Рішення

від 01.12.2023 по справі 480/9745/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2023 року Справа № 480/9745/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/9745/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішень, і просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 12.05.2023 № 307418282404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 198 922,03 грн;

- від 12.05.2023 № 307218282404, яким застосовано штраф 3 400 грн за те, що ФОП ОСОБА_1 не склав та не зареєстрував податкові накладні на загальну суму 198922 грн в т.ч. за січень 2023 року в сумі 198922 грн;

- від 12.05.2023 № 307618282404, яким застосовано штраф 3 400 грн за те, що ФОП ОСОБА_1 не склав та не зареєстрував в ЄРПН податкову накладну на операцію, що оподатковується за нульовою ставкою у липні 2021 року на суму 92 166,06 грн;

- від 12.05.2023 № 307318282404, яким застосовано штраф загальною сумою 2 040 грн за затримку реєстрації в ЄРПН податкових накладних за операціями з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість на суму 1 538 607, 73 грн та на суму 337 674, 53 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що докази платника податків про використання товарно-матеріальних цінностей (далі по тексту - ТМЦ) у господарських взаємовідносинах з контрагентами до уваги не прийняті податковим органом через відсутність у підтвердження «креслень, специфікацій схем збірки». Вважає, що такі документи не є первинними документами бухгалтерського обліку, тому їх ненадання не може ставити під сумнів проведення господарської операції. Також зауважує, що відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка, а своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є предметом камеральної перевірки відповідно п. 75.1.1 ст.75 ПК України. Відтак, вважає, що рішення контролюючого органу, якими накладено штрафи за те, що платник податків не склав та не зареєстрував чи затримав реєстрацію податкових накладних в ЄРПН є протиправними та такими, що прийняті відповідачем неправомірно та з перевищенням повноважень, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти позову, вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, зазначає, що у зв`язку з ненаданням ФОП ОСОБА_1 на перевірку залишків ТМЦ, проведено аналіз господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , а саме співставлено придбаний та реалізований товар за даними ЄРПН протягом 2021 року - січня 2023 року, в результаті встановлено відсутність на залишках ТМЦ станом на 31.01.2022 в сумі 994 610,10 грн. без ПДВ, використання яких у господарській діяльності не підтверджено.

Також звертає увагу суду на те, що в поясненнях від 27.03.2023 (вх. № 7625/6 від 27.03.2023 ) ФОП ОСОБА_1 зазначив у п. 2 про те, що залишки товарно-матеріальних цінностей за період, що перевіряється, відсутні. У п. 10 Пояснень зазначено, що використання товарів, придбаних у звітному періоді, для підприємницької діяльності не здійснювались.

Таким чином. ФОП ОСОБА_1 не підтверджено використання у господарській діяльності ТМЦ на суму 994 610,10 грн, (в т. ч. ПДВ в сумі 198 922 грн.), при цьому зазначений перелік ТМЦ відсутній на залишках станом на 31.01.2023 на суму 994 610,10 грн (в т. ч- ПДВ в сумі 198 922 грн та не включений до податкових зобов`язань з ПДВ).

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивача надав суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується та наполягає на задоволенні позовних вимог. Зокрема, зауважує, що твердження ФОП ОСОБА_1 ( п.10 Пояснень) що використання товарів придбаних у звітному періоді для підприємницької діяльності не здійснювалось є помилкою та спростовується наданими до позову доказами. Стосовно креслень та специфікацій, схем збірки, не наданих при проведенні перевірки, зазначає, що ці документи не є первинними бухгалтерськими документами.

Також звертає увагу суду на те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 12.05.2023 № 307418282404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 198 922,03 грн є неправомірним та підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним розрахунком відповідачем зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Зауважує, що штрафні санкції за порушення щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у період з 01.03.2020 і до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину не застосовуються. Саме у період дії карантину не зареєстровані спірні податкові накладні, що є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, якими накладено відповідні штрафи.

