №092650005653;

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській областіпро відмову в призначенні пенсії від 03.07.2023 №092650005653;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до загального стажу період роботи з 15.01.1992 по 10.07.1992 в Асоціації фермерських господарств "Мрія" та призначити пенсію за віком з 15.05.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 15.05.2023 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. 22.05.2023 відповідачем-1 відмовлено у призначенні пенсії у звязку з тим, що на дату звернення страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 06 місяців і 9 днів та є недостатнім. До страхового стажу не зараховані періоди з 15.01.1992 по 10.07.1992, оскільки відсутні записи щодо наказів про прийняття та звільнення у трудовій книжці. 26.06.2023 позивач надав уточнюючу довідку, якою підтверджено, що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду голови асоціації фермерських господарств «Мрія» з 15.01.1992 по 10.07.1992. За результатом розгляду заяви відповідачем -2 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, оскільки довідка містить слабкий відбиток печатки, через що її неможливо ідентифікувати та у звязку з тим, що за вказані періоди відсутня сплата страхових внесків. Наголосив, що був найманим працівником і на нього поширювалось законодавство про працю. При цьому, заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство роботодавець, відтак, відсутня вина працівника в тому, що трудову книжку оформлено з порушенням. Вказує, що довідка ГУ ПФУ в Іано-Франківській області від 20.06.2023 № 0900-0604-5/28409 свідчить про те, що інформація про ненарахування страхових внесків/збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 15.01.1992 по 10.07.1992 не збереглася, а не відсутня сплата. При цьому відповідальність за сплату страхових внесків за працівника несе роботодавець, а не працівник , тим більше спірним періодом є трудовий стаж, набутий до 01.01.2004. Просить позов задовольнти.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

05.09.2023 від відповідача -1 надійшов відзив на позов, обгрунтований тим, що з 01.01.2023 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років. Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача на дату звернення становив 29 років 06 місяців 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано період роботи з 15.01.1992 по 10.07.1992 через відсутність наказів про прийняття та звільнення та підпису уповноваженої особи. Вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, оскільки рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії за віком від 22.05.2023 №092650005653 винесено відповідно до норм ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

08.09.2023 від відповідача -3 надійшов відзив, мотивований тим, що відповідно до норм законодавства всі записи до трудової книжки вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу, але не пізініше тижневого строку, а у разі звільнення в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу. Запис про звільнення у трудовій книжці провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису , у графі 2 - дата звільнення, у графі 3 причина звільнення, у графі 4 зазначається - на підставі чого внесено запис, наказ, його дата і номер. Таким чином, період роботи позивача з 15.01.1992 по 10.07.1992 зарахувати неможливо відповідно до даних трудової книжки, оскільки відсутні у графі 4 накази про прийняття та звільнення та підпис уповноваженої особи. Крім того, довідка від 26.06.2023 №5 містить печатку, яку не можна ідентифікувати та підтвердити дані про те, ким вона видана, про її місцезнаходження, згідно з чим виключається можлиість зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача.

12.09.2023 відповідачем -2 надіслано відзив на позов, з якого слідує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській областіпро відмову в призначенні пенсії від 03.07.2023 №092650005653 винесено за результатами розгляду документів, наданих позивачем. До загального страхового стажу не зараховано період роботи згідно з відомостями трудової книжки з 15.01.1992 по 10.07.1992, оскільки наявні порушення заповнення трудових книжок відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства юстиції України за № 58 від 29 липня 1993 року. Надана позивачем уточнююча довідка містить слабкий відбиток печатки. Отже, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 29 років 06 місяців 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 19.09.2023 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального провадження. Підготовче судове засідання призначено на 03.10.2023.

Ухвалою суду від 03.10.2023 підготовче провадження у справі закрито і вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

У період з 16.11.2023 по 28.11.2023 головуючий суддя у справі перебував на лікарняному та у відпустці.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.05.2023 звернувся територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області № 092650005653 від 22.05.2023 йому відмовлено в призначенні пенсії за віком.

У рішенні зазначено, що відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 06 місяців і 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. До страхового стажу не зараховано період з 15.01.1992 по 10.07.1992, оскільки відсутні накази про прийняття та звільнення та підпис уповноваженої особи.

Позивач повторно звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду 26.06.2023 із заявою про призначення пенсії. До заяви додав довідку від 26.06.2023 № 5 про підтвердження періоду роботи.

Рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області № 092650005653 від 03.07.2023 відмовлено в призначенні пенсії за віком. Рішення обґрунтовано тим, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 06 місяців і 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. До страхового стажу не зараховано період з 15.01.1992 по 10.07.1992, оскільки відсутні підстави прийняття та звільнення з роботи, що є порушенням вимог Інструкції про ведення трудових книжок працівників. Довідка від 26.06.2023 № 5 про підтвердження вищезазначеного стажу містить слабкий відбиток печатки, через що її неможливо ідентифікувати та відсутня сплата страхових внесків за період роботи у фермерському господарстві «Мрія».

Вважаючи вказані рішення про відмову у призначенні пенсії за віком протиправними таз метою захисту свого порушеного права, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

З урахуванням вимог пункту 3 частини 1статті 244 КАС Українидля визначення правової норми, яку слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні цієї справи слід керуватися нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною 1статті 46 Конституції Українивстановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із положеннямистатті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(даліЗакон України №1058-IV) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років та за наявностістрахового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Положеннями частин 1, 2 та 4статті 24 Закону України № 1058-IVвизначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбаченихЗаконом України № 1058-IV.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 45 Закону України №1058-IVпенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначенняйому пенсії (15.05.2023), досяг пенсійного віку, передбаченогостаттею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини 1,3статті 56 Закону України"Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XI(далі- Закон №1788-XII) (по тексту в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з частиною 1статті 44 Закону України №1058-IVпризначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першоюстатті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченогостаттею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Згідно з частиною 2статті 45 Закону України №1058-IVпенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цьогоЗакону.

Щодо позовної вимоги про врахування до страхового стажуперіодів роботи з 15.01.1992 по 10.07.1992, суд зазначає, що всі періоди роботи позивача, записи про які містяться у вказаній трудовій книжці, повинні бути зараховані до страхового стажу позивача, з огляду на таке.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення"встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На виконання зазначеної норми Закону,постановою Кабінету міністрів України №637 від 12 серпня 1993 рокузатверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній" (даліПорядок №637).

У пунктах 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідне положення міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 588/647/17.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, позивач подав до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - трудову книжку.

Дослідивши копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 20.04.1982, суд робить висновок, що у трудовій книжці відсутній запис підприємства про підстави зарахування та звільнення з роботи у АФГ «Мрія».

Водночас суд встановив, що в ній вчинено запис № 10, який свідчить про прийняття 15.01.1992 позивача заступником голови асоціації фермерських господарств «Мрія», який скріплено печаткою та запис № 11 від 10.07.1992 про звільнення з роботи за власним бажанням із підписом голови асоціації Гловацького.

Відповідно до п. 4ст. 24 Закону України №1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Діюча на час заповнення спірного запису Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, передбачала, що у випадку виявлення неправильного або неточного запису в трудовій книжці виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де був внесений такий запис (п. 2.5). Якщо таке підприємство ліквідоване, виправлення вносяться правонаступником, а випадку його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядкове ліквідоване підприємство (п.2.7) Виправлені відомості повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх роботі, яка фактично виконувалась , виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, які підтверджують виконання робіт ( п. 2.8). В розділах "Відомості про роботу", закреслення раніш внесених неточних або неправильних записів не допускається. При необхідності, наприклад, зміни запису відомості про роботу після вказівки відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться "Запис за № таким-то є недійсною (2.9)

Аналогічні приписи містить і Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства юстиції України за № 58 від 29 липня 1993р., яка діє на теперішній час. Так, п. 2.8Інструкції № 58встановлено, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Пунктом 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу, несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. У подальшому аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993.

Щодо посилання в рішенні про відмову в призначенні пенсії № 092650005653 від 03.07.2023 на незарахування періоду з 15.01.1992 по 10.07.1992, оскільки довідка від 26.06.2023 № 5 про підтвердження вищезазначеного стажу містить слабкий відбиток печатки, через що її неможливо ідентифікувати, суд зазначає про таке.

Органи Пенсійного фонду можуть надавати допомогу у пошуку та зборі необхідних документів. Відповідно до частини третьоїстатті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставин, запропонувати позивачу надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Суд зазначає,що постановою Верховного Суду України від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 визначено, що відповідно до п.п. 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно дост. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

У даному випадку орган ПФУ при наявності сумніву у стажі роботи заявника може спрямувати відповідний запитна підтвердження такого стажу роботи.

Також суд дійшов висновку, що виявлена відповідачем відсутність запису про підстави прийнття та звільнення з роботи та підпису уповноваженої особи, не спростовує наявність і правове значення записів №10,11 про прийняття на роботу та звільнення з роботи.

Суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, орган Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинен діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другоюстатті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Щодо посилання у рішенні № 092650005653 від 03.07.2023 про відсутність сплати страхових внесків за період роботи у фермерському господарстві «Мрія», суд зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області № 0900-0604-5/28409 від 20.06.2023, відповідно до якої АФГ «Мрія» (до перейменування фермерське господарство «Мрія» (код ЄДРПОУ 20540612)) перебувало на обліку в органах Пенсійного фонду України в області з 10.01.1991 по 20.06.2023. Інформація про нарахування страхових внесків/збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з 15.01.1992 по 10.07.1992 не збереглася.

Таким чином, пенсійний орган не має відомостей щодо ненарахування сплати страхових внесків за період роботи позивача у фермерському господарстві «Мрія», але вказане не може розцінюватися як відсутність сплати страхових внесків за вказаний період.

Суд зазначає, що незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відтак, період з 15.01.1992 по 10.07.1992є таким, який слід зарахувати до страхового стажу позивача.

Відповідно до частин 1 та 2ст. 6 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у Рішенні "Суханов та Ільченко проти України" (Рішення від 26.09.2014 року) зауважив, що вимоги заявників щодо надбавки до пенсії безперечно підпадають під дію статті 1 Першого протоколу і що їх можна вважати "майном" у значенні цього положення. Питання полягає у тому, чи можуть вважатися майном у значенні цього положення твердження заявників про те, що вони мають право на певні суми виплат, і якщо так, чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном (п. 34).

Суд нагадує, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (п. 35).

У справі "Трегубенко проти України" (Рішення від 02.11.2004 року, п. 53) Європейський суд з прав людини зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар" (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), яке згадувалося вище, параграф 78).

У відповідності до частини другоїстатті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні у справі докази, суд робить висновок, що відповідач -1 та відповідач-2, приймаючи рішеннявід 22.05.2023 №092650005653 та від 03.07.2023 №092650005653 відповідно, зробили передчасний висновок про неможливість врахування позивачу до страхового стажу періоду його роботи з 15.01.1992 по 10.07.1992.

За таких обставин, суд вважає, що наявними є підстави для визнання протиправними та скасування вазаних рішень.

З приводу позовної вимоги зобов`язального характеру, варто звернути увагу на таке.

При вирішенні цього спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3статті 245 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, Верховним Судом у справі №580/1617/19 зазначено, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Окрім цього, варто зауважити, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 по справі №823/59/17.

Так, умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Окрім цього, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Положеннямистатті 6 КАС Українивстановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Відповідно до частини першоїстатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак, суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Статтею 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права встановлено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.

Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 «Афанасьєв проти України» вказав, що спосіб захисту, що вимагаєтьсястаттею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути «ефективним» як у законі так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Суд зазначає, що за загальним правилом, встановленимст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Суд зауважує, що оскільки у разі настання визначених законодавством умов, пенсійний орган зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву особи у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. ПФУ не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у даному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень, а підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини.

Отже, єдиним ефективним засобом правового захисту у розумінністатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який повністю виключить для пенсійного органу можливість невиконання чи неналежного виконання рішення суду при призначенні пенсії, буде визнання рішень суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: зарахувати позивачу спірні періоди роботи до страхового стажу, а також призначити пенсію за вікомз 15.05.2023 - з дня звернення за пенсією.

Відповідно до частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно достатті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1статті 132 цього Кодексусудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відтак, враховуючи, що заявлені позовні вимоги належать до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті132, частини 1 статті139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір у розмірі 2174,20 грн, сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до платіжних інструкцій від 09.08.2023, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій областіта Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, якими винесені оскаржувані рішення в рівних частинах (по 1073,60 грн) за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасуватирішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 22.05.2023 №092650005653.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській областіпро відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 03.07.2023 №092650005653.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,76018) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) період роботи з 15.01.1992 по 10.07.1992 в Асоціації фермерських господарств "Мрія" та призначити пенсію за віком з 15.05.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, вул. Генерала Батюка, м. Словянськ, Донецька область, 84100) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.