Ухвалою суду від 10.10.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи № 480/9745/23 у судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у Сумській області від 16.03.2023 № 375-кп (а.с.29), у зв`язку з тим, що фізичною особою-підприємцем подано податкові декларації з податку на додану вартість з від`ємним значенням, яке становить більше 100 тис. гривень, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за січень 2023 р., яке визначається з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні у Деклараціях, від`ємного значення з ПДВ за січень 2023 року, яке визначається з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, встановлено порушення:

- п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.21 декларації), на загальну суму 198922 грн, у т.ч. за січень 2023 у сумі 198922 грн;

- п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України в результаті заниження обсягів постачання з операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, за липень 2021 року та січень 2023 року;

- п.120-1.1, п.120-1.2 ст. 120-1, п. 201.10 ст. 201 гл.2 р. V ПК України, внаслідок відсутності реєстрації податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого ПКУ та порушення строків реєстрації податкових накладних, що призвело до нарахування штрафних санкцій.

У подальшому за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено та вручено акт, який зареєстровано в Головному управлінні ДПС у Сумській області 07.04.2023 за №2202/18-28-24-04/2247704616/75 (а.с.37-65), та на підставі якого були винесені податкові повідомлення-рішення (а.с. 75-78):

- від 12.05.2023 №307418282404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 198 922,03 грн;

- від 12.05.2023 №307218282404, яким застосовано штраф 3 400 грн за те, що ФОП ОСОБА_1 не склав та не зареєстрував податкові накладні на загальну суму 198 922 грн в т.ч. за січень 2023 року в сумі 198 922 грн.;

- від 12.05.2023 №307618282404, яким застосовано штраф 3400 грн за те, що ФОП ОСОБА_1 не склав та не зареєстрував в ЄРПН податкову накладну на операцію, що оподатковується за нульовою ставкою у липні 2021 року на суму 92 166,06 грн;

- від 12.05.2023 №307318282404, яким застосовано штраф загальною сумою 2 040 грн за затримку реєстрації в ЄРПН податкових накладних за операціями з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість на суму 1 538 607,73 грн та на суму 337 674,53 грн.

Судом також встановлено, що 02.05.2023 ФОП ОСОБА_1 були надані до ГУ ДПС у Сумській області заперечення до акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 07.04.2023 №2202/18-28-24-04/2247704616/75 (а.с.66-72), на які відповідачем листом № 022/12/18-26-24-04-05 від 10.05.2023 надана відповідь про залишення без змін висновків перевірки, викладених в акті (а.с.73-74).

З урахуванням положень ст. 56 Податкового кодексу України та п. 1 розділу III Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом МФУ від 21.10.2015 № 916, позивач подав до Державної податкової служби України скаргу № 2 від 01.06.2023 на вищезазначені податкові повідомлення-рішення відповідача, у якій просив їх скасувати (а.с.79-85).

Рішенням ДПС про результати розгляду скарги від 28.07.2023 № 20619/6/99.00-06-01-03.06 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.86-88).

ФОП ОСОБА_1 , не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями- рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 12.05.2023 №307418282404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 198 922,03 грн, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що для проведення перевірки позивачем були надані документи по господаським операціям відповідно до Переліку документів, переданих для документальної перевірки (а.с.33-36).

За результатом Перевірки зроблено висновок, що товарно-матеріальні цінності, такі як двигуни, заготовки, підшипники, болти, гайки, прокладки, ущільнення, тощо на суму 994 610,15 грн, в т.ч. ПДВ 198 922,03 грн ФОП ОСОБА_1 оплачував та придбавав, але не використовував у своїй господарській діяльності, при цьому на залишках ці ТМЦ відсутні.

У Додатку 2 до Акту перевірки наведений перелік придбаних ТМЦ на суму 994610,15 грн, в т.ч. ПДВ 198 922,03 грн, які на думку ГУ ДПС не використані у господарській діяльності та станом на 31.01.2023 відсутні на залишках.

За таких обставин ГУ ДПС дійшло висновку, що ПДВ 198 922, 03 грн у вартості цих товарів не може бути віднесений до податкового кредиту, тому від`ємне значення суми податку на додану вартість завищене та підлягає зменшенню.

Окрім цього, за результатами такого висновку у платника податку, на думку відповідача, з`являється обов`язок складання та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну на суму 994 610,15 грн, в т.ч. ПДВ 198 922,03 грн. Саме через невиконання цього обов`язку ГУ ДПС винесено ППР від 12.05.2023 №307218282404, яким застосовано штраф 3 400 грн за те, що платник податків не склав та не зареєстрував податкові накладні на загальну суму 198922,03 грн в т.ч. за січень 2023 в сумі 198922,03 грн.

З матеріалів справи судом також встановлено, що у Запереченнях до Акту перевірки платником податку були надані роз`яснення по кожній позиції Переліку з додаванням підтверджуючих первинних бухгалтерських документів.

У відповіді на заперечення відповідачем взято до уваги лише пояснення щодо ТМЦ по господарським операціям з ФОП ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ), ТОВ «ТЕХНОЛОГ» (код ЄДРПОУ 23633713), ТОВ «ВП ПРОМАГРО» ( код ЄДРПОУ 41958886), ДП «Сумський облавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України» ( код ЄДРПОУ 31931024).

Докази платника податків про використання ТМЦ у господарських взаємовідносинах з названими контрагентами до уваги не прийняті через відсутність у підтвердження «креслень, специфікацій схем збірки».

Не погоджуючись із такими висновками відповідача, позивач вважає, що такі документи не є первинними документами бухгалтерського обліку, тому їх ненадання не може ставити під сумнів проведення господарської операції.

Погоджуючись із такими доводами позивача, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній на час вчинення господарських операцій) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.І). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У разі якщо за результатами звітного (податкового) періоду податковий кредит платника перевищує його податкові зобов`язання, у платника формується від`ємне значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду, яке відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України може бути, зокрема, заявлене до бюджетного відшкодування або зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Під час проведення перевірки відповідач, дослідивши всі платіжні документи не ставить під сумнів оплату ТМЦ, зазначених у Переліку, яка саме і надає платнику податків право на формування податкового кредиту.

У той же час, через не використання ТМЦ у підприємницькій діяльності та відсутність їх на залишках ФОП ОСОБА_1 відповідач дійшов висновку про завищення податкового кредиту.

Звертаючись до суду із даним позовом позивачем надано суду докази використання ТМЦ, зазначених у Переліку у господарській діяльності.

Відповідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст.14 ПК України під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 19.11.2001 за видами діяльності: оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (код 46.69), ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення (код 33.12) та інші.

Як зазначає позивач, у межах своєї діяльності він укладає з іншими суб`єктами господарської діяльності договори купівлі-продажу, у тому числі зовнішньоекономічні, для виконання яких купує або замовляє виготовлення, збірку, комплектацію виробничого обладнання, вузлів, запчастин до нього.

На підтвердження використання позивачем у господарській діяльності ТМЦ цінностей, які зазначені у Переліку, позивачем надано відповідні підтверджуючі документи, які містяться в матеріалах справи.

З приводу посилання відповідача на те, що акти виконаних робіт (надання послуг) та акти прийманні-передачі ТМЦ у переробку не були надані при проведенні перевірки, суд зауважує, що вказані документи надавалися позивачем разом із Запереченнями до акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 07.04.2023 № 2202/18-28-24-04/2247704616/75 і безпідставно, у порушення вимог п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, не були враховані відповідачем при прийнятті спірних ППР.

Щодо твердження ФОП ОСОБА_1 у наданих котролюючому органу поясненнях (пункт 10) про те, що використання товарів придбаних у звітному періоді для підприємницької діяльності не здійснювалось, то позивач зауважив, що це твердження є помилкою, а також спростовується наданими суду доказами.

Крім того, в обгрунтування своїх позовних вимог позивач також звертає увагу суду на те, що Перелік містить помилки, зроблені відповідачем при зазначенні кількості ТМЦ, їх вартості та відповідно суми ПДВ. У свою чергу, наявність таких помилок призводить до неправильно розрахованої суми зменшення від`ємного значення.

Відтак, суд враховує, що роз`ясненнями по кожній позиції Переліку у позовній заяві та наданням суду позивачем належних відповідних доказів, останнім доведено факт використання ТМЦ на суму на суму 994 610,15 грн, в т.ч. ПДВ 198 922,03 грн, у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 та відсутність залишків, а також правомірне нарахування податкового кредиту за вартістю цих ТМЦ.

За вказаних обставин і податкове повідомлення-рішення за № 307218282404, яким застосовано штраф 3400 грн за те, що позивач не склав та не зареєстрував податкові накладні на загальну суму 198922,03 грн в т.ч. за січень 2023 року в сумі 198922 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом також встановлено, що ППР від 12.05.2023 № 307618282404 застосовано штраф 3 400 грн за те, що позивач не склав та не зареєстрував в ЄРПН податкову накладну на операцію, що оподатковується за нульовою ставкою у липні 2021 року на суму 92 166,06 грн, а ППР від 12.05.2023 № 307318282404 застосовано штраф загальною сумою 2 040 грн за те, що платник податків затримав реєстрацію в ЄРПН податкових накладних за операціями з постачання товарів /послуг , що звільнені від оподаткування податком на додану вартість на суму 1 538 607, 73 грн та на суму 337 674, 53 грн.

Обгрунтовуючи суду наявність підстав для визнання протиправними та скасування вказаних вище податкових-повідомлень рішень, позивач зауважує, що, по-перше: відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка, а своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є предметом камеральної перевірки відповідно п. 75.1.1 ст.75 ПК України, а тому вважає, що рішення контролюючого органу, якими накладено штрафи за те, що платник податків не склав та не зареєстрував чи затримав реєстрацію податкових накладних в ЄРПН є протиправними та такими, що прийняті відповідачем неправомірно та з перевищенням повноважень; по-друге: штрафні санкції за порушення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у період з 01.03.2020 і до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, не застосовуються.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Тому, перевіркою правомірності нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України в результаті заниження обсягів постачання з операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою за липень 2021 року на суму 92 166,06 грн, за січень 2023 р. на суму 1 876 282,26 грн, що підтверджується: ВМД UA805020/2021/003206, дата дозволу від 28.07.2021, на суму 92166,06 грн; ВМД UА805020000150UI, дата дозволу від 10.01.2023, на суму 1538607,73 грн, ВМД UA805020000151U0, дата дозволу від 10.01.2023, на суму 337674,53 грн.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України 201.1. на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна на реалізацію товарно-матеріальних цінностей на експорт за липень 2021 року зареєстрована не була та податкові накладні на реалізацію товарно-матеріальних цінностей на експорт за січень 2023 року були зареєстровані не своєчасно, а саме 27.03.2023.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, щодо оскарження ППР від 12.05.2023 № 307618282404 та від 12.05.2023 № 307318282404, суд зазначає наступне.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до положень п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно із пунктом 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: -10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; -20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; -30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; -40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; -50 відсотків суми подат якими накладено штраф

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що на платника податків покладено обов`язок щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, встановлений податковим законодавством, а саме: для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, а для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Порушення вказаних строків реєстрації податкових накладних свідчить про наявність порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в залежності від терміну такого порушення, що передбачено пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

При цьому, згідно з п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Тобто, перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Отже штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не застосовуються.

Правове значення у контексті застосування пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України має саме факт вчинення відповідного порушення, складом якого, в даному випадку, є порушення строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних та/або розрахунку коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної.

Обставини щодо періоду вчинення правопорушення мають значення для визначення розміру нарахованих штрафних санкцій, а не у цілях встановлення застосовності вказаної норми закону у правовій кваліфікації такого правопорушення, як триваючого.

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України містить чітку вказівку на темпоральний критерій застосування з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в Постанові від 10.12.2021 у справі №420/10367/20 та підтримано Верховним Судом в Постанові від 26.07.2023 у справі № 520/1956/19.

Судом встановлено, що карантин в Україні припинив свою дію 30.06.2023.

Перевіркою правомірності нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України в результаті заниження обсягів постачання з операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою за липень 2021 року на суму 92 166,06 грн, за січень 2023 р. на суму 1 876 282,26 грн, що підтверджується: ВМД UA805020/2021/003206, дата дозволу від 28.07.2021, на суму 92166,06 грн; ВМД UА805020000150UI, дата дозволу від 10.01.2023, на суму 1538607,73 грн, ВМД UA805020000151U0, дата дозволу від 10.01.2023, на суму 337674,53 грн.

Відтак, всі податкові накладні, щодо яких відповідачем встановлені порушення строків їх реєстрації у ЄРПН припадає на період дії карантину, що дає суду підстави для висновку про протиправне застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача.

Інші доводи позову не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, з огляду на доводи відзиву, проте вказане не впливає на висновки суду та результат розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та встановлені у справі обставини, суд доходить висновку про те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головне управління ДПС у Сумській області діяло всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Ухвалюючи це судове рішення, суд також керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Так, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області суму судового збору в розмірі 2077,62 грн, який був сплачений позивачем при поданні позову.

Керуючись ст.ст. 2,77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2023 № 307418282404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 198 922,03 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2023 № 307218282404.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2023 № 307618282404.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2023 № 307318282404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13,м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму судового збору у розмірі 2077,62 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька